Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2018 р.
Справа № 816/197/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1,
суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018, м. Полтава, по справі № 816/197/18
за позовом ОСОБА_2
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною відмови, оформленої листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів; зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, оформлену листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів.
Зобов'язано Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
Іншу частину позовних вимог залишено без розгляду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).
Не погодившись з висновком суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Апеляційна скарга вмотивована тим, що про порушення своїх прав позивачка дізналася саме 14.12.2017 внаслідок відмови відповідача на її звернення у проведенні перерахунку пенсії, а тому строк звернення до суду не пропущений.
Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно протоколу територіального управління Пенсійного фонду України від 14 липня 2015 року № 2300 позивачці з 17 травня 2015 року призначена пенсія за віком у розмірі 949,00 грн. (а.с. 20).
Розпорядженням № 187698 від 14 листопада 2017 року позивачу перераховано пенсію з 01 жовтня 2017 року, внаслідок чого розмір пенсії збільшився до 1373,00 грн. (а.с. 22).
29 листопада 2017 року позивач звернулася до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, за період з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів (а.с. 31-32).
14 грудня 2017 року Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало позивачу письмову відповідь, оформлену листом № 739/К-14/2, в якій повідомлялося про те, що пенсія за вказаний період нараховувалася ОСОБА_2, як особі з неповним страховим стажем роботи, відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” № 265 від 26 березня 2008 року, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с. 15).
Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача та за період з 22 липня 2017 року по 22 січня 2018 року права позивачки підлягають судовому захисту. Позовна вимога у частині, що стосується періоду перерахунку та виплати пенсії з 01 вересня 2015 року по 22 липня 2017 року, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині залишення позовних вимог без розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявила вимогу про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, і досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлений строк звернення до суду обмежує час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Після закінчення строку, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Встановлення законом строку дисциплінує учасників адміністративного судочинства добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Таким чином, дотримання строку звернення до суду з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених положень слідує, що позов може бути поданий до адміністративного суду у межах строку звернення, встановленого цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права позивача і коли розпочався перебіг цього строку.
Судовим розглядом встановлено, що порушення прав позивача у частині нарахування та виплати пенсії нижче прожиткового мінімуму відбувалося щомісяця, починаючи з 01 вересня 2015 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач була обізнана про порушення своїх прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом своєчасно.
Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду визначені частиною 3 статтею 123 КАС України. Так, згідно з цією нормою якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивачки можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про розмір її виплати позивач знала, а тому в разі не згоди, мала право звернутися до суду.
Таким чином, оскільки позивачкою пропущено строк звернення до суду, не надано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позовних вимог за спірний період без розгляду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що встановлений ст. 99 КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин, з огляду на ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачки з позовом до суду, а також меж заявлених позовних вимог (періоду, у який пенсія не виплачувалася, з чим не погоджується позивач) - з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01 вересня 2015 року по 22 липня 2017 року
Враховуючи викладене, підстави для надання правової оцінки діям пенсійного органу відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 по справі № 816/197/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_4
