ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1435/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2017
(Суддя - Щавинська Ю.М.)
та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017
(Головуючий суддя - Головей В.М.; судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рені"
про стягнення 3 191, 33 доларів США, -
ВСТАНОВИВ:
1. У червні 2017 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація (Далі - Підприємство, позивач) господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рені" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 3 191,33 дол. США, з яких: 3 126,38 дол. США боргу та 64, 95 дол. США пені.
2. Позов обґрунтований тим, що Підприємство на підставі заявок Товариства в березні, квітні та травні 2017 року надало лоцманські послуги та послуги СРРС судну "МАМВА В" (прапор Панама), яке знаходилося під агентуванням ТОВ "Агро-Рені" та виставило для оплати наданих послуг відповідачу рахунки на загальну суму 3126,38 доларів США. Проте, вказані рахунки відповідачем оплачено не було.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Підприємства заборгованості в розмірі 81 332, 68 грн., що еквівалентно 3 126,38 доларів США станом на 15.06.2017, а також втрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1 567,44 грн., в решті позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що пеня має обчислюватись та стягуватись лише у національній валюті України - гривні, проте, позивач просив стягнути суму пені визначену в іноземній валюті, без перерахунку суми пені в національну валюту України.
5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2017 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення
6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
6.1. Судова колегія погодилась з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні позову Підприємства в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 64,95 доларів США, оскільки позивач здійснив розрахунки суми пені лише в іноземній валюті.
6.2. При поданні апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду позивач надав також розрахунок пені перерахованої станом на 15.06.2017, з іноземної валюти в національну валюту України, проте даного розрахунку не було на час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 101 ГПК України, судом другої інстанції відхилено наданий позивачем перерахунок суми пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
7. Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2017 та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №916/1435/17, просив скасувати ці рішення в частині відмови у стягненні пені та направити справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області, в іншій частині позивач наведені судові рішення не оскаржує.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У своїй касаційній скарзі позивач просить вважає, що судами попередніх інстанцій порушено положення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 4-7, 43, 55 Господарського процесуального кодексу України справі, в редакції чинній до 15.12.2017 та норм матеріального права, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
8.1. посилається на те, що позивач визначив розмір пені в доларах США та в ціні позову зазначив еквівалент пені в національній валюті (ця сума входить до загальної ціни позову) та вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно, з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовили позивачу у стягнення пені.
8.2. крім того вважає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
9. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 916/1435/17 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
13. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
14. Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
15. У ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
16. Крім того сторони відповідно до положень ст. 524 ЦК України, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
17. За змістом статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
18. Отже, незалежно від грошової одиниці, у якій обчислено суму зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
19. Під час розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, отже стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову
20. З урахуванням положення ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
21. Місцевий господарський суд, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд, вірно врахував, що в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, а у ст.533 Цивільного кодексу України передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, у зв'язку з чим, суди дійшли висновків про часткове задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості 3 126,38 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 15.06.2017 (дата направлення позовної заяви до господарського суду), складає 81 335,68 грн.
22. Щодо відмови у задоволенні позову Підприємства в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 64,95 доларів США, слід зазначити таке.
23. Як встановлено судами під час розгляду справи, сторони в пункті 5.4. договору №226-П-АМПУ-15 передбачили стягнення пені.
24. Позивачем за порушення оплати вартості послуг було нараховано пеню у сумі 64,95 грн. доларів США.
25. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
26. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
27. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
28. Оскільки максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-29гс15 від 01.04.2015)
29. Як встановлено судами обох попередніх інстанцій, позивач здійснив розрахунки суми пені лише в іноземній валюті, у зв'язку з чим, касаційний суд вважає, що суд першої інстанції, із рішенням якого погодився апеляційний господарський суд, враховуючи за змістом положень ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017 обов'язковість висновків наведеної постанови Верховного суду України при застосуванні аналогічних норм права, правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову в цій частині.
30. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання
31. Доводи касаційної скарги про те, що позивач визначив розмір пені в доларах США та в ціні позову зазначив еквівалент пені в національній валюті (ця сума входить до загальної ціни позову) не підтверджено матеріалами даної справи та спростовано апеляційним господарським судом, який встановив, що лише при поданні апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду позивач надав розрахунок пені перерахованої станом на 15.06.2017, з іноземної валюти в національну валюту України, проте, оскільки відповідного розрахунку не надано позивачем до суду першої інстанції, пославшись на положення ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, суд другої інстанції, правомірно, не прийняв наданий позивачем перерахунок суми пені.
32. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані у відповідних частинах судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
34. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2017 та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 916/1435/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 916/1435/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко
