Справа №487/10132/14-ц 20.09.2017 20.09.2017 20.09.2017
Провадження №22-ц/784/1437/17
Справа 487/10132/14-ц
Провадження 22ц-784/1437/17 Головуючий по 1 інстанції Корнешова Т.В.
Категорія 05 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20 вересня 2017р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючий - Колосовський С.Ю.,
судді: Ямкова О.О., Локтіонова О.В.,
секретар судового засідання – Лептуга С.С.,
за участі: прокурора Цвікілевич Н.В., представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2017р.
за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,
встановила:
У жовтні 2014р. Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері пред’явив позов до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і з врахуванням подальших уточнень (т.3 а.с.189) про визнання незаконним та скасування п.43,43.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009р., якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 834кв.м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект» з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по пров. Авіаційному,6 у м. Миколаєві, визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЯИ №140144 від 27.11.2009р. з кадастровим номером 4810136300:12:001:0012, виданий ОСОБА_4 та зареєстрований 29.10.2009р. за №010949702036 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; повернення територіальній громаді м. Миколаєва цієї ж земельної ділянки шляхом витребування її у ОСОБА_3
Позивач зазначав, що названа земельна ділянка перебуває у складі земель прибережної захисної смуги Бузького лиману, зеленої зони загального користування, перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення і не може передаватись у власність громадян.
Проте рішеннями Миколаївської міської ради №33/37 від 30.01.2009р., №35/51 від 19.06.2009р. ці землі відводилися для передачі в оренду для обслуговування придбаного майна ТОВ «Миколаївбудпроект» при відсутності договору оренди з останнім. Рішенням Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009р. ці землі відводилися для будівництва житлових будинків громадянам та передавалися їм у власність. В тому числі ОСОБА_4 відведено земельну ділянку площею 834кв.м по пров. Авіаційному,6 у м. Миколаєві та видано державний акт серії ЯИ №140144 на право власності на землю.
13.04.2011р. ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 спірну земельну ділянку, а останній її відчужив 12.10.2012р. ОСОБА_3
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2017р. позов задоволено. Постановлено визнати незаконними та скасувати п.43,43.1. рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009р., якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 834кв.м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект» з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по пров. Авіаційному,6 у м. Миколаєві; визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ №140144 від 27.11.2009р. з кадастровим номером 4810136300:12:001:0012, виданий ОСОБА_4 та зареєстрований 29.10.2009р. за №010949702036 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 834кв.м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0012 по пров. Авіаційному,6 у м. Миколаєві та зобов'язано його повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Додатковим рішенням цього ж суду від 16 червня 2017р. вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради №33/37 від 30 січня 2009р. (п.29) ТОВ «Миколаївбудпроект» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 23502 кв.м. з метою надання її в оренду строком на 10 років для обслуговування придбаного майна на вул. Спортивній,25.
Рішенням Миколаївської міської ради від 19 червня 2009р. №35/51 (п.54) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22156 кв.м, у тому числі 55 кв.м. під капітальною забудовою, 99 кв.м. під спорудами, 1766 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, 20236 кв.м. під зеленими насадженнями, за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання для обслуговування придбаного майна на вул. Спортивній,25. Відповідно до пункту 54.1 зазначеного рішення вказана земельна ділянка була передана ТОВ «Миколаївбудпроект» в оренду строком на 10 років.
10 серпня 2009р. ТОВ «Миколаївбудпроект», в особі директора ОСОБА_6 звернулось із нотаріально посвідченою заявою до компетентних органів та до всіх кого це стосується, про надання згоди на підставі протоколу №6 від 25 червня 2009р. на вилучення земельних ділянок орієнтованою площею 1 000 кв.м. для здійснення 19 громадянам будівництва індивідуальних житлових будинків у пров. Авіаційному у м. Миколаєві, за рахунок земельної ділянки площею 22156 кв.м, наданої рішенням Миколаївської міської ради за №35/51 від 19 червня 2009р. для обслуговування придбаного майна.
Рішенням Миколаївської міської ради №36/61від 04 вересня 2009р. затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 834 кв.м. за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект» з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд у пров. Авіаційному, 6 в м. Миколаєві. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140144. Дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано рішенням міської ради від 19 червня 2009р. №35/70. У подальшому 13 квітня 2011р. ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_5, який у свою чергу продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2012р. Останній отримав державний акт серії ЯО №301214 на право власності на вказану земельну ділянку площею 834 кв.м.
Задовольняючи на підставі ст.ст.21,152 ЗК позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п.43,43.1. рішення Миколаївської міськради №36/61 від 4 вересня 2009р., а також про визнання недійсним державного акта на право власності на землю серії ЯИ №140144 від 27.11.2009 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0012, виданий ОСОБА_4, суд обґрунтовано виходив з того, що названа ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування і входить до земельної ділянки площею 14424кв.м, яка розташована у прибережній захисній смузі і знаходиться на відстані 9 м. від урізу води Бузького лиману, що суперечить ст.ст.58,60,61 ЗК та ст.ст.87,88,91 ВК.
Дані обставини, а саме, що виділена ОСОБА_4 земельна ділянка по пров. Авіаційному,6 у м. Миколаєві знаходиться у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги підтверджуються довідкою Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 04.09.2014р. №17.4374/2 (т.1 а.с.12), актом державного інспектора з ОНПС Держекоінспекції у Миколаївській області (т.1 а.с.13), висновком управління Держкомзему у м. Миколаєві від 18.08.09р. №3241 (т.1 а.с.106-115).
Отже, аргументи щодо безпідставності цих вимог не мають юридичного підґрунтя. До того ж при розгляді даної справи Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016р. заяву ОСОБА_3 задовольнив частково, а рішення судів скасував лише з підстав пов’язаних із застосування інституту позовної давності.
Що ж стосується доводів в апеляційній скарзі відносно права звернення до суду та пропуску строку позовної давності, то суд перевіряючи пов’язані з цим обставини вірно виходив з того, що позивач є належним, а строк позовної давності ним не пропущено.
При цьому суд навів переконливі мотиви з якими погоджується і колегія суддів, а саме, що за правилами ст.45 ЦПК прокурор мав право звертатися до суду з позовом як позивач, оскільки Миколаївська міська рада порушила законодавство щодо обмеження передачі у власність земель прибережної захисної смуги, а тому не могла бути зазначена позивачем по справі.
Прокурор обґрунтував таке звернення порушенням прав народу України на землю, який був обмежений у користуванні благами, які надані йому Конституцією України.
Приймаючи до уваги, що орган місцевого самоврядування, який здійснює від імені територіальної громади міста права власника землі, порушив делеговані йому права, то звернення з таким позовом прокурора є виправданим, оскільки іншим шляхом поновлення прав на землю є неможливим.
Враховуючи те, що прокурор звернувся до суду на захист порушених інтересів як громади, так і державних (суспільних, публічних) інтересів при відсутності іншого органу, який за законом уповноважений на захист цих прав, та набув процесуальні права позивача, то суд у відповідності до положень ст.261 ЦК правомірно виходив з того, що початком перебігу позовної давності є не день прийняття оскаржуваних рішень органом місцевого самоврядування, а час коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав громади та держави. При цьому було враховано, що хоча прокурор й був присутній на засіданні Миколаївської міськради 04 вересня 2009р., але зміст оскаржуваного рішення не вказував про порушення вимог закону при його прийнятті, тобто в ньому, як і в державному акті не було відомостей про розташування ділянки в межах прибережної захисної смуги (пляжної зони) Бузького лиману та рекреаційній (зеленій) зоні загального значення. У зв’язку з чим, а саме виходячи з різних обставин, не було підстав для врахування у повній мірі правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015р. у справі №6-178цс15, від 16 вересня 2015р. у справі №6-68цс15 та від 17 лютого 2016р. у справі №6-2407цс15.
Таким чином, дізнатися про незаконність передачі землі у приватну власність прокурор міг в даному випадку лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування земельної ділянки на місцевості з залученням спеціалістів землевпорядних організацій, отримання від них додаткових відомостей тощо.
Згідно положень ст.19 Закону «Про прокуратуру» прокурор проводить перевірку виконання законів лише за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності та за наявності приводів. Втручання у господарську діяльність інших суб’єктів здійснюється лише у разі, якщо така діяльність суперечить чинному законодавству.
У період 2009-2011 років заяв та повідомлень про порушення законності рішенням міськради до органів прокуратури не надходило, а будівництво на спірній ділянці почало здійснюватись з 2012 року.
Підставою для здійснення прокурорської перевірки стало повідомлення у засобах масової інформації про огородження території на березі лиману металевим парканом та масову порубку зелених насаджень під будівництво котеджів у лютому 2013 року.
Перевірка у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів за повідомленнями у засобах масової інформації проведена на підставі постанови від 11 березня 2013р., за фактом виявлених порушень зареєстроване кримінальне провадження №420131600070000005.
Отже, про дійсне порушення інтересів громади та державних інтересів рішенням Миколаївської міськради прокурор міг довідатись лише при проведенні у встановленому законом порядку перевірки у березні 2013р.
Таким чином, звернувшись з позовом у жовтні 2014 року, прокурор не пропустив позовну давність, встановлену ст.257 ЦК.
Також є законним і обґрунтованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки.
Так, відповідно до положень ст.ст.330,387,388 ЦК власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна і набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Якщо майно, за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), то власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі.
ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку, що розташована у законодавчо визначеній прибережній захисній смузі (пляжній зоні) та на території зелених насаджень загального користування, для житлового будівництва, яка у передбачений законом спосіб не могла набути жодна фізична та юридична особа, внаслідок протизаконних рішень Миколаївської міськради, тобто у спосіб, який лише за формальними ознаками мав вигляд законного.
ОСОБА_5, а від нього ОСОБА_3 набув спірну земельну ділянку за відплатним договором, укладеним з особою, яка, в свою чергу, набувши право власності протизаконно, не набула і законне право її відчужувати.
Крім того, територіальна громада м. Миколаєва, як власник земель комунальної власності, позбулася спірної ділянки внаслідок незаконного розпорядження нею міською радою, в порушення вимог ст.ст.58,60,62 ЗК та ст.ст.87,91 ВК, не у спосіб, передбачений законом, а тому воно не може оцінюватись як вираження волі територіальної громади на відчуження землі.
Виходячи з того, що майно вибуло з володіння власника (територіальної громади) не з його волі, спірна земельна ділянка може бути витребувана з володіння відповідача ОСОБА_3
Право власника на витребування (одержання від будь-кого) належного йому майна кореспондується з обов’язком незаконного володільця повернути майно власнику. Зобов'язання відповідача повернути майно дійсному власнику є шляхом реалізації права на витребування.
Посилання на порушення процесуального закону не можна визнати обґрунтованими, так як суд вирішив спір на підставі заявлених вимог, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.11 ЦПК не порушивши при цьому прав відповідачів. Уточнені позовні вимоги прокурора були прийняті судом до провадження і щодо цих вимог всі учасники процесу могли своєчасно надати свої заперечення та докази на їх підтвердження, а недоліки щодо сплати судового збору усунені шляхом ухвалення додаткового рішення. До того ж наведені аргументи з огляду на положення ч.3 ст.309 ЦПК не є підставою для скасування судового рішення.
Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2017р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді:
