?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/2287/17
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (головуючий суддя Кощеєв І. М., судді Подобєд І. М., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 (суддя Ярешко О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»
про стягнення 277 740 489,29 грн,
за участю представників:
позивача - Овчарука О. О. (адвокат),
відповідача - Волощука П. Ю. (адвокат), Грамчук М. О., Бурдака О. В. (адвокати, взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції).
СУТЬ СПОРУ
1. Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі - АТ «Запоріжгаз») укладено договір купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-215-ВТВ (далі - договір купівлі-продажу).
2. У зв`язку з порушенням АТ «Запоріжгаз» умов договору купівлі-продажу щодо строків розрахунків за придбаний природний газ АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом про стягнення з АТ «Запоріжгаз» заборгованості, а також нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
3. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суд змінено, позов задоволено повністю. АТ «Запоріжгаз» з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилося та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи можуть судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуватися в касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із порушенням норм процесуального права;
- чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ);
- чи призвело відхилення апеляційним господарським судом клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи до неможливості встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовний вимог
6. У листопаді 2017 року АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - ПАТ «Запоріжгаз), яке змінило найменування на АТ «Запоріжгаз», про стягнення заборгованості у розмірі 277 740 489,29 грн.
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Запоріжгаз» оплату за переданий газ за договором купівлі-продажу здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов`язання у строк, визначений договором. Сума простроченого та несплаченого основного боргу за договором складає 191 364 989,99 грн за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року, також нараховано 38 048 531,88 грн пені, 9 422 335,55 грн три проценти річних та 38 904 631,87 грн інфляційних втрат, що разом становить 277 740 489,29 грн, яку АТ «НАК «Нафтогаз України» просить стягнути з АТ «Запоріжгаз».
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. 04.01.2013 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Запоріжгаз» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, до якого сторонами укладалися додаткові угоди № № 1- 20.
9. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 № 11) продавець зобов`язується передати у власність покупця у 2013- 2015 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
10. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат покупця.
11. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу).
12. Згідно з пунктом 6.1 договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 № 11) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором, продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акта приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
13. Відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральним трубопроводами.
14. У пункті 11 договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 № 11) сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 21.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
15. Суди за матеріалами справи встановили, що АТ «НАК «Нафтогаз України» передало, а АТ «Запоріжгаз» прийняло за період із січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 553 427 353,98 грн.
16. Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками. Акти з боку АТ «Запоріжгаз» підписані без зауважень та за відсутності претензій та повідомлень про порушення АТ «НАК Нафтогаз України» умов договору, тобто АТ «Запоріжгаз» не заперечувало щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаними актами.
17. Отже, за результатами дослідження матеріалів справи судами встановлено, що АТ «НАК Нафтогаз України» виконало взяті на себе зобов`язання щодо поставки природного газу у відповідності до умов договору купівлі-продажу.
18. Як зазначає в позовній заяві АТ «НАК Нафтогаз України», вартість послуг з постачання природного газу у загальному розмірі 553 427 353,98 грн АТ «Запоріжгаз» оплатило лише частково, оплати здійснювало несвоєчасно, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу АТ «Запоріжгаз» становить 191 364 989,99 грн, що утворився за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року.
19. Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу закріплено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
20. На прострочену заборгованість за актами приймання-передачі природного газу (акт від 28.02.2015 на суму 28 977 364,44 грн, акт від 31.03.2015 на суму 46 978 330,68 грн, акт від 30.04.2015 на суму 2 641 824,65 грн, акт від 31.05.2015 на суму 6 116 142,92 грн, акт від 30.06.2015 на суму 140 947,58 грн, акт від 31.07.2015 на суму 13 208 066,09 грн, акт від 31.08.2015 на суму 17 956 439,45 грн, акт від 30.09.2015 на суму 18 536 863,15 грн, акт від 30.11.2015 на суму 39 363 238,01 грн, акт від 31.12.2015 на суму 40 332 441,96 грн) АТ «НАК «Нафтогаз України» окремо за кожним актом нараховано пеню в загальному розмірі 38 048 531,88 грн за період з 21.01.2016 по 20.07.2016, три проценти річних в загальному розмірі 9 422 335,55 грн за період з 21.01.2016 по 11.09.2017 та інфляційні втрати у загальному розмірі 38 904 631,87 грн.
21. АТ «Запоріжгаз» позовні вимоги не визнало, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для ВТВ та нормованих втрат. Можливість АТ «Запоріжгаз» розрахуватись з АТ «НАК «Нафтогаз України» за природний газ для потреб ВТВ залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності відповідної складової у тарифі на розподіл природного газу. Протягом 2014- 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерго) та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) не врахували обсяги витрат газу відповідача на покриття ВТВ.
22. АТ «Запоріжгаз», посилаючись на пункти 8.1- 8.3 договору купівлі-продажу, зазначає, що воно належним чином виконувало свої зобов`язання за договором, але виконання зобов`язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягає у невиконанні ними норм статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 9 Закону України «Про природні монополії», Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264.
23. Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору купівлі-продажу сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
24. У пункті 8.3 договору купівлі-продажу встановлено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
25. Саме дії третіх осіб, на переконання АТ «Запоріжгаз», призвели до часткової неможливості оплати ним того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів тариф на розподіл природного газу для АТ «Запоріжгаз» повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу, придбаного за договором купівлі-продажу, а відтак дозволив би уникнути настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
26. Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 21.06.2017 № 7638 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено настання таких обставин, а саме: дії/бездіяльність третіх осіб/органів держаної влади щодо обов`язку (зобов`язання) АТ «Запоріжгаз» в термін до 20.01.2016 здійснити остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ для потреб ВТВ та його втрати протягом 2014- 2015 років в розмірі 28,481 млн куб. м за тарифами на розподіл природного газу 2014- 2015 років, затвердженими НКРЕКП, до яких не було включено зазначений обсяг витраченого природного газу через незатвердження Міненерго обсягів ВТВ та втрат відповідно до чинних нормативних актів з питань їх розрахунку. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 01.05.2014 та тривають станом на 21.06.2017, що унеможливлює виконання зазначеного зобов`язання за договором купівлі-продажу. Про настання форс-мажорних обставин АТ «Запоріжгаз» повідомило АТ «НАК «Нафтогаз України» листом від 27.06.2017, до якого додало копію вказаного сертифіката.
27. Таким чином, на переконання АТ «Запоріжгаз», позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб на які АТ «Запоріжгаз» не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
28. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Запоріжгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основну заборгованість у розмірі 191 364 989,99 грн, пеню у розмірі 38 048 531,88 грн, три проценти річних у розмірі 9 422 335,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 866 280,25 грн та 239 966,86 грн судового збору. У частині стягнення 38 351,62 грн інфляційних втрат відмовлено.
29. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заперечення АТ «Запоріжгаз» щодо невиконання зобов`язання у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин є безпідставними, а позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року у розмірі 191 364 989,99 грн є законними та обґрунтованими. Розрахунок пені та трьох процентів річних, зроблений АТ «НАК «Нафтогаз України», є правильним. Вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню з відмовою у стягненні 38 351,62 грн інфляційних втрат, оскільки вони нараховані не лише на суму основної заборгованості.
30. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 38 351,62 грн змінено та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції про повне задоволення позову.
31. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що при обчисленні інфляційних втрат за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням інфляції за попередній період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Запоріжгаз», в якій скаржник просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 у справі № 908/2287/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
33. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
34. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме частини третьої статті 2, статті 236, частини другої статті 237, пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.
35. Крім того, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Закон про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ у подібних правовідносинах.
36. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 640/32610/21, чим порушив право скаржника на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
37. У судовому засіданні представник АТ «Запоріжгаз» підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
38. АТ «НАК «Нафтогаз України» направило до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
39. У судовому засіданні представник АТ «НАК «Нафтогаз України» заперечував проти задоволення касаційної скарги.
ПІДСТАВА ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ
40. Верховний Суд ухвалою від 10.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Запоріжгаз», а ухвалою від 24.05.2022 колегія суддів суду касаційної інстанції передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16 у подібних правовідносинах, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20 та від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
43. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, АТ «Запоріжгаз» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
44. АТ «Запоріжгаз» в касаційній скарзі зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме частини третьої статті 2, статті 236, частини другої статті 237, пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.
45. Звідси АТ «Запоріжгаз», обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм саме процесуального права.
46. Як вже зазначалося, Верховний Суд ухвалою від 10.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Запоріжгаз», а ухвалою від 24.05.2022 колегія суддів суду касаційної інстанції передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20 та від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19.
47. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо відступу від попередніх висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права зазначає наступне.
48. Так, у постанові від 01.02.2022 у справі № 902/368/16 Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України стосується саме застосування норми матеріального права і не охоплює порушення норм процесуального права, тому не може бути підставою для оскарження судових рішень, в яких допущено порушення норм процесуального права.
49. При цьому, на думку Верховного Суду, викладену у вказаній постанові, така підстава, як «суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду», передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стосується лише норм матеріального права (неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню), і не може бути підставою, якщо рішення оскаржується у зв`язку із порушенням норм процесуального права. Наведений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20, від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19. Натомість здійснення судом процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права), якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 Господарського процесуального кодексу України), може бути підставою касаційного оскарження лише у разі, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Відповідна підстава передбачена у пункті 4 частині першої статті 287 цього Кодексу.
50. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не погоджується із вказаним правовим висновком з огляду на таке.
51. Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина сьома статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
53. Оцінюючи обсяг повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що саме перевірка правильності застосування норм як матеріального, так і процесуального права є ключовою для суду касаційної інстанції.
54. Тобто суди попередніх інстанцій застосовують відповідні норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, а Верховний Суд, у свою чергу, аналізує використання судами нормативних приписів та викладає правові висновки щодо правильного застосування таких норм.
55. Більше того, відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
56. Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
57. У контексті наведеного правового регулювання помилковим буде звужене розуміння того, що застосовувати можливо лише норми матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції формує висновки щодо застосування не лише норм матеріального права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій, а й вказує на особливості та правильність застосування норм процесуального права. У протилежному випадку на суди з урахуванням приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України не поширювався б обов`язок керуватися правовими висновками Верховного Суду, в яких би йшлося про положення процесуального права.
58. Крім того, згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. У тому випадку, якщо вважати, що застосування норм права стосується лише матеріального права, то фактично нівелюється визначальна роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики. Неможливо здійснювати повноваження щодо єдності судової практики виключно у контексті норм матеріального права, оскільки однакове застосування судами норм процесуального права є основою для забезпечення верховенства права під час судового розгляду.
59. Аналізуючи зміст підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, видається правильним, що при зверненні із касаційною скаргою скаржник акцентує увагу на невідповідності прийнятих у справі рішень тим позиціям, які викладалися Верховним Судом раніше щодо застосування конкретних норм права, у контексті правовідносин, які є подібними зі справою, яка розглядається.
60. Тобто змісту підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, буде відповідати застосування судом апеляційної інстанції усупереч уже сформованому правовому висновку суду касаційної інстанції як норм матеріального права, так і норм процесуального права.
61. Водночас не можна погодитися із висновком Верховного Суду у справі № 902/368/16 про те, що здійснення судом процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права), якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 Господарського процесуального кодексу України), може бути підставою касаційного оскарження лише у разі, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
62. У такому випадку звернення із касаційною скаргою щодо порушення норм процесуального права можливе лише з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, матиме наслідком обмеження сторін щодо звернення до Верховного Суду із доводами про порушення інших норм процесуального права, які не охоплені вказаною статтею.
63. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20 та від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19, та вказати, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, можуть бути як неправильне застосування судом норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права.
64. Оцінюючи обґрунтованість касаційної скарги АТ «Запоріжгаз» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає таке.
65. Так, у касаційній скарзі АТ «Запоріжгаз» стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 щодо недослідження сертифіката про форс-мажорні обставини.
66. Оскільки предметом позову у справі № 913/785/17 є вимога АТ «НАК «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - ПАТ «Луганськгаз») про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу в розмірі 247 801 675,24 грн, то правовідносини у справах № 913/785/17 та № 908/2287/17 є подібними за предметом та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням.
67. АТ «Запоріжгаз», обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на постанову Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, зазначає про наступний висновок суду касаційної інстанції, викладений в даній постанові: суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи скаржника, на підтвердження яких надано сертифікати торгово-промислової палати від 19.09.2014 № 583 та від 09.04.2016 № 6224, вказав лише на те, що названі сертифікати не свідчать про наявність форс-мажорних обставин, на які посилалося ПАТ «Луганськгаз»; судами не надано оцінки, у кореляції з сертифікатом торгово-промислової палати від 19.09.2014 № 583, умовам договору на купівлю природного газу. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій на порушення норм статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України не надали оцінки таким вирішальним, ключовим і доречним питанням, необхідним для вирішення цієї справи, як: чи є обставини, на які посилається відповідач, форс-мажорними; чи такі обставини унеможливлюють виконання його зобов`язань за договором; чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між обставинами виникнення форс-мажору (у разі підтвердження таких обставин) та наслідками неможливості виконання своїх зобов`язань відповідачем за договором; чи наявні дії зовнішнього характеру, які виникли без вини та всупереч волі та бажанню відповідача, які не можна було ні передбачити, ні уникнути; чи стало неможливим повною мірою здійснювати господарську діяльність та виконати зобов`язання, передбачені укладеним договором, у разі підтвердження наявності таких обставин та чи у відповідності до пунктів 8.1 та 8.2 договору купівлі-продажу природного газу настав строк виконання зобов`язання.
68. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
69. Разом з тим Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, щодо того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
70. Водночас наведена АТ «Запоріжгаз» у касаційній скарзі частина постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 не є висновком щодо застосування конкретної норми права, який мав би врахувати суд апеляційної інстанції, а лише містить в собі висновки суду касаційної інстанції стосовно фактичних обставин справи № 913/785/17, яким суди попередніх інстанцій не надали оцінки.
71. Більше того, незважаючи на те, що справи № 913/785/17 та № 908/2287/17 є подібними за предметом та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням, однак ці справи різняться за фактичними обставинами, встановленими судами.
72. Так, у розглядуваній справі № 908/2287/17 АТ «Запоріжгаз» надало до суду першої інстанції сертифікат Торгово-промислової палати України від 21.06.2017 № 7638 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади щодо обов`язку (зобов`язання) АТ «Запоріжгаз» в термін до 20.01.2016 здійснити остаточний розрахунок за фактично використаний для потреб ВТВ та втрат протягом 2014- 2015 років природний через незатвердження Міненерго обсягів ВТВ та втрат відповідно до чинних нормативних актів з питань їх розрахунку.
73. Суди попередніх інстанцій у цій справі, оцінивши наданий АТ «Запоріжгаз» сертифікат Торгово-промислової палати України від 21.06.2017 № 7638, вказали, що зазначені у ньому обставини не є підставою для звільнення АТ «Запоріжгаз» як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.
74. Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
75. Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
76. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
77. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
78. За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно оцінили сертифікат Торгово-промислової палати України від 21.06.2017 № 7638 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), наданий АТ «Запоріжгаз», з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
79. Водночас у справі № 913/785/17 ПАТ «Луганськгаз» надало два сертифікати Торгово-промислової палати України: (а) від 19.09.2014 № 583, який засвідчує, що бойові дії та інші негативні фактори, які мають загальновідомий характер, на території Луганської області, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськгаз», у тому числі виконання зобов`язань ПАТ «Луганськгаз» за договором на купівлю-продаж природного газу, укладеного з АТ «НАК «Нафтогаз України»; та (б) від 09.04.2016 № 6224 на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов`язання, визначеного договором на купівлю-продаж природного газу з оплати придбаного протягом 2014- 2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу.
80. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 913/785/17 зазначили, що названі сертифікати не свідчать про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання грошового зобов`язання боржника.
81. Однак суд касаційної інстанції, скасувавши судові рішення у справі № 913/785/17, направив дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не надали оцінки саме сертифікату Торгово-промислової палати України від 19.09.2014 № 583, який засвідчує, що бойові дії та інші негативні фактори, які мають загальновідомий характер, на території Луганської області, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськгаз». При цьому Верховний Суд не зазначав про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій стосовно іншого сертифіката - від 09.04.2016 № 6224, виданого Торгово-промисловою палатою України, на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади.
82. Таким чином, у справі № 913/785/17 судами було надано оцінку обставинам саме цієї справи та зроблено відповідний висновок щодо таких обставин, який не підлягає врахуванню судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 908/2287/17, з огляду на відмінність фактичних обставин у цих справах.
83. АТ «Запоріжгаз» також зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2287/17, не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.
84. Так, з посиланням на вказану постанову у справі № 907/62/18, скаржник в касаційній скарзі стверджує, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання АТ «Запоріжгаз» про зупинення провадження у справі № 908/2287/17 до вирішення справи № 640/32610/21 за позовом АТ «Запоріжгаз» до НКРЕКП про визнання протиправною бездіяльності НКРЕП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити АТ «Запоріжгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
85. У справі № 907/62/18, правовідносини в якій є подібними з правовідносинами у справі № 908/2287/17 за предметом та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі - АТ «Закарпатгаз») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, а також пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану заборгованість.
86. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов у справі № 907/62/18 задоволено повністю. Постановою суду касаційної інстанції від 23.02.2021 судове рішення господарського апеляційного суду було скасоване, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
87. АТ «Запоріжгаз», обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, навело наступну частину постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18: суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначив, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору у цій справі, та дійшов висновку, що результат вирішення справи № 640/10858/19 не впливає на розгляд справи № 907/62/18, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі; обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; у пунктах 1- 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
88. Таким чином, скаржник у касаційній скарзі посилається на ту частину постанови Верховного Суду у справі № 907/62/18, в якій суд касаційної інстанції надає оцінку доводами касаційної скарги та переглядає висновки судів попередніх інстанцій стосовно встановлених фактичних обставин справи, та не наводить висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права.
89. Більше того, у справі № 907/62/18 суд касаційної інстанції скасував судове рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до вказаного суду, оскільки суд апеляційної інстанції відхилив клопотання АТ «Закарпатгаз» про зупинення провадження у справі № 907/62/18 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/10858/19.
90. Предметом позову у справі № 640/10858/19 є вимога АТ «Закарпатгаз» до НКРЕКП про зобов`язання встановити обґрунтований тариф.
91. Натомість, як зазначалося раніше, у цій справі № 908/2287/17, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, скаржник зазначає про необґрунтоване відхиленння судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 640/32610/21 про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити АТ «Запоріжгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
92. Водночас суд апеляційної інстанції за клопотанням АТ «Запоріжгаз» ухвалою від 10.12.2019 зупиняв провадження у даній справі № 908/2287/17 до набрання законним рішенням у справі № 640/22634/19 за позовом АТ «Запоріжгаз» до НКРЕКП про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання встановити економічно обґрунтований тариф, а ухвалою від 09.11.2020 - поновив провадження у справі № 908/2287/17.
93. Таким чином, провадження у цій справі № 908/2287/17 вже зупинялося судом апеляційної інстанції на підставі клопотання АТ «Запоріжгаз», яке було аналогічне клопотанню АТ «Закарпатгаз», заявленому у справі № 907/62/18.
94. Звідси, незважаючи на подібність правовідносин у справах № 913/785/17 та № 907/62/18 з правовідносинами у справі № 908/2287/17, скаржник не наведено у касаційній скарзі переконливих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не навів висновків щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, які не були враховані судами попередніх інстанцій.
95. Ураховуючи викладене, касаційна скарга АТ «Запоріжгаз», подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
96. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
97. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
98. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
99. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
100. АТ «Запоріжгаз» на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ у подібних правовідносинах.
101. Абзацом 9 частини першої статті 1 Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ передбачено, що заборгованістю суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з АТ «НАК «Нафтогаз України», не сплачена станом на розрахункову дату.
102. Процедура врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу визначається як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини першої статті 1 вказаного Закону).
103. Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 1 Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
104. Таким чином, заборгованість АТ «Запоріжгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», що є предметом позову у даній справі, підпадає під критерії заборгованості, що може бути врегульована відповідно до процедур, передбачених Законом про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ.
105. Водночас згідно зі статтею 2 Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у АТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
106. Звідси визначальною умовою для поширення норм Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, на заборгованість відповідача перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за придбання природного газу для ВТВ є включення АТ «Запоріжгаз» до Реєстру.
107. Проте АТ «Запоріжгаз» вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
108. Натомість суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання АТ «Запоріжгаз» про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, обґрунтоване посиланням на норми Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, оскільки АТ «Запоріжгаз» не надало доказів про його включення до Реєстру.
109. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що матеріали справи містять постанову НКРЕКП від 17.12.2021 № 2635 про відмову у включенні АТ «Запоріжгаз» до Реєстру (т. 8, а. с. 137), що вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
110. За таких обставин норми Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, застосуванню до спірних правовідносин у справі № 908/2287/17 не підлягають, а звідси й підстави для викладення висновку щодо застосування норм цього Закону у Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відсутні.
111. Отже, касаційна скарга АТ «Запоріжгаз», подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
112. АТ «Запоріжгаз» як підставу касаційного оскарження зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 640/32610/21, чим порушив право скаржника на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
113. Щодо цих доводів касаційної скарги Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає таке.
114. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
115. За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
116. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
117. У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при ухваленні такого судового рішення (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).
118. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
119. Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
120. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
121. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
122. Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
123. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
124. Як вже зазначалося, предметом позову у цій справі № 908/2287/17 є вимога АТ «НАК «Нафтогаз Україна» до АТ «Запоріжгаз» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та нарахованих пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, підставою позову є порушення АТ «Запоріжгаз» умов вказаного договору купівлі-продажу.
125. Натомість у справі № 640/32610/21 предметом позову є вимоги про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити АТ «Запоріжгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
126. Таким чином, предметом доказування у справі № 908/2287/17 є обставини щодо наявності та розміру заборгованості. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження обставин, які є предметом судового розгляду, АТ «НАК «Нафтогаз України» надало такі докази, як копію договору купівлі-продажу та актів приймання-передачі природного газу на підтвердження виникнення зобов`язань з поставки газу позивачем та оплатити його вартості відповідачем.
127. При цьому, як зазначено судом апеляційної інстанції, АТ «Запоріжгаз» в клопотанні про зупинення провадження у справі не навело обґрунтування про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази про обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення сторін, є достатніми для ухвалення судового рішення.
128. Як вже зазначалося, за змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
129. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 908/2287/17 на підставі положень пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
130. За таких обставин відхилення апеляційним господарським судом клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи не призвело до неможливості встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи № 908/2287/17.
131. Звідси касаційна скарга АТ «Запоріжгаз», подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.
Висновок щодо застосування норм права
132. За результатами розгляду справи в касаційному порядку Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, можуть бути як неправильне застосування судом норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
133. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
134. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
135. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу АТ «Запоріжгаз» необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
136. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 у справі № 908/2287/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
137. Відповідно до частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
138. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про поновлення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 у справі № 908/2287/17, оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Щодо судових витрат
139. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги АТ «Запоріжгаз» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 у справі № 908/2287/17 залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 у справі № 908/2287/17.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді О. М. Баранець
І. В. Булгакова
О. В. Васьковський
Т. Б. Дроботова
Б. Ю. Львов
В. П. Селіваненко
Н. Г. Ткаченко
