ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2017 р.
Справа № 804/4439/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у склад колегії:
головуючого судді судді судді
Єфанової О.В. Бондар М.В. Захарчук-Борисенко Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправної бездіяльності, та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" до Державної служби геології та надр України в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру щодо продовження дії документу дозвільного характеру - спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України;
поновити дію спеціального дозволу №3460 на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 46 (сорок шість) місяців 9 (дев'ять днів);
зобов'язати Державну службу геології та надр України здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004р. № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 46 (сорок шість) місяців 9 (дев'ять днів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, незважаючи на наявність судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу про анулювання спеціального дозволу на користування надрами та наявність відповідних звернень позивача, вчиняється протиправна бездіяльність щодо здійснення відповідних дій по поновленню дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004 за №3460.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що анулюванню спеціального дозволу на користування надрами №3460 від 14.10.2004 з метою видобування вуглевміщуючих шламів у межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського комбінату» передувало проведення перевірки діяльності надрокористувача, що підтверджується актом перевірки правил користування надрами вимог спеціального дозволу (ліцензії) при експлуатації родовищ корисних копалин від 23-24.12.2010 № 257/3460-Д, що складений Державною організацією «Південна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» за результатами якої встановлено порушення законодавства України. Задовольняючи позовні вимоги у справі № 804/15835/14, щодо скасуванню наказу Держгеонадр України від 05.08.2011 року № 48 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3460, суд виходив виключно з того, що Держгеонадрами порушено процедуру анулювання спеціального дозволу, та наголошував, що відповідно но норм Кодексу України про надра у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється виключно у судовому порядку.
Саме цей факт став причиною скасування наказу від 05.08.2011 року № 48, а не підстави з яких спеціальний дозвіл було анульовано.
Крім того, суд у справі № 804/15835/14, розглядаючи питання щодо поновлення дії дозволу прийшов до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання Державної служби геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами №3460, виданого 14 жовтня 2004 року ТОВ НВП «Екололгія-Дніпро 2000» на видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського комбінату», та внести відповідні зміни до Єдиного ліцензійного реєстру, скасувавши запис про анулювання спеціального дозволу № 3460 від 14.10.2014 року задоволенню не підлягає, виходячи з того що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України видано спеціальний дозвіл на користування надрами реєстровий №3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ.
Термін дії дозволу - 10 років, тобто до - 14 жовтня 2014 року.
Наказом Держгеонадра України від 05.08.2011р. №48 спеціальний дозвіл №3460 від - 14.10.2004р. на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» анульовано.
ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000», вважаючи Наказ Держгеонадр України від 05.08.2011р. №48 про анулювання спеціального дозволу №3460 від 14.10.2004р. на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» протиправним, звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
За наслідками розгляду позовної заяви Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.12.2014р. у справі № 804/15835/14 прийнято постанову, якою позов задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 05.08.2011 року за № 48 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3460, виданого 14 жовтня 2004 року Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Екололгія-Дніпро 2000» на видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату».
Державна служба геології та надр України не погодилася з вищевказаною постановою від 16.12.2014р. у справі № 804/15835/14 та подала до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
За наслідками розгляду апеляційної скарги 07.07.2015р. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою у справі № 804/15835/14 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишив без задоволення, а постанову від 16.12.2014р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/15835/14 - без змін.
Ухвалою від 11.02.2016р. Вищого адміністративного суду України у справі К/800/35622/15 постанова від 16.12.2014р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/15835/14 та ухвала від 07.07.2015р. Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/15835/14 залишені без змін.
З метою продовження дії спеціального дозволу на час розгляду незаконного анулювання, Позивач 06.06.2016р. звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою (вих. №4-06), якою просив здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про подовження дії спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 від 14.10.2004р. з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ спеціального дозволу на користування надрами на 38 місяців 9днів.
Відповіді на вищевказану заяву Позивач не отримав.
Позивач 05.07.2016р. звернувся до Відповідача з листом №2-07, яким вимагав повідомити про результати розгляду заяви № 4-06 від 06.06.2016р.
Листом від 14.07.2016 року за №12079/13/1416 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Екололгія-Дніпро 2000», що з метою внесення відомостей щодо судових рішень до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами, Державна служба геології та надр України листом від 30.03.2016 № 5072/13/14-16 направила до ДНВП «Геоінформ України» інформацію про скасування наказу Держгеонадр від 05.08.2011 № 48 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3460 від 14.10.2004, наданого TОB «НВП «Екологія-Дніпро 2000» з метою видобування шламу вуглевмісного техногенного родовища «Шламонакопичувач ВАТ «Дніпровський меткомбінат». Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Скасування акту суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту. Таким чином, у випадку скасування рішенням суду наказу Держгеонадр про зупинення дії або анулювання дозволу, відсутні правові підстави для видачі наказу Держгеонадр про поновлення дії дозволу.
На запит суду, ДНВП «Державний інформаційний геологічний фонд України» надав інформацію згідно якої, внесено запис про скасування наказу від 05.08.2011 року №48 в частині анулювання спецдозволу №3460 від 14.10.2004 року.
В силу положень статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Відповідно до положень статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
А відтак, спеціальний дозвіл на користування надрами є документом дозвільного характеру.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини сьомої статті 41 Закону України « Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Поновлення документа дозвільного характеру відбувається шляхом здійснення відповідного запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно п.25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, Державна служба геології та надр України наказ про поновлення спецдозволу №3460 від 14.10.2004 року не видавала.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби геології та надр України щодо невидачі наказу про поновлення спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 від 14.10.2004 року та щодо нездійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру щодо продовження дії документу дозвільного характеру - спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі «Рисовський проти України» зазначено «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Згідно Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Проте, як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд також зазначає, що у справі «ПайнВеліДевелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Таким чином, суд прийшов до висновку щодо необхідності поновлення дії спеціального дозволу №3460 на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України та зобов'язання Державної служби геології та надр України здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004р. № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України.
Однак, суд не погоджується з позицією позивача щодо поновлення дії спеціального дозволу №3460 на 46 місяців 9 днів, з огляду на те, що вказаний дозвіл видавався терміном на 10 років та з моменту його зупинення з 05.08.2011 року до закінчення терміну дії дозволу залишалось 38 місяців 9 днів, а тому навіть з урахуванням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі № 804/15835/14 суд не може поновити дію спеціального дозволу на термін, який в сукупності буде складати більше 10 років.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі наказу про поновлення спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 від 14.10.2004 року та щодо нездійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру щодо продовження дії документу дозвільного характеру - спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України
Поновити дію спеціального дозволу №3460 на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 38 місяців 9 днів.
Зобов'язати Державну службу геології та надр України здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004р. № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004р. ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів Українина 38 місяців 9 днів.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" судові витрати в розмірі 1378 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Суддя Суддя
О.В. Єфанова М.В.Бондар Н.В.Захарчук-Борисенко
