Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2018 року
м. Київ
справа № 910/14188/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої - Вронської Г.О.,
суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,
розглянувши без повідомлення та виклику учасників справи заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про перегляд постанови Вищого господарського суду України
у складі колегії суддів: Іванова Л.Б., Барицька Т.Л., Козир Т.П.,
від 30.11.2017
у справі №910/14188/16 Господарського суду міста Києва
за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська Фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"
третя особа - Приватне акціонерне товариство "АВК"
про звернення стягнення на предмет застави,
особа, рішення та дії якої оскаржуються - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хід розгляду справи
1. Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - Позивач, Стягувач) звернулось до господарського суду з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16.
2. Зазначеним рішенням позов задоволено повністю:
- звернуто стягнення на предмет застави згідно з договором застави, посвідченим 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрованим в реєстрі за №3417, з усіма змінами і доповненнями (далі - Договір застави), а саме на обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" (далі - Відповідач, Боржник);
- встановлений спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження;
- вирішено від продажу зазначеного майна задовольнити вимоги Позивача за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, укладеним з Приватним акціонерним товариством "АВК" (далі - Третя особа), в сумі заборгованості по кредиту 56.799.999,99 доларів США;
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті третейського збору в сумі 25500,00 грн.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/14188/16 задоволено заяву Позивача про видачу виконавчого документу на примусове виконання зазначеного рішення третейського суду. На виконання ухвали видано наказ від 30.01.2017 №910/14188/16.
Короткий зміст вимог скарги на рішення та дії органу державної виконавчої служби
4. Відповідач подав скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Рубель І.В. (далі - Державний виконавець).
5. У зазначеній скарзі заявлені вимоги про:
- визнання незаконними дій Державного виконавця, вчинених по виконавчому провадженню №53547699 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП №53547699, а також при її направленні Боржнику та при винесенні постанови про арешт майна боржника від 14.03.2017 ВП №53547699;
- визнання недійсною постанови Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №53547699 від 10.03.2017;
- визнання недійсною постанови Державного виконавця про арешт майна боржника №53547699 від 14.03.2017.
6. Скарга мотивована порушенням Державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження передбачених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" правил підвідомчості. За доводами Відповідача, Позивач мав подати виконавчий документ до органу виконавчого провадження за місцем знаходження Боржника у місті Дніпро або за місцем знаходження майна, на яке звернуто стягнення у відповідному судовому наказі, у місті Мукачеве.
7. Також Відповідач зазначив про порушення Державним виконавцем приписів статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з невірним визначенням розміру виконавчого збору. На думку Відповідача, сума виконавчого збору повинна вираховуватись із загальної вартості заставного майна, на яке звернуто стягнення.
8. Крім того Відповідач послався на порушення Державним виконавцем приписів статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо своєчасного направлення на адресу Боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, зазначену скаргу задоволено повністю.
10. Судові рішення мотивовані порушенням Державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження вимог законодавства щодо підвідомчості виконання рішення суду з огляду на положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.
11. При цьому суди виходили з того, що сума зобов'язання Боржника перед Позивачем у даному виконавчому провадженні дорівнює загальній вартості заставного майна товариства, вартість якого не складає двадцяти та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
12. Крім того суди визнали обґрунтованими твердження Скаржника про невірне визначення Державним виконавцем розміру виконавчого збору, а також направлення Державним виконавцем Боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням встановлених законом строків.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
13. Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції залишені без змін.
14. За висновком суду касаційної інстанції, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням правил підвідомчості, оскільки обсяг зобов'язань майнового поручителя за наказом Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/14188/16 визначається вартістю майна, яка визначена у пункті 3.2 Договору застави.
15. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання незаконними дій Державного виконавця з винесення постанови про арешт майна Боржника, а відповідної постанови - недійсною.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України
16. 14 грудня 2017 року Позивач подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2017 (далі - Заява).
17. Позивач просить скасувати зазначені постанову суду касаційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, а також прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги Відповідача на дії ВДВС.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Згідно з пунктом 3.2 Договору застави за взаємною згодою сторін вартість предмета застави складає 143.675,20 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання зазначеного договору становить 12132,07 доларів США.
19. Рішенням третейського суду, на виконання якого виданий судовий наказ у даній справі, звернуто стягнення на передане в заставу майно в рахунок задоволення вимог Позивача за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, укладеним з Третьою особою, в сумі заборгованості по кредиту 56.799.999,99 доларів США.
20. 10 березня 2017 ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53547699 з виконання наказу №910/14188/16, виданого 30.01.2017 Господарським судом міста Києва (далі - Постанова про відкриття провадження).
21. Постановою про відкриття провадження зобов'язано Боржника подати декларацію про доходи та майно, а також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 5.679.999,90 доларів США та 2550,00 грн.
22. Зазначена сума виконавчого збору визначена, виходячи із загальної суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 56.799.999,99 доларів США.
23. 14 березня 2017 року ВДВС винесена постанова про арешт майна боржника ВП №53547699 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 62.479.999,98 доларів США.
24. Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена Боржнику 16 березня 2017 року та отримана ним 28 березня 2017 року, що підтверджується копією поштового конверту та роздруківкою із сайту УДППЗ "Укрпошта".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. Заява подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція).
26. На думку Позивача, положення зазначених норм неоднаково застосовні судом касаційної інстанції при прийнятті постанови у даній справі та постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі №910/15651/16, копію якої додано до заяви.
Короткий зміст судового рішення, на яке посилається заявник
27. Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі №910/15651/16 залишені без змін постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (позивач) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
28. Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість повернення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого документу стягувачу з підстав непідвідомчості. Адже відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції рішення, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень, підвідомчі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
29. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що сума 9.218.400,00 грн. є тільки номінальною вартістю простих іменних акцій, переданих в заставу відповідачем в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором про мультивалютну кредитну лінію. Водночас сума заборгованості, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно, що належить відповідачу, становить 1.056.688.324,54 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
30. Цивільний кодекс України
Стаття 572. Поняття застави
1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Стаття 583. Сторони у договорі застави
1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). …
Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою
1. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
2. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави
1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. …
Стаття 591. Реалізація предмета застави
1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. …
4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
31. Закон України "Про третейські суди"
Стаття 57. Примусове виконання рішення третейського суду
Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". …
32. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час винесення судового наказу в даній справі)
Стаття 12211. Ухвала господарського суду про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі
За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення. …
Стаття 1212. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором…
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
33. Закон України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження)
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 4. Вимоги до виконавчого документа
… 4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: …
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. …
Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців …
Стаття 24. Місце виконання рішення
1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. …
34. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N2832/5),
I. Загальні положення
1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. …
4. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: …
сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права
35. Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у даній справі та постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі №910/15651/16 Суд вбачає, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовані норми матеріального права.
36. При цьому Суд вважає обґрунтованими доводи Позивача про те, що неоднакове застосування положень пункту 4 розділу І Інструкції спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
37. На думку Суду, при розгляді даної справи Вищий господарський суд України неправильно застосував положення наведеної норми та дійшов хибного висновку, що обсяг зобов'язань майнового поручителя за наказом Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/14188/16 визначається вартістю майна, яка визначена у пункті 3.2 Договору застави.
38. З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, суд касаційної інстанції правильно зазначив, що заставодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.
39. Однак Суд звертає увагу, що зазначена відповідальність заставодавця не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідному договорі застави. Адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів відповідно до вимог частини 2 статті 591 Цивільного кодексу України визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду.
40. Так, рішенням третейського суду, на виконання якого виданий наказ у даній справі, передбачено здійснення реалізації предмета застави на прилюдних торгах за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.
41. При цьому сума, яка буде фактично одержана від реалізації предмета застави на публічних торгах, не є відомою заздалегідь, адже залежить від ціни, запропонованої учасниками торгів.
42. З огляду на викладене Суд вважає, що при визначенні розміру суми зобов'язання за рішенням з метою з'ясування його підвідомчості відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції слід виходити саме з розміру зобов'язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до вимог частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України.
43. Отже, при розгляді даної справи Вищий господарський суд України неправильно застосував положення пункту 4 розділу І Інструкції та безпідставно погодився з висновком судів попередніх інстанцій про порушення при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження вимог законодавства щодо підвідомчості виконання рішення суду, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
44. Водночас Суд враховує, що підстави для перегляду судових рішень у даній справі відповідно до вимог пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання Заяви) в частині застосування інших правових норм відсутні. Адже Позивач у Заяві не навів обґрунтування із наданням відповідних судових рішень на їх підтвердження щодо неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, на підставі яких суди в даній справі визнали обґрунтованими доводи Відповідача про невірне визначення Державним виконавцем розміру виконавчого збору, а також направлення Державним виконавцем Боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням встановлених законом строків.
Висновки за результатами розгляду заяви
45. З метою забезпечення єдності судової практики у застосуванні пункту 4 розділу І Інструкції на виконання повноважень, передбачених підпунктом (а) пункту 2 частини 2 статті 11125 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання Заяви) з урахуванням положень підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), Суд вважає за необхідне змінити постанову суду касаційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції.
46. Резолютивну частину ухвали суду першої інстанції слід викласти в іншій редакції, згідно з якою визнати Постанову про відкриття виконавчого провадження недійсною, а дії ВДВС з її винесення - незаконними лише в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5.679.999,99 доларів США та 2550,00 гривень.
47. В іншій частині судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
48. Заява підлягає задоволенню частково.
Висновки про правильне застосування норм права
49. Суд вважає, що при визначенні розміру суми зобов'язання за рішенням про звернення стягнення на предмет застави з метою з'ясування його підвідомчості відповідному органу виконавчої служби відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N2832/5), слід виходити з розміру зобов'язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до вимог частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), статтями 11123, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII), Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі №910/14188/16 змінити.
3. Викласти пункти 1-3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 у наступній редакції:
"1. Скаргу задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП №53547699 в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5679999,99 доларів США та 2550,00 гривень.
3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП №53547699 в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5679999,99 доларів США та 2550,00 гривень.".
4. Доповнити резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 пунктом 6 наступного змісту: "6. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.".
5. В іншій частині резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець
