КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
УХВАЛА
"31" серпня 2017 р. Справа №910/14188/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів : Сухового В.Г.
Разіної Т.І.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Кондитерська Фірма "А.В.К." на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №910/14188/16 (суддя Спичак О.М.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська Фірма "А.В.К."
третя особа - Приватне акціонерне товариство "АВК"
про звернення стягнення на предмет застави.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 скаргу задоволено повністю; визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП № 53547699; визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП № 53547699; визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 14.03.2017 ВП № 53547699; визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 14.03.2017 ВП № 53547699.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 17.07.2017, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні скарги. Крім того скаржник просив відстрочити сплату судового збору, наголошуючи на тому, що він є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 відмовлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16, повернуто без розгляду Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 та додані до неї матеріали на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
30.08.2017 (згідно відтиску реєстраційного штемпеля канцелярії апеляційного господарського суду), після усунення недоліків від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно надійшла до Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16.
Одночасно до апеляційної скарги додано клопотання, у якому скаржник просив відновити пропущений строк подання апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного скарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Разом з цим, ст. 97 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав повернення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала вже була переглянута в суді апеляційної інстанції та відповідно, 22.08.2017 було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 № 910/14188/16 залишено без змін.
В п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", зокрема, зазначено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.
При цьому, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Відтак, господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку процесуальних документів (в даному разі ухвали місцевого господарського суду) після здійснення їх апеляційного перегляду. Наведене унеможливлює прийняття до провадження поданої апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що апелянтом оскаржується рішення, яке вже було переглянуте в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги.
Таким чином, зважаючи на те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 вже було переглянуто в апеляційній інстанції, апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 не може бути прийнята судом до розгляду.
Керуючись ст.ст. 86, 91, 97, 98, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16.
2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/14188/16 з доданими матеріалами повернути скаржнику.
3. Матеріали справи № 910/14188/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.Г. Суховий
Т.І. Разіна
