22-ц/775/367/2017(м)
265/3172/14-ц
Головуючий у 1-й інстанції Шиян В.В.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Категорія 51
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Гаврилової Г.Л.
суддів – Баркова В.М., Попової С.А.
за участю секретаря – Сидельнікової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Лівобережний (Орджонікідзевський) відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, служба у справах дітей Лівобережної (Орджонікідзевської) районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду до ОСОБА_3 з зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що з кінця 2009 року зустрічався з ОСОБА_3, а з кінця серпня 2010 року по жовтень 2013 року перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних стосунках, та проживали в належній йому квартирі. 1 жовтня 2010 року у них народився син – ОСОБА_5, який з моменту свого народження проживав разом з ними за місцем реєстрації позивача; відвідував дитячий садочок неподалік від місця проживання та перебував на обліку в міській дитячій лікарні № 3. Під час оформлення документів для влаштування сина в дитячий садочок позивач дізнався, що він не є офіційним батьком дитини, оскільки в свідоцтві про народження батьком записано ОСОБА_6. Під час спільного проживання з відповідачкою він був єдиним годувальником в родині, оскільки відповідачка не працювала та доглядала за дитиною, купував всі необхідні речі для сина та відповідачки, продукти харчування для всієї родини. Він постійно гуляв з сином на вулиці, син називав його батьком, відповідачка завжди визнавала цей факт, всі оточуючі вважали їх родиною. В жовтні 2013 року відповідачка, не пояснюючи причин, забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації; з цього часу ОСОБА_3 перешкоджає спілкуванню позивачу ОСОБА_2 з сином. Оскільки відповідачкою чиняться перешкоди в спілкуванні позивача з сином ОСОБА_5 , просить суд визнати його батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надав йому прізвище «Костенко»,про що внести відповідні зміни до актового запису, та встановити порядок спілкування з дитиною.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною задоволено.
Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5
Зобов'язано Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини -ОСОБА_5, записавши прізвище дитини «Костенко», в графі батьки вказати батька - «ОСОБА_2, громадянина України».
Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2, брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5
Встановлено ОСОБА_2 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_2 один раз на тиждень а саме: з 09 години суботи до 18 години неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_3 надавати ОСОБА_2 сина ОСОБА_2 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_2 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Зобов'язано ОСОБА_3 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 гривні.
18 квітня 2017 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, служба у справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду про задоволення позовних вимог позивача є необґрунтованим та не засноване на належних, допустимих і правильних доказах, отже висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає , що батьківство не може бути встановлено лише показаннями свідків, а повинно бути доведено експертизою. Суд не сприяв з’ясуванню обставин справи та не поставив на обговорення питання про необхідність та доцільність призначення експертизи щодо батьківства ОСОБА_2 Одночасно з апеляційної скаргою надав письмове клопотання про призначення судово-генетичної експертизи стосовно біологічного батьківства ОСОБА_2
Відповідачка, її представник ОСОБА_4 та треті особи в судове засідання вдруге не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Треті особи надали заяви про слухання справи за їх відсутність. ( а.с. 115-116,126-127,122 том2)
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження по справі. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
У відповідності з ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 3 статті 76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки цій особі.
Згідно матеріалів справи зареєстрованим постійним місцем проживання відповідачки ОСОБА_3, як станом на день подачі позову 14 травня 2014 року так і станом на 19 жовтня 2017 року, є м. Маріуполь, прос. Маршала Жукова(перейменований на просп. Захисників України), будинок № 62/А кв.159, про що свідчить довідка Департаменту адміністративних послуг Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг.(а.с.122-123том2) В апеляційній скарзі на рішення суду представник відповідачки також вказує на дану адресу проживання ОСОБА_3О.( м. Маріуполь, прос. Маршала Жукова, будинок № 62/А кв.159.( а.с. 1 том 2) Інших відомостей щодо місця проживання відповідачки матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог частини 3 статті 76 ЦПК України судова повістка відповідачці ОСОБА_3 вручена виконавчому органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації її постійного проживання. ( том2 а.с.105,110)
Крім того, представник відповідачки ОСОБА_4 повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом відправлення судової повістки, яку він отримав( а.с. 111, 128 том 2) та повідомленням на його електронну адресу. (том 2 а.с.112)
Таким чином, враховуючи приписи частини 2 ст. 77 ЦПК України, суд визнає, що відповідачка повторно не з'явилася до суду без поважних причин, що відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи за її та третіх осіб відсутність.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам судове рішення у повному обсязі не відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно актового запису про народження № 903 від 12 жовтня 2010 року, ОСОБА_5 народився 1 жовтня 2010 року. Батьками записано ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Відомості про батька було внесено на підставі заяви матері від 12 жовтня 2010 року. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження, актовий запис про народження дитини ОСОБА_5 зроблений відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. ( а.с.139?181 том 1 )
Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Частиною першою статті 9 вказаної Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Отже, саме в інтересах дитини знати свого батька, а також отримувати від нього піклування та мати можливість на спілкування з ним.
За правилами частини 1 статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до положень частини 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Щодо предмета доказування по цій категорії справ, то за змістом положень частини 2 статті 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки питання стосується приватного життя кожної особи, то, зазвичай, обираються ті обставини, з якими, як правило, пов'язується спільне сімейне життя громадян, як то ведення домашнього господарства, перебування в одному помешканні, визнання батьком свого батьківства, його участь у вихованні дитини, турботі про неї, надання матеріальної допомоги тощо.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували та не перебувають у шлюбі між собою.
При реєстрації народження дитини ОСОБА_5 запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.
ОСОБА_2, вважаючи себе батьком дитини, народженої ОСОБА_3, пред'явив позов про визнання свого батьківства. ОСОБА_3 вимоги ОСОБА_2 про визнання батьківства не визнала, посилаючись на відсутність судово –генетичної експертизи.
Задовольняючи позовні вимоги щодо встановлення батьківства, суд виходив з того, що позивач надав докази, які б засвідчували походження дитини ОСОБА_5 від нього, у свою чергу, ухилення відповідачки від проведення експертизи, без поважних причин, відповідно до ч.1. статті 146 ЦПК України є підставою для визнання факту , що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, 01 жовтня 2010року народження.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду.
Так, обставини спілкування з ОСОБА_3 до народження дитини, проживання з нею однією сім'єю під час та після народження дитини, ведення спільного домашнього господарства, проживання в одному помешканні, визнання свого батьківства, участь у вихованні дитини, турботі про неї, наданні матеріальної підтримки, тощо, позивач підтвердив наявністю в нього документів про народження дитини та стан її здоров'я, показаннями допитаних в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9,наданим позивачем та приєднаним до справи фото приватного життя ОСОБА_3, ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_5 (т.1 а.с.7,8-14).
Згідно довідки комунального закладу Маріупольської міської ради « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Маріуполя» від 21.02.2014 року за № 01-11/283 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою вул. Зелінського , б. 27 кв. 69( місце проживання та реєстрації позивача ОСОБА_2В.) перебуває на обліку у даному медичному закладі з дня народження та неодноразово перебував на амбулаторному лікуванні. У лікуванні дитини брали участь, турбувались і доглядали як мити, так і батько. ( том 1 а.с. 11)
Згідно довідки характеристики завідуючої ясла-садок № 110 «Світлячок» ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, відвідував дитячий садок з 1 серпня 2011 року по 10 жовтня 2013 року. Крім іншого, батько дитини процесом утримання та виховання дитини постійно цікавиться, контакт з вихователем та керівництвом дитячого садочка підтримує.( том 1а.с. 159)
Сам факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_2 в належній йому квартирі, як під час своєї вагітності та народження сина ОСОБА_11, так і до серпня 2013 року, відповідачка ОСОБА_3 не заперечує, про що свідчать її власноруч написані пояснення від 24.04.2014 року(том 1 а.с. 145)
У якості доводів апеляційної скарги відповідачка посилається на відсутність судово –генетичної експертизи.
Разом з цим, ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19 грудня 2014 року було призначено судову біологічну експертизу для встановлення батьківства. (том 1 а.с.99-100)
Згідно листа начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 460 від 17 лютого 2015 року ухвалу суду від 19 грудня 2014 року про призначення судово - генетично експертизи було повернуто без виконання у зв’язку з подвійною неявкою ОСОБА_3 разом з дитиною. ОСОБА_2 2 лютого 2015 року з’явився для проведення експертизи. ( а.с.111, 116 том 1)
В суді апеляційної інстанції, зважаючи на доводи апеляційної скарги ,знову за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року призначено судово- генетичну експертизу для встановлення батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5
Ухвалу суду про призначення експертизи направлено до КЗ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», де двічі(21 серпня 2017 року та 18 вересня 2017 року) було призначено дату та час прибуття для відібрання біологічних зразків, однак відповідачка з дитиною до експертної установи не з'явилася, відповідно експертизу не проведено, справу повернуто суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.62,73,75,77,84,86,89,91,95).
Отже, процесуальна поведінка ОСОБА_3, як сторони у справі, вказує на небажання довести свої заперечення проти батьківства.
Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Наявні в справі відомості засвідчують походження дитини ОСОБА_5 від ОСОБА_2 , протилежного не встановлено, відтак, зважаючи на наполегливу позицію ОСОБА_2 як особи, яка вважає себе батьком дитини, та ухилення ОСОБА_3 від експертного дослідження та не надання нею доказів на спростування обставин, на які посилався позивач,колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для задоволення вимог про встановлення батьківства.
Відповідно до положень статті 134 СК України рішення суду про визнання батьківства є підставою внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видачі нового свідоцтва про народження дитини.
За таких обставин, судове рішення в частині визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язання Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батьки вказати батька - «ОСОБА_2, громадянина України» підлягає залишенню без змін.
Переглядаючи судове рішення в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною, судова колегія виходить з наступного.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 145 СК України установлено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується також батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між батьками щодо прізвища дитини та порядку спілкування з дитиною органом опіки та піклування не розглядався.
У свою чергу, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка оскаржує його у повному обсязі.
Одже, усупереч вимог ст. ст. 213,214ЦПК України суд у достатньому обсязі не перевірив законності й обґрунтованості даної частини позову, у результаті чого дійшов передчасного висновку про його задоволення.
Крім того, як пояснив позивач ОСОБА_2 апеляційному суду, останній раз він бачив дитину у серпні 2014 року, з цього часу ОСОБА_3 виїхала за межі м. Маріуполя та згодом і України.
Згідно статті 5 Гаазькій конвенції (Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року) право піклування дитиною означає сукупність прав, які стосуються турботи про дитину. Права доступу до дитини включають право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати її на обмежений час у інше місце, ніж місце постійного проживання.
Відповідно до приписів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ( лист від 01 січня 2017 року),викладених в частини 12 Узагальнення практики застосування судами під час розгляду цивільних справ Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, у порядку статті 159 СК, відповідно до статті 19 Гаазької конвенції, повинні вирішуватися судом лише за місцем постійного проживання дитини.
За таких обставин, судове рішення в частині внесення змін до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо прізвища дитини «Костенко» та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною,- підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
Зважаючи на приписи частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»( у редакції від 19.09.2013року, на час подачі позову до суду) судове рішення в частині визначення порядку сплати судового збору зміни не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року – в частині внесення змін до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, записавши прізвище дитини «Костенко» та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ;встановлення ОСОБА_2 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 - один раз на тиждень а саме: з 09 години суботи до 18 години неділі, за місцем проживання батька без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_3 надавати ОСОБА_2 сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов'язання ОСОБА_3 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина, - скасувати та в цій частині у задоволені позову відмовити.
Судове рішення в частині визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язання Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батьки вказати батька - «ОСОБА_2, громадянина України» та в частині розподілу судових витрат, - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Гаврилова Г.Л.
ОСОБА_12
ОСОБА_13
