Справа № 2 - 793/2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2009 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козак А.В., при секретарі Дьяконовій Т.Ю., за участі : позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Завод” Ленінська кузня” про стягнення заробітної плати , невиплати при звільнені розрахунку та відшкодування моральної шкоди -,
В С Т А Н О В И В:
27.01.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом зазначивши, що він був зарахований відповідно до наказу № 142 від 22.07.2008 року на роботу у ВАТ “Завод “ Ленінська кузня” учнем в корпусно – заготівельний цех № 26 на посаду газорізольщіка. 01.09.2008 року Наказом № 16 йому було присвоєно другий розряд газорізольщіка. В зв’язку з тим, що йому не вчасно виплачували заробітну плату, відсутністю роботи на заводі за спеціальністю він звільнився. Відповідно до Наказу № 151 від 23.12.2008 року він був звільнений за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання відповідно до ст.. 38 КЗпП України. Під час роботи він проживав у гуртожитку на території заводу, після звільнення був зобов’язаний виселитись. Виїхати до м. кривий Ріг , харчуватись, знімати кімнату не міг, так як завод з ним не розрахувався. Просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату і гроші за невикористану відпустку за листопад, грудень 2008 року у сумі 3270,65 грн., зобов’язати ВАТ “Завод “Ленінська кузня” стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку., моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Відповідач 24.02.2009 року надав до суду письмові заперечення, ОСОБА_1 працював на ВАТ “ Завод “Ленінська кузня” загалом 3 повних місяці та 2 неповних місяці. Звільнився за власним бажанням, при звільненні у бухгалтерію підприємства не звертався. З огляду на те, що позивач не звертався до підприємства за розрахунком, зник не залишивши контактної інформації, у підприємства не було змоги виплати позивачу необхідні суми. Така можливість з”явилась після отримання від позивача листа від 27.01.2009 року вх. № 109 в якому була вказана адреса його перебування. Зразу після цього 04.02.2009 року електронним поштовим переказом на адресу позивача була перерахована вся сума заборгованості за період листопад – грудень 2008 року у розмірі 3 305,44 грн. включаючи компенсацію за затримку платежу. Таким чином 2011,06 грн. / за листопад 2008 року/ + 1259,59 грн. / за грудень 2008 року/ + компенсація / 34,79 грн/ за невчасно отриману зарплату = отримуємо 3305, 44 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач надав до суду пояснення з урахуванням заперечень відповідача, просить стягнути з ВАТ “Завод” Ленінська кузня” середню заробітну плату за весь час затримки, а саме з 23.12.2008 року по день фактичного розрахунку – 10.02.2009 року та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
ВАТ “Завод” Ленінська кузня” надав до суду додаткові заперечення з огляду на те, що відразу після отримання від позивача листа з його адресою бухгалтерією підприємства 04.02.2009 року було надіслано електронним поштовим переказом суму заборгованості. Чому позивач отримав вказані кошти лише 10.02.2009 року, оскільки електронний поштовий переказ йде по України 3 години, а адресат відповідно повідомляється в день його відправки поштовим повідомленням, остається незрозумілим. Щодо стягнення моральної шкоди, позивач не навів доказів щодо суми моральної шкоди та не надав ні одного доказу яким ця сума підтверджується. Просить у задоволенні змінених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У грудні 2009 року позивач надав до суду пояснення, згідно яких від відшкодування моральної шкоди відмовляється, в останньому позовні вимоги залишає без змін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві. Просить позов задовольнить.
У судове засідання відповідач не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи з урахування додаткових заперечень у їх відсутність, у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював на ВАТ “Завод “ Ленінська кузня” учнем в корпусно – заготівельному цеху № 26 на посаді газорізольщіка. ( а.с. 6 - копія трудової книги). Відповідно до наказу № 151 від 23.12.2008 року позивач був звільнений з 23.12.228 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, переїзд на нове місце проживання. ( а.с. 5 – копія витягу з наказу). ОСОБА_1 не пред’явив вимоги про розрахунок, зник і не залишив своєї адреси, тому у заводу не було можливості зробити відповідні розрахунки. Після отримання від позивача офіційного листа від 27.01.2009 року з вказанням своєї адреси, ВАТ “Завод “ Ленінська кузня” 04.02. 2009 року було надіслано електронним поштовим переказом всю суму заборгованості, а саме 3305, 44 грн., виконавши всі вимоги чинного законодавства. ( а.с. 19,18 – копія заяви, переказу відповідно). Щодо виплати позивачу середньомісячного заробітку за весь час затримки у порядку ст. 117 КЗпП України є не обґрунтованими, так як середня заробітна плата за час затримки по день фактичного розрахунку виплачується працівнику лише у разі наявності вини роботодавця. Вина роботодавця з цього приводу не найшла свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись 117 КЗпПУ, ст.ст. 10, 60, 212, 213,ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя
