ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2017 р.
Справа № 916/1435/17
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Федорончук Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),
від відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення господарського суду Одеської області від 30 серпня 2017 року
у справі № 916/1435/17
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рені»
про стягнення 3 191,33 доларів США,
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 11.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2017 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація (далі – Підприємство, позивач) господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рені» (далі – Товариство, відповідач) про стягнення 3 191,33 дол. США, з яких: 3 126,38 дол. США боргу та 64, 95 дол. США пені.
Позов обґрунтований тим, що Підприємство на підставі заявок Товариства в березні, квітні та травні 2017 року надало лоцманські послуги та послуги СРРС судну «МАМВА В» (прапор Панама), яке знаходилося під агентуванням ТОВ «Агро-Рені» та виставило для оплати наданих послуг відповідачу рахунки на загальну суму 3126,38 доларів США. Проте, вказані рахунки відповідачем оплачено не було.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2017 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Підприємства заборгованості в розмірі 81 332, 68 грн., що еквівалентно 3 126,38 доларів США станом на 15.06.2017, а також втрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1 567,44 грн., в решті позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що пеня має обчислюватись та стягуватись лише у національній валюті України – гривні, проте, позивач просив стягнути суму пені визначену в іноземній валюті, без перерахунку суми пені в національну валюту України.
Не погоджуючись з рішення господарського суду, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати частково, в частині відмови в стягненні пені, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 689,95 грн., що еквівалентно 64,95 доларів США, станом на 15.06.2017.
Апелянт зазначає, що Підприємство визначило розмір пені в доларах США та в ціні позову зазначило еквівалент пені в національній валюті (ця сума входить до загальної ціни позову). Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно, з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовив позивачу в стягнення пені.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Представник відповідача в судове засідання 11.10.2017 не з’явився та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялися належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої її рекомендаційною кореспонденцією.
Зокрема, надіслана апеляційним судом Товариству поштова кореспонденція разом з ухвалою суду повернута у зв’язку із закінченням терміну зберігання, проте, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.
В пункті 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В судовому засіданні 11.10.2017 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неявкою представника відповідача, проте судова колегія порадившись на місці, відмовили представнику Підприємства в задоволенні клопотання про відкладення, оскільки представник відповідача про час, день та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, а його неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, за таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2017 надав пояснення, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, задовольнити останню.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом 11.12.2015 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Підприємство) та Товариством (Агент) було укладено договір №226-П-АМПУ-15 (а.с.12-18), за умовами якого Підприємство зобов’язується за заявками Агента надавати (забезпечувати):
- послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір);
- послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (збір за послуги служби регулювання руху суден);
- проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом ОСОБА_1 – Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (канальний збір);
- послуги швартової бригади з швартування, відшвартування, перетягування і переш вартування суден в морському порту «Южний»;
- послуги м/б «Гайдамака» та інших плавзасобів (згідно розцінок Підприємства);
- інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок Підприємства, а Агент зобов’язується замовити, прийнятим і оплатити надані послуги.
При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства) (п. 1.1. договору).
Підприємство зобов'язалось надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом. Агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю. Агент зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені Підприємством у строки, визначені цим договором (п.п. 2.1.2., 2.3.3., 2.3.3. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, в районах обов’язкового лоцманського проведення суден та у зонах ЦРРС/ПРРС, при проходженні суднами БДЛК, ХМК,ГСХ Агент подає на адресу Підприємства заявки та документ, зазначені у пунктах 2.3.1, 2.3.2 цього договору, а також уточнення та підтвердження цих заявок відповідно до Правил і цього договору. Зазначені документами подаються за підписом уповноважених на те Агентом осіб.
Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата проводиться Агентом наступним чином:
п. 4.2.1 У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання Підприємством послуг, Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ.
У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання Підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється Агентом до виходу судна із українського порту.
У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надають на підставі заявки і повинні бути оплачені Агентом не пізніше першого робочого дня наступного за днем виходу судна з порту.
Згідно п. 4.2.2 договору, остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі 20 банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.
Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства (п. 4.3 договору).
Відповідно до п.5.4 Договору, в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2. і п. 4.3. цього договору, Агент, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.
Приписами п. 5.5 договору, Агент несе повну матеріальну відповідальність перед «Підприємством» за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.
Згідно п. 8.1, договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016.
Додатковою угодою № 3 від 30.12.2016, сторони продовжили термін дії основного договору до 31.12.2017 (а.с. 40).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач на підставі заявок відповідача надав останньому послуги з внутрішньо портового лоцманського проведення та інформаційні послуги судну «МАМВА В» (прапор Панама) на загальну суму 3 126,38 доларів США, що підтверджується відповідними лоцманськими квитанціями (а.с.44,45, 53,59).
Для оплати наданих послуг, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки №ДР-00160 від 29.03.2017р. (а.с.42), № ДР-00232 від 02.05.2017р. (а.с.51) та № ДР-00252 від 16.05.2017р. (а.с.57).
Дані рахунки було отримано відповідачем, про що зазначено у відповідних реєстрах одержаних рахунків (а.с.41,50).
Вказані обставини, зокрема, щодо розміру наданих послуг, їх споживання, виставлення рахунків, а також їх отримання, у відповідності до ст. 35 ГПК України, повністю визнані сторонами.
06.06.2017 позивач на адресу відповідача направив претензію №2221 про необхідність плати основної заборгованості та суми пені до 09.06.2017.
09.06.2017 відповідач надав відповідь № 36/А на претензію позивача, в якій не заперечував проти наявності заборгованості, проте просив Підприємство не нараховувати штрафні санкції по вказаним рахункам, оскільки Товариство не отримало кошти від судновласника.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, пунктом 2.3.3 договору сторони передбачили, що Агент зобов'язується робити своєчасну оплату, відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Статтею 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Крім того сторони відповідно до положень ст. 524 ЦК України, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За змістом статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, отже стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову
З урахуванням положення ч. 1 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду – дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Господарський суд приймаючи рішення вірно врахував, що в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, а ст.533 ЦК України передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, у зв’язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості 3 126,38 доларів США , що у гривневому еквіваленті станом на 15.06.2017 (дата направлення позовної заяви до господарського суду), складає 81 335,68 грн.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні позову Підприємства в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 64,95 доларів США, у зв’язку з наступним.
Сторони в пункті 5.4. договору №226-П-АМПУ-15 передбачили стягнення пені.
Позивачем за порушення оплати вартості послуг було нараховано пеню у сумі 64,95 грн. доларів США.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, оскільки максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України по справі № 3-29гс15 від 01.04.2015 та, за змістом положень ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов’язковими для застосування судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив розрахунки суми пені лише в іноземній валюті, у зв’язку з чим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивача в задоволенні позову в цій частині.
При поданні апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду позивач надав також розрахунок пені перерахованої станом на 15.06.2017, з іноземної валюти в національну валюту України, проте даного розрахунку не було на час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв’язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 101 ГПК України, судова колегія не приймає до уваги наданий позивачем перерахунок суми пені.
Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді : Гладишева Т.Я.
ОСОБА_2
