КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24284/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство"Авеста Страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері у сфері ринків фінансових послуг, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 29 вересня 2015 року №2341 "Про усунення порушень ліцензійних умов Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" в частині порушення ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зазначені в пункту 1 констатуючої частини цього розпорядження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері у сфері ринків фінансових послуг від 29 вересня 2015 року №2341 "Про усунення порушень ліцензійних умов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" в частині порушення ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зазначені в пункту 1 констатуючої частини цього розпорядження; присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2015 року №6/13-15 проведено перевірку дотримання суб'єктом господарювання (ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування") вимог законодавства у сфері надання страхування послуг, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2015 року №13/13-15.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, відповідачем встановлено, що протоколом зборів учасників ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" від 17 грудня 2013 року №44 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на 40 000 000,00 грн. за рахунок частини чистого прибутку товариства за 2013 рік та затверджено статутний капітал в розмірі 80 000 000,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що зареєстровані зміни до статуту товариства, затвердженого 19 грудня 2013 року на суму 40 000 000,00 грн. не проводились через касу та/або поточні рахунки ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування".

На підставі цього відповідач в акті перевірки від 25 вересня 2015 року №13/13-15 робить висновок про порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги, зокрема не дотримання вимог до формування та/або зміни розміру статутного капіталу страховиком, що призвело до порушення пункту 2 статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", абзацу 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про страхування" та пункту 2.6 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року №40.

Відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 29 вересня 2015 року №2341 "Про усунення порушень ліцензійних умов Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" постановлено: зобов'язати ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" усунути порушення ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 1, 3, 4 констатуючої частини цього розпорядження, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 29 жовтня 2015 року; зобов'язати ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" усунути порушення ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 2, 5-11 констатуючої частини цього розпорядження, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 20 жовтня 2015 року.

Позивач вважає розпорядження відповідача від 29 вересня 2015 року №2341 в частині порушення ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, зазначені в пункту 1 констатуючої частини цього розпорядження незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим і звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що висновок відповідача про не розміщення позивачем сформованого статутного капіталу у розмірі 80 000 000,00 грн. на банківських рахунках товариства під час збільшення його розміру, що призвело про порушення ним пункту 2 статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", абзацу 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про страхування" та пункту 2.6 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року №40, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого від 23 листопада 2011 року №1070/2011 (надалі - Положення №1070/2011), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пунктом 10 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-III (далі Закон України №2664-III) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 39 Закону України №2664-III встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (далі Закон України №85/96-ВР) уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Підпунктом 41 пункту 4 Положення №1070/2011 встановлено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Відповідно до пп. 19 п. 6 Положення №1070/2011 Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" при створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (складеного) капіталу, статутний (складений) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про страхування" при створенні страховика-резидента або збільшенні зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного капіталу страховика-резидента цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності, зокрема наявності сплаченого статутного капіталу для страховиків-резидентів або гарантійного депозиту для філій страховиків-нерезидентів та наявності гарантійного фонду страховика(абзац 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про страхування").

Як свідчать матеріали справи, протоколом зборів учасників ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" від 17 грудня 2013 року №44 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на 40 000 000,00 грн. за рахунок частини чистого прибутку товариства за 2013 рік та затверджено статутний капітал в розмірі 80 000 000,00 грн. У зв'язку із збільшенням статутного капіталу до 80 000 000,00 грн. 19 грудня 2013 року зареєстровано нову редакцію статуту ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" за №10741050025028877.

З наданих позивачем документів, вбачається, що в бухгалтерському обліку останнього відображено операції по збільшенню статутного капіталу за рахунок реінвестиції частини чистого прибутку товариства, тобто учасники товариства поповнили статутний капітал за рахунок розподілу чистого прибутку.

Так, на момент збільшення статутного капіталу ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" з 40 000 000,00 грн. до 80 000 000,00 грн. відповідні кошти у розмірі 40 000 000,00 грн. - перебували на балансі ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" в якості нерозподіленого прибутку, які в подальшому були використані під час здійснення власної господарської діяльності, що не суперечить положенням частини 2 статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Крім того, в матеріалах справи наявний аудиторський висновок від 07 лютого 2014 року, яким підтверджено, що станом на 31 грудня 2013 року статутний капітал товариства становить 80 000 тис. грн., сформований у відповідності до вимог законодавства та сплачений повністю у встановлені терміни; вартість чистих активів товариства становить 88601,3 тис. грн. та перевищує розмір зареєстрованого статутного капіталу на 8601,3 тис. грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що оскільки на момент збільшення статутного капіталу ТДВ "Страхове товариство "Авеста Страхування" відповідні кошти перебували на балансі товариства, то в останнього була відсутня потреба вносити вказані кошти через касу та/або поточні рахунки товариства.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий :

Судді :

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.