КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/1413/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання акту незаконним в окремій частині, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому просить з урахуванням уточненої позовної заяви:
1) визнати незаконним і таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та визнати нечинним в окремій частині Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року №2845, від 10 березня 2016 №304, від 11 серпня 2016 року №1418, а саме в частині слів «… або загально будинковим», які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX цього кодексу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року прийнято постанову №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824.
Згідно абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем було викладено в наступній редакції:
«Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.».
Постановою від 11.08.2016 року №1418 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» відповідачем було внесено зміни до абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, а саме в абзац сьомий після слів «лічильником газу» доповнити словами «(індивідуальним або загальнобудинковим)», а після слів «об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу» доповнити словом «(алокація)».
Отже, після внесених змін абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем викладено в наступній редакції:
«Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.».
Задовольняючи вказаний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін відповідачем до абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, зокрема в абзац сьомий після слів «лічильником газу» доповнити словами «(…. або загальнобудинковим)» суперечать Законам України «Про ринок природного газу», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та зумовлюють в подальшому некоректність тлумачення та використання зазначеної статті, що спричиняє/може спричинити порушення прав позивача зокрема та прав побутових споживачів в цілому.
З вказаним висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст.1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
У відповідності до ст.4 гл.1 розділу І Кодексу газорозподільних систем побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Згідно ст.18 Кодексу газорозподільних систем приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього (п.1-3 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»).
У відповідності до ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:
1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується:
комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;
2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
У відповідності до ч.1 чт.5 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Відповідно до п.п.3,4,7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Беручи до уваги викладене, апелянтом не спростовано висновок суду першої інстанції про те, що у побутового споживача, враховуючи ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», відсутнє право одноособово відмовитись від встановлення загальнобудинкового лічильника газу та не передбачено обов'язку надавати згоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.
Оскаржувані позивачем зміни в Кодексі газорозподільних систем стосуються безпосередньо фізичної особи, саме побутового споживача, а не взагалі споживача (населення), як то зазначає апелянт.
Колегією суддів встановлено, що позивач є споживачем газу, відповідно на нього відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою Кривий Ріг, АДРЕСА_1.
Від встановлення у його квартирі індивідуального лічильника газу за рахунок оператора газорозподільних мереж позивач не відмовлявся.
Встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який не використовувався споживачем.
Отже, якщо у побутового споживача не встановлено індивідуального лічильника, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що права позивача порушені, оскільки кошти мають сплачуватись споживачем тільки за той газ, який він дійсно спожив.
Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді : Я.Б.Глущенко
О.Є.Пилипенко
Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2018 року.
