ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №826/1413/17

адміністративне провадження № К/9901/48938/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 (суддя - Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (судді - Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання акту незаконним в частині/

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

- визнати незаконним і таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та визнати нечинним в окремій частині Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 №2845, від 10.03.2016 №304, від 11.08.2016 №1418, а саме в частині слів «… або загально будинковим», які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX цього кодексу.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є споживачем газу, відповідно на нього відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 прийнято постанову №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824.

Згідно абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем:

«Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.».

Постановою від 11.08.2016 №1418 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» відповідачем було внесено зміни до абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, а саме в абзац сьомий після слів «лічильником газу» доповнити словами «(індивідуальним або загальнобудинковим)», а після слів «об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу» доповнити словом «(алокація)».

Отже, після внесених змін абз.7 п.3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем викладено в наступній редакції:

«Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.»

Не погодившись з такими змінами до Кодексу газорозподільних систем, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та визнано нечинним в окремій частині Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року №2845, від 10 березня 2016 №304, від 11 серпня 2016 року №1418, а саме в частині слів «… або загальнобудинковим», які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX цього кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який не використовувався споживачем.

Суди дійшли висновку, що якщо у побутового споживача не встановлено індивідуального лічильника, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами, у яких є квартирні лічильники газу, та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.

Також суди виходили з того, що права позивача порушені, оскільки кошти мають сплачуватись споживачем тільки за той газ, який він дійсно спожив.

Також суди виходили з того, що у побутового споживача, враховуючи ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», відсутнє право одноособово відмовитись від встановлення загальнобудинкового лічильника газу та не передбачено обов`язку надавати згоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

Зокрема, відповідач покликається на те, що судами не вказано, які саме норми Законів України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» порушено оскаржуваними змінами до Кодексу газорозподільних систем, не враховано доводи відповідача та наявність у нього повноважень на внесення відповідних змін.

Також покликається на те, що оскаржувані положення абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем ініційовані для конкретизації правил обліку природного газу, що не суперечить діючому законодавству, і не стосувались питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку.

Також покликається на те, що оскаржувані зміни врегульовують відносини щодо визначення об`ємів споживання природного газу, у разі якщо побутовий споживач відмовився від встановлення приладу обліку.

Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено чи порушуються права та законні інтереси позивача оскаржуваними змінами до Кодексу газорозподільних систем.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №329-VIII) приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.

Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до статті 40 Закону №329-VIII розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 5.2 Типового договору для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.

Відповідно до пункту 5.5 Типового договору якщо об`єкт Споживача розміщений в багатоквартирному будинку (гуртожитку), що обладнаний загальнобудинковим лічильником газу чи на групу будинків (гуртожитків), визначення об`єму розподіленого та спожитого природного газу за Споживачем здійснюється з урахуванням Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 №620 (зі змінами).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 затверджений Кодекс газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 1 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Постановою відповідача від 11.08.2016 №1418 абзац сьомий пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ після слів «лічильником газу» доповнено словами «(індивідуальним або загальнобудинковим)».

Предметом оскарження у цій справі є постанова відповідача від 11.08.2016 №1418 лише в частині доповнення абзацу сьомого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ словами «…або загальнобудинковим».

За своїм змістом абзац сьомий пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ фактично передбачає відповідальність за відмову побутового споживача від встановлення лічильника газу.

Наслідком такої відмови є визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.

До внесення змін, які є предметом оскарження у цій справі, абзац сьомий пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачав, що такі наслідки застосовуються до побутових споживачів, які не забезпечені лічильником газу, однак не містив конкретизації яким саме лічильником газу має бути незабезпечений побутовий споживач.

Після внесення змін та доповнення абзацу сьомого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ словами «(індивідуальним або загальнобудинковим)» аналіз його змісту вказує на те, що відповідачем таким чином конкретизовано, яким саме лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим) має бути незабезпечений побутовий споживач, який відмовляється від його встановлення.

Фактично, в розумінні абзацу сьомого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ, після внесення оскаржуваних змін, побутові споживачі, чиї будинки обладнані загальнобудинковим лічильником газу, вважаються такими, що забезпечені лічильниками газу, що своєю чергою виключає можливість застосування до них передбачених цим абзацом наслідків.

Таким чином, внаслідок внесення змін оскаржуваною постановою звужено перелік суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції, передбачені абзацом сьомим пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не посилив та в інший спосіб не змінив існуючих санкцій за відмову побутових споживачів від встановлення лічильників газу і нових санкцій за таку відмову не запровадив.

Також прийняття оскаржуваної постанови не призвело до зміни правил постачання, обліку та розрахунку спожитого газу, які б своєю чергою призвели до сплати споживачем за той газ, який він не спожив, чи до інших додаткових фінансових обтяжень.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовувалось споживачем, не стосуються предмету спору, оскільки оскаржуваною постановою питання встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу не вирішувалось.

При цьому, в разі негоди позивача з діями по встановленню загальнобудинкового приладу обліку газу чи з нарахуваннями за його споживання, такі дії можуть бути предметом самостійного оскарження.

Висновки судів про те, що внесені до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ зміни суперечать Законам України «Про ринок природного газу», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в цілому носять загальний характер без вказівки на те, які саме норми зазначених законів порушено. Не встановлено таких порушень і під час касаційного перегляду справи.

Натомість внесення таких змін відповідає визначеній Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» меті запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

За таких обставин, не можна визнати обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо незаконності оскаржуваної постанови відповідача.

За правилами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права..

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 у цій справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук