ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" березня 2014 р.
Справа № 921/16/14-г/15
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Галамай О.З. при секретарі Вербовській М.І.
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль
про стягнення заборгованості в сумі 47 067,61 грн.
За участю представників:
від позивача: Півторак В.М. - представник, довіреність № 51/543-196-г від 20.01.2014р.
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача в судовому засіданні 22.01.2014р. роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" подано позов до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 47 067,61 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 10.01.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.01.2014р.
В судовому засіданні 22.01.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2014р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання 22.01.2014р. не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 3614 від 17.01.2014р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку уповноваженого представника. В зв'язку з викладеним розгляд справи відкладено на 12.02.2014р.
Ухвалою суду від 12.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 05.03.2014 р. в зв'язку з повторною неявкою представника відповідача в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 05.03.2014 р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, наданих в судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання 05.03.2014 р. втретє не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, однак через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 5970 від 04.03.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на пізніший термін, в зв'язку з систематичним неприбуттям представника Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в судові засідання, та для дотримання розумного строку розгляду справи.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку наступним.
Провадження у справі порушено 10.01.2014 р. Відповідач був належно повідомлений про хід розгляду справи, проте жодних вимог ухвал суду від 10.01.2014 р., 22.01.2014 р., 12.02.2014 р. не виконав. Письмових обґрунтованих пояснень з приводу неможливості виконання вимог суду не надав. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду справи, з огляду на відсутність клопотань про продовження строків вирішення спору, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 05.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
27 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком" поставило покупцеві - Дочірньому підприємству "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" через його філію "Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця" товар (пісок), що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними № РН-0000007 від 27.01.2012р. на загальну суму 22 680,00 грн., № РН-0000014 від 28.02.2012р. на загальну суму 21 672,00 грн., № РН-0000023 від 29.03.2012р. на загальну суму 15 624,00 грн.
Зазначений товар отриманий відповідачем через його представника Завадського Миколу Дмитровича на підставі довіреностей № 34 від 26.01.2012р. та № 88 від 29.03.2012 р.
Проте вартість поставленого товару відповідач оплатив частково.
Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 47 067,61грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2013 р., скріпленого підписами та печатками обох сторін.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агроком" поставило покупцеві, ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" через його філію " Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця " товар, що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними № РН-0000007 від 27.01.2012р. на загальну суму 22 680,00 грн., № РН-0000014 від 28.02.2012р. на загальну суму 21 672,00 грн., № РН-0000023 від 29.03.2012р. на загальну суму 15624,00 грн. Проте вартість поставленого товару відповідач оплатив частково.
Відповідно до п. 1.7. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.13 р, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Таким чином станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 47 067,61 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2013 р. та підлягає до стягнення на користь позивача.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (46001, м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт В.Березовиця, вул. Шкільна, 29, код ЄДРПОУ 31021544) - 47 067 (сорок сім тисяч шістдесят сім) грн. 61 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2014р.
Суддя Галамай О.З.
