КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2017 року № 810/2033/17
Київський окружний адміністративний суд у склад колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панченко Н.Д., Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1 або ДФС України), в якому позивач просить суд:
- визнати рішення Державної фіскальної служби України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій протиправним;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2033/17.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 залучено до участі у справі №810/2033/17 в якості другого відповідача Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Відповідач-2 або Комісія), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі відповідних наказів ДФС України відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконанні завдань, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Проте, в порушення вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 № 413, та Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 № 957, відповідачем-2 за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї матеріалів прийнято рішення про відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до чинного законодавства встановлений вичерпний перелік підстав, за якими особі може бути відмовлено Комісією у наданні статусу учасника бойових дій. Оскільки підстава, на яку посилається відповідач-2 в оскаржуваному рішенні, чинним законодавством не передбачена, тому вказане рішення відповідача-2 щодо нього є протиправним.
Так само позивач зазначає, що має усі належним чином оформлені документи та своєчасно і повному обсязі надав достатні докази, що дають йому усі правові підстави для набуття статусу учасника бойових дій.
За цих обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним.
Відповідач-1 позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що прийняте рішення Комісії є правомірним, оскільки пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплено, що статус учасника бойових дій може бути наданий виключно особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України, до числа яких позивач за своєю посадою не відноситься. Враховуючи наведе, просив в задоволенні позову відмовити.
Крім того, відповідач-1 посилався на лист Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17, яким останнього поінформовано, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС України, окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається можливим.
Відповідач-2 письмових заперечень проти позову не надав, витребувані судом від відповідача-2 документи надані в повному обсязі представником відповідача-1.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2 у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про розгляд справи сповіщений належним чином та завчасно, рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні, що відбулось 25.09.2017 року суд за письмовим клопотанням позивача (а.с. 184) поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Позивач та представник відповідача -1 щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та неявку представника відповідача-2 в судове засідання, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в органах податкової міліції з березня 2000 року, в тому числі з жовтня 2011 року - заступник начальника слідчого відділення податкової міліції Білоцерківської ОДПІ, з лютого 2014 року - начальник другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з лютого 2015 року - начальник слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, полковник податкової міліції, що підтверджується довідкою відділу по роботі з персоналом Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 32).
Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 27.10.2015 № 3462-о позивача відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 05.11.2015 по 03.12.2015 (а.с. 14-15).
У подальшому, наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 27.11.2015 № 3751-о позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 04.12.2015 по 01.01.2016 (а.с. 16-17).
Судом встановлено, що наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 08.12.2015 № 3902-о позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 02.01.2016 по 30.01.2016 (а.с.18-19).
Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 25.01.2016 № 104-о позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 31.01.2016 по 28.02.2016 (а.с. 20).
Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 19.02.2016 № 434-о позивачу продовжено відрядження до Головного управляння ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 29.02.2016 по 06.03.2016 (а.с. 21).
Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 29.12.2015 №0207 «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» наказано вважати залученими до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженими в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операції в Донецькій та Луганський областях співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 05 листопада по 03 грудня 2015 року ОСОБА_1 (а.с. 26).
Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 29.01.2016 №07 «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» наказано вважати продовженим строк залучення до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядження в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 04 грудня 2015 року по 30 січня 2016 року ОСОБА_1 (а.с. 27).
Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 28.03.2016 № 016 наказано вважати залученими до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженими в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 31 січня 2016 року по 28 лютого 2016 року ОСОБА_1 (а. с. 28).
Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 № 064 наказано вважати залученими до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженими в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 29 лютого 2016 року по 06 березня 2016 року ОСОБА_1 (а.с. 29).
Відповідно до витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 27.01.2016 № 27 вважати такими, що перебували у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 05 листопада по 03 грудня 2015 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, начальник Слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 22).
Згідно з витягом з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 15.02.2016 № 46 вважати такими, що перебували у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 04 грудня 2015 року по 30 січня 2016 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, начальник Слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 23).
Як вбачається з витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 11.06.2016 №163дск вважати такими, що перебували у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 31 січня по 28 лютого 2016 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, начальник Слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 24).
Відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 22.12.2016 №358 дск вважати такими, що перебували у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 29 лютого по 06 березня 2016 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, начальник Слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 25).
Судом також встановлено та підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою 10.02.2017 за вих.№363/99-99-21-10-0 начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС України - полковником податкової міліції Власовим О.С., що позивач дійсно в період з 05.11.2015 по 06.03.2016 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей на підставі вищенаведених наказів ДФС України та вищевказаних витягів з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а. с. 30).
У названій довідці, окрім іншого, вказано, що вона є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Також факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції у період з 05.11.2015 по 06.03.2016 підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Луганській області від 03.03.2017 № 669/8/12-32-41, яка видана позивачу в тому, що останній у вказаний період був відряджений до ГУ ДФС у Луганській області та перебував у підпорядкуванні начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області, а також фактично проходив службу у даному підрозділі, з метою виконання бойових завдань та прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 33).
На підставі вищенаведеного, позивачем на адресу Голови Комісії Державної фіскальної служби України з питань визначення учасників бойових дій направлено листа «Про направлення матеріалів до розгляду» з додатком у вигляді матеріалів в оригіналах та копіях в папці, пронумерованих з описом на 36 аркушах, в якому позивач просив прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій (а.с. 12).
Дану заяву зареєстровано у ДФС України як вхідну кореспонденцію 17.02.2017 та присвоєно вхідний №1096/Інше, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором ДФС України.
На засіданні Комісії, що відбулось 28 березня 2017 року та оформлене протоколом №3, останньою одноголосно прийнято рішення направити запит до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо можливості надання Комісією ДФС статусу учасника бойових дій працівникам слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, за умови залучення до матеріалів про надання статусу документів, передбачених законодавством (а.с.61-64).
Відповідно до витягу з Протоколу № 5 засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС від 25.04.2017, наявного в матеріалах справи, Комісією у зв'язку з відсутністю правових підстав одноголосно прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС (а. с. 57-60).
Листом ДФС України від 28.04.2017 №5910/П/99-99-04-04-01-14 «Про надання інформації» повідомлено позивача стосовно прийняття рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв'язку з чим повернуто останньому направлені до Комісії заяву та матеріали (а.с. 13).
Підставою для відмови у наданні позивачу відповідного статусу учасника бойових дій стала норма Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, до яких позивач не належить.
Не погоджуючись зі змістом вищенаведеного рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та похідними від цього позовними вимогами.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України (абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (надалі - Порядок №413).
Пунктом 2 Порядку №413 визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема, як:
витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:
- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС;
- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту (абзац 1-4 пункту 5 Порядку №413).
Наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2016 року за №1553/29683 (далі - Положення №957) затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (а.с.65-70).
Розділом I Положення №957 визначено, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Комісія) утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами). Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та актами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Положенням.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №957 Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (ДФС), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 5 пункту 2 розділу II Положення №957 встановлено, що Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав.
В свою чергу, пунктом 7 розділу II Положення №957 визначено перелік таких підстав, за наявності яких Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, а саме у разі:
відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;
надання недостовірних даних про особу;
виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;
наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Наказом ДФС України від 26.12.2016 №1033 «Про затвердження Персонального складу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС» для реалізації заходів, пов'язаних із наданням статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС затверджено Персональний склад Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС.
Головою Комісії є Голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М., заступниками голови Комісії є Пажитнова Т.П. - директор Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України та Лісовий Г.О. - начальник Головного оперативного управління ДФС України. До складу Комісії входять сім членів, які є посадовими особами структурних підрозділів ДФС України, в тому числі член Громадської ради при ДФС України та виконуючий обов'язки голови ППОЗ АТО «Фантом» (за згодою) (а.с.72-73).
Отже, законодавством визначено чіткий та послідовний порядок вирішення ДФС України питання про надання особі статусу учасника бойових дій у зв'язку з участю в АТО.
При цьому, зазначене питання вирішується шляхом прийняття комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ДФС України відповідного рішення.
Суд зазначає, що перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, визначений вищенаведеною нормою, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
При цьому, під вичерпністю розуміється, що у уповноваженого органу при розгляді заяв і доданих до них матеріалів та прийнятті за результатами такого розгляду рішення щодо відмови у присвоєнні статусу учасника бойових дій, відсутня можливість альтернативного вибору підстав для відмови, окрім як з тих, що передбачені пунктом 7 розділу II Положення №957.
Тобто, фактично Комісія вправі прийняти рішення на власний розсуд, керуючись власними дискреційними повноваженнями, проте виходячи виключно з підстав, що обмежені їх вичерпністю.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачами, позивач з 05 листопада 2015 року по 06 березня 2016 року на підставі вищенаведених наказів Державної фіскальної служби України та витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Судом також з'ясовано, що позивач з метою надання йому статусу учасника бойових дій звернувся до Комісії з відповідною заявою та матеріалами, що свідчать про залучення та перебування останнього в районі проведення антитерористичної операції.
Як встановлено судом, Комісією за наслідками розгляду заяви позивача та доданих матеріалів, прийнято одностайне рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій з підстави, що такий статус може набути виключно особа, що відноситься до рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України.
Представник відповідачів у судових засіданнях в обґрунтування правової позиції по справі стверджував, що посада позивача не відноситься до категорії осіб, яким може бути наданий статус учасника бойових дій, тому Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, вищенаведеними нормативно-правовими актами.
Проте, суд критично ставиться до наведених доводів відповідачів, оскільки вичерпність та імперативність обставин, якими повинна керуватись Комісія під час прийняття рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, зумовлюють неможливість останньої відійти від чіткого правового підґрунтя та прийняти відповідне рішення з підстав за межами встановленого переліку.
Доказів існування будь-якої іншої з підстав для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, відповідачами до суду не надано.
Більш того, суд вважає сумнівними вказані твердження відповідачів й тому, що не вбачає безпосереднього зв'язку між правом особи на набуття статусу учасника бойових дій у разі безпосереднього її перебування у зоні АТО з метою виконання службових (бойових) завдань з зайняттям нею у державному органі певної посади.
Так, як зазначалось, пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII дійсно передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, серед інших, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
В той же час, відповідно до пункту 2 розділу II Положення №957 комісія має право, зокрема, розглядати та вивчати подані керівниками підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС (далі - підрозділи АТО) довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, форма яких встановлена додатком 1 до Порядку, та інші документи, визначені пунктом 4 Порядку, які є підставою для надання громадянам статусу учасника бойових дій; розглядати та вивчати звернення, документи та матеріали, надані особами рядового та начальницького складу підрозділів АТО, іншими співробітниками ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в разі неподання до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, керівниками таких підрозділів.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що законодавчо не обмежено право Комісії розглядати та надавати, за наявності на це відповідних підстав, статус учасника бойових дій не лише особам рядового та начальницького складу оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, але й іншим співробітникам ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районі її проведення.
Поряд з цим, суд переконаний, що наведені положення законодавства повинні трактуватись у більш їх широкому сенсі, які охоплюють своїм змістом не лише сам факт зайняття особою рядового та начальницького складу підрозділу оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС певної посади, але й ряд інших факторів, що можуть бути свідченням відношення особи до певного структурного підрозділу.
Такими, на думку суду, є безпосереднє виконання особою в період її перебування та залучення до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей функціональних обов'язків, що затверджені для даної категорії працівників або відповідного структурного підрозділу, а також знаходження особи у безпосередньому підпорядкуванні в певному підрозділі та розташування місця дислокації.
Так, наказом ДФС України від 16.02.2015 року № 94 затверджено Положення про Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС України (надалі - Положення №94) зі змінами, внесеними наказами ДФС України від 11.08.2015 №593, від 07.09.2015 №667 (а.с.147-169).
Пунктом 1.1. Положення №94 визначено, що Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) (надалі - ГМУОЗ) є самостійним структурним підрозділом ДФС України.
Відповідно до п. 1.3. Положення №94 до складу ГМУОЗ входять структурні підрозділи відповідно до структури ДФС, затвердженої відповідним наказом.
Згідно з п.1.6. Положення №94 ГМУОЗ функціонально підпорядковується Управлінню оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій та Луганській областях.
Наказом ДФС України від 30.12.2015 №1022 «Про скорочення чисельності та введення в дію Структури апарату ДФС України» скорочено штатну чисельність апарату ДФС України на 30 % або на 656 штатних одиниць; введено в дію Структуру апарату ДФС України та, зокрема, ліквідовано Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) (24 штатні одиниці), поклавши виконання його функцій на управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області та управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області (пункт 5.3).
Пунктом 6 наказу ДФС України від 30.12.2015 №1022 наказано забезпечити функціонування у складі Державної фіскальної служби України на правах департаментів підрозділів податкової міліції: Головного оперативного управління; Головного управління внутрішньої безпеки; Головного слідчого управління фінансових розслідувань; на правах управлінь підрозділів податкової міліції: управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області та управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області (а.с.170-173).
Згідно п. 2.1. Положення №94 основними завданнями ГМУОЗ у районі проведення АТО є: забезпечення перевірки звернень суб'єктів господарювання та надання дозволів на переміщення товарів до/з району проведення АТО, а також облаштування і функціонування (організація, координація та контроль) фіскальних постів на контрольних пунктах в'їзду- виїзду; запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, їх розкриття та припинення у районі проведення АТО; забезпечення у ДФС та її територіальних органах безпеки діяльності, а також захист державних службовців та працівників від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням ними службових обов'язків у районі проведення АТО.
Як встановлено судом, позивач перебував у безпосередньому підпорядкуванні начальників управлінь оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області (м. Лисичанськ, cмт. Щастя Новоайдарського району, cмт. Станиця Луганська Станично-Луганського району) та Донецькій області (м. Бахмут Артемівського району), а також фактично проходив службу у даних підрозділах, з метою виконання бойових завдань та прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Отже, несення служби позивачем відбувалось на рівні з оперативними працівниками даних підрозділів, у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.
У разі виявлення факту порушення порядку переміщення товарів через КПВВ, за наявності в діях окремих осіб ознак складу кримінального правопорушення, позивач проводив огляд місця події та відповідні матеріали у подальшому направляв до територіальних органів для прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому огляд автотранспортних засобів проводився безпосередньо у місці їх затримання - КПВВ, КрП, польовій дорозі на лінії розмежування.
Відповідачем-1 та відповідачем-2 доказів зворотного до матеріалів справи не надано, а судом при розгляді справи таких доказів не встановлено.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що мотиви відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій сформовані відповідачем-2 на підставі довільного трактування положень чинного законодавства, а саме категорії «осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС».
Відповідач, заперечуючи проти позову, помилково трактує взяте з контексту словосполучення "підрозділи оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС", підміняючи зміст поняття, вказуючи тим самим на розбіжність з категорією «слідчий управління фінансових розслідувань».
Втім, суд зазначає, що ані законодавець, ані ДФС у своєму Положенні №94 не обмежила категорії посад осіб, що можуть входити, залучатись та відряджатись до підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.
Отже, визначальним при віднесенні позивача до певного кола осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій є, на думку судової колегії, підпорядкованість посадової особи під час службового відрядження.
Тому, виходячи з того, що в період з 05 листопада 2015 року по 06 березня 2016 року позивач був відряджений до ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Луганській області та знаходився у підпорядкуванні начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській області, а також фактично проходив службу у даному підрозділі, з метою виконання бойових завдань та прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, а також проходив службу під безпосереднім керівництвом Керівника оперативного штабу антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях, суд приходить до висновку, що на позивача поширюється дія пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, якою передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, позивача, який в період з 05 листопада 2015 року по 06 березня 2016 року обіймав посаду начальника Слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, направленого на підставі вищенаведених розпорядчих наказів, а також нормативно-правових актів до підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, законодавець відносить до категорії «осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС».
Відтак, на переконання колегії суддів, враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, в якому позивач виконував свої обов'язки, умови несення служби та в цілому відповідність матеріалів, наданих позивачем, вимогам Закону №3551-XII, посилання відповідачів на пункт 19 частини першої статті 6 цього Закону, як на підставу для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, є необґрунтованими.
Суд також оцінює як помилкові доводи відповідачів стосовно роз'яснень, викладених у листі Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 як на підставу, що підтверджує правомірність прийняття рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.
Судова колегія зазначає, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом, що створює обов'язкові правові наслідки у відповідній сфері суспільних відносин, а носить виключно інформативний, рекомендаційний характер та не є обов'язковим до застосування, що зазначено й в самому документі.
З огляду на вищевикладене, спірне рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Одночасно, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій та зобов'язання видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка, суд виходить з наступного.
Як зазначалось судом, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 957 Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (ДФС), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Окрім того, згідно з п.2 розділу ІІ Положення №957 саме Комісія наділена правом відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав; приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме Комісії належить виключне право надавати або відмовляти у наданні відповідного статусу особі, а тому суд не може підміняти повноваження Комісії, зобов'язуючи надати особі статус учасника бойових дій.
До того ж, суд наголошує, що єдиним критерієм, на відповідність якому оцінювались Комісією заява та додані до неї матеріали позивача, було виключно належність чи неналежність посади позивача до числа посадових осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України.
Інших доводів, а саме чи брав позивач безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, Комісією не досліджувалося.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Так, відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язати ДФС України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати позивачу посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Фактично суд зв'язаний предметом заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 2 ст. 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Відтак, приймаючи до уваги дискреційні повноваження Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України щодо вирішення питань надання або відмови у наданні статусу учасника бойових дій, судова колегія вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій та додані до неї документи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.
Суд зауважує, що у зв'язку з розглядом цієї справи судом, в даному випадку подача документів позивачем до Державної фіскальної служби України після набрання законної сили судовим рішенням має відбуватись самостійно, у зв'язку з чим позивачу необхідно невідкладно після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі направити до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України необхідні документи поштовим відправленням цінним листом з описом вкладення.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В Україні діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Перебуваючи у службовому відрядженні в зоні АТО та ризикуючи власним життям і здоров'ям, позивач мав законні сподівання бути визнаним державою учасником бойових дій.
Натомість, відповідач, направляючи позивача у зону проведення АТО у службове відрядження з метою виконання службових (бойових) завдань в період з 05.11.2015 по 06.03.2016, заздалегідь усвідомлював, що позивач не є посадовою особою рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, а відтак направивши такого співробітника у службове відрядження до зони проведення АТО відповідач мав розраховувати наслідки таких дій.
Тому колегія суддів в розумінні принципу верховенства права вважає таку позицію суб'єкта владних повноважень неприпустимою.
Вирішуючи питання про те, який із відповідачів по справі є належним відносно заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 7, 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
З урахуванням викладеного, відповідачем в адміністративній справі може бути орган державної влади, який не має статусу юридичної особи, оскільки обов'язковість такого статусу стосується лише підприємств, установ, організацій, якщо вони є відповідачами в адміністративній справі.
Проте, аналізуючи спірні правовідносини та статус відповідача-2 суд вбачає за необхідне зауважити, що окремого нормативно-визначеного статусу Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України не має, оскільки ані в Порядку №413, ані в Положенні №957 не зазначено чи є дана Комісія структурним підрозділом ДФС України або має особливий статус.
Виходячи з персонального складу даної Комісії її очолює голова ДФС України, заступниками голови Комісії є посадові особи ДФС України, членами Комісії є посадові особи структурних підрозділів ДФС України, в тому числі член Громадської ради при ДФС України та виконуючий обов'язки голови ППОЗ АТО «Фантом» (за згодою).
Відповідно до розділу IV Положення №957 формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше двох разів на місяць (за наявності документів для розгляду). Засідання Комісії веде її голова. У разі відсутності голови Комісії головує на її засіданнях один із заступників голови Комісії. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії. Рішення Комісії складається за формою, наведеною у додатку до цього Положення, підписується головою і секретарем Комісії та скріплюється гербовою печаткою ДФС.
Суд зважає на те, що адреса місцезнаходження Комісія нормативним або розпорядчим актом не визначена, всі необхідні для розгляду даної справи докази, зокрема, що безпосередньо стосуються діяльності Комісії, надавались відповідачем-1, відповідач-2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, поштова кореспонденція по справі, адресована Комісії, отримувалась уповноваженою особою відповідача-1.
З урахуванням часткового задоволення позову, в том числі зважуючи на зобов'язальний характер судового рішення щодо обов'язку повторно розглянути документи позивача та необхідність виконання судового рішення, в тому числі примусового, суд не зможе видати виконавчий лист щодо боржника, який не має статусу юридичної особи.
Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що належним відповідачем по справі є саме Державна фіскальна служба України.
З рахуванням викладеного в частині позовних вимог до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України суд у задоволенні позову відмовляє.
Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі №5 від 25.04.2017 року засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Кушнова А.О.
Судді: Панова Г.В.
Панченко Н.Д.
