Справа № 495/1335/17
№ провадження 2-а/495/59/2017
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про закриття провадження у справі
26 травня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря – Савенко М.В.,
за участю адвоката – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_3 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 04.11.2005 року №1044-ІV «Про затвердження проекту відведення та подання СПД ОСОБА_5 в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 0.4294 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, провулок Водопровідний, 1-«В» для розміщення будівельної бази»; визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.12.2015 року №28-VІІ «Про перехід права оренди земельної ділянки по провулку Водопровідному, 1-«В».
До суду від представника відповідача ОСОБА_3 міської ради Одеської області надійшло клопотання, відповідно до якого зазначає, що за своєю правовою суттю рішення відповідача є ненормативним актом індивідуальної дії, юридична сутність якого зводиться до одноразового застосування та який вичерпує свою дію фактом його виконання. На даний час оскаржуване рішення відповідача є виконаним.
Посилається п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.04.2009 року №7-рп/2009, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Крім того, зазначає, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 01.03.2013 року №7, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, в зв’язку із чим просить суд провадження по справі закрити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 доводи клопотання підтримав, просить суд його задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_7 проти клопотання заперечував, вказуючи, що позов має розглядатися в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства, в зв’язку із чим просить суд в задоволенні клопотання відмовити.
Адвокат в інтересах третьої особи ОСОБА_1 вирішення клопотання залишив на розсуд суду.
Вислухавши думку сторін, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, відповідно до п.2 вищевказаного Пленуму.
Згідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене, той факт, що спір виник з приводу оскарження рішень органу місцевого самоврядування від 04.11.2005 року №1044-ІV «Про затвердження проекту відведення та подання СПД ОСОБА_5 в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 0.4294 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, провулок Водопровідний, 1-«В» для розміщення будівельної бази», а також рішення від 30.12.2015 року №28-VІІ «Про перехід права оренди земельної ділянки по провулку Водопровідному, 1-«В», суд вважає, що він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 158, 159, 160 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень – задовольнити.
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень – закрити.
Роз’яснити ОСОБА_2, що його вимоги до ОСОБА_3 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами підсудності, встановленими цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
