АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/793/220/18 Справа № 712/11509/17 Категорія: ч.2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 з участю прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
представника потерпілого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 листопада 2017 року, яким
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хорішки, Козельщинського району, Полтавської області, одруженого українця, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахується з 30.11.2017 року, зараховано термін попереднього ув`язнення з 17.06.2017 року по 20.06.2017 року включно, з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі та становить 6 (шість) днів позбавлення волі, та з 21.06.2017 року по 30.11.2017 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає одинь день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено без змін у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 16 900,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1 500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Держави процесуальні витрати за проведення по справі: судової експертизи в сумі 989,60 грн., судової експертизи в сумі 494,35 грн., судової експертизи в сумі 494,35 грн., судової експертизи в сумі 395,48 грн., судової експертизи в сумі 395,48 грн., судової експертизи в сумі 593,22 грн., судової експертизи в сумі 395,48 грн., а всього на загальну суму 3 757,96 грн.
Вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів, відповідно до положень ст.ст. 100 КПК України, -
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_7 , засуджений за те, що 16.06.2017 року близько 22-30 год. знаходячись на території Черкаського міського парку Перемоги по вул. 30 р. Перемоги в м. Черкаси, маючи умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до раніше знайомого йому ОСОБА_12 , 1992 р.н., умисно наніс багаторазові цілеспрямовані удари руками та ногами в область голови та тулуба, внаслідок чого, згідно висновку експерта № 03-01/517 від 17.06.2017 року потерпілий помер від сполученої травми голови, шиї, тулуба та кінцівок, яка в своєму розвитку призвела до виникнення шоку. Дана травма представлена у вигляді: ран, саден та синців на обличчі; саден на шиї; саден та синців на тулубі; саден та синців на верхніх кінцівках; синця на лівому колінному суглобі; крововиливів у м`які покрови голови; крововиливів у м`які тканини шиї та спини; крововиливів під мозкові оболонки головного та спинного мозку; перелому кісток лицевого черепу; перелому під`язикової кістки та хрящів гортані та утворилася від багаторазової дії твердих тупих предметів, і відноситься до катгорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі зі змінами і доповненнями захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 порушують питання про скасування вироку суду та просять ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_13 з ч.2 ст.121 КК України на ст.124 КК України. Вважають, що судом дана неправильна оцінка дій обвинуваченого ОСОБА_7 , тому помилково його дії кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки показам ОСОБА_7 , вина обвинуваченого спростовується показами, які були дані в судовому засіданні, свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які показали, що ОСОБА_12 знали протягом тривалого часу, останні роки він вживав наркотичні речовини, зокрема «амфетамін». Також вина ОСОБА_7 спростовується показами спеціаліста ОСОБА_16 , який показав, що особа, яка перебуває під дією «амфетаміну» є роздратована, агресивна, збуджена та нестримана. Вважають, що версія обвинувачення, про те, що ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_12 умисні тілесні ушкодження, матеріалами справи не підтверджуються, на що суд ніякої уваги не звернув.
В запереченні на апеляційну скаргу, потерпілий ОСОБА_10 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисників, а вирок суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі захисників про перекваліфікацію дій на ст.124 КК України є необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, доводи потерпілого, який просив вирок суду залишити без змін, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу зі змінами і доповненнями, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове повторне дослідження доказів та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.
Дії ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України судом кваліфіковано вірно.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об`єктивно.
Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисників про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з`ясовані всі обставини справи, не грунтуються на кримінальному провадженні.
Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи захисників про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України, оскільки його дії слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони є безпідставними, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України, тому твердження захисників про те, що, у ході досудового розслідування та судового слідства не добуто жодного доказу, про умисел ОСОБА_7 на нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 не заслуговують на увагу.
Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме даними протоколу слідчого експерименту від 06.09.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника та понятих, згідно якого ОСОБА_7 розповів та показав про обставини нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , що надалі знайшло своє підтвердження в ході слідства, в тому числі у висновках експерта № 03-01/517 від 17.06.2017 року згідно якого вбачається кількість нанесенних ударів ОСОБА_12 їх характер та локалізація, наслідки їх отримання, тому колегія суддів вважає дані доводи апеляції про перевищення меж необхідної оборони з боку ОСОБА_7 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та дії останнього у даному випадку не можливо вважати такими, що вчинені з перевищенням меж необхідної оборони.
При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що у ОСОБА_12 виявлено більше 20 (двадцяти) тілесних ушкоджень, які виявлені фактично на всьому тілі (голові, тулубі, кінцівках), силу з якою були нанесені дані тілесні ушкодження (деякі з них призвели до переломів), тому на думку колегії суддів такі дії ОСОБА_7 не можна вважати захистом від нападу ОСОБА_12 .
Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що конфлікт між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 відбувся в парку на відкритій території та ОСОБА_7 не мав перешкод у вільному пересуванні і тому при бажанні мав реальну можливість уникнути конфлікту.
Зокрема, дані висновку експерта № 03-01/517 від 17.06.2017 року узгоджуються з висновками експерта № 03-01/517/10 від 11.09.2017 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_12 виявлена сполучена травма голови, шиї, тулуба та кінцівок, яка представлена у вигляді: ран, саден та синців на тулубі; саден та синців на верхніх кінцівках; синця на лівому колінному суглобі; крововиливів у м`які покрови голови; крововиливів у м`які тканини шиї та спини; крововиливів під мозкові оболонки головного та спинного мозку; перелому кісток лицевого черепу; перелому під`язикової кістки та хрящів гортані.
Відповідно до показів потерпілого ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що його син 16.06.2017 року був вдома, йому зателефонував ОСОБА_7 , після чого син пішов гулять. Пізніше йому зателефонувала дружина та повідомила, що їх сина знайшли побитим в парку по АДРЕСА_2 , про що вона дізналася зі слів знайомого її сина ОСОБА_17 .
Згідно показів свідка ОСОБА_18 , яка у судовому засіданні пояснила, що 16.06.2017 року її син ОСОБА_12 був вдома, потім йому зателефонував ОСОБА_7 , після чого він зібрався і сказав що пішов гулять. Зранку вона побачила що сина немає вдома. В телефонній розмові ОСОБА_7 їй сказав, що вони гуляли з її сином і розійшлися близько 23-00 год. Після чого вона поспілкувалася з ОСОБА_19 , який повідомив, що говорив по телефону з ОСОБА_7 , який повідомив його, що вони з ОСОБА_12 побилися;
Покази потерпілого ОСОБА_10 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні пояснив, що 16.06.2017 року близько 22-23 год. йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що його побив ОСОБА_7 і він знаходиться в парку по вул. 30 р. Перемоги в м. Черкаси. Після чого він зателефонував до ОСОБА_7 та запитав, що сталося, на що ОСОБА_7 сказав йому, що вони з ОСОБА_12 побилися та попросив нікому про це не говорити.
Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України підтверджується іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції:
- даними протоколу огляду місця події від 17.06.2017 року з фототаблицею до протоколу ОМП, згідно якого було оглянуто місце події та труп чоловічої статі з наявними тілесними ушкодженнями (а.с. 1-29);
- даними висновку експерта № 2-01/1041 від 17.06.2017 року, згідно якого у ОСОБА_7 мали місце наступні тілесні ушкодження: синці на тулубі та на обох ногах, численні сада на обох кистях, синець на лівій кисті. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли виникнути не менше ніж від п`яти травматичних дій. Садна на тильних поверхнях обох кистей можуть свідчити про можливе неанесення ОСОБА_7 ударів руками затиснутими в кулак (а.с. 42-44);
- даними висновку експерта № 03-01/517 від 17.06.2017 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_12 є сполученої травми голови, шиї, тулуба та кінцівок, яка в своєму розвитку призвела до виникнення шоку. Дана травма представлена у вигляді: ран, саден та синців на обличчі; саден на шиї; саден та синців на тулубі; саден та синців на верхніх кінцівках; синця на лівому колінному суглобі; крововиливів у м`які покрови голови; крововиливів у м`які тканини шиї та спини; крововиливів під мозкові оболонки головного та спинного мозку; перелому кісток лицевого черепу; перелому під`язикової кістки та хрящів гортані та утворилася від багаторазової дії твердих тупих предметів, і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та утворилася в проміжок часу від 1 години до 2-3 годин до моменту настання смерті;
Колегія суддів також бере до уваги, що після нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, останній залишив ОСОБА_20 і на допомогу нікого не викликав, а більш того поспілкувавшись зі свідком ОСОБА_17 попросив його про даний випадок нікому не говорити.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, а тому посилання обвинуваченого та його захисників на те, що відсутні докази вини ОСОБА_7 у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_20 , а отже ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.124 КК України, тобто перевищення меж необхідної оборони - не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляції.
Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, оскільки встановлений причинний зв`язок між діянням ОСОБА_7 і шкідливими наслідками.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання, суд дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винного, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчиненню ним нових злочинів.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який згідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_7 вину повністю не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, відсутність пом`якшуючих обставин та думку потерпілого про необхідність призначення ОСОБА_7 суворого покарання, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення з ізоляцією від суспільства, призначивши покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України з призначенням 9 (дев`яти) років позбавлення волі, яке є достатнім для запобігання вчинення останнім нових злочинів.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 листопада 2017 року, тому апеляційна скарга зі змінами і доповненнями захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зі змінами та доповненнями залишити без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Головуючий :
Судді :
