номер провадження справи 22/106/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2018 Справа № 908/2287/17
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.
За участю представників:
представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-66 від 14.04.2017;
представник відповідача – ОСОБА_2, довіреність № Др-100-1217 від 20.12.2017;
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2287/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)
про стягнення 277740489,29 грн.
СУТЬ СПОРУ:
20.11.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” про стягнення заборгованості у розмірі 277740489,29 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2017 справу № 908/2287/17 передано на розгляд судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., порушено провадження у справі № 908/2287/17, якій присвоєно номер провадження 22/106/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач оплату за переданий газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений договором. Сума простроченого та несплаченого основного боргу за договором складає 191364989,99 грн. за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року, також нараховано 38048531,88 грн. пені, 9422335,55 грн. 3 % річних та 38904631,87 грн. інфляційних втрат, що разом становить суму 277740489,29 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України.
11.12.2017 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 року газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат. Можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП було не враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначає, що він належним чином виконував свої зобов'язання за договором, але виконання зобов'язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 року № 264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме 30,527 млн.куб. на суму 205111,8 тис.грн. з ПДВ. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для ПАТ «Запоріжгаз» повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу, придбаного за договором № 13-215-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини. На підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ «Запоріжгаз» зобов’язання, визначено п. 6.1 договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 р.р. природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме 30,527 млн. куб.м на суму 20511,8 тис. грн. з ПДВ, які настали з 01.05.2014 р. та тривають досі, Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 5838 від 21.06.2017 р. Відповідач листом від 27.06.2017 р. повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин. На думку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які Публічне акціонерне товариство «Запоріжгаз» не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України (у редакції, чинній станом на 12.12.2017 р), згідно з письмовим клопотанням позивача, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 12.12.2017 від представника відповідача надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у дійсній справі до розгляду справи № 910/30631/15. Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що в провадженні Вищого господарського суду України перебуває касаційна скарга ПАТ «Запоріжгаз» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/30631/15 за позовною заявою ПАТ «Запоріжгаз» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про внесення змін до договору. У даній позовній заяві позивач посилається на договір № 13-215-ВТВ, зміна умов якого є предметом розгляду у справі № 910/30631/15. Предметом позову про зміну умов договору є зміна строків розрахунків за договором, що в свою чергу впливає на момент виникнення зобов’язання ПАТ «Запоріжгаз» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором № 13-215-ВТВ.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України (у редакції станом на 12.12.2017) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК у редакції станом на 12.12.2017). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Відповідач не обґрунтував підстав, які унеможливлюють розгляд спору в дійсній справі до вирішення касаційною інстанцією касаційної скарги в справі № 910/30631/15. Суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду дійсної справи. Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/30631/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/30631/15, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Запоріжгаз» відмовлено повністю. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/30631/15, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 26.09.2017. Суд також враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод справа повинна розглядатися судом впродовж розумного строку. А наслідком зупинення провадження в справі є призупинення всіх процесуальних дій по справі до усунення обставин, що зумовили таке зупинення. Разом з тим, при наявності підстав, у тому числі скасування судового рішення у справі № 910/30631/15, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з заявою про перегляд прийнятого рішення за нововиявленими обставинами.
12.12.2017 на підставі ст. 77 ГПК України (у редакції станом на 12.12.2017) у судовому засіданні оголошена перерва до 26.12.2017.
15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в іншій у редакції.
За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи, починаючи з судового засідання 26.12.2017, здійснювався в порядку Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), про що суд повідомив представників сторін у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26.12.2017 відкрито провадження у справі № 908/2287/17 у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 22.01.2018.
У судовому засіданні 22.01.2018 суд розглянув по суті клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/2287/17, яке надійшло до суду 22.12.2017.
Відповідач просив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити провадження у справі № 908/2287/17 до набуття рішенням чинності у справі № 910/27100/17. Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/27100/17 за позовом ПАТ «Запоріжгаз» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади внаслідок прийняття незаконного нормативного акту. Під час розгляду вказаної справи досліджуються обставини прийняття відповідних рішень Міненерговугілля та НКРЕКП, а також вплив таких рішень на виникнення у відповідача за цією справою шкоди. Саме ці рішення зазначені у Сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 21.06.2017 № 7638, як обставини непереборної сили і саме у зв’язку з цими обставинами виникає необхідність виконання відповідачем вимог ст. 625 ЦК України. Вважає, що з’ясування таких обставин має вирішальне та принципове значення для правильного вирішення дійсної справи. Виконання обов’язку з оплати заборгованості ПАТ «Запоріжгаз» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яка стягується в межах даної справи, є можливим лише за наявності відповідної компенсації в тарифі на розподіл природного газу згідно чинного законодавства або після компенсації неврахованих обсягів ВТВ у рамках справи № 910/27100/17.
Позивач проти заявленого клопотання заперечив, про що зазначив у письмовому запереченні, яке надійшло до суду 11.01.2018.
Суд відмовив у задоволенні клопотання в зв’язку з його процесуальною необґрунтованістю, виходячи з наступного.
Як вбачається з копії ухвали господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/21700/17, яка долучена відповідачем до клопотання, господарським судом порушено провадження у справі за позовом ПАТ «Запоріжгаз» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України майнової шкоди в сумі 204073414,38 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, обов’язок суду із зупинення провадження у справі настає внаслідок об’єктивної неможливості розгляду дійсної справи до вирішення іншої справи.
Відповідачем не обґрунтовано підстав, які об’єктивно унеможливлюють розгляд спору в дійсній справі до вирішення справи № 910/21700/17. Вимога щодо стягнення майнової шкоди, яка є предметом розгляду у справі № 910/21700/17, стосується відносин між ПАТ «Запоріжгаз» та органами державної влади. Предметом розгляду в дійсній справі є виконання/невиконання ПАТ «Запоріжгаз» зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013, який укладений із ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Суд зазначає, що зібрані в дійсній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, у матеріалах справи наявна копія Сертифікату Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин від 21.06.2017 № 7638.
У письмовому запереченні позивача, яке надійшло до суду 11.01.2018, позивач просив при наданні судом оцінки сертифікату про настання форс-мажорних обставин № 7638 від 21.06.2017, врахувати висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11.11.2017 у справі № 911/1173/16. Зазначив, що у дійсній справі відповідач отримав природний газ протягом 2013-2015 років, погоджувався на його ціну, у тому числі шляхом укладання ряду додаткових угод, був обізнаний щодо встановлених тарифів. Дані обставини свідчать про відсутність настання форс-мажорних обставин у розумінні ст. 617 ЦК України. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представники сторін у судовому засіданні 22.01.2018 зазначили, що повідомили про всі обставини справи, які їм відомі, подали всі наявні у них докази.
Ухвалою суду від 22.01.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 13.02.2018.
У судовому засіданні 13.02.2018 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
12.02.2018 від відповідача до суду надійшло письмове клопотання про призначення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи. На вирішення експертів просив поставити наступні питання: - чи відповідають застосовані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» при розрахунку втрат від інфляції та пені індекси інфляції та облікові ставки НБУ у періоди їх нарахування, вказані у розрахунку штрафних санкцій за період із 21.06.2016 по 01.08.2017 офіційно встановленим індексам інфляції та обліковим ставкам НБУ у ці періоди? - Чи нараховані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у розрахунку 3% річних, пеня та інфляційні втрати підтверджуються документально та чи їх нарахування проведено із врахуванням фактичної кількості днів прострочення та із застосуванням офіційно встановлених індексів інфляції та облікових ставок НБУ у період їх нарахування? Якщо ні, то які є суми 3% річних, пені та інфляційних втрат, виходячи з документально підтверджених сум боргу на кожну дату, фактичної кількості днів прострочення та офіційно встановлених індексів інфляції та облікових ставок НБУ за період із 21.06.2016 по 01.08.2017? – Який розмір підтвердженої документально простроченої заборгованості ПАТ «Запоріжгаз» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором № 13-215-ВТВ від 04.01.2013, із зазначенням сум, періоду такого прострочення, враховуючи оплати та умови спільних протокольних рішень? – Чи виконав покупець (відповідач) умови договору щодо використання отриманого за договором газу виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат? – Де (в якому місці) переданий газ витрачався чи втрачався? – Чи міг покупець не використовувати газ на ці потреби? Просив зупинити провадження в справі на час проведення експертизи. До клопотання відповідачем надані письмові докази: копії спільних протокольних рішень за 2013, 2014, 2015 роки, згідно з переліком.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.
За приписами ст. 182 ГПК України питання про призначення експертизи, заяви та клопотання учасників справи вирішуються судом у підготовчому засіданні.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 22.01.2018, сторони зазначили, що ними подані всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві, а також повідомлено суду про всі обставини справи, які їм відомі, внаслідок чого суд ухвалив підготовче провадження закрити та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 13.02.2018.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК).
Причини поважності незаявлення клопотання про призначення комплексної судової експертизи та зупинення провадження у підготовчому провадженні, а також неподання у встановлений законом строк доказів відповідач не зазначив.
Враховуючи наведене, суд на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України залишає без розгляду заявлене відповідачем клопотання про призначення комплексної судової експертизи та зупинення провадження у справі.
Докази, долучені відповідачем до письмового клопотання (копії спільних протокольних рішень за 2013, 2014, 2015 роки), судом до розгляду не приймаються на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України. Суд враховує, що стороною спільних протокольних рішень, копії яких долучені відповідачем до клопотання, є ПАТ «Запоріжгаз», відповідно, відповідачу було відомо про наявність цих рішень, які підписувалися в період 2013-2015 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Покупець) був укладений договір № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу.
Відповідно до п. 1.1 договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013- 2015 роках природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Згідно п. 1.2 газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.
Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4).
Сторонами до договору укладалися додаткові угоди №№ 1-20, якими, зокрема, встановлювалася ціна за 1000 куб.м газу, обсяг передаваємого газу.
Згідно з п. 6.1 договору (у редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Статтею 11 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 21 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як слідує з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, позивачем передано, а відповідачем прийнято за період із січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 553427353,98 грн.
Акти приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені круглими печатками юридичних осіб. Акти з боку відповідача підписані без зауважень та за відсутності претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаними актами.
Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки природного газу у відповідності до умов договору № 13-215-ВТВ.
Як вказує позивач, вартість послуг з постачання природного газу у загальному розмірі 553427353,98 грн. відповідач оплатив лише частково, оплати здійснював несвоєчасно, у зв’язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача складає 191364989,99 грн. У судовому засіданні 12.12.2017 представник позивача пояснив, що ним до суду подано усі акти приймання-передачі газу за вказаним договором, починаючи з січня 2013 року по грудень 2015 року включно, але фактично позовною вимогою щодо основної заборгованості є стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 191364989,99 грн., що утворився за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 року газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат. Можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми, передбаченої у тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» належним чином виконувало свої зобов'язання за договором, але виконання зобов'язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 року № 264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-215-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин.
Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 7638 від 21.06.2017 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дії/бездіяльність третіх осіб/органів держаної влади Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» щодо обов’язку (зобов’язання) здійснити остаточний розрахунок за фактично використаний для потреб виробничо-технологічних витрат та втрат протягом 2014-2015 років природний газ в розмірі 28,481 млн. куб. м за тарифами на розподіл природного газу 2014-2015 років, затвердженими НКРЕКП, до яких не було включено зазначений обсяг витраченого природного газу через незатвердження Міністерством енергетики та вугільної промисловості обсягів виробничо-технічних витрат та втрат відповідно до чинних нормативних актів з питань їх розрахунку в термін до 20 січня 2016 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): 01.05.2014 року та тривають 21.06.2017 року, що унеможливлює виконання зазначеного зобов’язання в термін 20 січня 2016 року за договором № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання – 01.05.2014, дата закінчення – тривають на 21.06.2017.
Про настання обставин форс-мажору відповідач повідомив позивача листом від 27.06.2017, до якого додав копію сертифікату.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У зв’язку з вищевикладеним відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
У пункті 8.3 договору встановлено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з частиною 2 статті 14-1 даного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
21.06.2017 Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат № 7638 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором № 13-215-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, які настали з 01 травня 2014 року та тривають на 21.06.2017.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання природного газу протягом 2013-2015 років відповідачу, а відповідачем газ споживався з призначенням згідно укладеного договору для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Кореспондуючим обов'язком покупця, за умовами укладеного між сторонами договору, є своєчасна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідач не виконав.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії договору № 13-215-ВТВ відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладення додаткових угод щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Обставини, встановлені Торгово-промисловою палатою України у Сертифікаті № 7638 від 21.06.2017 року, - дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади не мають ознак надзвичайності і невідворотності, та, відповідно, не є непереборною силою (форс-мажорними обставинами) у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України щодо виконання обов’язку зі сплати заборгованості. Відповідно дані обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов’язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.
Така правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі 911/1173/16.
Судом також враховано те, що укладаючи договір № 13-215-ВТВ та додаткові угоди до нього відповідач погоджувався як щодо ціни газу, так і щодо обов’язку сплатити вказану ціну газу. Крім того, позивач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для ПАТ «Запоріжгаз», у той час як перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання (у даному випадку відповідача), так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 4.1 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 03.04.2013 року № 369).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 191364989,99 грн., з якою відповідач погодився у судовому засіданні та в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 30.11.2017. Вказана заборгованість позивачем не сплачена, доказів оплати суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заперечення відповідача щодо невиконання зобов’язання у зв’язку з наявністю форс-мажорних обставин безпідставними, а позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року у розмірі 191364989,99 грн. законними та обґрунтованими. Розрахунок основної заборгованості, перевірений судом відповідно до актів приймання-передачі природного газу та виписок по рахунку Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, є вірним.
На прострочену заборгованість за актами приймання-передачі природного газу (акт від 28.02.2015 на суму 28977364,44 грн., акт від 31.03.2015 на суму 46978330,68 грн., акт від 30.04.2015 на суму 2641824,65 грн., акт від 31.05.2015 на суму 6116142,92 грн., акт від 30.06.2015 на суму 140947,58 грн., акт від 31.07.2015 на суму 13208066,09 грн., акт від 31.08.2015 на суму 17956439,45 грн., акт від 30.09.2015 на суму 18536863,15 грн., акт від 30.11.2015 на суму 39363238,01 грн., акт від 31.12.2015 на суму 40332441,96 грн.) позивачем, окремо по кожному акту, нараховано пеню в загальному розмірі 38048531,88 грн. за період з 21.01.2016 по 20.07.2016, 3 % річних в загальному розмірі 9422335,55 грн. за період з 21.01.2016 по 11.09.2017 та інфляційні втрати у загальному розмірі 38904631,87 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору закріплено, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та вважає його вірним. Так, стягненню підлягає пеня у розмірі 38048531,88 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано. Розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, є вірним, у зв’язку з чим стягненню підлягають 3 % річних в сумі 9422335,55 грн.
Щодо розрахунку позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем не враховані вищенаведені положення законодавства і допущені помилки в розрахунку інфляційних втрат за актом від 28.02.2015. Як вбачається з розрахунку позивача, ним за період з 01.07.2016 по 31.08.2017 нараховані інфляційні втрати на суму у розмірі 6335160,09 грн. (сума боргу за поточний період у розмірі 6090695,50 грн. з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період з 01.02.2016 по 30.06.2016 у розмірі 244464,59 грн.), що є недопустимим, оскільки інфляційні втрати можуть бути нараховані лише на суму основної заборгованості. Всього за розрахунком суду інфляційні втрати підлягають стягненню у розмірі 38866280,25 грн. У задоволенні стягнення 38351,62 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.
Таким чином, позовні вимоги в цілому підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 239966,86 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст.ст. 42, 129, 227, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) основну заборгованість у розмірі 191364989 (сто дев’яносто один мільйон триста шістдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 99 коп., пеню у розмірі 38048531 (тридцять вісім мільйонів сорок вісім тисяч п’ятсот тридцять одна) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 9422335 (дев’ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі триста тридцять п’ять) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 38866280 (тридцять вісім мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 25 коп. та 239966 (двісті тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 86 коп. судового збору.
У частині 38351 (тридцять вісім тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 62 коп. позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 20 лютого 2017.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ярешко
