Справа №359/3373/16-ц
Провадження №2/359/127/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю прокурора Холоденко А.С.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
за участю представника відповідачів ОСОБА_2,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове гос-подарство», до Щасливської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», товариства з обмеженою від-повідальністю «Сілквей комунікейшн», товариства з обмеженою відповідальністю «Зеле-на садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на сто-роні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Валентино-вич, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8 територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Борис-пільського районного нотаріального округу ОСОБА_23, про визнання не-дійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об’єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребу-вання земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
встановив:
В квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп», звернувся до суду з позовом та об-ґрунтовував його тим, що рішенням Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV від 24 лютого 2004 року було припинено право ДП «Бориспільський лісгосп» на користуван-ня земельною ділянкою площею 10,0 га, а також було передано цю земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради. Іншими рішеннями Щасливської сільської ради №153.77-16-XXIV – №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року у власність ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_25 та ОСОБА_21 були передані земельні ділянки площею по 0,25 га, а у власність ОСОБА_18 та ОСОБА_22 – земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Проліски Бориспільського району. На підставі цих рішень органу місцевого самоврядування 21 квітня 2004 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ №071981 – №071984 та №111502 – №111508. У такий спосіб ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_25 та ОСОБА_21 приватизу-вали земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001: 0001 – 3220888000:03:001:0002, 3220888000:03:001:0004 – 3220888000:03:001:0008, 3220 888000:03:001:0010 – 3220888000:03:001:0011, а ОСОБА_18 та ОСОБА_22 – земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами 3220888000:03: 001:0003 та 3220888000:03:001:0009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. 22 та 29 грудня 2004 року ОСОБА_26, діючи від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24 та ОСОБА_16, уклав з ОСОБА_8 договори купівлі-продажу, за якими він від-чужив у власність ОСОБА_8 земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0001 – 3220888000:03:001:0002, 3220888000:03:001:0004 – 3220888000:03:001:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. Крім того, 22 грудня 2004 року ОСОБА_27, діючи від імені ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, уклав з ОСОБА_6 договори купівлі-продажу, за якими він відчужив у власність ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,25 га з када-стровими номерами 3220888000:03:001:0007 – 3220888000:03:001:0008, 3220888000:03: 001:0010 – 322088800:03:001:0011, а також площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0003 та 322888000:03:001:0009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспіль-ського району. 24 травня 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №284109 та №284110. У такий спосіб ОСОБА_8 набув прав власності на земельні ділянки площами 0,5 га та 0,75 га з када-стровими номерами 3220888000:03:001:0012 та 3220888000:03:001:0013, а ОСОБА_6 – на земельні ділянки площами 0,145 га та 1,12 га з кадастровими номерами 3220888000:03: 001:0003 та 3220888000:03:001:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуго-вування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. 16 травня 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу, за яким вони відчужили у власність ОСОБА_7 вказані земельні ділянки. 25 червня 2007 року йому були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №781577, №781578 та №781580, а також серії ЯЕ №613497. Після цього ОСОБА_7 передав придбані ним земельні ділянки до статутних фондів ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн». Рішеннями УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 грудня 2015 року за ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн» було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки. Крім того, рішенням Щасливської сільської ради №1052-35-V від 27 травня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільського району. На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування 27 серпня 2010 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №008261 – №008264. У такий спосіб ОСОБА_9 приватизував земельну ділянку площею 0,8210 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0018, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 – земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0019 – 3220888 000:03:001:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. 1 жовтня 2010 року ОСОБА_28, діючи від імені ОСОБА_9, уклав з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, за яким він відчужив в їх власність земельну ділянку площею 0,8210 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0018 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Проліски Бориспільського району. На підставі цього договору 30 грудня 2011 року ОСОБА_10 був виданий державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №338371, а ОСОБА_3 – державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №338380 та №338381. У такий спосіб ОСОБА_10 набув право власності на земельну ділянку площею 0,6210 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0022, а ОСОБА_3 – на земельні ділянки площею по 0,10 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0023 та 3220888000:03:001: 0024 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. Рішеннями Щасливської сільської ради №1604-24-VI – №1607-24-VI від 21 березня 2013 року були затверджені проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, набутих у власність ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11, з «ведення особистого селянського господарства» на «під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту». Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали з ОСОБА_29 договори купівлі-продажу, за якими вони відчужили у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0020 та площею 0,621 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0022 га з цільовим призначенням під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту, розташовані в с. Проліски Бориспільського району. Однак припинення права ДП «Бориспільський лісгоп» на користування земельною ділянкою площею 10 га відносилось до повноважень КМУ, а не Щасливської сільської ради. Крім того, органи лісового господарства не надавали згоду на переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства. Ці обставини свідчать про те, що приватизація земельних ділянок була проведена з порушеннями ч.9 ст.149 ЗК України та ст.42 ЛК України. Власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об’єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення. Тому перший заступник прокурора Київської області просив визнати недійсними рішення Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV та №153.77-16-XXIV – №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року, №1052-35-V від 27 травня 2010 року та №1604-24-VI – №1607-24-VI від 21 березня 2013 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №008261 – №008262 від 27 серпня 2010 року, серії ЯМ №338380 – №338381 від 30 грудня 2011 року, свідоцтва про право власності на земельні ділянки серії СТВ №125646 – №125647 від 29 грудня 2015 року, серії СТВ №125863-125864 від 4 січня 2016 року; визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №4476870 та №4475393 від 29 липня 2013 року, рішення РС Бориспільського МРУЮ №1855673 та №1856869 від 22 квітня 2013 року, рішення УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 грудня 2015 року; а також ви-требувати з чужого незаконного володіння відповідачів земельні ділянки на користь дер-жави в особі КМУ.
В ході розгляду цивільної справи перший заступник прокурора Київської області подав заяви про часткову зміну предмета позову (а.с.7-12, 128-133 т.2): просить додатково визнати недійсними договори іпотеки спірних земельних ділянок, укладених 19 липня 2016 року між ТОВ «Сілквей комунікейшн», ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Зелена садиба».
У судовому засіданні прокурор Холоденко А.С. підтримує позов та просить суд задовольнити його.
Представник КМУ ОСОБА_30 не з’явився у судове засідання та надіслав заяву (а.с.120-122, 124-126 т.2), в якій він підтримує позов та просить суд розглянути цивільну справу в його відсутності.
Представник ДП «Бориспільський лісгосп» ОСОБА_31 підтримує позов та про-сить суд задовольнити його.
Представник Щасливської сільської ради ОСОБА_32 не з’явився у судове засідан-ня та подав клопотання про розгляд цивільної справи в його відсутності (а.с.171 т.2).
Представник відповідачів ОСОБА_2 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що до повноважень КМУ відносилось припинення права користування земельними ділянками площею понад 10 га. Ця обставина свідчить про те, що Щасливська сільська рада законно припинила право ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою площею 10 га. Крім того, Верховний Суд України неодноразово наголошував на тому, що до позовів прокурора, які пред’являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади чи орга-нів місцевого самоврядування, застосовуються положення щодо загальної позовної дав-ності, перебіг якої починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів. Зокрема, 5 листопада 2003 року ДП «Бориспільський лісгосп» надав згоду на передачу земельної ділянки до запасу Щасливської сільської ради. Ця обставина свідчить про те, що позивач знав про порушення його права ще наприкінці листопада 2003 року. ДП «Борис-пільський лісгосп» підпорядковується Київському обласному управлінню лісового та мис-ливського господарства. Це управління є територіальним органом Держлісагентства, яке спрямовується і координується КМУ. Ці обставини свідчать про те, що КМУ також мав можливість дізнатись про порушення закону ще наприкінці 2003 року. Крім того, копії всіх рішень Щасливської сільської ради були передані Бориспільській міжрайонній проку-ратурі ще в грудні 2010 року. Однак ні Бориспільська міжрайонна прокуратура, ні проку-ратура Київської області своєчасно не перевірили законність оскаржуваних рішень. Позов був пред’явлений вже після закінчення строку позовної давності. Тому представник відпо-відачів ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_1 також не визнає позов та категорично заперечує проти його задо-волення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що перший заступник прокурора Київської області пред’явив позов після закінчення строку позовної давності. Тому ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_23 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33 не з’явились у судове засідання та надіслали заяви про розгляд цивільної справи в їх відсутності (а.с.166, 213-220 т.2).
Інші учасники цивільного процесу також не з’явились у судове засідання. Вони не-одноразово завчасно у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи.
Вислухавши пояснення прокурора, відповідача, а також представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV від 24 лютого 2004 року (а.с.28 т.1) було припинено право ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою площею 10,0 га, а також було передано цю земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради.
Іншими рішеннями Щасливської сільської ради №153.77-16-XXIV – №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року у власність ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_25 та ОСОБА_21 були передані земельні ділянки площею по 0,25 га, а у власність ОСОБА_18 та ОСОБА_22 – земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цих рішень органу місцевого самоврядування 21 квітня 2004 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ №071981 – №071984 та №111502 – №111508 (а.с.46-47, 50-51, 54-55, 58-59, 62-63, 66-67, 70-71, 74-75, 78-79, 82-83, 86-87 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_25 та ОСОБА_21 приватизували земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0001 – 3220888 000:03:001:0002, 3220888000:03:001:0004 – 3220888000:03:001:0008, 3220888000:03:001: 0010 – 3220888000:03:001:0011, а ОСОБА_18 та ОСОБА_22 – земельні ділянки площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0003 та 3220888000:03: 001:0009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Крім того, рішенням Щасливської сільської ради №1052-35-V від 27 травня 2010 року (а.с.29 т.1) був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних діля-нок у власність ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування 27 серпня 2010 року їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №008261 – №008264 (а.с.31-32, 33-34, 35-36, 37-38 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_9 приватизував земельну ділянку площею 0,8210 га з када-стровим номером 3220888000:03:001:0018, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 – земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0019 – 3220888000:03:001:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України в редакції, чинній на той час, Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, – ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення.
Згідно з ч.2 ст.42 ЛК України в редакції, чинній на той час, переведення лісових земель до інших категорій провадилось за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Встановлено, що площа земельної ділянки, на яку було припинено право користу-вання ДП «Бориспільський лісгосп», становила 10 га. Ця обставина свідчить про те, що вилучення земельної ділянки з такою площею відносилось до повноважень КМУ, а не Щасливської сільської ради.
Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства.
З огляду на це суд вважає, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була проведена з порушенням ч.9 ст.149 ЗК України та ч.2 ст.42 ЛК України в редакції, чинній на той час.
Як вбачається з консолідованого змісту ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поваж-ними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як роз’яснив Верховний Суд України в правовій позиції у справі за №6-68цс15, на позови прокурора, які пред’являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушен-ня прав і законних інтересів.
Крім того, у правовій позиції в іншій справі за №6-2469цс16 Верховний Суд України наголосив на тому, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатись», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звер-нувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведен-ня стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформація про порушення можна було отримати раніше.
Так, зі змісту листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» №174 від 5 листопада 2003 року (а.с.26 т.1) вбачається, що ДП «Бориспільський лісгосп» надав згоду на пере-дачу земельної ділянки до запасу Щасливської сільської ради ще 5 листопада 2003 року. Ця обставина свідчить про те, що з того часу позивач вже знав про порушення його права користування земельною ділянкою.
Крім того, ДП «Бориспільський лісгосп» підпорядковується Київському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Це управління є територіальним орга-ном Держлісагентства, яке спрямовується і координується КМУ. Ці обставини свідчать про те, що КМУ також мав об’єктивну можливість дізнатись про незаконне припинення права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою ще наприкінці 2003 року.
З мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 14 квіт-ня 2015 року (а.с.197-199 т.2), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року (а.с.200-206 т.2), вбачається, що перший заступник проку-рора Київської області мав можливість дізнатись про незаконне припинення права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою ще в грудні 2010 року. На підставі ч.3 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає повторному доказуванню.
Однак зі штампу на титульному аркуші позову (а.с.2 т.1) вбачається, що перший заступник прокурора Київської області, діючи в особі КМУ та ДП «Бориспільський ліс-госп», пред’явив позов лише в квітні 2016 року.
Ретельний аналіз цих обставин свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області та обидва вказані позивачі пропустили строк позовної давності. Обста-вини, які перешкодили їм вчасно звернутись до суду, не встановлені. Ця обставина свід-чить про те, що підстави для поновлення першому заступнику прокурора Київської області, КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» строку позовної давності відсутні.
З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову в частині вимог про визнання не-дійсними рішень Щасливської сільської ради №153.12-16-XXIV, №153.77-16-XXIV – №153.87-16-XXIV від 24 лютого 2004 року та №1052-35-V від 27 травня 2010 року, а та-кож державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №008261 – №008262 від 27 серпня 2010 року належить відмовити.
22 та 29 грудня 2004 року ОСОБА_26, діючи від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24 та ОСОБА_16, уклав з ОСОБА_8 договори купівлі-продажу (а.с.68-69, 72-73, 76-77, 80-81, 84-85 т.1), за якими він відчужив у влас-ність ОСОБА_8 земельні ділянки площею по 0,25 га з кадастровими номерами 3220 888000:03:001:0001 – 3220888000:03:001:0002, 3220888000:03:001:0004 – 3220888000:03: 001:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Крім того, 22 грудня 2004 року ОСОБА_27, діючи від імені ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, уклав з ОСОБА_6 дого-вори купівлі-продажу (а.с.44-45, 48-49, 52-53, 56-57, 60-61, 64-65 т.1), за якими він від-чужив у власність ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровими номе-рами 3220888000:03:001:0007 – 3220888000:03:001:0008, 3220888000:03:001:0010 – 3220 888000:03:001:0011, а також площами 0,145 га та 0,12 га з кадастровими номерами 3220 888000:03:001:0003 та 322888000:03:001:0009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
24 травня 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №284109 та №284110 (а.с.90-91, 92-93, 98-99, 102-103 т.1).
У такий спосіб ОСОБА_8 набув прав власності на земельні ділянки площами 0,5 га та 0,75 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0012 та 3220888000:03:001: 0013, а ОСОБА_6 – на земельні ділянки площами 0,145 га та 1,12 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0003 та 3220888000:03:001:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані в с. Проліски Бориспіль-ського району.
16 травня 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу (а.с.94-95, 96-97, 100-101 т.1), за яким вони відчужили у власність ОСОБА_7 вказані земельні ділянки.
25 червня 2007 року йому були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №781577, №781578 та №781580, а також серії ЯЕ №613497 (а.с.104-105, 106-107, 108-109, 110-111 т.1).
Після цього ОСОБА_7 передав придбані ним земельні ділянки до статутних фондів ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн». Рішеннями УДР ГТУЮ у Київ-ській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №277375 20 від 31 грудня 2015 року за ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн» було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки. Ці обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №568 25656, №56825713, №56825755 та №56825802 від 6 квітня 2016 року (а.с.116-123 т.1).
19 липня 2016 року ТОВ «Сілквей комунікейшн» та ТОВ «Березова роща» уклали з ТОВ «Зелена садиба» договори іпотеки, за якими вони передали придбані ними земельні ділянки в іпотеку ТОВ «Зелена садиба». Ця обставина підтверджується інформаційними довідками №74996328, №74996755, №74996059, №74994637 від 6 грудня 2016 року (а.с.13-48 т.2).
Крім того, 1 жовтня 2010 року ОСОБА_28, діючи від імені ОСОБА_9, уклав з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу (а.с.39 т.1), за яким він від-чужив в їх власність земельну ділянку площею 0,8210 га з кадастровим номером 3220 888000:03:001:0018 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського госпо-дарства, розташовану в с. Проліски Бориспільського району.
На підставі цього договору 30 грудня 2011 року ОСОБА_10 був виданий дер-жавний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №338371, а ОСОБА_3 – державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №338380 та №338381.
У такий спосіб ОСОБА_10 набув право власності на земельну ділянку площею 0,6210 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0022, а ОСОБА_3 – на земельні ділянки площею по 0,10 га з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0023 та 3220888 000:03:001:0024 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господар-ства, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Рішеннями Щасливської сільської ради №1604-24-VI – №1607-24-VI від 21 березня 2013 року (а.с.40-43 т.1) були затверджені проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, набутих у власність ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11, з «ведення особистого селянського господарства» на «під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту».
Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали з ОСОБА_29 договори купівлі-продажу, за якими вони відчужили у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0020 та площею 0,621 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0022 га з цільовим призначенням під будів-ництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом ч.1 ст.21 цього Кодексу суд також може визнати незаконним та скасу-вати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він супере-чить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Встановлено, що рішення Щасливської сільської ради №153.77-16-XXIV – №153.87 -16-XXIV від 24 лютого 2004 року та №1052-35-V від 27 травня 2010 року не визнані не-дійсними. Тому відсутні підстави вважати, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ №071981 – №071984, №111502 – №111508 від 21 квітня 2004 року та серії ЯЛ №008261 – №008264 від 27 серпня 2010 року були видані безпідставно та є недійсними. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мали право розпоряджатись приватизованими ними земельними ділянками та відчужити їх у влас-ність ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 також мали право розпоряджатись придбаними земельними ділянками та відчужити їх у власність ОСОБА_7, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – у власність ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_7 набув право розпоряджатись прид-баними земельними ділянками та передати їх до статутних фондів ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн». Як і попередні власники земельних ділянок, ТОВ «Бере-зова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн» мали право передати земельні ділянки в іпо-теку ТОВ «Зелена садиба». Ці обставини свідчать про те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок та договори іпотеки, укладені вказаними особами, не суперечать ч.1 ст.319 ЦК України. Тому підстави вважати їх недійсними відсутні. У зв’язку з цим від-сутні також підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №338380 – №338381 від 30 грудня 2011 року, свідоцтв про право власності на земельні ділянки серії СТВ №125646 – №125647 від 29 грудня 2015 року, серії СТВ №125863-125864 від 4 січня 2016 року, рішень приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №4476870 та №4475393 від 29 липня 2013 року, рішень РС Бориспільського МРУЮ №1855673 та №1856869 від 22 квітня 2013 року, а також рішення УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 грудня 2015 року.
Крім того, рішення Щасливської сільської ради №1604-24-VI – №1607-24-VI від 21 березня 2013 року не суперечать актам цивільного законодавства та не порушують жодного права держави на спірні земельні ділянки. Ця обставина свідчить про те, що підстави для визнання недійсними цих рішень органу місцевого самоврядування відсутні також.
З огляду на це суд вважає, що належить відмовити у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними рішень Щасливської сільської ради №1604-24-VI – №1607-24-VI від 21 березня 2013 року, державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №008261 – №008262 від 27 серпня 2010 року, серії ЯМ №338380 – №338381 від 30 грудня 2011 року, свідоцтв про право власності на земельні ділянки серії СТВ №125646 – №125647 від 29 грудня 2015 року, серії СТВ №125863-125864 від 4 січня 2016 року, рішень приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №4476870 та №4475393 від 29 липня 2013 року, рішень РС Бориспільського МРУЮ №1855673 та №1856869 від 22 квітня 2013 року, рішень УДР ГТУЮ у Київській області №27581652 та №27578999 від 28 грудня 2015 року, №27737496 та №27737520 від 31 груд-ня 2015 року, а також договорів іпотеки спірних земельних ділянок, укладених 19 липня 2016 року між ТОВ «Сілквей комунікейшн», ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Зелена садиба».
Як вбачається з ч.1 ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У зв’язку з тим, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, держава в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок. Ця обставина свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області не має права вимагати витребуван-ня спірних земельних ділянок з законного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ТОВ «Березова роща» та ТОВ «Сілквей комунікейшн».
З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову в частині цієї вимоги належить відмовити також.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при роз-гляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, а також прак-тику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, вико-нує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запо-бігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Оскільки держава зобов’язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність. Тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин дер-жава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Для визначення такої пропорційності Суд у черговий раз зробив висновок, що «позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більш того, будь-яке втручання у право власності обов’яз-ково повинно відповідати принципу пропорційності…«справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини…необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» та «Трегубенко проти України»).
Встановлено, що визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та держав-них актів на право власності на земельні ділянки через 12 років буде ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин, а також поставить ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в тяжке матеріальне становище. Адже вжиття наведених вище заходів призведе до виникнення у вказаних осіб зобов’язання повернути грошові кошти, які вони отримали від покупців земельних ділянок. Тягар виникнення таких наслідків буде надмірним та порушуватиме справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Суд вважає, що запобігання вказаних наслідків, які створюють негативний імідж для України, як правової держави, є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні позову.
Як вбачається з узагальненого змісту ч.3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК України, суд може від-мовити у захисті цивільного права та інтересу особу у випадку зловживання правом в будь-яких формах.
Встановлено, що в грудні 2014 року перший заступник прокурора Київської області вже звертався до суду з позовом про оспорювання законності припинення права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельною ділянкою та подальшого набуття земельних ділянок у власність ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_34 та ОСОБА_11 Рішенням Бориспільського міськрайон-ного суду від 14 квітня 2015 року (а.с.197-199 т.2), залишеним без змін ухвалою Апеля-ційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року (а.с.200-206 т.2), у задоволенні позову було відмовлено. Не зважаючи на це, 15 квітня 2016 року перший заступник прокурора Київської області повторно пред’явив аналогічний позов, збільшивши кількість відповідачі та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та частково змінивши юри-дичні підстави позову. Ці обставини свідчить про зловживання першим заступником прокурора Київської області правом на звернення до суду. У зв’язку з цим протягом 7 років поспіль ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_34 та ОСОБА_11 перебувають під тягарем судового переслідування.
Суд вважає, що ці обставини ще однією підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 квітня 2017 року (а.с.159-162 т.2) з метою забезпечення позову був накладений арешт на земельні ділянки площею 0,7494 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0013, площею 1,1201 га з кадастро-вим номером 3220888000:03:001:0014, площею 0,1446 га з кадастровим номером 3220888 000:03:001:0003 та площею 0,4999 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0015 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і споруд, розташовані в с. Проліски Бориспільського району.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.6 ст.154 цього Кодексу якщо у задоволенні позову було відмовлено, про-вадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.
Встановлено, що у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Однак рішення суду не набрало законної сили. Ця обставина свідчить про те, що потреба у вжитті заходів забезпечення позову не відпала.
З огляду на це суд вважає, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Встановлено, що при пред’явленні позову перший заступник прокурора Київської області сплатив судовий збір в розмірі 68313 гривень 62 копійок. Ця обставина підтверд-жується платіжним дорученням №567 від 6 квітня 2016 року (а.с.25 т.1). Однак у задово-ленні пред’явленого ним позову відмовлено в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування першому заступнику про-курора Київської області витрат на оплату судового збору відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», това-риства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8 територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_23, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, держав-них актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земель-ні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об’єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного воло-діння відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: товариством з обмеженою відповідальністю «Березова роща» та товариством з обмеженою відповідаль-ністю «Сілквей комунікейшн» – протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду; іншими учасниками цивільного процесу – протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_35
