Ухвала
Іменем України
4 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 623/3792/15-ц
Провадження № 14-259 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянуласправу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач за первісним позовом) до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі також - Ізюмська РДА), ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог - Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Головне управління (далі також - ГУ) Держземагенства у Харківській області; Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області (далі також - Левківська сільрада); Фермерськегосподарство (далі також - ФГ) «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно;
за зустрічним позовом ОСОБА_4 (далі також - позивач за зустрічним позовом) до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ФГ «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно;
за позовом третьої особи - ФГ «Надія 92» - до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, позивачів за первісним і зустрічним позовами, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільрада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права постійного користування земельною ділянкою;
за касаційною скаргою позивача за первісним позовом на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 13 серпня 2015 року позивач за первісним позовом звернулася з вказаним позовом і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:
1.1. Визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 54,83 га, яка розташована на території Левківської сільради (далі - земельна ділянка), в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9;
1.2. Визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на ФГ «Надія 92» як на цілісний майновий комплекс.
2. 8 квітня 2016 року позивач за зустрічним позовом звернулася із зустрічним позовом і просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право постійного користування земельною ділянкою.
3. 8 квітня 2016 року ФГ «Надія 92» як третя особа також звернулося до суду з позовом і просило визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
4. 8 квітня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановив ухвалу, якою об'єднав в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов і позов ФГ «Надія 92».
5. 18 січня 2017 року позивач за первісним позовом подала заяву про закриття провадження у справі в частині позову ФГ «Надія 92», вимоги якого не є однорідними з її вимогами та заявлені до інших юридичних осіб, що унеможливлює їх розгляд за правилами цивільного судочинства.
6. 18 січня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви позивача за первісним позовом.
7. Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що цивільне процесуальне законодавство допускає розгляд справ за позовом юридичної особи до фізичної і до юридичної особи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язаними між собою, і їх окремий розгляд неможливий. Суд вважав, що вимоги за первісним і зустрічним позовами та за позовом ФГ «Надія 92» є однорідними, які нерозривно пов'язані між собою, а тому її заява про закриття провадження задоволена бути не може.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
8. 1 березня 2017 рокуАпеляційний суд Харківської області ухвалою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про закриття провадження у справі в частині позову ФГ «Надія 92».
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спір позивачів за первісним і зустрічним позовами та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору стосується однієї і тієї ж земельної ділянки, а сторонами у справі є як юридичні, так і фізичні особи; наслідки розгляду цих позовів зачіпають інтереси кожного з учасників справи, які заявили свої вимоги на предмет спору, а тому справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 21 березня 2017 року позивач за первісним позовом звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою через порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
11. У касаційній скарзі просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
12. 10 квітня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження у справі.
13. 22 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначив справу до судового розгляду.
14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.
15. 30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
16. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач за первісним позовом оскаржує ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Позивач за первісним позовом вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що її позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно і позовні вимоги ФГ «Надія 92» про визнання права постійного користування земельною ділянкою не є однорідними та пов'язаними між собою. Позивач за первісним позовом вказує, що оскільки ФГ «Надія 92» є юридичною особою і пред'явило позов до інших юридичних осіб (Ізюмської РДА та ГУ Держгеокадастру у Харківській області), то позовна заява ФГ «Надія 92» мала розглядатися за правилами господарського судочинства.
(2) Позиція третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову
18. У травні 2017 року ФГ «Надія 92» подало заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення. Вказує, що оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, а доводи заяви позивача за первісним позовом про необхідність закриття провадження у справі за позовом ФГ «Надія 92» є безпідставними. ФГ «Надія 92» стверджує, що спір виник між учасниками справи щодо права користування земельною ділянкою, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначає, що вимоги його позову, первісного та зустрічного позовів є однорідними, а тому доцільним є їх спільний розгляд.
(3) Позиція інших учасників справи
19. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Відповідно до частини другої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.
21. У частині першій статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, було передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які могли бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у задоволені заяви про закриття провадження у справі.
22. Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядкудо ухваленнярішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
23. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
24. Ухвали про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі від 18 січня 2017 року постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому її можливо оскаржити в апеляційному порядку одночасно з оскарженням такого рішення суду.
25. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню(частина друга статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій).
26. ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору.
27. Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій та на час подання касаційної скарги, сторони й інші особи, зокрема, які беруть участь у справі, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
28. Оскільки справа по суті розглянута судами не була, а ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не могла бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті, така ухвала суду першої інстанції не могла бути оскаржена й у касаційному порядку.
29. ВеликаПалата Верховного Суду також вважає, що з огляду на неможливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду по суті спору ухвали про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, не могла бути оскаржена у касаційному порядку й ухвала Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року, якою залишена в силі ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року. А тому касаційне провадження за касаційною скаргою позивача за первісним позовом слід закрити.
30. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205 цс 18) та від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184 цс 18).
Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною другою статті 261 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ізюмської РДА, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог - Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, ГУ Держземагенства у Харківській області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ФГ «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ФГ «Надія 92», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно; за позовом третьої особи - ФГ «Надія 92» - до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської РДА, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, Левківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права постійного користування земельною ділянкою закрити.
2. Справу повернути для продовження розгляду до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.ЯновськаУхвала підписана 5 липня 2018 року.
