ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"12" вересня 2017 р.

Справа № 916/1955/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) – ОСОБА_3 – за ордером, договором;

від BYO LTD (БЙО ЛТД) – не з’явився;

від ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_4 ЛТД СТІ) - не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.)

на ухвалу господарського суду Одеської області від 14 серпня 2017 року №916/1955/17 про відмову у прийнятті

позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.)

до BYO LTD (БЙО ЛТД)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_4 ЛТД СТІ)

про стягнення 25297 доларів США, що еквівалентно 650752,74 грн.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.09.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

10.08.2017р. S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до BYO LTD (БЙО ЛТД), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_4 ЛТД СТІ), в якому з посиланням (в частині підсудності справи господарському суду) норми п.2 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» просила суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20647 доларів США, що еквівалентно 531133,81грн. на підставі морської вимоги - дисбурсментського рахунку від 27.04.2017р. №035, який є підставою для сплати наданих агентських послуг позивачем відповідачу. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги в розмірі 4650 доларів США, що еквівалентно 119618,93 грн. та витрати на перекладача та нотаріуса в розмірі 800грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) просила суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді затримання судна MAMBA D (ІМO 9189706), зареєстроване під прапором ОСОБА_5, власником якого є BYO LTD (БЙО ЛТД) (місцезнаходження: Henville Building Charles Street, Charlestown, Nevis, West Indies (Хенвіл Білдінг, ОСОБА_6 Стріт, Чарльзтаун, Невіс, Вест-Індія) та заборони його виходу з акваторії морського пору ОСОБА_7 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ( вул. Дунайська, 188, ОСОБА_7, Одеська область, 68800, Україна).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. (суддя Д’яченко Т.Г.) відмовлено у прийнятті позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) до BYO LTD (БЙО ЛТД) про стягнення 25297 доларів США, що еквівалентно 650752,74 грн.

Ухвала суду вмотивована тим, що з системного аналізу положень ст.ст. 76, 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право», ст.38 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» необхідною передумовою підсудності справи господарським судам України, є відповідність предмету спірних правовідносин чинним законам України або міжнародним договорам України, факт укладення між сторонами спору угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України (крім випадків виключної підсудності ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право»). При поданні позовної заяви до суду, S.C. Best Marine Shipping S.R.L. не було надано доказів досягнення між сторонами спору угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України. Спірні правовідносини сторін виникли на підставі дисбурсментського рахунку від 27.04.2017р. №035, який, за твердженням позивача, є підставою для сплати наданих агентських послуг з боку S.C. Best Marine Shipping S.R.L. Тобто, предметом спірних правовідносин сторін у даному випадку є стягнення грошових коштів за надані відповідачу послуги з боку позивача. Положення ч.2 ст.16 ГПК України визначають як виключну підсудність господарським судам України - справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, які розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна. Однак, в даному випадку, предметом розгляду справи є - стягнення грошових коштів, а підставою позову є морська вимога за такі надані послуги на підставі дисбурсментського рахунку від 27.04.2017р. №035. Отже правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 16 ГПК України щодо виключної підсудності даного спору господарським судам України, у даному випадку, немає. У даному випадку спір між двома іноземними суб’єктами про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в господарських судах України, у зв'язку з чим господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою від 14.08.2017р., S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та надіслати справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав. З висновків суду в оскаржуваній ухвалі жодним чином не вбачається законних та обґрунтованих підстав для відмови у прийнятті позову. Відповідно до ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», на яку посилався апелянт у своїй позовній заяві, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача. Позивачем до суду були надані докази того, що на території України, а саме в акваторії порту ОСОБА_7 знаходиться майно відповідача - судно «МАМВА В» (ІМО 9189706), що підтверджується листом капітану порту ОСОБА_7 від 12.06.2017 № 21-29-33/74 та витягом з електронної бази Marine Traffic станом на 07.08.2017р., що підтверджувало підсудність спору господарському суду Одеської області. Стаття 124 ГПК України визначає підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання відповідно до ГПК України, закону або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Таким законом є ЗУ «Про міжнародне приватне право», а саме ст. 76 цього Закону, яка визначає підсудність спору. Отже позивач має право на звернення із позовною заявою до господарського суду Одеської області, а оскаржена ухвала підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні; зобов’язано представника S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) – ОСОБА_8 надати Одеському апеляційному господарському суду належним чином засвідчену копію договору з S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) про надання правової допомоги б/н від 07.07.2017р.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та надав суду належним чином засвідчену копію договору з S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (С.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2Р.Л.) про надання правової допомоги б/н від 07.07.2017р.

BYO LTD (БЙО ЛТД) та ALBUS DENIZCILIK LTD STI (ОСОБА_4 ЛТД СТІ) своїх представників в засідання не направили.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L., позивач, відповідач та третя особа по справі є іноземними підприємствами.

Особливості провадження у справі за участю іноземних підприємств та організацій визначені у розділі XV Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст.123,124 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В додатки до позовної заяви позивачем надано копію листа від 12.06.2017р. капітана порту (ОСОБА_7 філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України») на ім’я адвоката ОСОБА_3, в якій зазначено, що у відповіді до №201706199 від 09.06.2017р. надається наступна інформація: т/х «Mаmbа B» (№ІМО 9189706, ОСОБА_5) прибув до ОСОБА_9 24.03.2017р. та перебуває в порту на даний час. Власник судна - BYO LTD.

Крім того, позивачем надано витяг з електронної бази Marine Traffic, відповідно до якого станом на 31.07.2017р. т/х «Mаmbа B» пришвартований у внутрішньому районі р.Дунай.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про міжнародне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Згідно із до ст.75 ЗУ «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно із ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Таким чином, ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» визначає не сукупність випадків, за наявності яких разом спір за участю іноземних елементів може розглядатись судами України, а окремі обставини, існування кожної з яких є самостійним випадком для прийняття судом України до свого провадження і розгляду будь-якої справи з іноземним елементом.

В даному разі такою підставою позивач вказував перебування судна MAMBA В (№ІМО 9189706, ОСОБА_5) в порту ОСОБА_9 на території України та його належність на праві власності відповідачу - BYO LTD, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Вищий господарський суд України у п.1 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» надав наступні роз’яснення: відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Враховуючи надене, будь-який спір (по предмету) у разі наявності одного з випадків, визначених ст.76 Закону, з іноземним елементом, може бути розглянутий судом України, у тому числі господарським судом (при відповідності суб’єктного складу сторін вимогам ст.1 ГПК України).

Поданням позовної заяви до господарського суду позивач ініціював спір, що у розумінні ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» у разі доведеності обставин, що нею визначаються як умова віднесення справи до підсудності судам України, підсудний господарському суду.

Суд першої інстанції помилково застосував до вирішення питання підсудності спору ст.38 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», оскільки зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності не можуть вважатись в даному випадку позивач і відповідач як іноземні юридичні особи (ст.3 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Помилковим є також і висновок про обумовленість підсудності даної справи предмету позовної вимоги, адже ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» імперативно вказує на можливість розгляду судами будь-яких справ з іноземним елементом у визначених ч.2 ст.76 Закону випадках, тобто справ з будь-яким предметом позову.

Невірне застосування судом першої інстанції допущено також і ч.2 ст.16 ГПК України, позаяк ця норма щодо підсудності справ про арешт судна визначає саме підсудність справи по предмету спору як виключну (певні категорії господарських справ розглядаються певними за ознакою териториальності господарськими судами).

В контексті обґрунтування, наведеного судом першої інстанції убачається, що місцевий господарський суд поєднує та змішує процесуальний інститут підсудності та підвідомчості, помилково вважаючи, що ч.2 ст.16 ГПК України встановлює одночасно і підвідомчість і підсудність справи даної категорії господарським судам України.

Справи про арешт судна у розумінні ст.12 ГПК України підвідомчі господарським судам, але в залежності від місця знаходження ОСОБА_9, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна, повинні розглядатись саме тими господарськими судам, територіальна юрисдикція яких поширюється на таке місце знаходження.

Виходячи із вищевикладеного, оскаржуваною ухвалою господарського суду Одеської області внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права без належних на те підстав відмовлено у прийнятті позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L. на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, тому ухвала підлягає скасуванню з передачею матеріалів позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L. на розгляд господарського суду Одеської області згідно ч.6 ст.106 ГПК України (у разі скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви передається на розгляд місцевого господарського суду).

Керуючись ст.ст.99,101-106 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. №916/1955/17 скасувати.

Матеріали позовної заяви S.C. Best Marine Shipping S.R.L. (вх. №2065/17 від 10.08.2017р.) передати на розгляд господарського суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18 .09.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.