ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2017 р.
Справа № 915/693/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: С.В. Таран,
Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,
при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №09-01/54 від 11.10.2016;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 про розстрочку виконання рішення
у справі №915/693/16
за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”
про стягнення 106 550 267,58 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017, у справі №915/693/16 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі – ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”): 15145906,06 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 1618416,92 грн 3% річних, 11003263,79 грн пені, 3433531,92 грн штрафу, 88534,33 грн витрат по сплаті судового збору; відмовлено в позові в частині стягнення: 55975012,09 грн основного боргу, 4833626,93 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 9035,04 грн 3% річних, 11097942,92 грн пені та 3433531,91 грн штрафу.
На виконання вказаного рішення Господарським судом Миколаївської області 11.11.2016 видано відповідний наказ.
14.09.2016 ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про розстрочення вказаного рішення, в якій просило: розстрочити виконання рішення місцевого господарського суду від 16.08.2016 у справі №915/693/16 в сумі 31289 653,02 грн на три роки наступним чином: жовтень 2016 р. - 600000 грн; листопад 2016р. – 600000 грн; грудень 2016р. – 600000 грн; січень 2017 р. -600000 грн; лютий 2017р. -600000 грн; березень 2017р. -600000 грн; квітень 2017р. -600000 грн; травень 2017р. -600000 грн; червень 2017р. -600000 грн; липень 2017р. -600000 грн; серпень 2017р. -600000 грн; вересень 2017р. -600000грн; жовтень 2017р. -600000 грн; листопад 2017р. -600000 грн; грудень 2017р. -600000 грн; січень 2018р. -600000 грн; лютий 2018р. -600000 грн; березень 2018р. -600000грн; квітень 2018р. -600000 грн; травень 2018р. -600000 грн; червень 2018р. -600000 грн; липень 2018р. -600000 грн; серпень 2018р. -600000 грн; вересень 2018р. -600000 грн; жовтень 2018р. -600000 грн; листопад 2018р. -600000 грн; грудень 2018р. -600000 грн; січень 2019 р. -600000 грн; лютий 2019р. -600000 грн; березень 2019р. -600000 грн; квітень 2019р. -600000 грн; травень 2019р. -600000 грн; червень 2019р. -600000 грн; липень 2019р. -600000 грн; серпень 2019р.-600000 грн; вересень 2019р. -10289653,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 у справі №915/693/16 (суддя Е.М. Олейняш) вказану заяву публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про розстрочку виконання рішення суду по справі №915/693/16 від 16.08.2016 задоволено частково: розстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 по справі №915/693/16 в сумі 31289653,02 грн на 18 місяців наступним чином: березень 2017 року- 1250000 грн; квітень 2017 року -1250000 грн; травень 2017 року - 1250000 грн; червень 2017року - 1250000 грн; липень 2017 року - 1250000 грн; серпень 2017 року - 1250000 грн; вересень 2017 року - 1250000грн; жовтень 2017 року - 1250000 грн; листопад 2017 року- 1250000 грн; грудень 2017 року - 1250000 грн; січень 2018 року - 1250000 грн; лютий 2018 року - 1250000 грн; березень 2018 року - 1250000 грн; квітень 2018 року - 1250000 грн; травень 2018 року - 1250000 грн; червень 2018 року - 1250000 грн; липень 2018 року -1250000 грн; серпень 2018 року - 10039653,02 грн; в решті заяви про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 у справі №915/693/16 скасувати, в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” про розстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права. Апеляційна скарга мотивована відсутністю тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду.
У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача проти її задоволення висловив заперечення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 §1 вказаної Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
До таких обставин відносяться матеріально-правові факти, зокрема фінансовий стан сторін, а також ступінь вини відповідача та інші обставини справи, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Тобто, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, на вирішення якого ставиться це питання. Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
Як вбачається зі змісту заяви ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” про розстрочку виконання рішення суду в даній справі, відповідач посилався на відсутність коштів в розмірі, необхідному для задоволення вимог стягувача. Крім того, заявник вказував на те, що його товариство є стратегічно важливим і соціально значимим теплопостачальним підприємством м.Миколаєва; його єдиним акціонером є держава (100% акцій); предметом діяльності товариства відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, а також виробництво та постачання електричної енергії до ДП "Енергоринок"; основними споживачами теплової енергії, яку виробляє товариство, є споживачі категорії «населення». Однією з причин неспроможності товариства відповідача сьогочасно виконати рішення в повному обсязі є непогашення споживачами теплової енергії всіх категорій боргу за поставлену теплову енергію; заборгованість споживачів теплової та електричної енергії, яку виробляє товариство, складає 65188245,88 грн.
На підтвердження викладеного в заяві відповідачем надано довідку про кількість споживачів теплової енергії ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, складену станом на 01.09.2016, довідки про стан заборгованості фізичних та юридичних осіб за теплову енергію ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, складені станом на 01.09.2016 та 01.11.2016, копію акту звірки розрахунків з ДП "Енергоринок" станом на 01.08.2016, копії балансу товариства відповідача станом на 31.03.2016, 30.06.2016 та на 30.09.2016, а також копії звітів про фінансові результати за 1, 2, 3 квартали 2016 р., довідку ПАТ «Державний ощадний банк України» про наявність відкритих рахунків ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, довідку про заборгованість бюджетного фінансування з відшкодування витрат товариства відповідача від надання пільг та субсидій окремим категоріям населення станом на 01.11.2016.
Задовольняючи частково заяву відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду у цій справі, місцевий господарський суд об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності та врахував складний фінансовий стан публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, що підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, який може призвести до нездатності підприємства відповідача здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності та спричинити проведення процедури банкрутства. З огляду на викладене, а також враховуючи факт наявності значної заборгованості за теплову енергію усіх категорій споживачів, зокрема, населення, бюджетних установ, що утруднює одномоментне виконання рішення суду боржником, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що ці обставини є виключними та свідчать про ускладнення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 у даній справі.
Місцевим господарським судом також обгрунтовано було прийнято до уваги те, що стягнута за рішенням суду сума заборгованості, розстрочити яку просив відповідач, за своєю правовою природою є санкціями. При цьому, сума основної заборгованості була сплачена ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” ще до звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, Господарський суд Миколаївської області підставно зауважив, що сплата заборгованості за судовим рішенням частинами надасть можливість боржникові уникнути негативних наслідків та при цьому зберегти справедливий баланс майнових інтересів сторін. Наявні в матеріалах справи звіти про фінансові результати ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яке теж є підприємством стратегічного значення для економіки держави, свідчать про його прибутковість.
За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо можливості розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 у справі №915/693/16.
При визначенні строку подовження виконання рішення суду, суди повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Надання розстрочки на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, при цьому господарські суди повинні дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом враховано міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, а тому частково задоволено заяву відповідача і розстрочено виконання судового рішення до розумно встановленого строку (на 18 місяців).
Твердження апелянта щодо неповного з'ясування Господарським судом Миколаївської області обставин, що мають значення для вирішення питання про надання розстрочки виконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 у справі №915/693/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2017.
Головуючий суддя С.В.Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя М.А. Мишкіна
