ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2017 р.
Справа № 916/1955/17
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Аганіні В.Ю.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1, адвокат;
від відповідача: ОСОБА_2, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1955/17:
за позовом: S.C.Best Marine Shippіng S.R.L. (С.С. ОСОБА_3 ОСОБА_4Р.Л.);
до відповідача: BYO LTD (БЙО ЛТД);
про стягнення 650752,74 грн., -
в с т а н о в и в :
S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (C.C. ОСОБА_3 ОСОБА_4Р.Л., місцезнаходження: Galati, Галац, Румунія) ( далі – Позивач) звернувся до BYO LTD (БЙО ЛТД, місцезнаходження: Вест-Індія) (далі – Відповідач), третьої особи на стороні відповідача: ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_5 ЛТД СТІ, місцезнаходження: Туреччина) із позовом про стягнення 25 297 доларів США доларів США, що еквівалентно 650 752,74 гривень (відповідно до курсу гривні НБУ станом на 10.08.2017 року) - боргу за проведення та швартування судна та 800 грн. (витрат на перекладача та нотаріальне посвідчення перекладів)
Позов обґрунтований ст. ст. 42, 116, 117, 118 Кодексу торговельного мореплавства, ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу, ст. 173 Господарського кодексу, ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідач з вимогами не згоден, з підстав зазначених у відзиві на позов.
З підстав ст.ст. 20, 43, 116-118 Кодексу торговельного мореплавства України, п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року просить у позові відмовити.
Разом з позовом позивачем надана заява про забезпечення позову шляхом арешту судна MAMBA B (IMO 9189706), зареєстрованого під прапором ОСОБА_6, власником якого є BYO LTD (БЙО ЛТД).
Заява обгрунтована неможливістю виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову, оскільки залишення єдиним належним відповідачу судном MAMBA B (IMO9189706) території України позбавить позивача можливості виконання рішення суду.
Розглянувши та обговоривши вказану заяву у засіданні суду, суд відмовив у її задоволенні з огляду на недоведеність її приписам ст. ст. 66,67 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого Господарського ОСОБА_2 України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (із змінами).
В засіданні суду оголошено перерви 25.10.2017р., 15.11.2017р. та 20.11.2017р. за правилами ст. 77 ГПК України.
В засіданні суду 27 листопада 2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи Позивач зазначає у позов, що він має морську вимогу до відповідача, яка виникла на підставі агентування судна «MAMBA В» (ІМО 9189706) (далі - судно).
Відповідач є власником судна, про що свідчать лист капітану порту Рені від 12.06.2017 № 21-29-33/74 та відомості, що мають неофіційний комерційний статус для забезпечення безпеки судноплавства та містяться в міжнародній інформаційній системі EQUASIS, адміністрування якої здійснюється Наглядовим Комітетом, членами якого є Європейська комісія та морські адміністрації Франції, Великобританії, США тощо, доступних на однойменному веб-сайті - http://www.equasis.org/ від 20.04.2017 р. (роздруківка додається);
Компанія ALBUS DENIZCILIK LTD. STI є менеджером судна та має повноваження на управління (оперування) ним, про що свідчить факт встановлений Ренійським районним судом Одеської області та підтверджується ухвалою від 16.05.2017 року по справі № 510/605/17.
21.03.2017р. Позивач був номінований компанією ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_5 ЛТД СТІ), в інтересах судновласника, шляхом електронного листування для агентування судна «MAMBA В» (ІМО 9189706), судновласником якого є Позивач, а саме для забезпечення проходу судном Сулінського каналу, Румунія з подальшим заходом до порту Рені, Україна.
24.03.2017р. капітаном судна до річкової адміністрації була подана заява на проходження Сулінського каналу. Після проведення та швартування судна капітану були видані лоцманська квитанція та маневрові квитанції від 24.03.2017р.
Капітан судна підтверджує факт швартування судна та постачання на судно 32 тон води.
Зазначені документи підтверджують проведення судна «MAMBA В» (ІМО 9189706) на вхід та вихід з каналу Суліна, яке було здійснене 24.03.2017 року та підтверджено підписом та печаткою капітану.
За запитом компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_5 ЛТД СТІ) і в інтересах судновласника Позивачем було надано капітану судна 6500 доларів США. Додатково 500 доларів США складали комісію банку та були погоджені з Відповідачем, що підтверджується розписками капітана від 24.03.2017 № 126 та від 28.03.2017 № 133.
Оскільки Позивач виступав від імені та в інтересах судновласника на його ім'я були виставлені рахунки, приведені у позові, на сплату обов'язкових платежів, що стягуються Румунією за проходження каналу:
З урахуванням співвідношення курсів валют долара США та Євро 683.11 Євро складає 802,96 доларів США, таким чином загальна сума виставлених рахунків складає 5609,29 доларів США.
За надані судну та судновласнику послуги були виставлені кінцеві рахунки- фактури, що були сплачені Позивачем, в інтересах судна та судновласника, що наведені у позові.
Річкова адміністрація ОСОБА_7 Галаці своїм листом від 10.07.2017 року № 27623 підтверджує, що рахунки № 900332 та 400453 були сплачені Позивачем в належні строки.
Зональна капітанія Тульчі, що виставила рахунок № 0022723 своїм листом від 10.07.2017 року № 73585 зазначає, що Позивач сплатив його в повному обсязі 06.04.2017. Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Суліна» (згідно перекладу з румунської на українську мову) від 10.07.2017 № 2349 вбачається, що оплата рахунку № 23901 здійснена Позивачем 20.04.2017.
Зазначені листи № 27623, 73585 та № 2349 свідчать, що Позивач поніс витрати за проведення судна «МАМВА В», тобто в інтересах судновласника компанії BYO LTD (Відповідача)та судна.
Позивач виступає в ролі морського агента не тільки для компанії BYO LTD (Відповідач), тому при справлянні обов'язкових платежів, він сплачує одночасно за декількох судновласників з посиланням на відповідні виставлені рахунки, що відповідає: практиці ведення його господарської діяльності.
Судновласником були узгоджені попередні умови та витрати, які були надані йому Позивачем. При збільшенні витрат шляхом передачі коштів капітану судна, Відповідач запитував перерахований дисбурсменський рахунок.
Позивач зазначає, що зі свого боку в повному обсязі та в належні терміни виконав свої зобов'язання перед Відповідачем, організувавши проходження Сулімсьского каналу для судна «MAMBA В» та надавши відповідні послуги.
На час подання позовної заяви, дисбурсменський рахунок Відповідачем сплачений не був.
Крім цього, Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору. З електронного листування вбачається, що Позивач двома листами звертався до Відповідача та його менеджера, пропонуючи мирним шляхом врегулювати спір, не бажаючи доводити справу до суду. Однак зазначені законні вимоги Позивача були проігноровані.
Позивачем на користь та в інтересах судновласника та судна надано наступні послуги та виконані платежі в загальній кількості на 20 647 доларів США згідно переліку, наведеному у позові.
Отже, на думку позивача, заборгованість Відповідача перед компанією Best Marine Shipping S.R.L. за надання агентських послуг становить 20 647 доларів США та складається з: 19 846,91 доларів США - обов'язкові платежі на користь держави за проходження Сулімського каналу; та 800,09 доларів США - агентська винагорода.
На території України, а саме в акваторії порту Рені знаходиться майно Відповідача - судно «МАМВА В» (ІМО 9189706), що листом капітану порту Рені від 12.06.2017 № 21-29-33/74 та витягом з електронної бази Marine Traffic станом на 07.08.2017 р.
Крім того, Позивачем було укладено договір про надання правової допомоги з АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА КОЛЕГІЯ» від 07.07.2017 року, за яким вартість послуг Адвокатського Об'єднання складає 4 650 дол. США.
Для підтвердження зазначених в позовній заяві даних необхідно було здійснити переклад додатків на українську та нотаріально його засвідчити, вартість чого складає 800 гривень.
Таким чином позивач вважає, що сума оплати послуг адвоката за надання правової допомоги в розмірі 4 650 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 10.08.2017 року складає 119 618 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'ятсот дев'ять) грн. 93 коп. (відповідно до курсу гривні НБУ станом на 10.08.2017 року) та витрати на здійснення перекладу мають бути стягнуті з Відповідача на користь Позивача в розмірі 120 418,93 гривень.
Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Пунктом 2 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Частина 17 статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом.
Відповідно до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Згідно статті 117 КТМ морський агент виконує формальності та ДІЇ, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Морський агент зобов'язаний здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування.
Стаття 118 КТМ передбачає обов’язки судновласника: надання морському агенту коштів, достатніх для здійснення його функцій; відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від 'їх імені або за їх згодою.
Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, у справі йдеться про стягнення боргу за проведення та швартування судна
З матеріалів справи випливає наступне.
Позивачем до нерезидента України - компанії BYO LTD, зареєстрованого власника судна «MAMBA В», ІМО 9189706, під прапором ОСОБА_6 (надалі - Судно), подано позов про стягнення заборгованості за надані послуги за проходження Судна Сулінським каналом (Румунія) у розмірі 20 647 доларів США, та стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 650 доларів США.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується Позивачем, замовлення про надання агентських послуг було здійснено на підстави електронного листа від 21.03.2017 року (а.с. 70, переклад на українську мову на а.с. 74). Відповідно до вказаного листа компанія ALBUS DENIZCILIK LTD STI визначила себе як Менеджер та Судновласник та від свого імені здійснила номінацію агента Судна.
Позивач помилково вважає, що компанія ALBUS DENIZCILIK LTD STI (як Менеджер судна) діяла від імені компанії BYO LTD (зареєстрованого Власника Судна), а тому саме компанія BYO LTD має нести відповідальність за зобов’язаннями компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STL
Позивач посилається на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 16.05.2017 року по справі № 510/605/17, якою, нібито, визначено статус компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI як Менеджера судна.
Згідно змісту вказаної ухвали Ренійського районного суду Одеської області суд дав інше визначення статусу компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI - a саме як Судновласника, а не тільки Менеджера.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КТМ України судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.
Рахунок за надані послуги №035 від 27.03.2017 року виставлений для оплати саме компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI.
Таким чином, з огляду на замовлення послуг компанією ALBUS DENIZCILIK LTD STI самостійно з зазначенням, що вона є власником/менеджером судна; посиланням Позивачем на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області по справі №510/605/17, в якій вказано, що компанія ALBUS DENIZCILIK LTD STI є судновласником; статус компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI як судновласника у розумінні ч. 1 ст. 20 КТМ України; виставлений рахунок безпосередньо на компанію ALBUS DENIZCILIK LTD STI,, - є доведеним факт укладення та виконання угоди про надання послуг між Позивачем - компанією S.C. BEST MARINE SHIPPING S.R.L. та - компанією ALBUS DENIZCILIK LTD STI, яка діяла самостійно як судновласник.
Таким чином, позов компанії S.C. BEST MARINE SHIPPING S.R.L. фактично подано до неналежного відповідача - не до судновласника у розумінні ч.1 ст.20 КТМ України.
При цьому, Позивач у позові посилається на положення ст.ст.116, 117, 118 КТМ України як підставу для стягнення заявленої суми з Власника Судна.
Як свідчить зміст вказаних статей КТМ вони визначають взаємні права та обов'язки морського агента по відношенню до судновласника (тобто до компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI y розумінні ч.І ст.20 КТМ України, а не до компанії BYO LTD як зареєстрованого власника Судна).
Відповідно до п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.
У той же час можливий позов до компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI не є підсудним судам України, оскільки у разі заявления вимог до компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI відсутня будь-яка з умов ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка дозволяє визначити підсудність позову до компанії ALBUS DENIZCILIK LTD STI судам України.
З приведеного на думку суду дійсно випливає, що у даній справі є неналежний відповідач.
За таких обставин суд вважає що позовні вимоги є недоведеними наявними у справі доказами і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2017 р.
Суддя М.І. Никифорчук
