У Х В А Л А
21 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 623/3792/15-ц
Провадження № 14-259 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі також - Ізюмська РДА), ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Головне управління (далі також - ГУ) Держземагенства у Харківській області; Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області (далі також - Левківська сільрада); Фермерськегосподарство (далі також - ФГ) «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно;
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ФГ «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно;
за позовом третьої особи - ФГ «Надія 92» - до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права постійного користування земельною ділянкою;
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 рокута
в с т а н о в и л а:
13 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася з вказаним позовом і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 54,83 га, яка розташована на території Левківської сільради (далі - земельна ділянка), в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на ФГ «Надія 92» як на цілісний майновий комплекс.
8 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом і просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право постійного користування земельною ділянкою.
8 квітня 2016 року ФГ «Надія 92» також звернулося до суду з позовом і просило визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою.
8 квітня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановив ухвалу, якою об'єднав в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов і позов ФГ «Надія 92».
18 січня 2017 року ОСОБА_3 подала заяву про закриття провадження у справі в частині позову ФГ «Надія 92».
Заява мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_3 та позовні вимоги ФГ «Надія 92» не є однорідними та пов'язаними між собою. Оскільки ФГ «Надія 92» є юридичною особою, яке пред'явило позов до інших юридичних осіб (Ізюмської РДА та ГУ Держгеокадастру у Харківській області), то ОСОБА_3 вважала, що позовна заява ФГ «Надія 92» мала розглядатися за правилами господарського судочинства.
18 січня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цивільне процесуальне законодавство допускає розгляд справ за позовом юридичної особи до фізичної і до юридичної особи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язаними між собою і їх окремий розгляд неможливий. Суд вважав, що вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом та вимоги за первісним позовом і за позовом ФГ «Надія 92» є однорідними, які нерозривно пов'язані між собою, а тому її заява про закриття провадження задоволенню не підлягає.
1 березня 2017 рокуАпеляційний суд Харківської області ухвалою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що спір між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ФГ «Надія 92» за пред'явленими ними позовами стосується однієї і тієї ж земельної ділянки, а сторонами у справі є як юридичні, так і фізичні особи; наслідки розгляду цих позовів зачіпають інтереси кожного з позивачів, а тому справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
21 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою. Просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів про те, що її позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно і позовні вимоги ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою не є однорідними та пов'язаними між собою. ОСОБА_3 вказує, що, оскільки ФГ «Надія 92» є юридичною особою і пред'явило позов до інших юридичних осіб (Ізюмської РДА та ГУ Держгеокадастру у Харківській області), позовна заява ФГ «Надія 92» мала розглядатися за правилами господарського судочинства.
10 квітня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження у справі.
У травні 2017 року ФГ «Надія 92» подало заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вказує, що оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, а доводи касаційної скарги про необхідність закриття провадження у справі за позовом ФГ «Надія 92» є безпідставними. ФГ «Надія 92» стверджує, що спір виник між сторонами щодо права користування земельною ділянкою, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства. ФГ «Надія 92» також зазначає, що вимоги його позову, первісного та зустрічного позовів є однорідними, а тому їх спільний розгляд є доцільним.
22 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначив справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.
30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З огляду на те, що ОСОБА_3 оскаржує ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Головне управління Держземагенства у Харківській області; Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області; Фермерськегосподарство «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ФГ «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно; за позовом третьої особи - ФГ «Надія 92» - до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права постійного користування земельною ділянкою; за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 4 липня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська
