ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 липня 2017 року
Справа № 921/16/14-г/15
УХВАЛА
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
Розглянув скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" №06-2/916 від 16.06.2017 (вх.№12965 від 21.06.2017) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі №921/16/14-г/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", вул. Шкільна, 29, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль
про стягнення заборгованості в сумі 47 067,61 грн.
За участю представників:
відповідача (скаржника): ОСОБА_1, довіреність № 06-4/409 від 14.03.2017р.
позивача (стягувача): не з'явився.
органу ДВС: ОСОБА_2, довіреність №1889 від 27.06.2017р.
Суть справи: Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Галамай О.З.) від 05 березня 2014 року позов задоволено та присуджено стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (46001, м.Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. В.Березовиця, вул. Шкільна, 29, код ЄДРПОУ 31021544) – 47 067 грн 61 коп. основного боргу та 1720 грн 50 коп. судового збору.
18.03.2014 року видано наказ про примусове виконання даного судового рішення.
Ухвалою суду від 16.06.2014 року розстрочено виконання рішення у даній справі терміном на чотири місяці, а саме: до 01.07.2014р. – 12000,00 грн.; до 01.08.2014р. – 12000,00 грн.; до 01.09.2014р. – 12000,00 грн.; до 01.10.2014р. – 12788,11 грн. (з яких: 11067,61грн. – основний борг, 1720,50грн. судового збору).
21.06.2017 року від Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" надійшла скарга №06-2/916 від 16.06.2017р. (вх.№12965 від 21.06.2017) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, згідно якої, та з урахуванням поданих уточнень (заява вх. №13969 від 13.07.2017), підприємство просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017р. ВП 44430779 і постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017р. ВП 44430779 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/16/14-г/15 від 18.03.2014р.
У зв'язку з тим, що суддя Галамай О.З., яка розглядала дану справу, з 01.02.2016 року звільнена з посади судді Господарського суду Тернопільської області, розпорядженням заступника керівника апарату суду від 21 червня 2017 року, у відповідності до п.2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу №921/16/14-г/15 для розгляду скарги на дії органу Державної виконавчої служби (вх.№12965 від 21.06.2017) передано судді Стопнику С.Г.
Ухвалою суду від 23.06.2017 року (суддя Стопник С.Г.) справу №921/16/14-г/15 для розгляду скарги Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" (вх.№12965 від 21.06.2017) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 03.07.2017 року на 10 год. 00 хв.
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд скарги відкладався на 14.07.2017 року, на 21.07.2017 та на 28.07.2017 року на 9 год. 45 хв. з підстав, викладених у відповідних ухвалах, зокрема, для надання можливості органу ДВС подати свої заперечення проти скарги та витребувані судом документи.
Представник скаржника (боржника) в судове засідання 28.07.2017 з’явилася, скаргу (з урахуванням поданих уточнень) підтримала. Додатково просить врахувати подані через канцелярію суду пояснення (вх.№13318 від 03.07.2017, вх.№13969 від 13.07.2017, вх.№14331 від 19.07.2017 та вх.№14389 від 20.07.2017), зокрема про те, що: 29.12.2014 ДП Тернопільський облавтодор" сплачено ТОВ "Агроком" 30000 грн заборгованості, присудженої до стягнення у даній справі; крім того, філією "Тернопільська ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор" надавалися послуги ТОВ "Агроком" в рахунок погашення боргу (в підтвердження чого долучено копії актів приймання-передачі виконаних робіт і товарно-транспортних накладних), а стягнута в процесі зведеного виконавчого провадження сума 2048,77 грн зарахована в погашення заборгованості по іншій справі №921/13/14-г/15. Тому, оскільки примусового стягнення заборгованості по наказу від 18.03.2014 року у справі №921/16/14-г/15 не відбулося, підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, згідно оскаржуваних постанов, відсутні. У зв’язку із наведеним, та керуючись п.9.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", скаржник просить суд визнати недійсними постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017р. ВП 44430779 і постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017р. ВП 44430779 (зазначені уточнення викладені у поясненнях вх.№14389 від 20.07.2017 та судом приймаються як такі що не суперечать чинному законодавству).
Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судових засіданнях проти доводів скаржника заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх.№14078 від 14.07.2017 та вх.№14296 від 19.07.2017). Зокрема, вказує на те, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 (до складу якого з 01.09.2014 року входило і виконавче провадження №44430779 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/16/14-г/15 від 18.03.2014 року) державним виконавцем вживалися заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу по даній справі - неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, копії яких скеровувалися на адресу банківських установ для виконання та боржнику для відома; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника (в підтвердження наведеного долучено копії з матеріалів зведеного виконавчого провадження). Твердження скаржника про те, що до даних правовідносин має застосуватись Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV вважає необгрунтованими, оскільки новим Законом України "Про виконавче провадження" №1404-IIIV від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року (п.7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення") передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. При цьому, просить суд врахувати, що здійснення примусового виконання рішення суду не є окремою виконавчою дією, а складається із сукупності таких дій та заходів примусового виконання. Щодо оскаржуваних постанов, то вказує на те, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до чинного законодавства, зокрема ст.ст.27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, та оскільки виконавчий збір не було стягнуто. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження прийнята у відповідності до ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", калькуляції витрат виконавчого провадження та Наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 року, зареєстрованого у Мінюсті 30.09.2016 за №1300/29430 "Про встановлення виду та розміру витрат виконавчого провадження". Додатково, на вимогу суду, в судовому засіданні 21.07.2017 державним виконавцем долучено до матеріалів справи розрахунок витрат виконавчого провадження №44430779, вказаних в оскаржуваній постанові, а також копію платіжного доручення №238 від 15.07.2016 року про перерахування 2048,77 грн, стягнутих при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь ТОВ "Агроком". Просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Стягувач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши подану скаргу, заслухавши представників скаржника (боржника) та органу державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що остання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 19.08.2014 року відкрито виконавче провадження №44430779 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області, виданого 18.03.2014 року по справі №921/16/14-г/15. Зазначеною постановою боржнику запропоновано самостійно виконати рішення у строк - протягом 7 днів з моменту винесення постанови, та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
01.09.2014 року виконавче провадження №44430779 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36035661.
06.06.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 винесено постанову ВП №44430779 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з тим, що 01.06.2017 року на адресу відділу надійшла заява ТзОВ "Агроком" про повернення виконавчого документа.
Також, зазначеною постановою виведено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Крім того, в п.4 постанови вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 06.06.2018.
Пунктом 1 частини 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо останній подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини 3 ст.40 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 06.06.2017 року винесено постанову ВП №44430779 про стягнення з боржника – ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 4878,81 грн виконавчого збору.
Також, 06.06.2017 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, керуючись ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про стягнення з боржника – ДП "Тернопільський облавтодор ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 200 грн витрат виконавчого провадження.
Як вже вказувалось вище, в обгрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що рішення суду у справі №921/16/14-г/15 органом державної виконавчої служби в примусовому порядку не виконувалось, заходи щодо примусового виконання наказу не проводились, а заборгованість по виконавчому документу погашена поза межами виконавчого провадження, зокрема 30000 грн було сплачено згідно платіжного доручення №559 від 29.12.2014 року, решту заборгованості погашено шляхом взаємозарахування наданих стягувачу послуг в рахунок погашення боргу. За таких обставин, та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.01.2015 у справі №921/205/13-г, а також у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003, скаржник стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження згідно оскаржуваних постанов. При цьому, вважає, що оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу суду розпочато до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIIІ, то мають застосовуватись положення Закону, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент відкриття виконавчого провадження ВП №44430779 регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV із змінами та доповненнями.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі) було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної зокрема у постановах від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г та від 15.11.2016 року у справі №21-5597а/15,2а-2171/11/1370, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, пунктом 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Проте, беручи до уваги відсутність законодавчих приписів щодо застосування на момент повернення виконавчого документа стягувачу положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, а також враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі, як і винесення оскаржуваних постанов ВП №44430779 від 06.06.2017 року здійснено державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII і з посиланням на останній, тому в даному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону в редакції чинній на дату винесення оскаржуваних постанов.
Твердження скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 року суд визнає безпідставними.
Щодо постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №44430779 від 06.06.2017, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору) (надалі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, за приписами вказаної статті, підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є саме наявність фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача вказаних у виконавчому документі сум.
Як вказує державний виконавець, та підтверджується долученими до справи копіями матеріалів з виконавчого провадження, в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 вживались заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу, неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, зокрема: 08.04.2014, 11.07.2014, 29.07.2014, 12.09.2014, 03.11.2014, 02.03.2015, 26.10.2015, 18.11.2015, 09.03.2016, 04.04.2016, 18.05.2017, якими накладався арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника (в підтвердження наведеного долучено копії платіжних вимог №50353187 від 15.05.2017, №№38, 55, 74, 83 від 18.05.2017, №№184, 189, 191, 218, 251 від 07.12.2016, №№86, 109, 136, 146 від 07.06.2016 року, №68, 70, 76 від 23.02.2015 року, №140 від 02.04.2015 року, №№227, 229, 230, 233 від 03.07.2015 року); розпорядженням №36035661, затвердженим начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.07.2016 року, грошові кошти у сумі 267159,84 грн, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661, розподілено між стягувачами по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі на користь ТОВ "Агроком" – 2048,77 грн
Також, державним виконавцем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №238 від 15.07.2016 року про перерахування Відділом примусового виконання УДВС ГТУЮ на користь ТОВ "Агроком" 2048,77 грн, у якому відсутні посилання на номер справи.
Проте, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходились 4 справи за позовом ТОВ "Агроком" до ДП "Тернопільський облавтодор" про стягнення заборгованості, а саме:
- №921/13/14-г/15 (стосовно філії "Тернопільський райавтодор"), рішенням від 05.03.2014 року у якій присуджено до стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь позивача 31008,00 грн заборгованості та 1720,50 грн судового збору;
- №921/14/14-г/15 (стосовно філії "Великоберезовицька ДЕД"), рішенням від 05.03.2014 року у якій присуджено до стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь позивача 56600,00 грн заборгованості та 1720,50 грн судового збору;
- №921/15/14-г/15 (стосовно філії "Бучацький райавтодор"), рішенням від 05.03.2014 року у якій присуджено до стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь позивача 25824,00 грн заборгованості та 1720,50 грн судового збору;
- №921/16/14-г/15 (стосовно філії "Тернопільська ДЕД"), рішенням від 05.03.2014 року у якій присуджено до стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" на користь позивача 47067,61 грн заборгованості та 1720,50 грн судового збору.
Накази про примусове виконання рішень господарського суду по вищеперелічених справах виконувались в межах зведеного виконавчого провадження №36035661.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що:
- згідно платіжного доручення від 29.12.2014 року №559 ДП "Тернопільський облавтодор" самостійно перераховано на користь ТОВ "Агроком" 30000 грн із призначенням платежу – оплата згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 по справі №921/16/14-г/15;
- стягнута під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження з ДП "Тернопільський облавтодор" та перерахована на користь ТОВ "Агроком" згідно платіжного доручення №238 від 15.07.2016 року сума в розмірі 2048,77 грн, згідно долученої бухгалтерської довідки №ОО-0001448 від 30 вересня 2016 року була зарахована ДП "Тернопільський облавтодор" в рахунок погашення боргу по рішенню у справі №921/13/14-г/15;
- в рахунок погашення боргу перед ТОВ "Агроком" філією "Тернопільська ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор" надавалися послуги, в підтвердження чого долучено: копії актів приймання-передачі виконаних робіт і товарно-транспортних накладних на загальну суму 19457,68 грн, копію акту звірки взаємних розрахунків, складеного між філією "Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор" та ТОВ "Агроком" за період 01.01.15-31.05.17.
Наведене свідчить про те, що в рамках зведеного виконавчого провадження №36035661 державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду у справі №921/16/14-г/15 (що підтверджується зокрема, наявними в матеріалах справи копіями постанов про арешт коштів боржника), проте фактичного стягнення з боржника на користь стягувача присуджених за наказом від 18.03.2014 року у справі №921/16/14-г/15 сум не відбулося. При цьому, заборгованість була погашена боржником самостійно та шляхом надання послуг стягувачеві в рахунок погашення боргу (взаємозаліку).
Підставою для стягнення виконавчого збору відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", є фактично стягнуті (повернуті) в примусовому порядку суми. І лише в такому випадку, від стягнутих сум стягується 10 відсотків виконавчого збору. Тому, у разі виконання судового рішення протягом усього періоду виконавчого провадження іншим способом ніж примусове стягнення (зокрема, погашення боргу самим боржником), виконавчий збір не повинен стягуватись, оскільки база нарахування виконавчого збору (10%) у органу ДВС відсутня.
Таким чином, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом у справі №921/16/14-г/15 сум не відбулось, враховуючи положення ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", суд погоджується із твердженням скаржника про те, що правові підстави для винесення постанови від 06.06.2017 ВП №44430779 про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виконавчого збору в розмірі 4878,81 грн (що становить 10% від суми коштів, які підлягали стягненню) були відсутні.
Враховуючи викладене, вимоги скаржника в частині визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 06.06.2017 року ВП №44430779 про стягнення виконавчого збору є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №44430779 від 06.06.2017, то суд відзначає наступне.
За змістом статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1- 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 року "Про встановлення виду та розміру витрат виконавчого провадження", зареєстрованого у Мінюсті 30.09.2016 за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження, відносяться:
1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
8) сплата судового збору.
9) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" послуги за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Як вже зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови від 06.06.2017 №ВП 44430779, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуто з боржника – ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 200 грн витрат виконавчого провадження.
Водночас, в порушення зазначених вище приписів чинного законодавства, в оскаржуваній постанові не зазначено видів та сум витрат, які понесені державним виконавцем.
На вимогу суду, державним виконавцем долучено до матеріалів справи копію калькуляції витрат виконавчого провадження, розробленої відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 та розрахунок витрат виконавчого провадження №44430779, понесених при примусовому виконанні рішення суду, у якому відображено: розмір плати за користування системою автоматизованого виконавчого провадження (51,00 грн), тарифи та послуги поштового зв'язку, що надають в межах України (105,60 грн), друкований аркуш в кількості 91 шт., канцелярські товари (43,40 грн).
Проте, вказаний розрахунок є неконкретизованим та відповідними доказами не підтверджений, відтак доводи державного виконавця про те, що наведені у розрахунку суми витрат понесені саме по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2014 у справі №921/16/14-г/15 та у зв'язку із здійсненням дій по примусовому стягненню коштів, є необгрунтованими (зокрема, з огляду на наявність зведеного виконавчого провадження, яке об'єднує понад 40 виконавчих документів), та не спростовують відсутність зазначення в оскаржуваній постанові видів та сум витрат виконавчого провадження.
За таких обставин, та враховуючи, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 06.06.2017 ВП №44430779 не зазначено видів та сум витрат, які належать до витрат виконавчого провадження відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), вказана постанова підлягає визнанню судом недійсною.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" №06-2/916 від 16.06.2017 (вх.№12965 від 21.06.2017) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі №921/16/14-г/15 – задовольнити.
2. Визнати недійсними постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017 року ВП №44430779 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017 року ВП №44430779, прийняті Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/16/14-г/15 від 18.03.2014р.
Суддя С.Г. Стопник
