КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2017 р. Справа№ 910/14188/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Чорної Л.В.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.08.2017 року по справі №910/14188/16 (в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Кондитерська Фабрика "А.В.К." на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №910/14188/16 (суддя Спичак О.М.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська Фабрика "А.В.К."
третя особа - Приватне акціонерне товариство "АВК"
про звернення стягнення на предмет застави
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариства «Сбербанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 03.06.2016 у справі №20/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.»м. Дніпропетровськ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «АВК» про звернення стягнення на предмет застави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/14188/16 заяву Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 03.06.2016 у справі № 20/16 (вих.№ 8569/5/28-2 від 01.08.2016) задоволено; видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 03.06.2016 у справі № 20/16 про звернення на предмет застави за Договором застави, посвідченим 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3417, з усіма змінами та доповненнями, а саме, на обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 11; ідентифікаційний код 00373882) на праві власності.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2017 по справі № 910/14188/16 касаційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/14188/16 залишено без змін.
28.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Кондитерська Фірма «А.В.К» м. Дніпропетровськ» надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Разом зі скаргою, скаржником була подана заява про відновлення процесуального строку на звернення з даною скаргою до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 № 910/14188/16 скаргу задоволено повністю, визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП № 53547699, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП № 53547699, визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 14.03.2017 ВП № 53547699, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 14.03.2017 ВП № 53547699.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 17.07.2017, Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги банк посилається на те, що місцевим господарським судом порушено п.10 ст.4, 13, 26, 27, 28 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (в редакції Наказу Мінюсту від 29.09.2015 №2832/5).
22.08.2017 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, посилаючись на те, що державною виконавчою службою, після усунення недоліків, визначених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2017, яку було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017.
Колегія суддів, дослідивши наведене клопотання, дійшла висновку відмовити в його задоволенні з наступних підстав: по-перше, колегією суддів враховано процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначені ч.2 ст. 102 ГПК України; по-друге, колегією суддів взято до уваги і те, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право надіслати відзив на неї. Таким чином, після повернення апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, державна виконавча служба могла скористатись своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України та висловити свою правову позицію стосовно скарги на ухвалу суду, при цьому, не сплачуючи судового збору.
До судового засідання від 22.08.2017 представник третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.
Враховуючи, що присутні представники позивача, відповідача та представник відділу ДВС не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.01.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/14188/16 задоволено заяву ПАТ «Сбербанк» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 03.06.2016 у справі № 20/16 та на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 24.01.2017 у справі №910/14188/16 видано наказ.
10.03.2017 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53547699 з виконання наказу № 910/14188/16 виданого 30.01.2017 Господарським судом міста Києва.
Названою постановою Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.03.2017 зобов'язав боржника подати декларацію про доходи та майно та стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 5 679 999,90 доларів США та 2 550,00 грн.
14.03.2017 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника ВП №53547699 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 62 479 999,98 доларів США.
В зазначеній постанові про арешт майна боржника державний виконавець посилається на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
28.03.2017 від Публічного акціонерного товариства «Кондитерська Фірма «А.В.К» м. Дніпропетровськ» надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У поданій скарзі ПрАТ "Кондитерська Фірма "А.В.К." просить визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, вчинені по виконаному провадженню № 53547699 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 ВП № 53547699, а також при її направленні ПрАТ «КФ «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» та при винесенні постанови про арешт майна боржника від 14.03.2017 №53547699 незаконними; визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною №53547699 від 10.03.2017; визнати недійсною постанову про арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною №53547699 від 14.03.2017
Скаржник вважає, що оскаржувані постанови є незаконними та такими, які винесені з грубим порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, в обґрунтування неправомірності дій органу ДВС при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження скаржник посилається на те, що державними виконавцем порушені приписи статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження із порушенням правил підвідомчості. Боржник звертав увагу суду на те, що в силу вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» ПАТ «Сбербанк» мав подати виконавчий документ до органу виконавчого провадження в місті Мукачево або Дніпро, оскільки місце знаходження боржника є: м. Дніпро, вул. Журналістів, 11, а місцем знаходження майна боржника, на яке звернуто стягнення у наказі №910/14188/16 від 22.02.2017, є м. Мукачево, вул. Духновича, 14 та м. Дніпро, вул. Журналістів, 11.
Крім того, скаржник зазначив, що державним виконавцем невірно визначений розмір виконавчого збору, а саме в постанові про відкриття виконавчого провадження постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 5 679 999,99 доларів США та 2550,00 грн. В постанові про арешт майна боржника накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 62 479 999,98 доларів США. Проте, як зазначає скаржник, сума виконавчого збору повинна вираховуватись із загальної вартості заставного майна на яке звернуто стягнення, а саме із суми - 143 657,20 грн.
Окремо, боржник вказав, що державний виконавець своєчасно не направив на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказана постанову від 10.03.2017 направлена на адресу боржника лише 16.03.2017, в той час, коли документи виконавчого провадження надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відділ ДВС стверджував про те, що виконавче провадження було відкрито без порушення правил підвідомчості з урахуванням вимог встановлених в п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5. Також заперечив проти доводів скаржника щодо неправомірності визначення розміру виконавчого збору, так як вважає, що його розмір був визначений з урахуванням вимог встановлених в статтях 26 та 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Вивчивши матеріали даної справи, взявши до уваги доводи та заперечення сторін по справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення скарги ПрАТ "Кондитерська Фірма "А.В.К." на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Пунктом 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 передбачено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Рішенням третейського суду, на підставі якого видано наказ, задоволені вимоги ПАТ «Сбербанк» та звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави від 15.10.2009 № 3417, з урахуванням змін внесених договором про внесення змін до договору застави від 24.07.2014, на обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить ПрАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 11; ідентифікаційний код 00373882) а саме:
- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 531, дата введення в експлуатацію: 01.12.1985, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн: 7 506, 56);
- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1584, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича,14, заставна вартість, грн: 25 023, 74);
- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1586, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн: 25 023, 74);
- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1587, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн: 25 023, 74);
- турбомиксер лабораторний ВВ-ТМЗЛ (інв. номер: 4224, дата введення в експлуатацію: 28.05.2010, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн: 29 357, 84);
- заверточний автомат ЕД10 (інв. номер: 1583, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн: 25 023, 74);
- автомат для загортання ЕД 10 (інв. номер: 1582, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11, заставна вартість, грн: 6 697, 84).
Предмет застави стягнуто в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «АВК» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, буд. 42; ідентифікаційний код 30482582) перед ПАТ «Сбербанк» в сумі 56 799 999,99 (п'ятдесят шість мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 99 центів за Договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009.
Встановлено спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Отже, з умов вищезазначеної норми права, заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.
Місцевим господарським судом встановлено, що в п. 5 договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрованого в реєстрі за номером 3417, сторони домовилися викласти п. 3.2 договору застави в наступній редакції «За взаємною згодою сторін вартість предмету застави складає 143 675,20 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору становить 12 132,07 доларів США».
Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума зобов'язання боржника - ПрАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» перед ПАТ «Сбербанк» в даному виконавчому провадженні дорівнює загальній вартості заставного майна товариства, яке було передано згідно договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрованого в реєстрі за номером 3417, та вартість якого жодним чином не складає двадцяти та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
При цьому, слід наголосити на тому, що сума заборгованості в розмірі 56 799 999,99 доларів США є сумою заборгованості ПрАТ «АВК» перед ПАТ «Сбербанк» за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, та не є сумою, яка фактично стягується за наказом Господарського суду міста Києва № 910/14188/16 від 30.11.2017.
Відтак, за оцінкою колегії суддів, враховуючи вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», та пункту 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження були порушені вимоги законодавства щодо підвідомчості виконання рішення суду.
Як у своїх запереченнях у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, банк наголосив на тому, що державним виконавцем вірно визначено розмір виконавчого збору у сумі 5 679 999,99 доларів США. Наведенні заперечення банку колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відтак, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума зобов'язань ПАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» перед ПАТ «Сбербанк» обмежена вартістю заставного майна товариства, яке було передано згідно договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрованого в реєстрі за номером 3417, а тому дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визначення суми виконавчого збору, виходячи із загальної суми заборгованості ПрАТ «АВК» у розмірі 56 799 999,99 доларів США є незаконними.
Серед іншого, боржник вказував, що державний виконавець не направив своєчасно на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказану постанову від 10.03.2017 було направлено на адресу боржника лише 16.03.2017р., проте документи виконавчого провадження надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику лише 16.03.2017р. та отримана адресатом 28.03.2017р., що підтверджується копією поштового конверту та роздруківкою із сайту УДППЗ «Укрпошта».
Враховуючи вищевикладене, за висновком місцевого господарського суду, головним державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження з порушення встановлених строків, що призвело до порушення обов'язку боржника подати декларацію про доходи та майно у встановлений п'ятиденний строк.
З огляду на те, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були порушенні норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову по відкриття виконавчого провадження від 10.03.2017 № 53547699 з порушенням правил підвідомчості, місцевим господарським судом визнано дії державного виконавця з винесення постанови про арешт майна боржника від 14.03.2017 також незаконними, а відповідну постанову недійсною.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Колегія суддів, у зв'язку з тим, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були порушенні вимоги законодавства щодо правил підвідомчості виконання рішення суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно є неправомірними, а відповідні постанови недійсними.
У доводах апеляційного оскарження банк, як і у суді першої інстанції, продовжував наполегливо стверджувати про те, що виконавче провадження було відкрито без порушення правил підвідомчості з урахуванням вимог встановлених в п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5.
У судовому засіданні представник банку підтримував свою позицію та наголошував, що судове рішення в будь-якому випадку має бути виконано, а борг стягнуто, і те, що виконувати рішення буде департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України жодним чином не є порушенням підвідомчості, та жодним чином не порушує права відповідача.
Однак, наведені ствердження колегія суддів не приймає до уваги, при цьому вважає за необхідне відзначити про таке.
Так, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, чинний до 05.10.2016, у ч.ч. 1, 2 ст. 25 зобов'язував державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Однак з 05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, який у ч.ч. 1, 5 ст. 26 передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
У зв'язку з цим у силу п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Виходячи з аналізу наведених норм, та, з огляду на те, що судом встановлено, що сума зобов'язань ПАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» перед ПАТ «Сбербанк» обмежена вартістю заставного майна товариства, яке було передано згідно договору про внесення змін до договору застави, посвідченого 15.10.2009, та вартість якого жодним чином не складає двадцяти та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, колегія суддів зазначає, що на момент пред'явлення виконавчого документу він не був підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали по даній справі банком не наведено.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101 - 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 № 910/14188/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/14188/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Л.В. Чорна
Т.І. Разіна
