Справа № 359/3373/16-ц
Головуючий у І інстанції Борець Є. О.
Провадження № 22-ц/780/871/18
Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.
Категорія 46
20.03.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Сліпченка О.І., Гуля В.В., Іванової І.В.,
за участю секретаря: Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської областіна рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року по справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
В квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп», звернувся з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що в порушення вимог діючого законодавства спірні земельні ділянки було передано відповідачам.
Просив -
визнати недійсними рішення Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV та №153.77-16-XXIV - №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року, №1052-35-V від 27 травня 2010 року та №1604-24-VI - №1607-24-VI від 21 березня 2013 року;
визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2010 року, серії НОМЕР_2 від 30 грудня 2011 року, свідоцтва про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 від 29 грудня 2015 року, серії НОМЕР_4 від 4 січня 2016 року;
визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №4476870 та №4475393 від 29 липня 2013 року, рішення РС Бориспільського МРУЮ №1855673 та №1856869 від 22 квітня 2013 року, рішення УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 грудня 2015 року; а також витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів земельні ділянки на користь держави в особі КМУ.
В ході розгляду цивільної справи перший заступник прокурора Київської області подав заяви про часткову зміну предмета позову (а.с.7-12, 128-133 т.2): та просив додатково визнати недійсними договори іпотеки спірних земельних ділянок, укладених 19 липня 2016 року між ТОВ «Сілквей комунікейшн», ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Зелена садиба».
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно застосовано положення Цивільного кодексу України щодо застосування строку позовної давності, що обмежило право Кабінету Міністрів України та ДП «Бориспільське лісове господарство», в інтересах яких прокурор звернувся з позовом, на захист права державної власності на землю, як учасників цивільних правовідносин, порушеного незаконним виданням органом виконавчої влади рішення з перевищенням наданих законом повноважень та набуття відповідачами права приватної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 зазначає, що не погоджується із вказаною апеляційною скаргою, вважає її необґрунтованою та вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Земельна ділянка ( 10 га) не була вкрадена у держави, а передана добровільно і оформлення відбулося згідно чинного законодавства, а відповідачі є добросовісними набувачами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшен» зазначають, що Перший заступник прокурора Київської області та обидва позивачі, в інтересах яких заявлений позов, пропустили строк позовної давності. Обставини, які перешкодили їм вчасно звернутись до суду не встановлені. Ця обставина свідчить про те, що підстави для поновлення строку позовної давності відсутні. Також вказують, що оскільки підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, держава в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» не є а ні власником, а ні володільцем спірних земельних ділянок і прокурор не має права вимагати витребування спірних земельних ділянок з законного володіння.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів
3)показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах, в тому числі на чинних судових рішеннях.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV від 24 лютого 2004 року (а.с.28 т.1) було припинено право ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою площею 10,0 га, а також було передано цю земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради.
Іншими рішеннями Щасливської сільської ради №153.77-16-XXIV - №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року у власність ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 були передані земельні ділянки площею по 0,25 га, а у власність ОСОБА_20 та ОСОБА_24 - земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цих рішень органу місцевого самоврядування 21 квітня 2004 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_36 та НОМЕР_37 (а.с.46-47, 50-51, 54-55, 58-59, 62-63, 66-67, 70-71, 74-75, 78-79, 82-83, 86-87 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 приватизували земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, а ОСОБА_20 та ОСОБА_24 - земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами НОМЕР_8 та НОМЕР_9 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Крім того, рішенням Щасливської сільської ради №1052-35-V від 27 травня 2010 року (а.с.29 т.1) був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних діля-нок у власність ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування 27 серпня 2010 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_10 (а.с.31-32, 33-34, 35-36, 37-38 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_11 приватизував земельну ділянку площею 0,8210 га з кадастровим номером НОМЕР_11, а ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 - земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами НОМЕР_12 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України в редакції, чинній на той час, Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення.
Згідно з ч.2 ст.42 ЛК України в редакції, чинній на той час, переведення лісових земель до інших категорій провадилось за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Встановлено, що площа земельної ділянки, на яку було припинено право користування ДП «Бориспільський лісгосп», становила 10 га. Ця обставина свідчить про те, що вилучення земельної ділянки з такою площею відносилось до повноважень КМУ, а не Щасливської сільської ради.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 була проведена з порушенням ч.9 ст.149 ЗК України та ч.2 ст.42 ЛК України в редакції, чинній на той час є правильним.
Відповідно до ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції у справі за №6-68цс15, на позови прокурора, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.
Крім того, у правовій позиції в іншій справі за №6-2469цс16 Верховний Суд України наголосив на тому, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатись», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформація про порушення можна було отримати раніше.
Так, зі змісту листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» №174 від 5 листопада 2003 року (а.с.26 т.1) вбачається, що ДП «Бориспільський лісгосп» надав згоду на передачу земельної ділянки до запасу Щасливської сільської ради ще 5 листопада 2003 року. Ця обставина свідчить про те, що з того часу позивач вже знав про порушення його права користування земельною ділянкою.
\par
Крім того, ДП «Бориспільський лісгосп» підпорядковується Київському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Це управління є територіальним органом Держлісагентства, яке спрямовується і координується КМУ. Ці обставини свідчать про те, що КМУ також мав об'єктивну можливість дізнатись про незаконне припинення права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою ще наприкінці 2003 року.
З мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року (а.с.197-199 т.2), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року (а.с.200-206 т.2), вбачається, що перший заступник прокурора Київської області мав можливість дізнатись про незаконне припинення права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою ще в грудні 2010 року. На підставі ч.3 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає повторному доказуванню.
Однак зі штампу на титульному аркуші позову (а.с.2 т.1) вбачається, що перший заступник прокурора Київської області, діючи в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп», пред'явив позов лише в квітні 2016 року.
Ця обставина свідчить про те, що підстави для поновлення першому заступнику прокурора Київської області, КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» строку позовної давності відсутні.
З огляду на це суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними рішень Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV, №153.77-16-XXIV - №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року та №1052-35-V від 27 травня 2010 року, а також державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2010 року належить відмовити.
Судом першої інстанції також встановлено, що 22 та 29 грудня 2004 року ОСОБА_27, діючи від імені ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26 та ОСОБА_18, уклав з ОСОБА_10 договори купівлі-продажу (а.с.68-69, 72-73, 76-77, 80-81, 84-85 т.1), за якими він відчужив у влас-ність ОСОБА_10 земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами НОМЕР_13, НОМЕР_14 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Крім того, 22 грудня 2004 року ОСОБА_28, діючи від імені ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, уклав з ОСОБА_8 договори купівлі-продажу (а.с.44-45, 48-49, 52-53, 56-57, 60-61, 64-65 т.1), за якими він відчужив у власність ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровими номе-рами НОМЕР_15, НОМЕР_16, а також площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами НОМЕР_17 та НОМЕР_18 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
24 травня 2005 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_19 та НОМЕР_20 (а.с.90-91, 92-93, 98-99, 102-103 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_10 набув прав власності на земельні ділянки площами 0,5 га та 0,75 га з кадастровими номерами НОМЕР_21 та НОМЕР_22, а ОСОБА_8 - на земельні ділянки площами 0,145 га та 1,12 га з кадастровими номерами НОМЕР_8 та НОМЕР_23 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
16 травня 2007 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 уклали з ОСОБА_9 договори купівлі-продажу (а.с.94-95, 96-97, 100-101 т.1), за яким вони відчужили у власність ОСОБА_9 вказані земельні ділянки.
25 червня 2007 року йому були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_24, НОМЕР_25 та НОМЕР_26, а також серії НОМЕР_27 (а.с.104-105, 106-107, 108-109, 110-111 т.1).
Після цього ОСОБА_9 передав придбані ним земельні ділянки до статутних фондів ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн». Рішеннями УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №277375 20 від 31 грудня 2015 року за ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн» було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки. Ці обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №568 25656, №56825713, №56825755 та №56825802 від 6 квітня 2016 року (а.с.116-123 т.1).
19 липня 2016 року ТОВ «Сілквей комунікейшн» та ТОВ «Березова роща» уклали з ТОВ «Зелена садиба» договори іпотеки, за якими вони передали придбані ними земельні ділянки в іпотеку ТОВ «Зелена садиба». Ця обставина підтверджується інформаційними довідками №74996328, №74996755, №74996059, №74994637 від 6 грудня 2016 року (а.с.13-48 т.2).
Крім того, 1 жовтня 2010 року ОСОБА_29, діючи від імені ОСОБА_11, уклав з ОСОБА_12 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу (а.с.39 т.1), за яким він відчужив в їх власність земельну ділянку площею 0,8210 га з кадастровим номером НОМЕР_28 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цього договору 30 грудня 2011 року ОСОБА_12 був виданий державний акт на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_29, а ОСОБА_4 - державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_30 та НОМЕР_31.
У такий спосіб ОСОБА_12 набув право власності на земельну ділянку площею 0,6210 га з кадастровим номером НОМЕР_32, а ОСОБА_4 - на земельні ділянки площею по 0,10 га з кадастровими номерами НОМЕР_33 та НОМЕР_34 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Рішеннями Щасливської сільської ради №1604-24-VI - №1607-24-VI від 21 березня 2013 року (а.с.40-43 т.1) були затверджені проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, набутих у власність ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_13, з «ведення особистого селянського господарства» на «під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту».
Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу, за якими вони відчужили у власність ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером НОМЕР_35 та площею 0,621 га з кадастровим номером НОМЕР_32 га з цільовим призначенням під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом ч.1 ст.21 цього Кодексу суд також може визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Встановлено, що рішення Щасливської сільської ради №153.77-16-XXIV - №153.87 -16-XXIV від 24 лютого 2004 року та №1052-35-V від 27 травня 2010 року не визнані недійсними. Тому відсутні підстави вважати, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_36, НОМЕР_37 від 21 квітня 2004 року та серії НОМЕР_10 від 27 серпня 2010 року були видані безпідставно та є недійсними.
Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мали право розпоряджатись приватизованими ними земельними ділянками та відчужити їх у власність ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_4
В свою чергу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 також мали право розпоряджатись придбаними земельними ділянками та відчужити їх у власність ОСОБА_9, а ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - у власність ОСОБА_5
Після цього ОСОБА_9 набув право розпоряджатись придбаними земельними ділянками та передати їх до статутних фондів ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн». Як і попередні власники земельних ділянок, ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн» мали право передати земельні ділянки в іпотеку ТОВ «Зелена садиба».
Ці обставини свідчать про те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок та договори іпотеки, укладені вказаними особами, не суперечать ч.1 ст.319 ЦК України. Тому підстави вважати їх недійсними відсутні.
У зв'язку з цим відсутні також підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2 від 30 грудня 2011 року, свідоцтв про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 від 29 грудня 2015 року, серії НОМЕР_4 від 4 січня 2016 року, рішень приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №4476870 та №4475393 від 29 липня 2013 року, рішень РС Бориспільського МРУЮ №1855673 та №1856869 від 22 квітня 2013 року, а також рішення УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 грудня 2015 року.
Крім того, рішення Щасливської сільської ради №1604-24-VI - №1607-24-VI від 21 березня 2013 року не суперечать актам цивільного законодавства та не порушують жодного права держави на спірні земельні ділянки. Ця обставина свідчить про те, що підстави для визнання недійсними цих рішень органу місцевого самоврядування відсутні також.
Як вбачається з ч.1 ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У зв'язку з тим, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, держава в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок. Ця обставина свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області не має права вимагати витребування спірних земельних ділянок з законного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн».
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки доводи позовної заяви та пояснень прокурора в судовому засіданні не спростовують висновку про недоведеність посилань прокурора на порушення прав держави у спірних правовідносинах, тому не можуть слугувати достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог у наявній їх редакції, у визначеному прокурором суб'єктному складі сторін та із визначених позовом підстав, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить
Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання на зловживання Першого заступника прокурора Київської області правом на звернення до суду, оскільки вказане питання вирішується у іншому порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на зловживання Першого заступника прокурора Київської області правом на звернення до суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий :
Судді:
