Справа № 226/1437/16-ц
Справа № 226/1437/16-ц
Провадження № 2/226/9/2017
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2017 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Мітюхіній О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Мирнограді Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго», третя особа комунальне підприємство «Служба єдиного замовника», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго» про встановлення договору зупиненим,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі за текстом ОКП «ДТКЕ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, в обґрунтування якого вказав, що відокремлений підрозділ позивача – «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа», здійснюючи свою діяльність з виробництва теплової енергії та надання її споживачам, надав в опалювальний період 2014-2016 роки теплову енергію у квартиру з опалювальною площею 73,20 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_2 У даній квартирі відповідач зареєстрований з 29.06.1979 року, на його ім’я на підприємстві відкрито особовий рахунок № 4897, відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію. Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є споживачами житлово-комунальних послуг. Між ОКП «ДТКЕ» та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку. Оскільки відповідач самовільно відключився від мереж централізованого опалення та не відновив внутрішньо-квартирну систему теплопостачання, починаючи з 01.10.2010 року відповідачу нараховується плата за вказані послуги. Виникла заборгованість у період з 01.10.2010 року по 01.07.2013 року в сумі 9017,96 грн була стягнута з відповідача за рішенням Димитровського міського суду від 05.03.2014 року разом з 3% річних в сумі 458,27 грн. За рішенням Димитровського міського суду від 02.10.2014 року з відповідача стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2013 року по 01.05.2014 року в сумі 1100,51 грн, разом з інфляційними витратами в сумі 27,07 грн та 3% річних в сумі 08,71 грн. У період з 01.10.2014 року по 01.05.2016 року позивачу нараховувалась плата за постачання теплової енергії відповідно до показів лічильника теплової енергії за існуючими на той час тарифами, яка склала 5552,14 грн. З січня 2016 року по квітень 2016 року відповідачу скористався субсидією на оплату за опалення. Тому, обов’язкова частина оплати за січень-березень 2016 року становить 457,93 грн щомісячно, за квітень 2016 року – 307,63 грн, решта коштів відшкодовано відділом субсидій за державні кошти. У зв’язку з тим, що відповідач не здійснює оплату наданих послуг з постачання опалення, позивач у порядку позовного провадження просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надану теплову енергію у розмірі 4032,78 грн за період з 01.10.2014 року до 01.05.2016 року, 3% річних в сумі 62,47 грн, інфляційні збитки в сумі 419,35 грн за період з 21.11.2014 року по 20.04.2016 року та понесені ним судові витрати в сумі 1378 грн.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідача обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про встановлення договору розірваним, в обґрунтування якого вказав, що він є власником квартири, розташованої за адресою: м.Мирноград Донецької області, м-н «Молодіжний», б.26. кв.87, у якій проживє з 1976 року по теперішній час. Квартира була обладнана приладами центрального опалення. Проте,у 2008 році він написав заяву до «Димитровтепломережі» з проханням очистити труби. В червні - липні 2008 року у його присутності, двох слюсарів та інспектора по житлу ОСОБА_4 були зняті усі батареї в його квартирі та поставлені перемички. З 2008 року він не користується послугами центрального опалення. Самовільно він не відключався від центрального опалення. На усні звернення до «Димитровтепломережі» для повернення його батарей останній не реагував. Він вважає, що тепломережа втратила інтерес до виконання договору. 08.10.2008 року в його квартирі інспектор по житлу ОСОБА_5 склала акт обстеження квартири, із якого вбачається, що в квартирі відсутні засоби центрального опалення. Тому, він просить суд вважати укладений між ним та відокремленим підрозділом позивача «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» договір про надання послуг з теплопостачання розірваним з червня 2008 року.
Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, вказавши, що оскільки з червня 2008 рок йому не надаються послуги з теплопостачання у зв’язку з відсутністю у його квартирі приладів опалення, він вважає, що договір був зупинений через припиненням надання послуг з теплопостачання, тому просить вважати укладений між ним та відокремленим підрозділом позивача «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» договір зупиненим з червня 2008 року.
У судовому засіданні представник позивача ОКП «ДТКЕ» ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, вказавши, що відключення споживача від мереж центрального опалення здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку. Діюче законодавство не дозволяє відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення. Відповідач самовільно без узгодження з органом місцевого самоврядування відключився від мереж центрального опалення, що забороняється, бо це погіршує умови експлуатації внутрішньо будинкової системи і мешкання всіх або окремих громадян у житловому будинку, і не є підставою для звільнення або зменшення плати за теплову енергію. Про самовільне відключення підприємству стало відомо під час розгляду першого позову про стягнення з відповідача виниклої заборгованості з оплати наданих послуг з теплопостачання.
Зустрічний позов не визнала у повному обсязі. Вказала, що між позивачем та відповідачем існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку. Мешкаючи в багатоповерховому будинку, в який позивач падає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого часу, позивач своїми діями підтвердив наявність між сторонами фактичних договірних відносин, внаслідок яких у нього виникли щомісячні обов'язки по сплаті послуг з теплопостачання. Крім того, на опалювальні періоди 2015-2016 роки та 2016-2017 роки ОСОБА_6 подав заяву до управління соціального захисту населення про надання йому субсидії на відшкодування плати за опалення. Ця заява задоволена. Починаючи з жовтня 2015 року на особовий рахунок № 4897 зараховуються державні кошти на відшкодування плати по субсидії. Від отримання субсидії відповідач не відмовлявся, про повернення державі грошових сум по субсидії не заявляв. Це свідчить про визнання ним фактичних договірних відносин між сторонами по справі. На підставі складеного балансоутримувачем КП «Служба єдиного змовника» акта від 01.12.2008 року про відсутність приборів опалення у квартирі відповідача підприємством у період з 01.11.2008 року до 11.10.2010 року по особовому рахунку № 4897 плата за опалення не нараховувалось. Під час надання цього акту ОСОБА_2 було роз'яснено про необхідність підключення до системи теплопостачання із встановленням приладів опалення в його квартирі та було попереджено про відновлення нарахувань за опалення по особовому рахунку № 4897, який відповідає його квартирі. Приймаючи до уваги, що йому, як власнику квартири, було надано достатньо часу для відновлення приладів опалення в квартирі, які він демонтував, то починаючи з початку опалювального періоду 2010-2011 років, а саме, з жовтня 2010 року по особовому рахунку № 4897 розпочато нарахування за теплову енергію, оскільки ОСОБА_2 відключився від мережі централізованого опалення без дотримання встановленого порядку, а самовільне відключення приладів опалення не може бути підставою для ненарахування плати за надану теплову енергію, так як суперечить чинному законодавству України. Діючим законодавством не передбачена форма та порядок складання акта про самовільний демонтаж приладів опалення, оскільки самовільне відключення від системи централізованого опалення заборонено. Складені житловими організаціями акти, не являються актами суб’єкта владних повноважень і не зобов'язують позивача до будь-яких дій. Також підприємство не має ніякого відношення до відновлення приборів опалення споживачів, оскільки точкою розподілу зовнішніх і внутрішнх комунікацій для тепломережі – є вентиль або трійник біля будинку. Отже, вона вважає, що вимоги ОСОБА_7 про розірвання або зупинення договору між ним та підприємством не грунтуються на нормах закону.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, підтримуючи свій зустрічний позов в уточненому варіанті, позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» не визнав у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у зустрічному позові. Також вказав, що з 2005 року він письмово звертався до ЖЕКу і до виконкому місцевої ради про заміну або промивку батарей, які прийшли у непридатність. У 2008 році за розпорядженням начальника ЖЕКу прибори опалення у його квартирі були зняті на промивку, після чого назад не повернуті. З того часу з вини ЖЕКа теплова енергія ним не споживалась. Дозвіл на відключення від мережі централізованого опалення він не отримував. Прибори опалення не відновлював. Вважає, що з 2008 року договір у зв’язку з цим було зупинено. У 2016 році ним оформлена субсидія, про припинення якої він не заявляв.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, додавши, що з 2010 року по 2016 рік позивач не приймав заходів по відновленню приборів опалення у квартирі ОСОБА_2, не зробив їх поточний ремонт, що вказує на те, що підприємство втратило інтерес до виконання договору.
Представник третьої особи комунального підприємства «Служба єдиного замовника» (далі за текстом КП «СЄЗ») ОСОБА_8 позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» підтримала, на відміну від зустрічного позову, вказавши, що багатоквартирний будинок № 26 м-ну «Молодіжний» в м.Мирнограді Донецької області, у якому розташована належна ОСОБА_2 квартира, перебуває на балансі у КП «СЄЗ», та в управлінні ОСББ «Молодіжне». Відповідач не має право відключатися від централізованого опалення без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування. Після демонтажу приборів опалення у квартирі відповідача останньому було вручено попередження від 01.12.2008 року про встановлення батарей у його квартирі протягом року, які той на підставі рішення місцевої ради повинен поновити самостійно за власний кошт. Цей обов’язок власник квартири не виконав, а тому вважається таким, що самовільно відключився від системи централізованого опалення.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов ОКП «ДТКЕ» підлягає задоволенню, тоді як зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.06.1979 року зареєстрований за адресою: м.Мирногад (колишній м.Димитров) АДРЕСА_2; є власником вказаної квартири, житлова площа якої становить 53,0 кв.м; квартира розташована у п’ятиповерховому будинку, підключена до об’єднаної системи централізованого опалення, що підтверджується довідкою приватного підприємства «ПЖФ «Гарант-Сервіс» і не спростовується відповідачем (а.с.6).
Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 29.06.2016 року скасовано винесений 26.05.2016 року наказ Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-н/226/111/2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОКП «ДТКЕ» заборгованості за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_3, за період з 01.10.2014 року по 01.05.2016 року в сумі 6081 грн та судового збору в розмірі 689,00 грн (а.с.5).
Представник позивача ОСОБА_1 у суді пояснила, що нарахування плати відповідачу за відпущену теплову енергію проводилося за затвердженими в установленому порядку тарифами відповідно до постанов НКРЕ України від 17.10.2014 року № 146 у розмірі 537,18 грн. за 1Гкал (з ПДВ), який діяв до 01.05.2015 року, та від 11.03.2015 року № 1171 у розмірі 814,59 грн. за 1Гкал (з ПДВ), який діяв до 01.08.2016 року; на підставі актів включення (відключення) жилого будинку № 26 м-ну «Молодіжний» м.Димитров (нині м.Мирноград) до системи центрального теплопостачання від 24.10.2014 року, від 29.01.2015 року, від 14.02.2015 року, від 31.03.2015 року, від 15.10.2015 року, від 08.04.2016 року; рішень виконавчого комітету Димитровської міської ради № 144 від 15.10.2014 року, № 362 від 24.10.2014 року, № 102 від 26.03.2015 року, № 291 від 15.09.2015 року, № 146 від 23.03.2016 року та № 147 від 04.04.2016 року про початок та закінчення опалювальних періодів та актів зняття показів теплового лічильника, який встановлено на будинку споживача, від 31.10.2014 року, від 28.11.2014 року, від 30.12.2014 року, від 30.01.2015 року, від 27.02.2015 року, від 21.03.2015 року, від 30.10.2015 року, від 20.11.2015 року, від 30.12.2015 року, від 29.01.2016 року (а.с.75-82, 164-167, 168-173, 174-176).
Згідно за розрахунками позивача сума заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою перед позивачем за період з 01.10.2014 року до 01.05.2016 року склала 4032,78 грн, 3% річних - 62,47 грн, інфляційні збитки - 419,35 грн за період з 21.11.2014 року по 20.04.2016 року (а.с.7, 8, 177).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що сума заборгованості по зрівнянню з сумою, стягнутою за скасованим судовим наказом зменшилася за рахунок врахування субсидії на оплату теплової енергії, яка була призначена ОСОБА_2 з 01.01.2015 року на опалювальний період.
Відповідач у суді підтвердив, що у спірний період ним не було оплачено жодного платежу.
Також з наданих до суду розрахунків позивача вбачається, що нарахування платежів за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3, провадяться по особовому рахунку № 4897, відкритому на ім’я відповідального власника квартири ОСОБА_2
Актами від 08.10.2008 року та від 01.12.2008 року, складеними інспектором по житлу КП «СЄЗ» ОСОБА_5, зафіксовано, що у квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_3, прибори централізованого опалення відсутні, через квартиру проходять транзитом стояки централізованого опалення (а.с.142).
01.12.2008 року адміністрацією КП «СЄЗ» на ім’я ОСОБА_2 спрямоване попередження про необхідність у строк до 15.03.2009 року провести роботи по відновленню внутрішньо квартирної системи центрального опалення з посиланням на п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, відповідно до якого ремонт внутрішньо квартирних інженерних комунікацій до тарифу квартплати не входить (а.с.162).
У судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_5 підтвердила факт відсутності приборів опалення у квартирі ОСОБА_2, який вона відобразила у складеному нею акті, коли працювала інспектором у КП «СЄЗ». Безпосередньо при демонтажі батарей вона не була присутня. Також вказала, що квартира відповідача підключена до системи централізованого опалення. За установку приборів опалення у квартирі несе відповідальність власник квартири або квартирозйомщик. Тепломережа відповідає лише за подачу теплоносія до будинку, ніяких ремонтних робіт ані у будинку, ані у квартирах вона не проводить. За підвальну розводку відповідають жеки. Для поновлення приборів опалення нею від імені адміністрації КП «СЄЗ» було виготовлено попередження для ОСОБА_2 Обставини вручення цього повідомлення ОСОБА_2 їй не відомі.
Згідно актам-претензіям, складеним ОСОБА_2 та головою ОСББ «Молодіжне» 29.10.2014 року, 26.11.2014 року. 26.12.2014 року. 25.01.2015 року. 28.02.2015 року, 30.03.2016 року, 28.10.2015 року. 26.11.2015 року. 26.12.2015 року, 25.01.2016 року, 29.02.2016 року та 30.03.2016 року, споживач висловлює претензію позивачу з приводу того, що він фактично не користується послугами централізованого опалення через відсутність у квартирі приборпів опалення, у квартирі наявні лише стояки опалення, квартира опалюється електричним котлом (а.с.144. 146-160).
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що ці акти-претензії він спрямував до позивача з проханям зробити перерахунок оплати тепла. Також пояснив, що дозвіл на відключення від мережі централізованого опалення і встановлення альтернативного він в органі місцевого самоврядування не отримував.
За приписами ст.162 ЖК України, ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями жилих будинків.., затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92, та у редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 року, власник та його повнолітні члени сім’ї зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно за ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст.68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідача, як встановлено судом, між сторонами не укладався.
Суд вважає, що відкриття особового рахунку № 4897 за адресою розташування належної відповідачу квартири, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку № 26 м-ну «Молодіжний» в м.Димитров до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами.
Про існування між сторонами цивільних прав та обов’язків також свідчать звернення відповідача до позивача з актами-претензіями з метою здійснення перерахунку вартості наданої послуги з теплопостачання через відсутність приборів опалення, використання відповідачем наданої послуги для задоволення власних потреб до зняття приборів опалення і оплата цієї послуги, отримання в управлінні соціального захисту населення субсидії на відшкодування плати за опалення.
Крім того, наявність договірних відносин між сторонами підтверджується наявними судовими рішеннями по справам між ОСОБА_2 та ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
Так, рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05.03.2014 року позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь ОКП «ДТКЕ» стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2010 року по 01.07.2013 року в сумі 9017,96 грн, 3% річних в сумі 458,27 грн та судовий збір в сумі 236,80 грн. Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року залишено без змін (а.с.9-11).
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 02.10.2014 року позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» задоволені у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОКП «ДТКЕ» стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2013 року до 01.05.2014 року в сумі 1100,51 грн, 3% річних в сумі 08,71 грн, інфляційні збитки в сумі 27,07 грн та судовий збір в сумі 243,60 грн (а.с.12-13).
Згідно довідки позивача від 03.04.2017 року вказані судові рішення виконані у повному обсязі шляхом відрахувань у примусовому порядку з пенсії відповідача.
Згідно за ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.
Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.
Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 року) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.
Судом не встановлено будь-яких доказів щодо отримання дозволу на відключення квартири відповідача, яка за технічною характеристикою обладнана системою централізованого опалення, від цієї системи, як і звернень відповідача у спірний період з приводу неякісних послуг з теплопостачання.
Натомість, у зв’язку з невиконанням відповідачем припису позивач, починаючи з жовтня 2010 року розпочав нарахування по особовому рахунку № 4897 за теплову енергію.
Крім того, факт самовільного відключення відповідача від мереж централізованого опалення вже встановлений і доведений у вищенаведених рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на приведене доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання ним цих послуг у зв’язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки ним порушено встановлений Правилами порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
За приписами ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини: дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо зимовий період.
На підставі рішення Димитровської міської ради № 1У/4-3 від 22.06.2002 року будинок № 26 м-ну «Молодіжний» в м.Димитров, як об’єкт комунальної власності, переданий на баланс КП «СЄЗ» (а.с.178, 179).
Рішенням виконавчого комітету Димитровської міської ради № 447 від 11.10.2006 року щодо тарифів на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій затверджено перелік робіт, що виконуються за рахунок коштів мешканців квартир. До цього переліку увійшли, зокрема, ремонт, заміна або устновлення приладів опалення.
Відповідно до п.4 та п.5 ст.319 ЦК України власність зобов’язує, орієнтуючи власника на те, що кожен з них не лише має суб’єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використаннч цих прав. Власник не може використовуваи прво власності на шкоду правам та свободам громадян.
Згідно за ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 383 ЦК України також зазначено, що власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання. забезпечувати його схоронність, утримувати у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування , підвищувати благоустрій житла та ін. Ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.
Отже, саме відповідач зобов’язаний підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані. Покладання відповідачем обов’язку на житлово-комнальні служби та на позивача з приводу заміни приборів опалення не ґрунтується на законі.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, фактично надавалася послуга з теплопостачання у будинок № 26 м-ну «Молодіжний» м.Мирнограда, оскільки він самовільно, без законних підстав відключив свою квартиру від мереж централізованого опалення, що не є підставою для зупинення договору та звільнення або зменшення плати за теплову енергію.
Таким чином, позовні вимоги ОКП «ДТЕК» підлягають задоволенню, а зустрічний позов відповідача є таким, що задоволенню не підлягає.
Згідно за ст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов’язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи дану норму закону, вимоги позивача та наявну заборгованість з відповідача також підлягає стягненню 3% річних в сумі 62,47 грн. та інфляційні збитки в сумі 419,35 грн., розраховані за період невиконання грошового зобов’язання з 21.11.2014 року по 20.04.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно за ч.2 ст.99 ЦПК України у разі скасування судового наказу внесена сум судового збору не повертається, а зараховується до суми судового збору, встановленої до позовної заяві у разі пред’явлення позову до боржника у порядку позовного провадження.
При зверненні до суду з даним позовом ОКП «ДТКЕ» сплачено судовий збір в сумі 689,00 грн. (а.с.1). З урахуванням сплаченої суми судового збору при зверненні позивача до суду з заявою про видачу судового наказу (689,00 грн) загальна сума судового збору, сплачена позивачем у цьому спорі, складе 1378,00 грн., що відповідає розміру судового збору при зверненні до суду з позовом майнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Отже, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ОКП «ДТКЕ» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
На підставі ст.ст.67, 68, 162 ЖК України, ст.ст.11, 509, 525, 625 ЦК України, законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та № 45 від 24.01.2006 року, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 99, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго», третя особа комунальне підприємство «Служба єдиного замовника», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2014 року до 01 травня 2016 року в сумі 4032 грн 78 коп., інфляційні збитки в сумі 419 грн 35 коп., 3 % річних в сумі 62 грн 47 коп. за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року, а всього 4514 (чотири тисячі п’ятсот чотирнадцять) грн 60 коп., та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго» про встановлення договору зупиненим відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07.04.2017 року.
Суддя Ж.Є.Редько
