Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Валки
справа № 635/1929/15
провадження № 22ц/818/2076/22
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючогосудді Тичкової О.Ю.
суддівМаміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Гармаш К.В
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області, Третя Харківська державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2020 року постановлену у складі судді Даниленко Т.П.,-УСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції із заявою в якій просив залучити в якості правонаступників позивачки ОСОБА_1 її спадкоємців за заповітом, ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, Третьої Харківської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастрового номеру на земельну ділянку та скасування реєстрації права власності, видати виконавчі листи.
Заява мотивована тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Посилаючись на те, що після смерті позивачки ОСОБА_1 її спадкоємцями є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2019 року, витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають бути залучені до участі у справі як правонаступники, в порядку статті 55 ЦПК України.
Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по Ѕ частині кожному судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1022,40 грн, оплату вартості судової експертизи у розмірі 3788,40 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що заміна сторони її правонаступником (особливо позивача, який є ініціатором процесу) можлива у суді на певній стадії лише до постановлення судового рішення і набрання таким судовим рішенням законної сили. Оскільки позивачем у справі була ОСОБА_1 , а заявники статусу учасників справи не мають, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, та задовольнити заяву про залучення правонаступників.
Скарга містила посилання на те, що відповідно до приписів ст.. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Апелянт зазначав, що відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, заявники звернулись з приводу ухвалення додаткового рішення саме щодо розподілу судових витрат, а не щодо процедури виконання вже вирішених позовних вимог, а тому судовий процес в цій частині триває, відповідні судові витрати мають розподілятись саме на позивача як сторони у судовій справі, а не на користь стягувача у виконавчому провадженні.
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката Яценка А. О. задоволено частково, ухвалуХарківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2020 рокускасовано, заяву залишено без розгляду.
Постановою ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від10листопада 2021року касаційнускаргу представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката ЯценкаАндрія Олександровичазадоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 рокускасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, не перевіряючи по суті законність та обґрунтованість ухвали Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2020 року, помилково посилаючись на пропущення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, скасував ухвалу суду першої інстанції та залишив їх заяву без розгляду.
30.09.2022 до апеляційного суду надійшла спільна заява від року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в якій представник просив ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09.10.2020 скасувати та задовольнити заяву про залучення правонаступників та стягнути з відповідача усі судові витрати.
Згідно зі ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК Українипередбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, Третьої Харківської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастрового номеру на земельну ділянку та скасування реєстрації права власності.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 адвокат Яценко А. О. звернувся до суду із заявою, в якій просив залучити в якості правонаступників позивачки ОСОБА_1 її спадкоємців за заповітом, ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.
До заяви додана копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідно до яких право власності на Ѕ частку спадкового майна видано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( т.4 а.с120;122).
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею55 ЦПКУкраїни, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55ЦПКУкраїни, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
В той же час суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі№ 264/5957/17 (провадження №14-37 цс 20), на який посилається заявник у касаційній скарзі.
В постановахВерховногоСудувід 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/31, від 11 березня 2021 року у справі №910/2954/17зазначалося, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.
При цьому, як було зазначено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження №61-17987св20), від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12 (провадження № 61-4178св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц (провадження № 61-10801св21),заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження іпримусове виконання судових рішеньта рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених цим Законом органів і осіб, що спрямованіна примусове виконання рішеньі проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягаютьпримусовому виконанню.
З наведеної в статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» дефініції виконавчого провадження випливає, що зазначена стадія судового провадження не є обов`язковою для всіх цивільних справ, оскільки має місце лише у випадках, якщо судові рішення підлягають примусовому виконанню. У протилежному випадку вони виконуються добровільно, оскільки відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яким надана Верховною Радою України, - за її межами.
У справі № 635/1929/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, Третьої Харківської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області було ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 »; визнано незаконним та скасовано рішення Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області 2-ї сесії ХХІV - го скликання від 22 травня 2002 року «Про затвердження рішень виконкому Бабаївської селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду» в частині затвердження рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної ради № 74 від 16 квітня 2002 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 »; визнано недійсним Державний акт серії IV-XP№ 052939 на право приватної власності на землю, виданий 19 квітня 2002 року ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, розташовану в АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 638; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, видане Третьою Харківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане рішення за своєю сутністю є рішенням про визнання, яким суд підтвердив незаконність оскаржуваних розпоряджень, скасувавши їх, та встановив недійсність державного акту на право приватної власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за законом, не зобов`язуючи відповідачів вчиняти які-небудь дії.
Характерною особливістю рішень про визнання є те, що вони не підлягають примусовому виконанню, тобто виконавчі документи для їх виконання не видаються, а захист права здійснюється безпосередньо рішенням суду.
З наведеного випливає, що у справах, в яких ухвалюються рішення про визнання, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження відсутня, що унеможливлює вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження 12-39гс20) була сформульована правова позиція, відповідно до якої закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
В такому випадку особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.
Таким чином, вирішення питання про заміну сторони у справі її правонаступником можливе на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі й після набрання судовим рішенням законної сили. При цьому, якщо стадія виконавчого провадження по такій справі відсутня або вже закінчена, вирішення цього питання може відбуватися після ініціювання та відкриття відповідної стадії судочинства.
З огляду на зазначене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заміна сторони її правонаступником (особливо позивача, який є ініціатором процесу) можлива у суді на певній стадії лише до постановлення судового рішення і набрання таким судовим рішенням законної сили. Тому ухвала суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про залучення останніх в якості правонаступників позивачки ОСОБА_1 , оскільки вони є її спадкоємцями за заповітом.
Відповідно дост.379ЦПК підставою дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанції є: неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївважає встановленими; невідповідністьвисновків судуобставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки у задоволенні заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення було відмовлено з процесуальних підстав, по суті вона районним судом не розглядалася, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та ухвала суду скасуванню з поверненням заяви ОСОБА_3 про ухвалення у справі додаткового рішення до районного суду для розгляду по суті.
Керуючись ст.367,368,374,376,381 - 383,389 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2020 року скасувати.
Клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.
Залучити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до участі у справі як правонаступників ОСОБА_1 .
Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про ухвалення у справі додаткового рішення повернути до районного суду для розгляду по суті.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2022 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук
