Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1516/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Чельник О. І.
РІШЕННЯ
іменем України
19.09.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Чельник О.І.
суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.
за участі секретаря: Двоєнко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі по тексту ПАТ «УкрСиббанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову вказало, що 14.03.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі по тексту АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11314847000, відповідно до якого банком було надано відповідачеві кредит у сумі 883750 грн., а позичальник зобов’язався повернути наданий кредит та плату за користування кредитом в обсязі та терміни, встановлені кредитним договором. В забезпечення виконання кредитного зобов’язання 14.03.2008 між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки на належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме комплекс із спорудами за №209 А, що розташований по вул. 40 років Перемоги у с. Сонячне Кіровоградського району Кіровоградської області.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 15.02.2017 власником іпотечного майна є ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 14.03.2013 №258, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5.
Станом на 03.04.2017 заборгованість ОСОБА_3 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені становить 2 275 271,37 грн., з яких: 612 785,13 грн. - кредитна заборгованість; 1 137 825,10 грн. - заборгованість по відсоткам; 196 295,50 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 328 365,64 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків. Просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.03.2008 на зазначене вище іпотечне майно та встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів предмету іпотеки у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити у повному обсязі.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач, його представник та треті особи просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, його представника, третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що положення щодо збереження іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи не поширюється на випадки відчуження предмета іпотеки у процедурі банкрутства при ліквідації фізичної особи-підприємця, оскільки у такому випадку набувач майна не стає іпотекодавцем з наслідками, передбаченими законом стосовно звернення стягнення на це майно, як іпотечне. Отже, іпотечні зобов'язання у даному випадку припинили свою дію, а також відсутні підстави для звернення стягнення на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним з позичальником, та яке на момент звернення позивача до суду втратило статус іпотечного.
Судом встановлено, що 14.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту за №11314847000. Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у статут АКІБ «УкрСиббанк» було внесено зміни, відповідно до яких нове найменування Банку: ПАТ «УкрСиббанк». За умовами кредитного договору від 14.03.2008 позивачем було надано ОСОБА_3 (позичальнику) кредит (грошові кошти) в сумі 883750 грн., а позичальник зобов’язався повертати наданий кредит та плату за кредит в обсязі та терміни, встановлені кредитним договором (т.1 а.с.28-33).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 14.03.2008 між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким останній надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме комплекс із спорудами за №209 А, що розташований по вул. 40 років Перемоги у с. Сонячне Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1 а.с.34-37).
Відповідно до договору про внесення змін до іпотечного договору від 08.08.2008 №2176, до іпотечного договору від 14.03.2008 було внесено зміни та викладено пункт 7 в новій редакції, а саме при частковому виконанні Іпотекодавцем Основного зобов’язання іпотека, встановлена цим договором, зберігається в повному обсязі. Наступні іпотеки допускаються за наявності письмової згоди на це АКІБ «УкрСиббанк».
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.06.2010 по справі №2-1604/10 позовні вимоги АКІБ «Укрсиббанк» було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість у сумі 636229 грн. 97 коп. та вирішено питання про судові витрати (т.1 а.с.47-49). Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.09.2010 вказане рішення залишено без змін. Дана інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною.
Постановою Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2010 року суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Припинено підприємницьку діяльність банкрута, припинено стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, встановлено строк у 40 днів для пред'явлення вимог кредиторів, скасовано арешти, накладені на майно боржника, інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_6 до 21.06.2011 виконати ліквідаційну процедуру банкрута, та здійснити продаж всього майна ФОП ОСОБА_3, у тому числі реалізувати майно (звернути стягнення на майно), що є предметом іпотеки, в порядку передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.1 а.с.50-58).
Відповідно до протоколу №1 проведення аукціону від 09.03.2011 лот №1, проведеного по реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_3 в ліквідаційній процедурі зазначене нежитлове приміщення за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Сонячне, вул. 40 років Перемоги, буд.209 А, було придбано ОСОБА_7 (т.1 а.с.66).
Відповідно до довідки ОКП «КООБТІ» № 358755 від 29.11.2012, яка була видана арбітражному керуючому ОСОБА_4, нежитлове приміщення за адресою: вул. 40 років Перемоги, 209 А, с. Сонячне, Кіровоградського району та області, 14 березня 2011 року передано ОСОБА_7
Таким чином, іпотечне майно було реалізоване у процесі процедури банкрутства ФОП ОСОБА_3 за постановою Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2010 року.
У подальшому постановою Господарського суду Харківської області від 29 березня 2011 року постанову Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2010 року скасовано. Провадження у справі №Б-39/152-10 припинено (т.1 а.с.59-65).
Постановою Вищого господарського суду України від 01 червня 2011 року касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 29 березня 2011 року у справі №Б-39/152-10 залишено без змін (т.1 а.с.223-224).
Як убачається з письмових доказів по справі відносно ФОП ОСОБА_3 було повторно порушено справу про банкрутство.
Постановою Господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі №5023/4994/11 суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Припинено підприємницьку діяльність банкрута, припинено стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, встановлено строк у 60 днів для пред'явлення вимог кредиторів, скасовано арешти, накладені на майно боржника, інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_8 відповідно до ст.ст.25-30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до 22.03.2012 виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі здійснити продаж всього майна ФОП ОСОБА_3
Дана інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2013 року було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, визнано вимоги кредиторів в тому числі АТ «УкрСиббанк» в сумі 1 606 234, 44 грн., які незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними. Провадження у справі припинено (т.1 а.с.177-180).
Вказаною ухвалою встановлено, що ліквідаційну масу реалізовано в повному обсязі. Проте, задовольнити вимоги кредиторів ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі не має можливості в зв’язку з відсутністю необхідного розміру майнових або фінансових активів банкрута.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єкта нерухомого майна № 20075528 від 07.04.2014 власником нежитлового приміщення за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Сонячне, вул. 40 років Перемоги, 209 А, став ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 (т.1 а.с.67-68).
Позивач надав розрахунок заборгованості з якого убачається, що станом на 03.04.2017 у відповідача перед банком наявна заборгованість у розмірі 2 275 271,37 грн., що складається із суми заборгованості за кредитом - 612 785,13 грн. та суми заборгованості за відсотками - 1 137 825,10 грн., пені за прострочення сплати кредиту 196 295,50 грн., та пені за прострочення сплати відсотків - 328 365,64 грн.(т.1 а.с.40-46).
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з припиненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та вирішенням в порядку господарського судочинства у справі про банкрутство кредиторських вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ФОП ОСОБА_3, його зобов’язання за кредитним договором припинилися, як і припинили свою дію зобов’язання за іпотечним договором.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з підстав порушення судом норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 33 та ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вирішуючи даний спір колегія суддів Апеляційного суд дотримується правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-125цс13, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
У судовому засіданні встановлено, що 14 березня 2008 року позивач надав споживчий кредит третій особі – ОСОБА_3 як фізичній особі у сумі 883750,00 грн. з процентною ставкою у розмірі 12,5% річних строком до 11.03.2011 року шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Пунктом 1.3.5 договору встановлено цільове призначення (мету) кредиту – кредит надається позичальнику для його особистих потреб.
З метою виконання вказаних зобов’язань за споживчим кредитом банком було прийнято заставу нерухомості по вул. 40 років Перемоги у с. Сонячне Кіровоградського району Кіровоградської області (пункт 2.1 кредитного договору) та укладено іпотечний договір на вказане майно.
У 2010 році позивач звернувся в суд про стягнення заборгованості за кредитним договором та про дострокове повернення усієї суми кредиту на підставі п.6.1.2 кредитного договору. Зазначеним вище рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда, яке набрало законної сили, позов було задоволено на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України.
Таким чином, на думку колегії суддів виникли зобов’язання між банком та фізичною особою ОСОБА_3
На час звернення позивача в суд зобов’язання за договором споживчого кредиту не виконані.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній на момент визнання суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 банкрутом.
Відповідно до положень ст.ст.25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" формувати ліквідаційну масу повноважний виключно ліквідатор. Враховуючи повноваження господарського суду під час здійснення провадження у справі про банкрутство, згідно положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ГПК України, рішення ліквідатора приймається судом до уваги та розглядається з урахуванням його відповідності положенням закону.
Згідно з ч.ч.1 ,4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Особливості банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина регулюються ст. 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній на час визнання ОСОБА_3 банкрутом.
Відповідно до ч.8 ст.90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Згідно з ч.1, 10 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що спірне майно було продано з прилюдних торгів 09.03.2011 на виконання постанови Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2010 року, за якою суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка у подальшому була скасована.
Зі змісту зазначених норм та встановлених обставин убачається, до ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця не входить комплекс із спорудами за № 209 А, що розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Сонячне, вул. 40 років Перемоги, який перебував в обтяженні на підставі договору застави, що був укладений між банком та відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки іпотека на час звернення в суд не припинилася.
При цьому сторона відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції 24.04.2017 до ухвалення судом рішення звернулася із заявою про застосування позовної давності та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з цієї підстави (т.1 а.с.109-110).
Вказана заява підлягає задоволенню. оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до правового висновку Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-1138цс15 від 25.05.2016 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування строків позовної давності» за №10-70/0/4-13 від 16.01.2013 було роз’яснено, що у відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Встановлено, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.06.2010 по справі №2-1604/10 задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 612 785, 13 грн. заборгованості по кредиту, 15 910,79 заборгованості по відсоткам, 7534,05 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Зважаючи на те, що вимога банку про дострокове повернення кредиту не виконана, заборгованість не була погашена, то з 2010 року у банку виникло право на стягнення всієї кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.
Крім того, у Договорі про надання споживчого кредиту від 14.03.2008 визначений кінцевий строк виконання зобов'язання - 11.03.2011 (т.1 а.с.28).
Враховуючи право звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах трирічного строку, а також ті обставини, що з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором Банк звертався у 2010 році, з того часу і до звернення у квітні 2017 року з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, строки позовної давності не переривались, правильними і обґрунтованими є доводи відповідача та її представника про пропущення позивачем строку позовної давності щодо заборгованості по кредитному договору.
Такий висновок відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14).
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Це відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: О.І. Чельник
Судді : Т.М. Авраменко
ОСОБА _9
