Справа № 635/1929/15-ц
Провадження по справі №2/635/71/2017
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2017 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Бобко Т.В.
секретар судових засідань - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастрового номеру на земельну ділянку та скасування реєстрації права власності,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, який в подальшому уточнила та просила в остаточній редакції визнати недійсним і скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради від 16 квітня 2002 року №74 “Про передачу в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї гр. ОСОБА_7М.”; визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду» в частині затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт. Бабаї гр. ОСОБА_7М.”; визнати недійсним і скасувати Державний акт серії IV-ХР №052939 від 19 квітня 2002 року на право приватної власності на земельну ділянку по вул.Чапаєва, №17 в смт.Бабаї, виданий на ім'я ОСОБА_7 та скасувати реєстрацію цього акту у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №638; скасувати реєстрацію земельної ділянки по вул.Чапаєва,17 в с.Бабаї Харківського району Харківської області та запис в Поземельній книзі щодо земельної ділянки по вул.Чапаєва, №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, видане ОСОБА_5 Харківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа №462/2010, реєстр №3-200, на ім'я ОСОБА_3 щодо земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області та скасувати відповідну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області; скасувати кадастровий номер земельної ділянки 6325155300:00:007:0108 по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області та запис у Поземельній книзі та в Державному земельному кадастрі про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6325155300:00:007:0108 по вул.Чапаєва, №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області на праві власності на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_7.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право власності від 28 квітня 1995рку та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 1995 року є власником житлового будинку №19 по вул.Чапаєва в смт.Бабаї Харківського району Харківської області, який розташований на земельній ділянці розміром 1000 кв.м. Зазначена земельна ділянка первісно була виділена її чоловіку ОСОБА_8 під індивідуальне будівництво житлового будинку на підставі рішення виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів трудящих № 170 від 28 квітня 1960 року та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності з числом кімнат від однієї до п’яти включно від 28 грудня 1960 року. Після смерті її чоловіка право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до неї. В подальшому згідно рішення ОСОБА_4 селищної ради № 78 від 13 січня 1998 року зазначена земельна ділянка була передана їй у приватну власність, проте державний акт про право приватної власності на землю вона не отримала.
Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0943 га, що розташована за адресою: смт.Бабаї Харківського району Харківської області, вул.Чапаєва,17, на теперішній час є відповідач ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 червня 2013року.
При цьому раніше право власності на зазначену земельну ділянку по вул.Чапаєва, 17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області належало батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_7 згідно Державного акту серії IV-ХР №052939 на право приватної власності на землю, виданого 19 квітня 2002 року ОСОБА_4 селищною радою на підставі рішення виконкомом ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002року.
В 2014 році ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до неї про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою. Після ознайомлення з позовною заявою та правовстановлюючими документами ОСОБА_3 позивач дізналася про порушення її прав на земельну ділянку по вул. Чапаєва,17 в смт. Бабаї, зокрема, їй стало відомо, що частина її земельної ділянки ще в 2002 році була приватизована батьком відповідача - ОСОБА_7.
Позивачка вважає, що рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року щодо передачі ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 943 кв.м., яка розташована за адресою: смт Бабаї Харківського району Харківської області, вул.Чапаєва, 17, та рішення ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду» в частині затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року, порушують її право користування земельною ділянкою №19 по вул.Чапаєва в смт Бабаї, у зв’язку із чим підлягають скасуванню.
Так, рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки по вул.Чапаєва, 17 в в смт Бабаї Харківського району Харківської області та рішення ОСОБА_4 селищної ради про затвердження цього рішення були прийняті фактично відносно частини земельної ділянки №19 по вул.Чапаєва, якою вона користується на законних підставах.
Вважає, що надаючи дозвіл на приватизацію, селищна рада повинна була спочатку вилучити в неї частину земельної ділянки як в законного користувача, а вже після передати іншій особі, чого не було зроблено.
Позивач будь-якої згоди чи заяви з приводу вилучення частини належної їй на праві користування земельної ділянки не надавала, будь-якого рішення ОСОБА_4 селищною радою щодо вилучення у неї частини земельної ділянки не приймалось.
Крім того, під час передачі ОСОБА_7 у власність земельної ділянки були порушені вимоги чинного на той час земельного законодавства, а саме: орган, який ухвалив рішення про передачу земельної ділянки у власність не мав відповідних для цього повноважень; не була виготовлена технічна документація для передачі земельних ділянок у власність.
Так, виконавчий комітет ОСОБА_4 селищної ради в 2002 році не мав права розпоряджатись землями територіальної громади, а фактично розпорядився частиною земельної ділянки, що перебуває у її користуванні, чим порушив права позивача на земельну ділянку.
Згідно змісту спірного рішення виконкому № 74 від 16 квітня 2002року правовою підставою для його прийняття є Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26 грудня 1992 року №15/92. Відповідно до ст.1 вищевказаного Декрету питання приватизації земельних ділянок віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад. Відповідно до ст.5 цього ж Декрету до компетенції виконкомів було віднесено тільки питання кадрового забезпечення питань приватизації. З 01 січня 2002 року набув чинності Земельний кодекс України. Відповідно до ст.12 ЗК України 2001 року, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, до повноважень сільських, селищних рад було віднесено питання розпорядження землями територіальних громад. Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “ Про місцеве самоврядування ” питання вирішення земельних відносин відносилось і відноситься до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної ради. До делегованих повноважень виконавчого комітету відповідно до ст.33 цього ж Закону України “Про місцеве самоврядування” питання розпорядження землями не було віднесено, що свідчить про прийняття рішення виконкомом поза межами своїх повноважень. Подальше затвердження спірного рішення виконкому на сесії ОСОБА_4 селищної ради 22 травня 2002 року не ґрунтувалось на вимогах чинного законодавства. Крім того, на день винесення ОСОБА_4 селищною радою рішення від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду»на ім’я ОСОБА_9 вже був виданий держаний акт про право приватної власності на землю із зазначенням дати видачі - 19 квітня 2002 року. Крім того, прийняття рішення щодо приватизації земельної ділянки №17 по вул.Чапаєва в смт Бабаї Харківського району Харківської області було здійснено без будь-яких технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. В той же час відповідно 2 ст.118 Земельного кодексу України 2001року, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Згідно наявної копії рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року підставою для його прийняття була лише заява ОСОБА_7 Про розгляд інших документів, будь-яких технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки — не зазначається. Згідно з текстом поданої заяви ОСОБА_7 – він не надавав будь-яких додаткових технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У відповіді ОСОБА_4 селищної ради від 03 червня 2014року №546 визнано факт прийняття рішення виконкому, видачі державних актів без виготовлення технічної документації на земельну ділянку. В зв’язку з цим було порушено законодавчі приписи щодо приватизації земельної ділянки по вул.Чапаєва,17 в смт.Бабаї, порушено процедуру складання та видачі Державного акту на право приватної власності, який був виданий ОСОБА_4 селищною радою 19 квітня 2002 року. Під час складання та видачі Державного акту про право власності на землю були порушені положення п.п.1.4., 1.12, 1.13, 1.16, 2.2-2.4, 2.6, 2.14, 3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджено Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 19999 № 43, зареєстровано в Мінюсті України 4 червня 1999 року за N 354/3647).
Окрім цього, позивач зазначає, що реєстрація земельної ділянки із присвоєнням їй кадастрового номеру у визначених межах, згідно яких була зареєстрована земельна ділянка по вул.Чапаєва,17 в смт Бабаї, що певною частиною накладається на сусідню земельну ділянку №19, було здійснено ОСОБА_6 Держземагенства у Харківському районі Харківської області з порушенням приписів законодавства та її прав на користування її земельною ділянкою.
Так,присвоєння кадастрового номеру 6325155300:00:007:0108 та реєстрація земельної ділянки по вул.Чапаєва,17 в с.Бабаї в Поземельній книзі була здійснена з порушенням Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, а саме: визначення/присвоєння кадастрового номеру щодо спірної земельної ділянки №17 відбувалося на підставі неналежно оформленого Державного акту на право приватної власності, чим було порушено п.16 Тимчасового порядку, та на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 У зв’язку з визначенням/присвоєнням кадастрового номеру щодо земельної ділянки по вул.Чапаєва, 17 в смт Бабаї Харківського району фактично до державного земельного кадастру внесені відомості про координати меж і поворотних точок меж цієї земельної ділянки, чим порушуються права позивача на її земельну ділянку №19. Не було враховано, що фактично межі частини земельної ділянки по вул.Чапаєва, 17 в смт. Бабаї, визначені на підставі Державного акту на право приватної власності і на підставі Технічної документації, знаходяться на земельній ділянці позивача. При цьому відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни меж та розмірів земельної ділянки позивача, вилучення частини земельної ділянки. Крім того, Держгеокадастру (Держземагенству) не було надано технічної документації із землеустрою відносно земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї Харківського району Харківської області, що свідчить про недотримання приписів п.11, 16, 17 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру.
Отже, за вказаних обставин визначення/присвоєння кадастрового номеру відносно земельної ділянки по вул.Чапаєва, 17 в смт.Бабаї порушує право користування позивача її земельною ділянкою № 19 .
Крім того, у зв’язку з тим, що фактично відносно частини земельної ділянки позивача було здійснено реєстрацію земельної ділянки (відкрито Поземельну книгу) – відповідно така державна реєстрація із відкриттям Поземельної книги також тягне порушення її прав.
Позивач також зазначає, що нотаріальна контора не мала права видавати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку №17 по вул.Чапаєва в смт. Бабаї Харківського району, оскільки ОСОБА_7 безпідставно з порушенням встановленого порядку набув право власності на зазначену земельну ділянку. Відповідно, земельна ділянка не входить до складу спадкової маси, а тому спадкоємець ОСОБА_3 не мала права і не могла успадкувати таке майно.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, на ім'я ОСОБА_3має бути визнано недійсним, а реєстрація права власності на цю земельну ділянку скасована.
Представник позивача ОСОБА_10 у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених вище.
Представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно із моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї не сформована, їй не присвоєний кадастровий номер, не визначена площа та межі, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру, а тому відповідно до приписів діючого законодавства вона не може бути об’єктом цивільних прав.
Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано суду жодного документу, що підтверджує її право на користування земельною ділянкою по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї. Так, землекористувачем зазначеної земельної ділянки згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності з числом кімнат від однієї до п’яти включно від 28 грудня 1960 року був ОСОБА_8 03 вересня 1994 року ОСОБА_8 помер. Зі смертю ОСОБА_8 припинилася його цивільна правоздатність, а відповідно припинив свою дію договір від 28 грудня 1960 року.
Також представник відповідача вказав, що згідно до ч.1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, які посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року.
Проте, дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом КМУ від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».
Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною ОСОБА_1 народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.
Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Разом з тим, позивачем не надано суду анізапису у земельно-кадастрових документах на її ім’я, ані доказів наявності державного акту на право постійного користування земельною ділянкою по вул.Чапаєва, 19 в смт. Бабаї,. Отже, право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою не підтверджене належними доказами.
Також позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що межі земельної ділянки по вул.Чапаєва, 19 були встановлені в натурі (на місцевості), а також щодо наявності земельно-кадастрової документації, а тому представник відповідача вважає, що зазначена земельна ділянка до теперішнього часу належить на праві власності територіальної громади, оскільки вона не передана у власність ОСОБА_2
Крім того, 29 травня 2015 року головою земельної комісії ОСОБА_12 та депутатом ОСОБА_13 був здійснений контрольний обмір земельної ділянки по вул. Чапаєва, 19 у смт. Бабаї. За наслідками обміру складений акт обстеження меж земельної ділянки по вул. Чапаєва, 19 у смт. Бабаї та встановлені її лінійні розміри, які доводять, що фактичні межі зазначеної земельної ділянки, які існують станом на 29 травня 2015 року не співпадають з лінійними розмірами, вказаними в технічному паспорті. Тому безпідставними є посилання позивача на те, що ОСОБА_3 порушила права позивачки, оскільки немає даних про те, за рахунок якої суміжної земельної ділянки був збільшений лінійний розмір земельної ділянки по вул. Чапаєва, 19, з боку вул. Чапаєва та зменшений з боку вул. Радянської. Крім того, спеціалістами ТОВ «АКР-2008» було здійснено геодезичні роботи по виносу в натурі (на місцевість) та встановлення лінійних розмірів земельних ділянок №№ 15 та 17 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї, якими підтверджено відповідність лінійних розмірів меж земельної ділянки по вул. Чапаєва, 17 в правовстановлюючому документі на земельну ділянку та на кадастровому плані в технічній документації при однаковій площі. Спеціалістами ТОВ «АКР-2008» 19 травня 2015 року було здійснено лінійні обміри земельної ділянки № 19 по вул. Чапаєва та досліджено дані з земельного кадастру по земельній ділянці по вул. Чапаєва, 21, та встановлено, що земельна ділянка по вул.. Чапаєва, 17 не сформована за рахунок сусідньої земельної ділянки № 19.
Представник відповідача також зазначив, що рішення ОСОБА_4 селищної ради, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по вул.. Чапаєва, 17 в смт. Бабаї, виданий на ім’я ОСОБА_7, жодним чином не порушують права та інтереси позивача, оскільки її розмір не входить до складу землі, право користування якою захищається заявленими позовними вимогами.
Крім того, представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог про скасування рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року, рішення ОСОБА_4 селищної ради від 22 травня 2002 року та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю .
Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області, належним чином повідомлений, в судове засідання не з’явився. До суду надійшли заява селищного голови ОСОБА_14 про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення, в яких він позов не визнав та зазначив, що 16 квітня 2002 року відбулося засідання виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради, на якому були прийнятті рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність. Рішенням ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року затверджено всі рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради щодо надання земельних ділянок в приватну власність та оренду. Вважає, що підстав для скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради від 16 квітня 2002 року №74 “Про передачу в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї гр. ОСОБА_7М.” немає. Окрім цього зазначив, що з 01 серпня 2002 року державні акти на право власності на землю видавалися районним відділом земельних ресурсів з виготовленням технічної документації на відповідну земельну ділянку. До 01 серпня 2002 року державні акти на право власності на землю видавалися селищною радою на підставі рішення та плану земельної ділянки, де уточнено розмір площі відповідної земельної ділянки. Заміри здійснювалися землевпорядником селищної ради, план зовнішніх меж земельної ділянки додавався до 2 екземпляру державного акту.
Представник відповідача ОСОБА_5 Харківської державної нотаріальної контори, належним чином повідомлений, в судове засідання не з’явився. До суду надана заява за підписом завідувача нотаріальної контори ОСОБА_15 про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори, та письмові пояснення, в яких вона зазначила, проти позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом заперечує, оскільки спадкоємиця прийняла спадщину у передбачений законом шестимісячний строк, надала нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують факт смерті спадкодавця, її родинний зв'язок з померлим, місце відкриття спадщини, належність спадкового майна спадкодавцю, та отримала свідоцтва про право на спадщину після спливу шестимісячного строку. Отже, свідоцтво видане відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача ОСОБА_6 Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області ОСОБА_16, що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих № 170 від 28 квітня 1960 року ОСОБА_8 було надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. за адресою: смт. Бабаї, вул. Чапаєва, 13б.
28 грудня 1960 року ОСОБА_8 уклав з виконкомом Харківської районної ради депутатів трудящих договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності, який було посвідчено Мереф’янською нотаріальною конторою 21 червня 1961 року. На підставі вказаного договору 07 серпня 1964 року проведено первинну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на житловий будинок за адресою: смт. Бабаї, вул. Чапаєва, 13б.
При проведенні поточної інвентаризації 04 жовтня 1985 року було встановлено зміну в поштовій адресі вказаного будинку, а саме змінено номер будинку з № 13б на № 19.
03 вересня 1994 року ОСОБА_8 помер.
Після смерті ОСОБА_8 право власності на житловий будинок за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 19, зареєстровано за ОСОБА_17 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Першою держнотеонторою Харківського району 28 квітня 1995 року, р. № 3-1301, та свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою держнотеонторою Харківського району 28 квітня 1995 року, р. № 3-1303.
В подальшому рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 78 від 13 січня 1998 року ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв. м. для обслуговування житлового будинку за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 19.
Передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки була проведена відповідно до чинного на той час Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок".
ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю не отримала.
Згідно до положень ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року (в редакції чинній на час передачі земельної ділянки) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року (в редакції чинній на час передачі земельної ділянки). Зокрема, за ч. 1 цієї статті право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.
Проте, дію ст. 23 ЗК України 1990 року зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом КМУ Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».
Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною ОСОБА_12 народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку.
Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Таким чином, наявність рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 78 від 13 січня 1998 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" свідчить про те, що у останньої ще в 1998 році виникло відповідне право на земельну ділянку, оскільки таке право посвідчувалось самим рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області.
Окрім цього судом встановлено, що рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих від 28 квітня 1960 року № 170 ОСОБА_18 було надано в безстрокове користування під будівництво індивідуального житлового будинку земельну ділянку площею 924 кв.м в с. Бабаї, вул. Чапаєва, 13а. Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивача.
Після закінчення будівництва та введення до експлуатації житлового будинку рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради депутатів трудящих № 16 від 22 липня 1976 року було вирішено оформити та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: с. Бабаї, вул. Чапаєва, 17 (до зміни поштового номеру - № 13а) на ім’я ОСОБА_18
21 жовтня 1976 року ОСОБА_18 продав вказаний будинок ОСОБА_19
Після смерті ОСОБА_19 рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 1995 року право власності за вказаний житловий будинок визнано за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом.
12 квітня 2002 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_4 селищної ради з заявою про надання йому у приватну власність земельної ділянки за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва,17.
Рішенням виконкому ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 74 від 16 квітня 2002 року на підставі Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_20 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 943 кв.м. для обслуговування житлового будинку за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва,17.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_7 19 квітня 2002 року ОСОБА_4 селищною радою Харківського району Харківської області виданий державний акт серії ІV-ХР № 052939на право власності на земельну ділянку площею 0,0943 га, розташовану за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 17. Державний актзареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 638.
22 травня 2002 року рішенням ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних в приватну власність та оренду», затверджені рішення виконкому про надання в приватну власність земельних ділянок, зокрема, рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 74 від 16 квітня 2002 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки по вул. Чапаєва,17 ОСОБА_7М.».
В подальшому земельній ділянці, що розташована за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 17, згідно інформації ОСОБА_6 Держземагентства у Харківському районі Харківської області № 3201 від 04 серпня 2015 року присвоєно кадастровий номер 6325155300:00:007:0108.
04 червня 2010 року ОСОБА_7 помер.
Після його смерті 05 червня 2013 року ОСОБА_5 Харківською державної нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_3 видано свідоцтво на спадщину за законом, на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, розміром 0,0943 га, що розташована за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харкіської області, вул.Чапаєва, 17, спадкова справа № 462/2010, р. № 3-200.
Позивач, вважаючи, що частину її земельної ділянки по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї приватизовано власником суміжної земельної ділянки № 17 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї, звернулася до суду із зазначеним позовом.
Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача ОСОБА_21 судом було призначено по справі проведення судової будівельно - технічної експертизи.
Харківським НДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_22 на підставі ухвали суду було проведено судову експертизу та надано висновок судової земельно-технічної експертизи № 5412 від 30 листопада 2016 року, складений експертом ОСОБА_23
Згідно зазначеного висновку: 1) фактичні межі та розмір земельної ділянки № 19 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї Харківського району Харківської області не відповідають межам та розміру, зазначеному у рішенні Виконавчого комітету Харківської районної ради депутатів трудящих № 170 від 28 квітня 1960 року, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 28 грудня 1960 року, технічній документації інвентаризаційної справи КП «ХРБТІ». Фактична площа земельної ділянки по вул.. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї складає 984 кв.м., що менше ніж площа, зазначена у рішенні Виконавчого комітету Харківської районної ради депутатів трудящих № 170 від 28 квітня 1960 року, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 28 грудня 1960 року ; 2) встановити відповідність або невідповідність всіх фактичних меж та розміру земельної ділянки № 17 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї Харківського району Харківської області межам та розміру, зазначеним у Державному акті на право приватної власності на землю та технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі не надається можливим, технічна документація не відповідає вимогам п.2 ст.198 Земельного кодексу України; 3)має місце порушення землекористування, а саме: конфігурація, розмір межі між земельними ділянками № 17 та № 19 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї Харківського району Харківської області не відповідають правовстановлюючим документам на ці земельні ділянки, внаслідок чого наявне накладення земельної ділянки № 17 на земельну ділянку № 19 розміром 70,0 кв.м.
Зазначений висновок експерта містить докладний опис проведених досліджень, та зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Експерта було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, обставин, які б свідчили про надання експертом завідомо неправдивого висновку, судом не встановлено.
Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджує наявність факту накладення земельної ділянки № 17 на земельну ділянку № 19 розміром 70,0 кв.м. Цю частину земельної ділянки, яка правомірно набута ОСОБА_2 на підставі рішеннявиконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 78 від 13 січня 1998 року, фактично використовує ОСОБА_3
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_24 у встановленому законом порядку права на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї Харківського району Харківської області не позбавлена.
Матеріали справи також не містять рішень органу місцевого самоврядування щодо зміни площі, розмірів або конфігурації меж земельної ділянки по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї Харківського району Харківської області.
Підстави та порядок припинення права власності на земельну ділянку з 1 січня 2002 року визначені в главі 22 ЗК України 2001 року. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.
Перелік підстав припинення права власності та права користування земельною ділянкою визначений у ст. ст. 140, 141 ЗК України і є вичерпним.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140 - 149 ЗК України.
Відповідно до положень ч.5 ст. 116 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, виходячи із аналізу вищенаведених норм, враховуючи, що позивач не відмовлялася в добровільному порядку від земельної ділянки, рішення про її вилучення чи припинення права користування в порядку, визначеним законом не приймалося, суд вважає, що рішенням виконкому ОСОБА_4 селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року, на підставі якого ОСОБА_25 видано державний акт на право власності на землю, неправомірно частково припинено право ОСОБА_24 на земельну ділянку за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 19.
Крім того, слід зазначити, що згідно із ч.3 ст. 6 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадилась місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Статтями 17, 18 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень)сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Стаття 26 цього Закону визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Зокрема до виключної компетенції селищних рад відносяться лише повноваження щодо регулювання земельних правовідносин (пункт 34) та встановлення земельного податку (пункт 35).
Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено як власні, так і делеговані на підставі цього Закону повноваження селищних рад у сфері регулювання земельних відносин, до яких повноваження щодо надання земельних ділянок не віднесено.
Разом з тим, за ст. 3 ЗК України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів могли передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
За системним аналізом зазначених норм, беручи до уваги наявність прямої вказівки у статті 3 ЗК України 1990 року, станом на листопад 2001 року селищні ради мали повноваження для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок виконкомам, за винятком тих повноважень, що відносяться до виключної компетенції селищних рад.
З 1 січня 2002 року набрав чинності новий ЗК України.
Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.
За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації, за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Отже, ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року на відміну від ЗК України 1990 року, не передбачає права сільських, селищних, міських рад на передачу своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад.
Таким чином, у зв’язку з виключенням права селищних рад передавати зазначені повноваження своїм виконавчим комітетам, останні втратили з 1 січня 2002 року повноваження щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок.
Отже, виходячи із викладеного, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет ОСОБА_4 селищної ради, який 16 квітня 2002 року ухвалив рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3, не мав для цього відповідних повноважень.
Оскільки відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (ст. 152 ЗК України 2001 року, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2001 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ")
Згідно із ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, відповідно до ст. 16 ЦК України, ст.152 ЗК України 2001 року способом захисту цивільних прав, у тому числі у сфері земельних правовідносин, є, визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, враховуючи, що рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року прийняте з порушенням вимог ст. 116 ЗК України, виконавчий комітет, який ухвалив рішення про передачу земельної ділянки у власність не мав відповідних для цього повноважень, суд вважає, що наявні всі підстави для визнання недійсним та скасування зазначеного рішення.
Оскільки судом визнається недійсним та скасовується рішення ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року, то підлягає скасуванню і рішення ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду» в частині затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт. Бабаї гр.ОСОБА_7.”, оскільки його законність безпосередньо пов’язана з рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року.
Крім того слід зазначити, що вказане рішення про затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт. Бабаї гр.ОСОБА_7М.” було прийняте вже після видачі ОСОБА_7 державного акта на право власності на землю, що також не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Вказане узгоджується із правовою позицію, викладеною у постанові ВСУ у справі № 6-93цс13.
Отже, з урахуванням того, що рішення ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року, на підставі якого виданий державний акт, визнано судом незаконним та скасовується, наявні всі правові підстави для визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №052939 від 19 квітня 2002 року, виданого ОСОБА_7 на земельну ділянку, розташовану в смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул.Чапаєва №17,зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 638.
Що стосується вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, то слід зазначити, що умовою набуття права власності на земельну ділянку відповідачкою в порядку спадкування за законом є належність відповідного майна спадкодавцю. Разом з тим, судом визнано недійсним державний акт, який посвідчував право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку та скасовано рішення, на підставі якого його видано. Відсутність у спадкодавця права власності на спірну земельну ділянку є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Частиною 1 ст. 193 ЗК України та ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон) визначено поняття Державного земельного кадастру, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 202 ЗК України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону).
Статтею 2 Закону передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.
Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги (ч. 1ст. 18 Закону).
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1ст. 24 Закону).
Пунктом 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Згідно з п. п. 4, 9 вищевказаного Порядку, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах належать: внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.
Виходячи з вищезазначеного та з урахуванням п.п. 8, 10, 12 п. 4 Положення про управління (відділ) Держгеокадастру у районі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, саме до повноважень управлінь (відділів) Держгеокадастру належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок та скасування такої реєстрації.
Враховуючи, що скасування державної реєстрації земельної ділянки є виключно повноваженнями державного кадастрового реєстратора,а підставою для такого скасування державної реєстрації земельних ділянок є рішення суду, зокрема, щодо визнання недійсним правовстановлюючого документу, з огляду на задоволення судом вимог у частині визнання недійсним державного акту про право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки судом задоволенню не підлягають.
Також не підлягає задоволенню вимога про скасування кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки скасування державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки тягне за собою скасування кадастрового номеру.
Крім того, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1878-У1).
Так, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1878-У1 державна реєстрація прав є обов'язковою.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме - зокрема, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітуту); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (пункти 1 і 2 частини 1 ст. 4 Закону № 1878У1).
Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав (пункт 2 частини 2 статті 9 Закону № 1878-У1).
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1878-У1 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 підлягає скасуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що судом задоволенні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про спадщину,підстав для скасування судом державної реєстрації прав ОСОБА_3 не має.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи заперечення представника відповідача проти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Щодо доводів представника відповідача в тій частині, що договір про надання ОСОБА_26 у безстрокове користування земельної ділянки припинив свою дію в момент смерті останнього, а у ОСОБА_2 не виникло право користування земельною ділянкою, то слід зазначити, що згідно з ч.1 ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом із цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього кодексу, і право власності або право користування земельної ділянки без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачене у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що земельна ділянка по вул. Чапаєва, 19 в смт. Бабаї не є об’єктом цивільних прав та до теперішнього часу перебуває у власності територіальної громади смт. Бабаї, оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_2 не встановлені в натурі (на місцевості), що позивачем не надано документу, що посвідчує право на земельну ділянку, оскільки вони спростовуються наявністю рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області № 78 від 13 січня 1998 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок". Відсутність відповідного запису у земельно- кадастрових документах ще не свідчить, що у позивача не виникло відповідне право на земельну ділянку,оскільки таке право посвідчується самим рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області.
Що стосується незгоди представника відповідача з висновком судової земельно-технічної експертизи, виконаної державною спеціалізованою установою - Харківським НДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_22, то слід зазначити, що експертиза проведена старшим судовим експертом лабораторії будівельно-технічних досліджень ОСОБА_27, що призначена у процесуальному порядку, судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Під час проведення експертизи, зокрема обстеження земельних ділянок № 17 та № 19 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї були присутні представники позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 Сам висновок експертизи відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, та містить необхідні дані про те, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Крім того, під час судового розгляду справи експерт ОСОБА_23 надала усне пояснення висновку та детальні і обґрунтовані письмові пояснення за висновком по кожному поставленому представником відповідача питанню, які спростовують доводи представника відповідача про неправильність висновку.
У зв’язку із наявністю вище зазначеного висновку судової земельно-технічної експертизи суд не приймає висновок, виконаний спеціалістами ТОВ «АКР-2008», згідно якого встановлено відповідність фактичних розмірів земельної ділянки по вул. Чапаєва, 17 в смт. Бабаї розмірам, вказаним в правовстановлюючому документі на земельну ділянку та на кадастровому плані в технічній документації.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача в частині неможливості встановити відповідність чи невідповідність всіх фактичних меж та розміру земельної ділянки № 17 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї межам та розміру, зазначеним у державному акті на право власності на землю та технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку виконано ТОВ «АКР-2008» , суд бере до уваги, що саме відповідачем ОСОБА_3 на клопотання експерта від 28 грудня 2015 року та 08 червня 2016 року не було надано результати робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою до державного акту в паперовому (каталог координат в МСК та СК-63) та електронному виді.
Слід зазначити, що судом сторонам були роз’яснені наслідки ухилення від участі в експертизі відповідно до ст. 146 ЦПК України.
Крім того, судом вживалися заходи щодо надання сторонами додаткових матеріалів на виконання клопотання експерта. Зокрема, відповідачу ОСОБА_3 надсилалися відповідні повідомлення про надання додаткових матеріалів, які були отримані останньою. Разом з тим, додаткові матеріали ОСОБА_3 надано не було, у зв’язку з чим експертиза була проведена за наявними у матеріалах справи матеріалами.
Що стосується доводів представника відповідача в частині не наведення та не врахування у експертизі розрахунку розміру накладання земельної ділянки № 21 на земельну ділянку № 19, то слід зазначити, що метою даного дослідження було встановлення наявності або відсутності порушення меж виключно земельних ділянок № 17 та № 19 в межах заявлених позовних вимог.
Суд також відхиляє посилання представника відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем встановленого ст. 261 ЦК України строку звернення з позовом до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Так, ухвалення оскаржуваних у даній справі рішень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин мало місце 16 квітня 2002 року та 22 травня 2002 року.
Як встановлено судом, в липні 2012 року позивач мала об’єктивну можливість дізнатися про факт порушення її прав під час обстеження комісією у складі депутатів ОСОБА_4 селищної ради території належного їй житлового будинку за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 19. Зазначеною комісією було підтверджено будівництво власником домоволодіння № 17 по вул. Чапаєва в смт. Бабаї будівлі по межі із домоволодінням № 19 по вул.. Чапаєва в смт. Бабаї, без відступу на 1,0 м від межі та винос даху будівлі на 0,5 м на територію земельної ділянки № 19.
Отже, початок перебігу позовної давності почався з моменту, коли позивач мала можливість дізнатися про порушення свого права, а саме – з дня складання акту обстеження території житлового будинку за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул. Чапаєва, 19, - 10 липня 2012 року, а не з 2014 року – з моменту звернення відповідача до суду з приводу зазначеної ділянки як зазначено позивачем.
Будь- яких об’єктивних даних щодо обізнаності позивача щодо порушення її прав до липня 2012 року судом не встановлено.
Оскільки з позовом до суду позивач звернулася 16 березня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, суд не погоджується із представником позивача щодо недотримання позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 79, 86, 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастрового номеру на земельну ділянку та скасування реєстрації права власності – задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року “Про передачу в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї Нікітенко ОСОБА_28”.
Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому ОСОБА_4 селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду» в частині затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради №74 від 16 квітня 2002 року щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по вул.Чапаєва №17 в смт.Бабаї гр.ОСОБА_29 ОСОБА_28.”
Визнати недійсним Державний акт серії IV-ХР № 052939 на право приватної власності на землю, виданий 19 квітня 2002 року ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, розташовану в смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул.Чапаєва №17,зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 638.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, видане ОСОБА_5 Харківською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_3 після смерті її батька ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, що розташована за адресою: смт. Бабаї Харківського району Харківської області, вул.Чапаєва №17.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
