Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2018 року
у справі № 916/1435/17
Господарська юрисдикція
Щодо стягнення боргу та пені за грошовими зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті
Фабула справи: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Далі - Підприємство) господарського суду із позовом до ТОВ "Агро-Рені" (далі - Товариство) про стягнення 3 191,33 дол. США, з яких: 3 126,38 дол. США боргу та 64, 95 дол. США пені.
Позов обґрунтований тим, що Підприємство на підставі заявок Товариства в березні, квітні та травні 2017 року надало лоцманські послуги та послуги СРРС судну "МАМВА В" (прапор Панама), яке знаходилося під агентуванням ТОВ "Агро-Рені" та виставило для оплати наданих послуг відповідачу рахунки на загальну суму 3126,38 доларів США. Проте, вказані рахунки відповідачем оплачено не було.
Рішенням суду першої інстанції, залишено без змін апеляційним судом, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Підприємства заборгованості в розмірі 81 332, 68 грн., що еквівалентно 3 126,38 доларів США станом на 15.06.2017, а також втрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1 567,44 грн., в решті позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" вважає, що визначило розмір пені в доларах США та в ціні позову зазначило еквівалент пені в національній валюті (ця сума входить до загальної ціни позову) та вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно, з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовили позивачу у стягнення пені. Крім того вважає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання.
Правова позиція Верховного Суду: законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
У ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Сторони відповідно до положень ст. 524 ЦК України, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За змістом ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Висновки: незалежно від грошової одиниці, у якій обчислено суму зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Ключові слова: правові наслідки неналежного виконання зобов'язання, правова природа пені, правильна конвертація валюти, підстави відповідальності у разі неналежного виконання грошового зобов'язання