ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2017 року
Справа № 917/775/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Корсак В.А. і Селіваненко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області,
на рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2016
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016
зі справи № 917/775/16
за позовом акціонерного товариства "Науково-виробнича корпорація "Уралвагонзавод" імені Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство), м. Нижній Тагіл Свердловської області, Російська Федерація,
до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - Завод),
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк), м. Дніпропетровськ,
про стягнення коштів,
за участю представників:
Товариства - Чулова Г.В.,
Заводу - Гнатенка С.І., Максименка А.Ю.,
Банка - Тузової В.О.,
з оголошенням 14.02.2017 у судовому засіданні перерви до 23.02.2017,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Заводу 58 239 800 рос. руб. несплаченої винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності в зв'язку з неналежним виконанням ліцензійного договору від 29.09.2010 № 1295сб/15 (далі - Договір).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 (суддя Киричук О.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, судді Терещенко О.І., Івакіна В.О.), позов задоволено.
Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", статті 9 Конституції України, статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (набула чинності для України 19.12.1992; далі - Угода), статей 166, 309, 310 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі - ЦК РФ), статей 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 111 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", статті 17 Закону України від 28.11.2002 № 249-IV "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон № 249), статей 1, 4, 5 Закону України "Про санкції" та статей 3, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано: неналежним виконанням Заводом договірних зобов'язань із сплати Товариству винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності; відсутністю доказів наявності обставин непереборної сили та доказів вжиття Заводом всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання; недоведеністю відповідачем неможливості виконання покладених на нього обов'язків з оплати використання об'єктів інтелектуальної власності.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових поясненнях Завод просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає, що судові рішення зі справи прийняті без повного дослідження усіх підстав для обмеження фінансових операцій (зокрема санкцій, застосованих Радою Європейського Союзу та Сполученими Штатами Америки), тоді як наявність санкцій щодо Товариства унеможливлює виконання Заводом своїх зобов'язань за Договором.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відкритим акціонерним товариством "Науково-виробнича корпорація" Уралвагонзавод" імені Ф.Е. Дзержинського (з 29.05.2015 Товариство; ліцензіар) і Заводом (ліцензіат) укладено Договір, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату на термін дії цього договору і за винагороду, сплачену ліцензіатом, невиключну ліцензію на ноу-хау (відомості технічного характеру, представлені у вигляді облікованих копій конструкторської документації та повідомлень на внесення змін до конструкторської документації на вироби вагонобудування "Візок моделі 18-100 черт. 100.00.000-0СБ; черт. 100.00.000-1СБ з вхідними вузлами і деталями"). При цьому ліцензіату надаються права: а) на виробництво продукції за ліцензією на території України; б) на використання та реалізацію продукції, виготовленої за ліцензією, на території України, Вірменії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Індії, Іраку, Ірану, Казахстану, Киргизії, Латвії, Литви, Молдови, Монголії, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, Фінляндії, Естонії;
- відповідно до Розділу 3 Договору конструкторська документація (ноу-хау) прийнята Заводом за актом від 03.10.2011 № 15-20/651;
- згідно з пунктом 8.2 Договору за надання невиключної ліцензії ліцензіат виплачує ліцензіару винагороду у формі, зокрема, поточних платежів (роялті) щоквартально, за кожну вироблену одиницю, крім продукції, реалізованої на адресу ліцензіара, протягом 40 (сорока) календарних днів з дати виставлення рахунку ліцензіаром, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання ліцензіаром акта про нараховані платежі (роялті) в розмірі, зазначеному в пункті 8.2 цього договору;
- пунктом 8.4 Договору після припинення терміну дії цього договору його положення застосовуватимуться до тих пір, поки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов'язання за якими виникли в період його дії;
- відповідно до пункту 9.1 Договору ліцензіат протягом 15 днів, наступних за звітним періодом, надає ліцензіату оформлену довідку про кількість виробленої продукції за звітний період із зазначенням кількості продукції, відвантаженої ліцензіару, згідно з додатком 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною;
- у Розділі 13 Договору сторони визначили, що спори підлягають розгляду в арбітражному суді за місцем знаходження відповідача, із застосуванням права Російської Федерації та російської мови судочинства;
- згідно з пунктом 17.1 Договору до відносин сторін з тих питань, що не врегульовані або не повністю врегульовані цим договором, застосовується чинне законодавство Російської Федерації;
- відповідно до пунктів 15.1, 15.2, 15.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання визвано дією обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору, які сторони не могли передбачити чи попередити розумними мірами; доказом настання обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою за місцем знаходження сторони, що посилається на обставини непереборної сили. У випадку неподання зазначеного документа, сторона втрачає право посилатися на ці обставини; сторона, яка не виконує свої обов'язки внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж в 3-денний строк повідомити іншу сторону про такі обставини і їх вплив на виконання зобов'язань;
- обсяг виробленої Заводом з використанням конструкторської документації (ноу-хау) продукції та правильність визначення розміру винагороди підтверджуються: довідкою від 05.07.2013 № 3 про кількість виробленої продукції у 2 кварталі 2013 року, актом від 29.07.2014 № 10 про нарахування ліцензійних платежів (роялті) за Договором у 2 кварталі 2013 року в розмірі 13 563 600 рос. руб. без ПДВ; довідкою від 07.10.2013 № 5 про кількість виробленої продукції у 3 кварталі 2013 року, актом від 29.07.2014 № 11 про нарахування ліцензійних платежів (роялті) за Договором у 3 кварталі 2013 року в розмірі 19 239 260 рос. руб. без ПДВ; довідкою від 15.01.2014 № 7 про кількість виробленої продукції у 4 кварталі 2013 року, актом від 29.07.2014 № 12 про нарахування ліцензійних платежів (роялті) у 4 кварталі 2013 року за Договором у розмірі 25 436 940 рос. руб. без ПДВ, на загальну суму 58 239 800 рос. руб.;
- позивачем виставлені рахунки-фактури від 29.07.2014 № 4000014344 на суму 13 563 600 рос. руб.; від 29.07.2014 № 4000014345 на суму 19 239 260 рос. руб.; від 29.07.2014 № 4000014346 на суму 25 436 940 рос. руб., а всього на загальну суму 58 239 800 рос. руб.;
- у визначені Договором строки названі рахунки відповідачем сплачені не були;
- 28.07.2014 до Договору внесено зміни шляхом підписання додаткової угоди № 12 (далі - Додаткова угода), якою, зокрема, сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2014 (пункт 10), а також визначили нові строки сплати роялті: за II квартал 2013 року - до 15.08.2014, за III квартал 2013 року - до 15.09.2014, за IV квартал 2013 року - до 15.10.2014;
- підписану сторонами Додаткову угоду в узгоджені строки Заводом не виконано;
- Товариство звернулося до відповідача з претензію від 30.09.2014 № 15-82/45 про погашення наявної заборгованості, яку Заводом залишено без задоволення;
- з боку відповідача відсутні докази: наявності обставин непереборної сили; вжиття Заводом всіх, залежних від нього, заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором; неможливості виконання покладеного на нього обов'язку з оплати використання об'єктів інтелектуальної власності; зупинення фінансових операцій відповідача на спірну суму;
- національне законодавство України не містить положень щодо застосування санкцій у вигляді зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань стосовно позивача-юридичної особи [згідно з додатком № 1 "Фізичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)" до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано санкції у вигляді заборони на встановлення ділових контактів, зупинення фінансових операцій, зокрема, лише до фізичної особи ОСОБА_8 - голови ради директорів підприємства "Научно-производственная корпорация "Уралвагонзавод" имени Ф. Э. Дзержинского", тоді як додаток № 2 "Юридичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)" до цього рішення не містить відомостей щодо застосування до Товариства санкцій];
- Договір не є нікчемним та в установленому порядку недійсним не визнавався.
Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності або відсутності підстав для стягнення з Заводу несплаченої винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності.
Згідно з приписами статті 3 ГПК України мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами); слідчі і судові документи складаються державною мовою.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з статтею 1 Угоди вона регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
Статтею 4 Угоди визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, зокрема, відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову; компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Відповідно до статті 309 ЦК РФ зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язань та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом першим статті 310 ЦК РФ встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається, за виключенням випадків, передбачених цим Кодексом, іншими законами або іншими правовими актами.
Згідно з пунктом 1 статті 166 ЦК РФ правочин є недійсним з підстав, встановлених законом, у силу визнання його таким судом (оспорюваний правочин) або незалежно від такого встановлення (нікчемний правочин).
Разом з тим на виконання господарських зобов'язань можуть впливати й санкції, впроваджені спеціальним законодавством.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Статтею 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України; рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1 - 5, 13 - 15, 17 - 19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання; рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
Згідно з статтею 111 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" фінансова операція, учасником або вигодоодержувачем за якою є особа, яку включено до переліку осіб, що пов'язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, зупиняється відповідно до Закону № 249.
Відповідно до частин першої другої, третьої та п'ятої статті 17 Закону № 249 суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів; спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції; спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 цього Закону на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства; у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті Спеціально уповноважений орган проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє та аналізує її. У разі підтвердження мотивованої підозри Спеціально уповноважений орган готує і подає відповідні узагальнені матеріали протягом строку зупинення такої операції до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У такому разі строк зупинення фінансової операції продовжується на сім робочих днів з дня подання відповідних узагальнених матеріалів, за умови що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 14 робочих днів.
Попередніми судовими інстанціями встановлено відсутність відповідних санкції (які унеможливили б задоволення даного позову) стосовно Товариства и доводи касаційної скарги Заводу цього не спростовують.
За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального та процесуального права, встановивши наявність цивільно-правових відносин між позивачем і відповідачем, що виникли на підставі Договору, який недійсним не визнано, і доказів нікчемності якого не подано, а також відсутність доказів наявності обставин, які унеможливили б виконання зобов'язань за Договором (у тому числі, непереборної сили, санкцій тощо), з'ясувавши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань, дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору, а тому й правомірно задовольнили позов Товариства.
Посилання скаржника на те, що інформація, передана Заводу Товариством за Договором не може бути предметом ноу-хау внаслідок її загальної доступності, не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями обставин щодо укладення сторонами Договору, його чинності та змісту, а тому також не може бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 зі справи № 917/775/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - без задоволення.
Суддя Б.Львов
Суддя В.Корсак
Суддя В.Селіваненко
