Справа № 565/1145/17
Провадження № 2/565/76/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2018 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням
судді
ОСОБА_1
при секретарі
ОСОБА_2,
з участю представника позивача
ОСОБА_3,
представника відповідача
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Вараської міської ради Рівненської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА _5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Вараської міської ради Рівненської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.03.14 р. помер його двоюрідний брат ОСОБА_7, з яким за життя він підтримував дружні стосунки, ОСОБА_7 належала двокімнатна квартира в м.Кузнецовськ (нині - м.Вараш) Рівненської області. У травні 2017 року, після подання дружиною померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 до суду позову про визнання права власності на цю квартиру за набувальною давністю, позивачу стало відомо про існування заповіту ОСОБА_7 на вказане житло на його користь. Позивач не звернувся своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як не знав про існування заповіту, що вважає поважною причиною пропуску встановленого законом строку для її подання, просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та, будучи допитаним за правилами допиту свідків, показав, що з своїм двоюрідним братом ОСОБА_7 він підтримував довірливі та дружні стосунки, і після того, як останній захворів, допомагав йому фізично та матеріально. Незадовго до своєї смерті ОСОБА_7 закликав ОСОБА_5 до себе, передав йому папку з якимись документами та попросив, щоб вона зберігалась у нього. Про вміст папки ОСОБА_7 йому нічого не повідомляв, а ОСОБА_5 поклав її у себе вдома у власні речі та не оглядав. Після отримання влітку 2017 року інформації з суду про залучення його до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 про визнання права власності на квартиру № 88 будинку № 17 по м-ну Будівельників в м.Вараш Рівненської області та ознайомлення з матеріалами справи, йому стало відомо про те, що за життя ОСОБА_7 склав заповіт на вказане майно на його користь. Він відшукав у себе надану ОСОБА_9 папку та виявив у ній оригінал правовстановлюючого документу на цю квартиру. Заповіту там не було, про існування заповіту його ніхто не повідомляв, самостійно він до нотаріальної контори не звертався, оскільки не передбачав, що померлий, який мав дружину та дітей, заповість квартиру йому. ОСОБА_5 також показав, що у 2011 році ОСОБА_7 подарував йому свій будинок в смт.Володимирець, зі слів ОСОБА_7 позивачу було відомо про напружені стосунки брата з дружиною ОСОБА_6 та їх дітьми, а після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 не зверталась до нього чи їх родичів з метою встановлення місцезнаходження правовстановлюючих документів на квартиру. В подальшому позивач до суду не з’явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, вважаючи поважними причинами пропуску позивачем встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини його необізнаність про існування заповіту.
Відповідач ОСОБА_6 до суду не з’явилась, клопотала про розгляд справи у її відсутності, подала суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовуються тим, що необізнаність про існування заповіту не може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, будь-які перешкоди для подання такої заяви позивачем були відсутні. Зберігаючи у себе оригінали правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_7, позивач про цю обставину її не повідомив, будучи обізнаним про існування у померлого дружини та дітей. Причини неподання заяви про прийняття спадщини, наведені у позовній заяві, не викликані непереборними, істотними, об’єктивними обставинами. З цих підстав відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 зберігав у себе правовстановлюючі документи на спірну квартиру, був обізнаний про існування у ОСОБА_7 дружини та дітей, не відшукав можливості передати їм ці правовстановлюючі документи, що свідчить про його корисливі наміри, поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.
Представник відповідача – Вараської міської ради Рівненської області до суду не з’явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності, зазначив про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд врахував наступне.
Відповідно до ст.ст.1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 09 серпня 2013 року склав заповіт, яким належну йому на праві власності квартиру № 88 будинку № 17 по м-ну Будівельників в м.Кузнецовську (нині – м.Вараш) Рівненської області заповів ОСОБА_5. Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_10
З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено і учасниками процесу не оспорюєьтся, що 05 березня 2014 року ОСОБА_7 помер.
З пояснень учасників процесу судом встановлено і ніким не оспорюється, що позивач ОСОБА_5 є двоюрідним братом ОСОБА_7, а відповідач ОСОБА_6 перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі на момент його смерті.
Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З пояснень учасників процесу та показань позивача ОСОБА_5, допитаного за правилами допиту свідків, судом встановлено і ніким не оспорюється, що позивач на час відкриття спадщини постійно разом з спадкодавцем ОСОБА_7 не проживав.
Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Як встановлено положеннями ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.1220 ЦК України, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 закінчився 05 вересня 2014 року.
З показань допитаного за правилами допиту свідків позивача ОСОБА_5 вбачається, що у передбачений ст.1270 ЦК України строк, а також з часу його закінчення і до моменту вирішення даної цивільної справи до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_7 він не звертався.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_5 покликається на власну необізнаність про складення ОСОБА_7 заповіту на його користь, дану обставину вважає поважною причиною пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У підтвердження своєї необізнаності про існування заповіту він посилається на власні показання, надані в судовому засіданні за правилами допиту свідків, інформацію, отриману від Рівненського обласного державного нотаріального архіву в порядку забезпечення доказів, а також письмові заяви своїх матері та тітки, посвідчені органами місцевого самоврядування.
Як вбачається з інформації Рівненського обласного державного нотаріального архіву №834/01-24 від 15.11.17 р., у переданих до архіву нотаріальних документах приватного нотаріуса Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (померлого на момент розгляду даної цивільної справи) відсутні будь-які відомості про заведення спадкової справи до майна ОСОБА_7.
Вищезазначена інформація може свідчити про те, що до приватного нотаріуса Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_10 будь-які особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не звертались та спадкова справа ним не заводилась. Вказана обставина підтверджує, що позивач ОСОБА_5 не звертався до даного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що стверджується і самим позивачем, проте вона не вказує на причини невчинення такого звернення позивачем.
Матір позивача ОСОБА_11 та його тітка ОСОБА_12 подали суду письмові заяви, якими підтвердили, що особисто знайомі з ОСОБА_6 – дружиною покійного ОСОБА_7 та ствердили, що після його поховання жодного разу з ОСОБА_6 не спілкувались та вона до них не зверталась, знаючи про їх місцезнаходження. Справжність підписів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на вищезазначених заявах засвідчено 29.11.17 р. секретарем виконавчого комітету Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області та сільським головою Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області відповідно.
Вказані заяви не можуть бути визнані судом допустимими доказами, оскільки не є показаннями свідка у розумінні ст.90 ЦПК України, а написи посадових осіб про справжність підписів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які надають цим заявам статусу документів, не містять даних про обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв’язку з чим ці заяви у розумінні ст.95 ЦПК України не можуть бути визнані письмовими доказами.
Таким чином, позивач ОСОБА_5 доводить факт необізнаності про існування заповіту ОСОБА_7 на його користь лише власними показаннями, наданими суду за правилами допиту свідка.
Суд, оцінюючи за внутрішнім переконанням відповідно до ст.89 ЦПК України показання, надані позивачем ОСОБА_5 як свідком, приходить до висновку про те, що його доводи про необізнаність щодо існування заповіту на його користь не є переконливими, оскільки правовстановлюючі документи на квартиру № 88 будинку № 17 по м-ну Будівельників в м.Кузнецовську (нині – м.Вараш) Рівненської області тривалий час перебувають у його розпорядженні; отримавши раніше у дар від ОСОБА_7 інше нерухоме майно (будинок в смт.Володимирець) позивач мав обґрунтовані підстави припускати про складення останнім заповіту на його користь, проте до органів нотаріату не звертався. Нелогічними є показання ОСОБА_5 про те, що незадовго до смерті ОСОБА_7, тобто у період, коли заповіт на користь позивача ним був вже складений, ОСОБА_7, закликавши позивача до себе та вручивши йому папку з правовстановлюючими документами на квартиру, не надав йому заповіт та не повідомив про його існування.
Будь-якими іншими доказами надані позивачем ОСОБА_5 показання не підтверджено. Зважаючи на недостатність одних показань позивача, допитаного судом за правилами допиту свідків, для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_5 до травня 2017 року не було відомо про складання ОСОБА_7 заповіту на його користь, суд вважає цю обставину недоведеною.
Одночасно суд приймає до уваги, що згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.08 р. «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На переконання суду, сама по собі необізнаність ОСОБА_5 про існування заповіту на його користь, за умови доведеності такої обставини, також не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки у конкретному випадку не була пов’язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, протидією інших осіб у реалізації ним своїх прав.
При цьому у суду відсутні правові підстави для врахування долучених до письмових пояснень представника позивача ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених за результатами касаційного перегляду інших справ, суб’єктно та предметно не пов’язаних з даною справою, оскільки за змістом ст.ст.3, 417 ЦПК України (у редакції, чинній на момент винесення рішення), ст.ст.2, 360-7 ЦПК України (в редакції, чинній до 15.12.17 р.) ці ухвали не створюють правових наслідків для осіб, прав та обов’язків яких вони не стосуються, крім того, містять відомості про встановлені обставини, які відмінні від обставин, встановлених під час розгляду даної цивільної справи.
Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні та у позові слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1220, 1270, 1272 ЦК України, суд -
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (місце проживання: 34300, Рівненська область, смт.Володимирець, вул.Дружби, буд.63, паспорт серії СР № 991816) до ОСОБА_6 (місце проживання: 34400, АДРЕСА_1, паспорт серії МЮ № 174736), Вараської міської ради Рівненської області (місцезнаходження: 34400, Рівненська область, м.Вараш, м-н Незалежності, буд.1, код ЄДРПОУ 35056612) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити у зв’язку з безпідставністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий :
