Номер справи 623/2002/16-а
Номер провадження 2-а/623/2/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2018 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд в Харківській області
в складі: головуючого – судді: Одарюка М.П
при секретарі: Костенко В.В.
позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2002/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення права на отримання належної пенсії , -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову посилається на те, що він одержує пенсію за віком та перебуває на обліку в Ізюмському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії на підставі Закону України "Про державну службу", в якій йому було відмовлено з посиланням на відсутність необхідного стажу.
На час досягнення пенсійного віку (17.10.2011 року) позивач не працював на посаді, що дає право на отримання пенсії державного службовця, внаслідок незаконного звільнення 12 вересня 2008 року, а отже не мав можливості звернутися за призначенням пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу».
В подальшому його було поновлено на посаді згідно постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року.
Таким чином, згідно зазначених судових рішень станом на 17 жовтня 2011 року позивач перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради та працював на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, що підтверджується записами № 36 та № 42 у його трудовій книжці.
Крім того, на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2015 року по справі 623/4287/14-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області було здійснено «перерахунок та виплату пенсії з урахуванням у відповідності до вимог ст. 7 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» періоду з 12.09.2008 року по 01.12.2009 року до загального стажу, що дає право на отримання пенсії».
Поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, було здійснено Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, лише у вересні 2015 року, що унеможливило звернення у січні 2015 року, до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про призначення пенсії, у відповідності до Закону України «Про державну службу».
Як слідує з трудової книжки стаж державної служби, на час досягнення пенсійного віку 17 жовтня 2011 року становив понад 10 років
Наявність стажу державної служби підтверджується також:
-розпорядженням №098-К по виконкому Ізюмської міської ради від 04 травня 2006 року, де вказано , що «на 05 травня 2006 року ОСОБА_1 має стаж державної служби - 8 років 3 місяці».
-розпорядженням Ізюмського міського голови №465 від 15.10.2015 року, з якого слідує, що «За записами в трудовій книжці ОСОБА_1 стаж в органах місцевого самоврядування станом на 21 вересня 2015 року складає 15 років 07 місяців 20 днів».
Виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу була
- проведена лише у вересні 2015 року і то лише за період з вересня 2008 року по 30 листопада 2009 року, в значно заниженому розмірі. Вказане підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради №2233 від 24.09.2015 року та копіями платіжного доручення №328 від 25 вересня 2015 року і платіжною відомістю на видачу заробітної плати за
вимушений прогул від 28.09.2015 року.
Лише після накладання штрафу Борівським районним судом (ухвала від 07.10.2015 року, набрала чинності 12.11.2015 року) на Ізюмського міського голову, за невиконання постанови Борівського районного суду від 18.12.2012 року, Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, в грудні 2015 року, було здійснено виплату, ще частини середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з грудня 2009 року по вересень 2015 року,
але і цього разу, ігноруючи судове рішення, в значно заниженому розмірі. Виплата середньої заробітної плати за період з грудня 2009 року по вересень 2015 року, підтверджується довідкою №2851 від 11.12.2015 року та повідомленням Ізюмського УДКСУ Харківської області №02-29/986 від 18.12.2015 року, згідно якого оплата вказаної заробітної плати була
проведена платіжним дорученням №501 від 11.12.2015 року.
Внаслідок прийняття ще цілої низки судових рішень (понад сотню), з питання не виконання постанови Борівського районного суду від 18.12.2012 року, 25.07.2016 року, Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської області, в примусовому порядку, провело безспірне списання, з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, частини не виплаченої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в тому числі і за період з вересня 2009 року по жовтень 2011 року.
Крім того, в порушення діючого законодавства Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, не було своєчасно нараховано та не проведено виплату індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати. На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року, Ізюмським УДКСУ Харківської області, у березні 2016 року, в примусовому
порядку , було проведено списання з рахунку виконавчого комітету Ізюмської міської ради індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасністю її виплати.
Не своєчасне проведення Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, унеможливлювало призначення мені пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу».
Дії УПФ України в Ізюмському районі Харківської області вважає неправомірними з огляду на вищевикладені вимоги законодавства, вважає, що відмова Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області у поновленні його прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», з посиланням на скасування з 1 червня 2015 року вимог даного закону, є протиправною і не відповідає вимогам законодавства та Конституції України та Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області зобов’язане було за його зверненням, з метою поновлення його прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, призначити пенсію у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що була чинною, станом на жовтень 2011 року.
Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, на заяви позивача про видачу довідок для призначення пенсії державного службовця, починаючи з січня 2015 року, систематично відмовлялося у наданні довідок, за різними мотивами (лист №Ш-189/103 від 16.02.2015 року), а в подальшому надаються довідки: №47 від 06.01.2016 року, №442 від 02.02.2016 року, №443, №3349 від 26.08.2016 року, №3350 від 26.08.2016 року та №3351 від 26.08.2016 року, до яких умисно вноситься завідома недостовірна інформація, що унеможливлює призначення пенсії державного службовця.
З огляду на наведені вимоги законодавства та враховуючи, що згідно пп. 2.2.7 та 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2004 року, індексація заробітної плати та компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду оплати праці,
дані виплати є об’єктом для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а отже підлягають врахуванню при визначенні розміру пенсії державного службовця.
Така правова позиція підтримується і Верховним судом України та Вищим адміністративним судом України.
Крім того, пенсія, яка повинна бути призначена з жовтня 2011 року, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», підлягає перерахунку в зв’язку з підвищенням рівня заробітної плати з 01.12.2015 року.
В результаті неправомірних дій стосовно видачі довідок, ганебних дій Ізюмського міського голови ОСОБА_3, як керівника Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які в свою чергу потягнули за собою негативне ставлення до позивача з боку жителів міста та людей з якими він працював, будучи депутатом Ізюмської міської ради Харківської області двох скликань та на різних посадах в органах місцевого самоврядування, в тому числі на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. Вважає, що своїми незаконними, умисними діями, що перешкоджають отриманню пенсії належного рівня, посадові особи Виконавчого комітету Ізюмської міської ради завдали йому значних моральних страждань, які він оцінює в 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн., що виразилися у почутті несправедливості, у негативному впливі на честь, гідність та ділову репутації, у почутті сорому від безпорадності та незахищеності перед свавіллям посадових осіб місцевого самоврядування, психологічного дискомфорту, в руйнуванні життєвих планів та соціальних зв'язків, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог (том 2, а.с. 3) просить суд:
1). Визнати неправомірною відмову Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області, у поновленні, на виконання вимог Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», його пенсійних прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо проведення призначення та перерахунку, призначеної з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України « Про державну службу».
2). Визнати неправомірними дії Ізюмського міського голови ОСОБА_3, які полягають у невиконанні покладених на нього ст. 42 Закону України « Про місцеве самоврядування в України» повноважень щодо забезпечення додержання Конституції та Законів України, що призвело до несвоєчасного та неналежного виконання Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради , за його особистого керівництва, вимог Кодексу Законів про працю України, законів України « Про оплату праці» та « Про звернення громадян», Податкового Кодексу України, шляхом несвоєчасного та не в повному обсязі нарахування та виплати заробітної плати, встановленої судовим рішенням; не своєчасного та неповного нарахування податків та зборів на виплачену або стягнуту у примусовому порядку заробітну плату; не надання належних довідок з питання оплати праці, внаслідок чого порушене право на отримання пенсії належного рівня.
3). Визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_3, які полягають у не своєчасній виплаті заробітної плати; не належної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; не наданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня.
4). Зобов’язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати ОСОБА_1 для подання до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки:
-про складові заробітної плати ( за останні 24 календарні місяці роботи або за будь -які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України « Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року включно, з врахуванням ОСОБА_1 заробітної плати за цей період у сумі 175632,03 грн. та сплачених у відповідності до законодавства обов’язкових платежів та зборів;
-про складові заробітної плати ( посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року, станом на дату виникнення права на призначення пенсії державного службовця 17.10.2011 року, з врахуванням всіх сум заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати;
-про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, затверджену постановою Пенсійного фонду України №С 5-1 від 14.02.2011 року, станом на дату виникнення підстав для перерахунку пенсії державного службовця, з врахуванням зміни структури заробітної плати, в зв’язку з підвищенням рівня заробітної плати відповідно до рішення Кабінету ОСОБА_4 України, встановлені рішенням Ізюмської міської ради № 0110 від 26 січня 2016 року, в тому числі премії у розмірі 100% посадового окладу; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, а також надбавки за роботу з таємними документами, яка була встановлена ОСОБА_1 на дату виникнення права на отримання пенсії державного службовця та матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових потреб та допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.
5). Зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести, з жовтня 2011 року, перерахунок та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України « Про державну службу» в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком.
6). Зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.12.2015 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця у зв’язку з підвищенням зарплати державним службовцям згідно з Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 09.12.2015 року за № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно – правових актів», виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на посаді першого заступника Ізюмського міського голови, враховуючи зміни структури заробітної плати, в зв’язку з підвищенням рівня заробітної плати відповідно до рішення Кабінету ОСОБА_4 України, встановлені рішенням Ізюмської міської ради № 0110 від 26 січня 2016 року, в тому числі премії у розмірі 100% посадового окладу; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, а також надбавки за роботу з таємними документами, яка була встановлена ОСОБА_1 на дату виникнення права на отримання пенсії державного службовця та матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових потреб і допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в 2011 році в розмірі 80%.
7). Зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області проводити щомісячні виплати перерахованої пенсії державного службовця, з виплатою заборгованості, що утворилась внаслідок проведення перерахунку пенсії.
8). Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області нанесену моральну шкоду у сумі 50000,00 грн.
9). Винести окрему ухвалу суду про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності Ізюмського міського голови ОСОБА_3, за невиконання покладених на нього ст. 42 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо забезпечення додержання Конституції та Законів України, що призвело до не своєчасного та неналежного виконання Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, за його особистого керівництва, вимог Кодексу Законів про працю України, Законів України « Про оплату праці» та «Про звернення громадян», Податкового Кодексу України, шляхом несвоєчасного та не в повному обсязі нарахування та виплати заробітної плати, встановленої судовим рішенням; не своєчасного на неповного нарахування податків та зборів на виплачену або стягнуту у примусовому порядку заробітну плату; не надання належних довідок з питання оплати праці, внаслідок чого порушено право позивача на отримання пенсії належного рівня.
10). Винести окрему ухвалу суду про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, за несвоєчасну виплату заробітної плати; не наданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня.
11). Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 нанесену, внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у невиконанні до цього часу постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, умисної невиплати у встановлені законом терміни заробітної плати, навіть встановленої судовим рішенням, не надання належних довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі недоотриманої пенсії за період з жовтня 2011 року по квітень 2018 року включно у сумі 188661,92 грн.
12). Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати у сумі 49056,87 грн. ( підлягає уточненню на дату прийняття рішення) внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, що призвели до не нарахування та не виплати частини пенсії.
05 грудня 2016 року позивач надав клопотання, в якому просив, в тому числі, притягнути до адміністративної відповідальності керівника Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_3 за відкритий, демонстративний прояв неповаги до суду, яка полягає в умисному неналежному виконанні ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.11.2016 р., що призвело до затягування судового розгляду даної адміністративної справи, та порушення прав, гарантованих Конституцією України (том 1, а.с. 165-167).
10 лютого 2017 року позивач надав суду клопотання в кому просить суд винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності , за вчинення дій посадовими особами Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, що місять ознаки адміністративного правопорушення, які полягають у порушенні вимог Закону України « Про звернення громадян», щодо не надання повної інформації, стосовно порядку подання заяв про переведення з одного виду пенсії на інший встановленого зразку та на відповідному бланку затвердженому Правлінням Пенсійного фонду України, не надання відповідного роз’яснення з цього питання, скасуванні права позивача на до оформлення поданих документів, не вжиті заходів щодо відшкодування нанесених позивачу збитків, що призвело до не поновлення його права на отримання пенсії відповідного рівня внаслідок чого йому нанесено значні матеріальні та моральні збитки. (том 2, а.с.5-6).
24 травня 2018 року позивач надав суду клопотання, в якому просить суд винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення дій посадовими особами Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, в тому числі не виконання ухвали від 12 березня 2018 року; надання до суду фіктивних документів, що містять недостовірну інформацію, котрі містять ознаки кримінального правопорушення передбаченого статтями 364 «Зловживання владою або службовим становищем», 366 «Службове підроблення», 382 «Невиконання судового рішення» КК України. (том 3, а.с.11-12).
14 лютого 2017 року позивач надав суду клопотання, в якому просить суд зупинити розгляд даної адміністративної справи, в частині позовних вимог заявлених до відповідача – Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на час необхідний для примирення, в тому числі для прийняття відповідного рішення за результатами розгляду його заяви від 18.01.2016 року про поновлення пенсійних прав на виконання вимог Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (том 2 а.с.7-8), яке клопотанням від 09 березня 2017 року просив залишити без розгляду ( том 2 а.с.18-19).
Представник відповідача, Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надали суду письмові заперечення, в яких зазначають наступне. Постановою Борівського районного суду від 18.12.2012 року у справі № 2-а/2005/33/12 ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово – комунального господарства, однак станом на 18.10.2011 року ( на час досягнення пенсійного віку) ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора підприємства КП « Водопровідно – каналізаційне господарство». З 01 червня 2015 року, згідно Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 VIII від 02 березня 2015 року, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до законів України « Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», « про Статус народного депутата України», «Про кабінет ОСОБА_4 України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника – консультанта народного депутата України. Підстав для при значення пенсії відповідно до Закону України « Про державну службу» не має. У рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально – економічних можливостей держави. Вказана позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, яка була висловлена в рішенні від 09.10.1979 року в справі «Ері проти Ірландії», де було зазначено, що здійснення соціально – економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат. Щодо вимог про стягнення судового збору відповідач пояснив суду, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, справу розглядати без участі представника управління (том 1, а.с. 162).
Також, представник відповідача, Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надали суду заяву про залишення позову без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду (том 2,а.с. 98).
Представники відповідача, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, проти позову заперечували, посилаючись на те, що питання, пов’язані з виплатою пенсії позивачу не відносяться до компетенції виконавчого комітету Ізюмської міської ради, а стягнення збитків не є публічно – правовим спором.
22 травня 2018 року представник відповідача, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, надав суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 нанесену внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області матеріальну шкоду, які полягають у невиконанні до цього часу постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, умисної невиплати у встановлені законом терміни заробітної плати, навіть встановленої судовим рішенням, не надання належних довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі недоотриманої пенсії за період з жовтня 2011 року по квітень 2018 року включно у сумі 188661,92 грн., а також стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати у сумі 49056,87 грн. ( підлягає уточненню на дату прийняття рішення), посилаючись на те, що вказані позовні вимоги не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач, Ізюмський міський голова Харківської області, ОСОБА_3, в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову суду не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надсилав.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, вислухавши учасників судового процесу, суд встановив наступне.
1. Судовим розглядом встановлено, що з 18.10.2011 позивач перебуває на обліку в Ізюмському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області ( далі Управління) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Сторонами не заперечується, що в січні 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківської області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України « Про державну службу»,
Листом за №4/Ш-14 від 27.01.2016р. Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківської області повідомило позивача про те, що підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» немає (том 1, а.с. 28).
Під час судового розгляду 01 березня 2017 року позивач повторно звернувся до Ізюмського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (том 2 а.с.24).
Рішенням Управління № 9 від 01 березня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України « Про державну службу» у зв’язку з відсутністю 20 років стажу на посадах , віднесених до відповідних категорій, посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України № 3723-ХІІ ( том 2 а.с.41-42).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Голови Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди штрафу у сумі 425 грн., втрачений заробіток в сумі 88385 грн. та відшкодування моральної шкоди 10000 грн. ( том 1 а.с.9-12).
Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року, звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства визнано незаконним, скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області № 2551 від 12 вересня 2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1Ф.», поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства з 31 червня 2008 року та стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі № 2-а/2005/33/12 позивача поновлено на посаді першого застуцпника Ізюмського міського голови з питань житлово – комунального господарства з 31 липня 2008 року, що підтверджується рішенням Ізюмської міської ради № 3051 від 26 червня 2015 року ( Том 2, а.с.69).
Згідно з розпорядженням Ізюмського міського голови № 415 від 17.09.2015 року ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово – комунального господарства з 31 липня 2008 року з залишенням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад ( Том 2 а.с.71).
Із копії розпорядження № 098-К від 04.05.2006 року по виконавчому комітету Ізюмської міської ради вбачається, що станом на 05 травня 2006 року ОСОБА_1 мав стаж роботи державної служби 8 років 3 місяців (том 1 а.с.50).
Згідно копії розпорядження Ізюмського міського голови № 465 від 15.10.2015 року стаж ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування станом на 21 вересня 2015 року складає 15 років 07 місяців 20 днів (том.1 а.с.51).
Відповідно до положень ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:
60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 899 (далі - ОСОБА_6 № 899) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету ОСОБА_4 України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету ОСОБА_4 України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 889 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у рішенні від 04 квітня 2018 року за наслідками розгляду зразкової справи № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.
Дана справа по відношенню до справи № 822/524/18, по якій прийнято зразкове рішення, згідно з вимогами ч. 10 ст. 290 КАС України є типовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - термін перебування під вартою, термін відбування
покарання , а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років.
Частина 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Верховною ОСОБА_4 України 03.10.2017 був прийнятий ОСОБА_6 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» яким в розділі II. Прикінцеві та перехідні положення стаття 1. Була викладена наступним чином: «ОСОБА_6 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: абзаців першого і другого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 1, підпунктів 4 та 5 пункту 2, підпункту 3 пункту 3, абзаців другого і третього, п'ятого і шостого пункту 5, пунктів 6, 9, 13 - 15, підпунктів 10 та 22, абзаців двадцять шостого - двадцять восьмого, абзаців тридцять третього - тридцять сьомого, шістдесят шостого - сімдесят другого підпункту 27 пункту 19, пункту 24, підпункту 1 пункту 27, пункту 29 розділу I, пунктів 2 - 4 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовуються з 1 жовтня 2017 року».
Таким чином, до стажу, який дає право на призначення такої пенсії згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується як стаж державної служби, так і стаж на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування.
Оскільки ОСОБА_1, мав станом на 01.05.2016 стаж державного службовця більше 10 років, та страховий стаж необхідний для призначення пенсії та досяг пенсійного віку він має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889.
2. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати", матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги здійснювалась позивачу систематично та включена в оподатковуваний дохід.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу була проведена лише у вересні 2015 року і то лише за період з вересня 2008 року по 30 листопада 2009 року, в значно заниженому розмірі, а в грудні 2015 року було здійснено виплату ще частини середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з грудня 2009 року по вересень 2015 року, виплата індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати була проведена у березні 2016 року в примусовому порядку, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне призначення позивачу належної пенсії, оскільки ці всі обставини впливали на повноту можливого призначення пенсії, а тому дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_3, які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати; неналежної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; ненаданні належних довідок про заробітну плату суд визнає неправомірними.
3. Позовні вимоги позивача стосовно зобов’язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області провести донарахування та сплатити, у відповідності до вимог діючого законодавства, належні податки та збори на виплачену та стягнуту у примусовому порядку заробітну плату, в тому числі: заробітну плату, сплачену платіжним дорученням № 294 від 11.07.2016 року у сумі 4498,17 грн.; стягнуту у примусовому порядку за меморіальним ордером № 3 від 30.03.2016 року індексацію заробітної плати у сумі 46579,12 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з несвоєчасною виплатою у сумі 144517,83 грн. за заявою позивача від 10.02.2017 ( том 2, а.с.3) залишено без розгляду.
4. В частині позовних вимог про зобов’язання Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати позивачу довідки для подання до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, то суд зазначає наступне.
На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово – комунального господарства з 31 липня 2008 року з залишенням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад, що підтверджується копіями рішення №3051 від 26.06.2015 року та розпорядженням Ізюмського міського голови № 415 від 17.09.2015 року ( том.2 а.с.69,71) встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад згідно штатного розпису у розмірі 2660,75 грн., надбавку за вислугу років в розмірі 20%, враховуючи вислугу років на державній службі та в органах місцевого самоврядування станом на 31 липня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як передбачено ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, обов'язок щодо видачі довідки про заробітну плату державного службовця за посадою, яку він займав до виникнення права на пенсію, покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працювала особа до виходу на пенсію.
Згідно висновку судової економічної експертизи № 8166 від 20 грудня 2017 року (том 2, а.с. 186) довідка №443 від 02.02.2016р., видана Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 для призначення пенсії з 17.10.2011 відповідає затвердженій формі та нормам діючого пенсійного законодавства. Дані про розмір посадового окладу, надбавки за ранг та надбавки за вислугу років відображені в довідці в повному обсязі.
Довідка №442 від 02.02.2016р. про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією видана Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 для призначення пенсії з 17.10.2011 відповідає затвердженій формі, але не відповідає нормам діючого пенсійного законодавства. Дані про складові
заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією, внесені не в повному обсязі (не внесено суму нарахованої індексації середньої заробітної плати, виплаченої згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 за період з 01.10.2009 по 30.09.2011р. як-то передбачено законодавством).
Довідки №3349 від 26.08.2016р. та №4429 від 23.11.2016р., видані Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 17.11.2015 відповідають затвердженій формі та нормам діючого пенсійного законодавства. Дані про розмір посадового окладу, надбавки за ранг та надбавки за вислугу років відображені в повному обсязі.
Довідки №4427 від 23.11.2016р. та №3351 від 26.08.2016р. про складові заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 17.11.2015р. містять однакові дані про додаткові виплати за період з 01.11.2010р. по 31.10.2015р. Довідки
відповідають затвердженій формі, але внесені до них дані про додаткові виплати не відповідають нормам діючого пенсійного законодавства (у довідки необгрунтовано внесено всю суму середнього заробітку, який виплачено по рішенню Борівського районного суду Харківської області від 14.07.2016 та всю суму індексація заробітної плати, виплаченої згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 за весь період з вересня 2008
по вересень 2015р. У довідки необхідно внести суму індексації лише за період з 01.11.2010 року по 31.10.2015р., як то передбачено законодавством).
Довідки від 23.11.2016 №4428 та від 26.08.2016 №3350, видані Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, відповідають формі, зразок якої затверджено Постановою правління України від 04.09.2013 № 15-1.
В обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта – економіста не надається за можливе надати відповідь на питання щодо відповідності нормативно-правовим актам України та повноти внесених даних про розмір заробітної плати та інших нарахувань для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2015, зазначених у довідках від 23.11.2016 №4428 та від 26.08.2016
№ 3350, виданих Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області.
В той же час, за матеріалами справи, наданими для дослідження, за грудень 2015 загальна сума нарахувань по посаді, яку займав ОСОБА_1 до звільнення, складатиме - 4768,90грн., а з урахуванням абз.5 п.п.2) п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 в редакції, яка діяла до 01.12.2015, - 7054,33грн.
Експертним дослідженням встановлено, що пенсія ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» обчислюється з таких складових:
з 17.10.2011 (дата досягнення пенсійного віку) - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за високі досягнення у праці, індексація середньої заробітної плати, виплачена згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016;
з 17.11.2015 (дата звільнення з посади) - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за високі досягнення у праці, матеріальна допомога на оздоровлення,матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, індексація середньої заробітної плати, виплачена згідно рішення Борівського районного
суду Харківської області від 11.01.2016;
з 01.12.2015 (дата підвищення рівня заробітної плати державних службовців на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 №1013) – визначити конкретний перелік складових заробітної плати, з розміру яких перераховується пенсія, не надається за можливе з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку.
В той же час, згідно наданих матеріалів справи, нарахування за грудень 2015 складаються з таких складових заробітної плати: посадовий оклад,надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, а з урахуванням абз.5 п.п.2) п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 в редакції, яка діяла до 01.12.2015: посадовий оклад, надбавка за ранг,
надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за високі досягнення у праці, індексація середньої заробітної плати, виплачена згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016р.
Згідно проведеного експертного дослідження, розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України « Про державну службу», повинен складати:
5690,81грн.- з 17.10.2011 (дата досягнення пенсійного віку»
6252,77грн. - з 17.11.2015р. (дата звільнення з займаної посади).
В обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста не надається за можливе визначити, із якого заробітку обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2015 (дата підвищення рівня заробітної плати державних службовців на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 №1013).
В той же час, експертним дослідженням встановлено, що за наданими матеріалами справи нарахування за грудень 2015 по посаді, яку займав ОСОБА_1 до звільнення, складатимуть загальну суму 4768,90грн., а з урахуванням абз.5 п.п.2) п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 в редакції, яка діяла до 01.12.2015, 7054,33грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо видачі довідок про складові заробітної плати є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, тому суд не може вказувати на форму та склад довідки про заробітну плату, а може лише зобов'язати видати її у встановленій законодавством формі з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховані страхові внески.
Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача видати довідку про заробітну плату за посадою, з якої останній вийшов на пенсію, з урахуванням всіх складових заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески.
За таких обставин, враховуючи, що на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працював позивач до виходу на пенсію (або правонаступника такого органу), покладено обов'язок видати довідку за законодавчо визначеною формою про заробітну плату для перерахунку пенсії, позовні вимоги підлягають задоволенню.
5. Позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з жовтня 2011 року у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ, в редакції, чинній станом на жовтень 2011 року, в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати , за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - термін перебування під вартою, термін відбування
покарання , а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа – Ізюмський міський голова ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яка залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року , ОСОБА_7 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово – комунального господарства з 31 червня 2008 року. (том 1, а.с.13-15).
Відповідно до ст. 37-1 ЗУ « Про державну службу» ( яка діяла на момент виникнення права на пенсію, 17.10.2011 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини у п. 26 рішення по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 63134) була викладена правова позиція, що скарга заявника до національних органів влади щодо періоду між 01 січня та 23 червня 1999 року базувалась на спеціальних та чинних на той період часу положеннях національного законодавства (п. 17 рішення). Надбавка до заробітної плати повинна була бути виплачена відповідно до єдиної об’єктивної умови – період часу, протягом якого заявник працював вчителем.Оскільки заявником була дотримана умова 10-річного стажу, то можно сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується її існування.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01 липня 2014 року в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Оскільки у позивача право на отримання пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ « Про державну службу» виникло 17.10.2011 року, а поновлення його на посаді було здійснено Виконавчим комітетом лише у вересні 2015 року відповідно до постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, то він має право на перерахунок пенсії з жовтня 2011 року у відповідності до ст. 37 ЗУ « Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, в редакції чинній станом на жовтень 2011 року, в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати , за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробіт6ної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком.
6. Що стосується позовних вимог позивача щодо перерахунку та виплати пенсії державного службовця у зв’язку з підвищенням зарплати державним службовців згідно постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на посаді першого заступника Ізюмського міського голови, суд зазначає наступне.
Згідно зі 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, 01.01.2015 р. набрав чинності ОСОБА_6 України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом ОСОБА_4 України.
Так, пунктами 4,5 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 31.05.2000р. №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.
Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету ОСОБА_4 України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету ОСОБА_4 України №1013 не містить.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. законодавством, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу». Чинна у вказаний період редакція статті 37-1 Закону України «Про державну службу» не визначала передумов перерахунку пенсій.
З 01.05.2016р. набув чинності ОСОБА_6 України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу», у зв’язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, суд зазначає, що з грудня 2015 р. чинним законодавством України не передбачено підстав, порядку реалізації, обов’язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
Рішеннями Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", визначено, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у рішенні "Великода проти України" Європейський суд зазначив щодо складної економічної ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов’язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у рішеннях Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №359/5905/16-а, від 22.03.2018 року по справі № 683/1779/17.
Закон №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», викладено у новій редакції, а також стаття 90 Закону №889-VIII «Про державну службу», відповідно до якої закріплено правило, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», неконституційними визнані не були, а тому підлягали виконанню органами Пенсійного фонду.
Крім того суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, з огляду на те, що право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, а не з часу її виходу на пенсію.
В даному випадку позивач не був позбавлений права на пенсію гарантовану державою, оскільки розмір соціальної гарантії пенсії, залежить від фінансових можливостей держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством.
Отже враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги позивача задоволені не підлягають.
7. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач не отримав право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ « Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993 року) внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, що є протиправною дією суб'єкта владних повноважень - держави, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
8. Стосовно позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області нанесену матеріальну шкоду у сумі 50000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Дані статті є спеціальними, тобто в них передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.
До таких особливостей можна віднести:
Суб’єктний склад завдавачів шкоди. Суб’єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові чи службові особи.
Завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними організаційно-розпорядчих функцій, покладених на них законами або іншими нормативними актами.
Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в площині владно-адміністративних відносин та організаційно-розпорядчих функцій вимагається активність, і неприйняття необхідних мір чи заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди.
Таким чином, оскільки відповідачем, який є центральним органом виконавчої влади, допущено протиправну бездіяльність відносно позивача, у суду є законні підстави для відшкодування суми моральної шкоди.
Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, суд зазначає, що такими обставинами є несвоєчасна виплата Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області належної позивачу заробітної плати встановленої судовим рішенням, в тому числі за період який повинен бути покладено в розрахунок рівня пенсії державного службовця, а також несплата, у відповідності до законодавства України, належних внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в повному обсязі, що унеможливили своєчасне звернення до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з питань встановлення пенсії державного службовця.
Оцінюючи вказані обставини та характер спірних правовідносин у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку моральна шкода підлягає відшкодуванню у межах одного прожиткового мінімуму в розмірі, встановленому станом на дату розгляду справи, що складає 1762 грн.
9. Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З аналізу наведеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком, окрім того, підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.
З наведених в позовній заяві обставин та встановлених судом фактів не встановлено складу правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, обставини, які покладені в основу позовних вимог та рішення суду є юридичним спором громадянина України із суб’єктами владних повноважень.
10. Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області матеріальної шкоди ( упощеної вигоди) в сумі 188661,92 грн., суд зазначає наступне.
У статті 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав і обов’язків міститься «заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі». Таким чином, заподіяння шкоди може породити цивільно – правове зобов’язання, де потерпілий виступає як кредитор, а заподіювач шкоди – як боржник. Проте цього факту недостатньо. Необхідним є приєднання так званих «юридичних умов, які схожі на юридичні факти, але відрізняються від них за своєю сутністю і правовою природою.
Юридичні умови – це обставини, які внаслідок припису цивільно – правової норми мають певне значення для виникнення, зміни тощо цивільних правовідносин, але безпосередньо не породжують їх і не тягнуть за собою трансформацій та не припиняють правові відносини. Отже особливість юридичних умов полягає у тому, що правові наслідки пов’язані з ними не прямо, а через проміжні ланки, які створюють сукупність умов для формування юридичного факту.
За загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дії заподіювача шкоди; негативного наслідку таких дій (шкоди); причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини.
Таким чином, зобов’язання у зв’язку із завданням шкоди виникає за наявності трьох умов (крім наявності підстави виникнення – завдання шкоди), з яких дві мають об’єктивний характер і одна – суб’єктивний. У сукупності вони складають «генеральний делікт» за формулою: хто завдав іншому шкоди, зобов’язаний її відшкодувати.
Відшкодування шкоди, заподіяної несанкціонованим відбором природного газу, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України.
Майнова шкода у розумінні ч.1 ст. 1166 ЦК України – це зменшення майнової сфери потерпілого в наслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав. Знищення або пошкодження предметів матеріального світу спричиняє майнову шкоду, грошове вираженні якої називається збитками.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Термін «збитки» за своїм юридичним значенням, встановленим у ст. 22 ЦК України, вужчий за поняття «шкода», оскільки включає тільки реальні збитки і упущену вигоду, а вони відшкодовуються, як правило за наявності майнових відносин у грошовому вираженні.
Збитки за своєю природою є неоднорідними та можуть складатися з двох частин. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене( упущена вигода).
Неотримані потерпілим доходи складають його упущену вигоду. Тільки у такому розумінні складу збитків буде реалізований принцип повного відшкодування збитків, закріплений у ч. 2 ст. 22 ЦК України.
Норма ЦК, що міститься у ЦК, про поняття, види і зміст збитків поміщена в розділі І «ОСОБА_8 положення» і є універсальною, оскільки терміном «збитки» законодавець оперує в усіх інститутах цивільного права, у тому числі при застосуванні норм про власність, юридичних осіб, відшкодування недоговірної шкоди тощо.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Водночас обов'язковою передумовою задоволення вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно, для ухвалення рішення про відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила кредитора одержання прибутку.
При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
При цьому, доведення наявності упущеної вигоди покладається саме на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Звертаючись із заявою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 3-188гс14, покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.
Наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснювала протиправних дій.
11. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
При цьому суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
З огляду на вищевказане відсутні правові підстави стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 березня 2016 року по день стягнення компенсації.
12. Що стосується заяви відповідача, Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду, суд зазначає наступне.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із позовом 01.08.2016 року) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
ОСОБА_8 також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, ОСОБА_8 містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню.
13. Не підлягають задоволенню вимоги відповідача, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про закриття провадження в частині позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з вимогою вирішити публічно – правовий спір та просить суд відшкодувати шкоду заподіяну протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень – виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, а тому вимоги про відшкодування шкоди підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача (Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) про залишення позову без розгляду.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача (Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення збитків.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у поновленні, на виконання вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», його пенсійних прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо проведення призначення та перерахунку, призначеної з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_3, які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати; неналежної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; ненаданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня.
Зобов’язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати ОСОБА_1 для подання до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки:
-про складові заробітної плати ( за останні 24 календарні місяці роботи або за будь -які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до закону України « Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року включно, з врахуванням ОСОБА_1 заробітної плати за цей період та сплачених у відповідності до законодавства обов’язкових платежів та зборів;
-про складові заробітної плати ( посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року, станом на дату виникнення права на призначення пенсії державного службовця 17.10.2011 року, з врахуванням всіх сум заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати.
Зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з жовтня 2011 року перерахунок та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України « Про державну службу» в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком.
Зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області проводити щомісячні виплати перерахованої пенсії державного службовця, з виплатою заборгованості, що утворилась внаслідок проведення перерахунку пенсії.
Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 1762,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області судовий збір на користь держави в сумі 295,02 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір на користь держави в сумі 275,60 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.uа.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня вручення ухвали апеляційної скарги.
Відкласти складення повного тексту рішення до 22 червня 2018 року.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк
