Ухвала
30 травня 2018 року
м. Київ
справа № 623/3792/15-ц
провадження № 61-20226св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Хопти С. Ф.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5;
відповідачі: Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7;
представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8;
треті особи: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, головне управління Держземагенства у Харківській області; Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області; фермерське господарство «Надія 92», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Гуренка М. О. від 18 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Бездітка В. М., Сащенка І. С., від 1 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, головне управління Держземагенства у Харківській області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, фермерське господарство «Надія 92» (далі - ФГ «Надія 92»), ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності на спадкове майно.
У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ФГ «Надія 92», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності на спадкове майно.
У квітні 2016 року ФГ «Надія 92» звернулося до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права постійного користування земельною ділянкою.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 8 квітня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_6 та позов ФГ «Надія 92» об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі за позовом ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 54,83 га, яка розташована на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.
Заява мотивована тим, що її позовні вимоги про визнання права на спадкове майно і позовні вимоги ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою не є однорідними та пов'язаними між собою, а тому підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, оскільки ФГ «Надія 92» є юридичною особою, яке пред'явило позов до інших юридичних осіб: Ізюмської районної державної адміністрації Харківської областіта головного управління Держгеокадастру у Харківській області. У зв'язку з цим спір підвідомчий судам господарської юрисдикції. Відповідно до статті 16 ЦПК України 2004 року не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 54,83 га, яка розташована на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цивільне процесуальне законодавство допускає розгляд справ за позовом юридичної особи до фізичної і до юридичної особи у разі, якщо однією із сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язаними між собою і їх окремий розгляд неможливий. Вимоги ОСОБА_3 до відповідачів є однорідними, які нерозривно пов'язані між собою, а тому заява задоволенню не підлягає.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд виходив із того, що спір між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ФГ «Надія 92» за пред'явленими ними позовами стосується однієї і тієї самої земельної ділянки, сторонами у справі є як юридичні, так фізичні особи, наслідки розгляду цих позовів зачіпають інтереси кожного з позивачів, а тому справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували її доводів про те, що пред'явлені нею позовні вимоги про визнання права на спадкове майно і позовні вимоги ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою не є однорідними та пов'язаними між собою, вони підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Відповідно до статті 16 ЦПК України 2004 року не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. ФГ «Надія 92» є юридичною особою, яке пред'явило позов до інших юридичних осіб: Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а тому спір за позовом ФГ «Надія 92» підвідомчий судам господарської юрисдикції.
У травні 2017 року ФГ «Надія 92» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги щодо закриття провадження у справі за позовом ФГ «Надія 92» є безпідставними. Спір, що виник між сторонами, щодо права користування земельною ділянкою не підпадає під юрисдикцію господарського суду, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Пред'являючи позов, ОСОБА_3 просила суд визнати за собою право постійного користування земельною ділянкою, таке саме право на цю саму земельну ділянку просило визнати за собою ФГ «Надія 92» у своєму позові, а ОСОБА_6 - у зустрічному позові. Отже, вимоги вищевказаних позовів є однорідними та ідентичними, задоволення будь-якого з них виключає повністю або частково задоволення інших позовів сторін.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або ВеликоїПалати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи про порушення судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У Х В А Л И В :
Справу № 623/3792/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, головне управління Держземагенства у Харківській області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, фермерське господарство «Надія 92», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, фермерське господарство «Надія 92», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності на спадкове майно; за позовом фермерського господарства «Надія 92» до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права постійного користування земельною ділянкою передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Ф. Хопта
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк
