ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" квітня 2018 р. Справа № 922/3600/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача – не з'явився,
від відповідача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 01.08.2017 № 31, ОСОБА_2 – за довіреністю від 12.02.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм"
на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3600/17, (суддя Новикова Н.А.), ухвалене об 11:00 год. в м. Харкові, повний текст рішення складено 15.12.2017,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Здравофарм”, вул.Успенська, 6, с. Сороківка, Харківській район, Харківська область, 62430,
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під’їзд, м. Харків, 61022,
про визнання розпорядження недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ “Здравофарм” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 19.09.2017 № 149-рп/к у справі 3/20-78-17.
Здійснюючи правове обґрунтування своєї позиції, у справі позивач посилається на положення ст.ст. 1, 2, 4-5, 12, 15, 32, 54, 57 ГПК України, ст.ст. 37, 49, 50, 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, на підставі яких вказує на невідповідність вказаного акту державного органу чинному законодавству, оскільки ТОВ “Здравофарм” у назвах своїх препаратів, на законних підставах використовує словосполучення “Біле Вугілля- Здравофарм”/“Белый Уголь-Здравофарм” та промисловий зразок “Етикетка для добавки дієтичної “Біле вугілля - Здравофарм”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3600/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд при прийнятті судового рішення з огляду на приписи ст.ст. 3, 35, 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 5, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. N 5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 р. за №90/299, дійшов висновку про те, що розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції лише фіксує процесуальне становище сторін у даній справі, а здійснення розгляду справи Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3600/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про визнання його розпорядження від 19.09.2017р. № 149-рН/К по справі № 3/20-78-17 недійсним.
На думку заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом не було надано належної оцінки обставині, що підставою для прийняття Адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуваного розпорядження щодо розгляду справи стала заява ТОВ "Омніфарма Київ" та надані до неї документи без будь-якої перевірки, що є порушенням вимог ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до яких для початку розгляду справи обов’язковою вимогою є виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення.
Позивач зазначає, що вимоги чинного законодавства обумовлюють необхідність при прийнятті рішення органами Антимонопольного комітету, зокрема про початок розгляду справи за зверненням юридичної або фізичної особи за фактами недобросовісної конкуренції, здійснити ряд підготовчих заходів, зміст яких повинен полягати у контрольній перевірці обґрунтованості доводів заявників, чого з боку відповідача здійснено не було. В свою чергу, оскаржуваним рішенням відповідача було порушено право позивача здійснювати свою діяльність і порушено інтерес у формі неможливості отримання прибутку.
Крім того апелянт посилається на те, що підставою для задоволення позову є ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2017р. у справі №757/62919/17-ц, яка не була предметом розгляду суду, оскільки оприлюднена 28.11.2017р. Зважаючи на те, що позивач не мав можливості оголосити вказаний доказ в судовому засіданні 12.12.2017р., у відповідності до статей 258, 267 ГПК України просив визнати поважними причини неподання цих доказів до господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами, які перешкоджали вчасно подати відповідний документ до господарського суду першої інстанції під час розгляду справи, що виключає підстави для його прийняття судом апеляційної інстанції в якості нового доказу у справі.
Крім того, як зазначає позивач, наданим доказом має бути підтверджено обставини наявності господарського спору між ТОВ "Здравофарм" та ТОВ "Омніфарма Київ", які знаходяться на розгляді судів; факт контрафакції з боку ТОВ "Омніфарма Київ", які в процесах реєстрації в різних варіаціях торговельних знаків для позначень ентеросорбентів застосували елементи загальновідомого позначення активований вугіль/активированный уголь – вугілля/уголь; незаконне втручання Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України в розгляд господарського спору, що свідчить про незаконне втручання в судочинство.
В свою чергу, судова колегія зазначає, що само по собі порушення провадження з приводу вирішення іншого судового спору не має юридичного значення для справи, що розглядається, оскільки факти, на підставі встановлення яких буде вирішено справу № 757/62919/17, на вказані стадії судового процесу є ймовірними, підлягають доведенню з боку учасників справи та правовій оцінці судом в їх сукупності в процесі розгляду такої справи. У зв'язку з зазначеним, документ, на який посилається позивач в обґрунтування своєї правової позиції у справі, не є належним доказом у вирішенні даного судового спору.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 у зв’язку знаходженням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" подано заяву, в якій просить розгляд справи здійснити без участі його представника.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. у справі №922/3600/17 залишити без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омінфарма Київ" є юридичною особою, основним видом діяльності якого є виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омніфарма Київ" має права інтелектуальної власності використання знаку для товарів та послуг "Біле Вугілля" (свідоцтво для товарів та послуг від 25.06.2008 № 93723 та від 10.04.2012 №154430), а також є розробником і виробником оригінального лікарського засобу "Біле вугілля", який зареєстровано наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.07.2017 №761 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів та внесення змін до реєстраційних матеріалів (реєстраційне посвідчення № UA/16126/01/01)".
За інформацією ТОВ "Омінфарма Київ", з липня 2017 на фармацевтичному ринку України реалізується фармацевтичний продукт, маркований як "дієтична добавка "Біле Вугілля - Здравофарм", з використанням упаковки, яка є схожою із зовнішнім оформленням та маркуванням лікарського засобу "Біле Вугілля" виробництва ТОВ "Омінфарма Київ". Використання ТОВ "Здравофарм" при оформленні упаковки дієтичної добавки позначення "Білле Вугілля" схожого із знаком для товарів та послуг лікарського засобу "Біле Вугілля", власником якого ТОВ "Омніфарма Київ", і який він використовує при оформленні власної упаковки лікарського засобу "Біле Вугілля" може призвести до змішування діяльності ТОВ "Здравофарм" з діяльністю ТОВ "Омніфарма Київ", яке раніше почав використовувати його у своїх господарській діяльності.
За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омніфарма Київ" про порушення ТОВ "Здравофарм" законодавства про захист економічної конкуренції при відпуску препаратів "Біле Вугілля - Здравофарм" від 11.08.2017 за № 35235 у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" виявлено в діях позивача ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 4 зазначеного Закону.
04.09.2017 року від Антимонопольного комітету України Харківського обласного територіального відділення на адресу ТОВ “Здравофарм” направлено вимогу про надання у 14-денний термін з дня отримання вимоги відповіді на питання та належним чином оформлені документи, у зв’язку з розглядом заяви ТОВ “Омніфарма Київ” від 11.08.2017 року № 35235 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ “Здравофарм” (а.с. 22-24).
26.09.2017 року від ТОВ “Здравофарм” на адресу Антимонопольного комітету України Харківського обласного територіального відділення направлено відповідь на вимогу від 04.09.2017 (а.с. 26).
Розпорядженням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України видано розпорядження від 19.09.2017 № 149-рп/к (справа 3/20-78-17) про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю в діях ТОВ “Здравофарм”, які полягають у використанні позначення “Біле вугілля” під час здійснення господарської діяльності без дозволу ТОВ “Омніфарма Київ”, ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції передбаченої ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, у вигляді неправомірного використання позначення без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання (а.с. 28-29).
Підставою виникнення спору у справі стало питання щодо наявності підстав для визнання вказаного розпорядження недійсним.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції” законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Згідно з ч. 2 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст норми статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла станом на момент вирішення спору господарським судом першої інстанції), згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ч. 3, 5 ст. 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
Відповідно до підпункту 3 частини першої статті 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 № 32 – р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/54821 зі змінами, основними завданнями відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Згідно з частиною другою пункту 2 Положення свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету – за межами регіону (регіонів).
Частиною четвертою пункту 3 Положення передбачено, що відділення за дорученням Голови Комітету чи органів Комітету проводить розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 11 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету від 19.09.1994 № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), голова Комітету має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, за поданням державного уповноваженого Комітету, керівника структурного підрозділу Комітету, голови територіального відділення або з власної ініціативи будь-які матеріали, що є в провадженні органу чи посадової особи, уповноважених на їх розгляд, передати на розгляд іншого органу чи посадової особи.
Як вбачається з матеріалів справи, дорученням голови Антимонопольного комітету України від 22.08.2017 № 8-01/372-АМ відділенню надано повноваження розглянути заяву ТОВ "Омніфарма Київ" від 11.08.2017 № 35235 (вх.№ від 23.08.2017 № 1/424/К-30) щодо ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, за наявності підстав прийняти відповідні рішення та повідомити про результати Комітет і заявника.
Таким чином, повноваження державного органу щодо прийняття оспорюваного акту з відповідних питань підтверджується наданими до матеріалів справи документами.
У вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не порушує прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі
З установлених фактичних обставин справи також не вбачається порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів підприємства у зв’язку з виданням відділенням оспорюваного розпорядження.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (ч. 1 ст. 37 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з огляду на приписи зазначених вище статей Закону України “Про захист економічної конкуренції” лише фіксує процесуальне становище сторін у даній справі.
Пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 № 169-р) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.94 за № 90/299, службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.
Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі.
Всебічне, повне і об’єктивне з’ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 в редакції розпорядження від 29.06.1998 № 169-р) проводиться службовцями названого Комітету після початку розгляду відповідної справи.
Правові наслідки, передбачені статтями 43, 44, 47, 48 Закону № 2210, оформлюються окремими розпорядчими актами (постановою чи розпорядженням), і їх прийняття має виключно імовірний характер, тобто за результатами здійснення розслідування по справі, в залежності від її обставин такі акти може бути й не прийнято.
Згідно з ст. 47 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про: заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів; обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.
Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом (ст. 49 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Саме по собі здійснення Відділенням розгляду відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи не доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю (стаття 49 Закону № 2210).
За таких обставин, місцевий господарський суд, встановивши факт видання розпорядження з метою перевірки обставин, які вказані в заяві про порушення ТОВ "Здравофарм" законодавства про захист економічної конкуренції при відпуску препаратів "Біле Вугілля - Здравофарм" від 11.08.2017 за № 35235, що на відповідній стадії розгляду справ про захист економічної конкуренції не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, обґрунтовано відмовив в задоволенні даного позову.
Слід також зазначити, що заборона ТОВ "Здравофарм" здійснювати реалізацію дієтичної добавки "Біле Вугілля-Зравофарм" та зобов'язання вжити вичерпних заходів для зупинення обігу дієтичної добавки "Біле Вугілля-Здравофарм" були встановлені окремим рішенням територіального органу Антимонопольного комітету України - попереднім рішенням від 24.10.2017 № 147-р/к у справі № 3/20-78-17, яке не є предметом оскарження з боку позивача у справі.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3600/17, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3600/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 24.04.2018.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя І.А. Шутенко
