Справа № 265/3172/14-ц
Провадження № 2/265/35/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
06 квітня 2015 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шиян В.В.,
за участю секретаря Байрачної І.О.,
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю представника третьої особи Шестак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною,
треті особи: Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану рєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області,
Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, -
В С Т А Н О В И В:
14 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що з кінця серпня 2010 року по жовтень 2013 року він перебував у фактичних шлюбних стосунках з відповідачкою ОСОБА_4 від яких ІНФОРМАЦІЯ_12 року у них народився син - ОСОБА_5. З моменту народження сина він проживав разом з позивачем та відповідачкою за місцем реєстрації позивача, відвідував дитячий садочок неподалік від місця проживання, та перебував на обліку в міській дитячій лікарні № 3. Під час оформлення документів для влаштування сина в дитячий садочок позивач дізнався що він не є офіційним батьком дитини, оскільки в свідоцтві про народження батьком записано ОСОБА_6. Відповідачка пояснила, що вона не записала його батьком дитини, оскільки таким чином вона може отримувати соціальну допомогу на дитину як мати одиначка. Під час спільного проживання з відповідачкою, він був єдиним годувальником в родині, оскільки відповідачка не працювала та доглядала за дитиною. Він завжди купував всі необхідні речі для дитини, відповідачки, продукти харчування для всієї родини. Відповідачка не витрачала жодної копійки на утримання родини, навидь гроші які було отримано при народженні сина вона витратила на власні потреби. Всі оточуючі вважали їх родиною, оскільки він постійно гуляв з сином на вулиці і син називав його батьком, відповідачка завжди визнавала цей факт. В жовтні 2013 року відповідачка не пояснюючи причин забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації, пояснюючи що це необхідно, щоб у неї не відібрали квартиру. Після цього часу відповідачка постійно перешкоджає спілкуванню позивачу ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5. На телефонні дзвінки не відповідає, по інтернету не дає можливості спілкуватися з сином, з дитячого садочка забрала дитину а в новий дитячий садочок не влаштувала. Оскільки відповідачкою ОСОБА_4 чиняться перешкоди в спілкування позивача з сином ОСОБА_5 позивач просить суд визнати його батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внести відповідні зміни до актового запису, та встановити порядок спілкування з дитиною.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що до початку спільного проживання він зустрічався з відповідачкою ОСОБА_4 На початку 2010 року вона повідомила що вагітна. Оскільки він визнавав той факт, що дитина від нього і був не проти народження дитини, то запропонував відповідачці переїхати до нього жити. В серпні 2010 року відповідачка переїхала на постійне місце проживання в його квартиру АДРЕСА_1, та перевезла всі свої речі. Коли дитина народилася, саме він забирав відповідачку з пологового будинку. Разом з відповідачкою вони купили всі необхідні речі для дитини, ванночку для купання, ліжечко та все інше. На облік в лікарні дитина була поставлена саме за місцем його проживання. Він разом з відповідачкою відвідували лікаря, гуляли з дитиною на вулиці вели спільне господарство, тоб то жили однією родиною. Відповідачка мала досить не традиційний погляд на виховання дитини, оскільки вона не вважала за потрібне укладати дитину своєчасно спати, своєчасно годувати, читати будь які книжечки, розвивати дитину, у зв'язку з чим у них виникали конфлікти на цьому ґрунті. Коли син відвідував дитячий садочок, ОСОБА_4, жодного разу не сплатила за нього гроші за відвідування театру, чи для купівлі необхідних для розвитку дитини речей, мотивуючи що в неї не має грошей. Після того як відповідачка разом з дитиною пішла від нього, він не може спілкуватися з сином. Відповідачка почала казати що ОСОБА_5 не його син, при цьому не бажає провести генетичну експертизу. Кожного разу під час зустрічі гроші на виховання сина бере, але спілкуватися не дає. Дитячий садочок дитина не відвідує, а в останні зимові місяці дитина взагалі три місяці прожила в санаторії «Айболіт» на повному державному утриманні. Оскільки він дуже занепокоєний станом здоров'я сина, його духовним та фізичним розвитком, та бажає в повній мірі приймати участь у його вихованні та виконувати свої батьківські обов'язки щодо утримання, виховання та розвитку дитини, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача - ОСОБА_2 повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснила, що вона разом з позивачем намагалися по спілкуватися з відповідачкою ОСОБА_4, та переконати у необхідності проведення генетичної експертизи, але відповідачка проти проведення генетичної експертизи заперечує, дитину для спілкування не надає, постійно повторюючи малолітньому ОСОБА_5, що позивач не його батько. При цьому гроші на продукти харчування вона бере. Просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, неодноразово надавала суду заяви відкласти розгляд справи, але поважність причин неявки судом не підтверджувалася.
Представник зацікавленої особи Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву с проханням розглядати справу у їх відсутність.
Представник Служби у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Шестак В.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на не визнання відповідачкою факту батьківства позивача, в подальшому надала суду заяву с проханням розглядати справу у її відсутність.
Відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди представника позивача на підставі доказів, які маються у матеріалах справи.
Суд вислухав думку сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії актового запису про народження № 903 від 12 жовтня 2010 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 року. Батьками записано ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Відомості про батька було внесено на підставі заяви матері від 12 жовтня 2010 року. ( а.с.139)
Згідно зі ст. 128 Сімейного Кодексу України при відсутності заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 128 Сімейного Кодексу України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою яка вважає себе батьком дитини.
Згідно з ч.4 ст. 128 Сімейного Кодексу України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Згідно листа головного лікаря КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» №01-11/283 від 21 лютого 2014 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає в АДРЕСА_2, перебуває на обліку з дня народження. В лікування дитини брали участь, турбувалися і доглядали як мати так і батько.
Відповідно до ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно ч. 1 ст. 138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і така вимога матері відповідно до ч. 2 цієї статті може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивач це її син. ОСОБА_4 знає з 2010 року, оскільки вона прийшла проживати до його сина, як його дружина, дитину народила в Маріуполі. Саме її син забирав дитину з пологового будинку, докладав зусилля щодо виховання сина, купував всі необхідні речі та продукти харчування. Вважає ОСОБА_5 своїм онуком.
Свідок ОСОБА_8 допитана в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом з ОСОБА_1 в одному будинку. З 2010 року вона почала бачити що разом з ОСОБА_1 почала проживати ОСОБА_4 а потім у них народився син ОСОБА_9. Вона постійно бачила як ОСОБА_1 гуляв разом з сином, дитина його постійно називала батьком. ОСОБА_1 дуже любляче відносився до свого сина. ОСОБА_4, бачила на вулиці рідко, з сусідами вона майже не спілкувалася. Всі в будинку вважали маленького ОСОБА_5 сином ОСОБА_1.
Згідно листа №130-0 від 15 грудня 2014 року головного лікаря Комунального лікувально - профілактичної установи «Дошкільний санаторій для дітей з захворюванням органів дихання не туберкульозної етіології» ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на санаторному лікуванні з 24 вересня по 12 жовтня 2014 року. Мати дитини відвідувала сина 1 -2 рази на тиждень. ( а.с.93)
Згідно листа головного лікаря КУ «ЦПМСП № 5 міста Маріуполя» № 2076 від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_5 який зареєстрований в АДРЕСА_3, відвідував лікаря в серпні 2014 року по поводу ГРВІ, перебуває на обліку у ЛОР лікаря з діагнозом аденоїди І-ІІ ступеню. 3 листопада 2014 року мати забрала амбулаторну карту дитини на руки. ( а.с.95)
Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (ст. 136 СК України).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19 грудня 2014 року було призначено судову біологічну експертизу для встановлення батьківства. ( а.с.99-100)
Згідно листа начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 480 від 17 лютого 2015 року ухвалу суду від 19 грудня 2014 року про призначення судово - генетично експертизи було повернуто без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_4, разом з дитиною. ОСОБА_1 2 лютого 2015 року з'явився для проведення експертизи. ( а.с.111, 116)
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судовим розглядом встановлено наявність фактів, якими обґрунтовує свій позов позивач, а саме, не з'явившись на проведення експертизи, про проведення якої відповідачка ОСОБА_4 була повідомлена належним чином, надаючи суду свої письмові заперечення, які ні підтверджуються ніякими доказами, при цьому вводячи суд в оману щодо не можливості бути присутньою в судових засіданнях, у зв'язку з проживанням в місті Києві, суд вважає що відповідачка своєю поведінкою підтвердила наявність підстав для визнання ОСОБА_1 батьком малолітнього ОСОБА_5, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також однією з позовних вимог ОСОБА_1 є встановлення порядку спілкування з дитиною.
Згідно акту перевірки житлово - побутових умов від 3 лютого 2014 року складеного ТОВ «Житло-25» ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_4. Квартира однокімнатна, є водопровід, каналізація, холодна та гаряча вода, центральне опалення, санітарно - побутові умови задовільні, в квартирі чисто, затишно, є всі необхідні меблі, побутова техніка.
Згідно довідки характеристики завідуючої ясла-садочок № 110 «Світлячок» було встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідував дитячий садочок з 1 серпня 2011 року по 10 жовтня 2013 року. Мати дитини участі в додаткових позакласних заходах участь не приймала, посилаючись на брак коштів. В наданні додаткових матеріалів ( альбомі, олівці, краски та інше) до занять дитини не приймала участь. Починаючи з середини 2013 року відмічалися факти не своєчасної оплати за дитячий садочок, відмічалися затримки щодо приводу та уводу дитини з дитячого садочка. На теперішній час контакт з вихователем мати не підтримує, та на телефонні дзвінки не відповідає. Батько дитини процесом утримання та виховання дитини інтересується постійно, контакт з вихователем та керівництвом дитячого садочка підтримує.
Згідно відповіді КЗ ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 міста Маріуполя» № 01/36-09 від 26 лютого 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 9 січня 2015 року по 1 лютого 2015 року перебував на лікуванні в санаторії «Айболіт». По закінченню строку путівки комісією ВКК при санаторії строк перебування дитини було продовжено до 1 березня 2015 року. ОСОБА_4 було рекомендовано отримати відкріпний талон в поліклініці за місцем реєстрації для прікреплення до обслуговування за місцем проживання АДРЕСА_5. Однак 24 лютого 2015 року було встановлено що мати з дитиною за зазначеною адресою не проживають, а 25 лютого 2015 року по мобільному телефону було встановлено що мати знаходиться в місті Києві.
Частина 8 статті 7 Сімейного Кодексу України встановлює, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Стаття 153 СК України передбачає право матері, батька та дитини на безперервне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини,
Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що мати і батько як власники права на виховання дитини, не мають будь яких переваг один перед одним і під час розгляду спорів та розбіжностей, що виникають між ними з приводу виховання дитини, виступають як рівні суб'єкти права. Це положення закріплено в ст. 51 Конституції України, відповідно до якої «Кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття».
У ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» чітко визначені задачі та напрямки у вихованні неповнолітніх дітей їх батьками - «Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного із батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».
Таким чином суд приходить до висновку, що не дивлячись на неприязні стосунки між сторонами, фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини під час судового розгляду встановлено не було. Всебічно враховуючи інтереси дитини, яка має право та повинна спілкуватися з обома батьками, а також той факт, що дитина на протязі трьох місяців знаходиться в санаторії «Айболіт», а мати час від часу її відвідує, суд вважає за можливе встановити ОСОБА_1 наступні дні для спілкування: один раз на тиждень а саме: з 09 години суботи до 18 години неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.
Також враховуючи той факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12 року будучи малолітньої дитиною, все ж таки досяг того віку, коли дитина вже може себе обслуговувати, виконувати повсякденні речі, суд вважає за можливе зобов'язати ОСОБА_4 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Визначення такого порядку спілкування з дитиною не є обмеженням права батька або матері у спілкуванні зі своїм сином оскільки зміни обставин, як то збільшення віку дитини, час навчання, тощо, дають сторонам право на перегляд часу та місця відвідування дитини.
При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 243,60 гривень, що підтверджується квитанціями, які на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача.
На підставі ст.122, 138, 141, 151, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215,218 224 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженця міста Сусман, Магаданської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_6 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9.
Зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, записавши прізвище дитини «ОСОБА_5», в графі батьки вказати батька - «ОСОБА_1, громадянина України»
Зобов 'язати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1, брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9.
Встановити ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - один раз на тиждень а саме: з 09 години суботи до 18 години неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.
Зобов'язати ОСОБА_4 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері.
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Зобов'язати ОСОБА_4 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженця міста Сусман, Магаданської області, ІПН НОМЕР_1, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_6, судові витрати в розмірі 243,60 гривні.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржено особами, які брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя _______________________ ШиянВ.В.
