ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2016 р. Справа №917/775/16
за позовом Акціонерного товариства "Науково-виробнича корпорація "Уралвагонзавод" імені ОСОБА_1", Східне шосе, 38, м.Нижний Тагіл, Свердловська область, Росія, 622007
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул.І.Приходько, 141, м.Кременчук, Полтавська область, Україна, 39621
про стягнення 58 239 800,00 руб.,
Суддя Киричук О. А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 259 від 15.01.2016р., ОСОБА_3, дов. № 480 від 15.06.2016р.
від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 40-21/16 від 03.01.2016р.
Розглядається позовна заява про стягнення 58 239 800,00 руб. несплаченої винагороди за договором № 1295сб/15 від 29.09.2010р.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.05.201 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.06.2016р., зобов'язано позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В судове засідання 09.06.2016р. позивач надав суду для огляду оригінали документів, які додані до позовної заяви, відповідач відзив на позов не надав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення питання щодо укладення мирової угоди (вх. № 7342 від 09.06.2016 р.).
Ухвалою від 09.06.2016р. було відкладено розгляд справи на 23.06.2016 р., повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В судове засідання 23.06.2016р., відповідач через канцелярію суду подав клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
Представники позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача заперечили.
Клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що між ним та Кб "Приватбанк" укладено договір комплексного банківського обслуговування № 175605_ГО від 31.08.2010р. відповідно до якого усі розрахункові операції, в тому числі і в іноземній валюті, здійснюються банком за дорученням відповідача. Згідно отриманого листа КБ "Приватбанк" у зв"язку з включенням підприємства позивача до списку санкцій як організації, пов"язаної з фінансуванням тероризму та постачання озброєння в зону військового конфлікту під час дії санкцій щодо підприємства позивача здійснення операцій із закупівлі валюти та проведення платежів на його користь не відповідає вимогам чинного законодавства і не виявляється можливим.
Тобто, за твердженням відповідача, спірні відносини між ним та позивачем виникли внаслідок діяльності третьої особи - КБ "Приватбанк".
Згідно ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено наступне: Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з"ясовувати, чи буде у зв"язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов»язки, або змінено її наявні права та/або обов"язки, або позбавлено певних прав та/або обов»язків у майбутньому.
У заявах про залучення третіх осіб і заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Оскільки позивачем не вказується, на яких підставах належить залучити третю особу, з огляду на наведені у клопотанні позивачем обставини, предмет даного позову, суд не вбачає, як прийняття судового рішення з даної справи може наділити новими правами Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" чи покласти на нього нові обов»язки, змінити його наявні права та/або обов»язки, або позбавити певних прав та/або обов»язків у майбутньому, а тому відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.
Як зазначалося вище ухвалами від 10.05.2016р. та від 09.06.2016р. запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідачем відзив на позов не надано.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює відсутність відзиву на позов як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Представники позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали за обгрунтуванням, наведеним у позові, та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову усно заперечував, факту невиконання належним чином своїх договірних зобов'язань не заперечував, при цьому посилався на відсутність його вини у такому невиконанні, та просив суд відмовити у позові.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
Між відкритим акціонерним товариством «Науково-виробнича корпорація« Уралвагонзавод »імені ОСОБА_1 (з 29.05.2015р. AT «Науково-виробнича корпорація« Уралвагонзавод ».) (ОСОБА_5, Позивач) і публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (Ліцензіат - за Договором, далі Відповідач) було укладено договір №1295сб/15 від 29.09.2010г. (Далі -договір), за умовами якого ОСОБА_5 надає ОСОБА_5, а Ліцензіат приймає від ОСОБА_5 на термін дії договору і за винагороду, не виключне право на ноу-хау (відомості технічного характеру, представлені у вигляді облікованих копій конструкторської документації та повідомлень на внесення змін до конструкторську Документацію на вироби вагонобудування «Візок залізничний моделі 18-100 черт.100.00.000; черті 00.00.000-1 СБ з вхідними вузлами і деталями») на здійснення наступних дій на термін і на умовах, викладених нижче:
а) на виробництво продукції по ліцензії на території України;
б ) на використання та реалізацію продукції, виготовленої за ліцензією, на території Вірменії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Індії, Іраку, Ірану, Казахстану, Киргизії, Латвії, Литви, Молдови, Монголії, Російської Федерації, Таджикистану. Туркменісгаиу, Узбекистану, Фінляндії, Естонії.
Відповідно до Розділу 3 договору конструкторська документація (ноу-хау) прийнята Відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами договору ОСОБА_5 прийому-передачі конструкторської документації № 15-20 / 651 від 03.10.2011р.
Відповідно до п. 8.2 договору за надання невиключної ліцензії Ліцензіат виплачує ОСОБА_5 винагороду в формі поточних платежів (роялті) щоквартально, за кожну вироблену одиницю, крім продукції, реалізованої на адресу ОСОБА_5, протягом 40 (сорока) календарних днів з дати виставлення рахунку ОСОБА_5, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання ОСОБА_5 про нараховані платежі (роялті) в розмірі, зазначеному в п.8.2 договору.
Відповідно до п.8.4 договору після припинення терміну дії договору його положення застосовуватимуться до тих пір, поки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов'язання за якими виникли в період його дії.
Підставою для розрахунку винагороди, що виплачується ОСОБА_5 відповідно до п.9.1 договору є довідка про кількість виробленої продукції за звітний період із зазначенням кількості продукції, відвантаженої ОСОБА_5, згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
У Розділі 13 договору сторони визначили що, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді за місцем знаходження відповідача, яке застосовується право - право Російської Федерації, мова судочинства - російська.
У Розділі 17 договору сторони передбачили що, до відносин Сторін з тих питань, що не врегульовані або не повністю врегульовані договором, застосовується чинне законодавство Російської Федерації.
Як вказує позивач, на виконання п.9.1 договору на його адресу від Відповідача надійшли наступні документи в підтвердження обсягу виробленої продукції з використанням конструкторської документації (ноу-хау) і визначення розміру винагороди:
- з оплати II кварталу 2013р.: № 3 Довідка від 05.07.2013г. про кількість виробленої продукції в 2 кварталі 2013р. (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»), ОСОБА_5 № 10 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 2 квартал 2013р. в розмірі 13 563 600,00 (тринадцять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі шістсот) російських рублів без ПДВ.
- з оплати III кварталу 2013р.: № 5 Довідка від 07.10.2013г. про кількість виробленої продукції в 3 кварталі 2013р. І (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький І сталеливарний завод»), ОСОБА_5 № 11 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 3 квартал 2013р. в розмірі 19 239 260,00 (дев'ятнадцять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч двісті шістсот) російських рублів без ПДВ.
- з оплати IV кварталу 2013 р.: № 7 Довідка від 15.01.2014г. про кількість виробленої продукції в 4 кварталі 2013р. (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»): ОСОБА_5 № 12 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 4 квартал 2013р. в розмірі 25 436 940,00 (двадцять п'ять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) російських рублів без ПДВ.
На виконання п.8.2 договору позивачем виставлені рахунки-фактури: № НОМЕР_1 від 29.07.2014р. на суму 13 563 600,00 рублів; №4000014345 від 29.07.2014р. на суму 19 239 260,00 рублів; №4000014346 від 29.07.2014р. 25 на суму 436 940,00 рублів.
За твердженням позивача, у визначені договором строки, вказані рахунки відповідачем сплачені не були.
28.07.2014р. до договору були внесені зміни шляхом підписання додаткової угоди № 12, якою, зокрема, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014р. (п.10), а також визначили нові строки сплати роялті: з оплати II кварталу 2013р. - до 15.08.2014р., з оплати III кварталу 2013р. - до 15.09.2014р., з оплати IV кварталу 2013 р.- до 15.10.2014р.
Позивач вказує, що підписана сторонами додаткова угода №12 від 28.07.2014р. в узгоджені терміни Відповідачем не виконана.
Позивачем спрямована на адресу Відповідача претензія № 15-82 / 45 від 30.09.2014г. про погашення заборгованості в зв'язку з невиплатою поточних ліцензійних платежів за 2, 3 і 4 квартал 2013р., яка залишилася без задоволення.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 58 239 800,00 руб. несплаченої винагороди за договором № 1295сб/15 від 29.09.2010р.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
У Розділі 13 договору сторони визначили що, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді за місцем знаходження відповідача, яке застосовується право - право Російської Федерації, мова судочинства - російська.
Згідно з приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України мова господарського судочинства визначається ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».
Відповідно до частин першої та п`ятої ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої ст. 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.
За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.
Статтею 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Згідно ст.4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 року (ратифікована Україною 19.12.1992 року), учасниками якої є Україна та Російська Федерація: компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову, і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
На підставі викладеного, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Полтавської області.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов"язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов"язок щодо оплати використання об"єктів права інтелектуальної власності (роялті) на суму 58 239 800,00 руб., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказане передбачене статтями 309, 310, Цивільного кодексу Російської Федерації
Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2016р., усно заперечуючи проти позову, посилався на відсутність його вини у невиконанні покладеного на нього обов"язку щодо оплати використання об"єктів права інтелектуальної власності (роялті) у зв"язку з включенням підприємства позивача до списку санкцій як організації, пов"язаної з фінансуванням тероризму та постачання озброєння в зону військового конфлікту, тому під час дії санкцій щодо підприємства позивача здійснення операцій із закупівлі валюти та проведення платежів на його користь не відповідає вимогам чинного законодавства і не виявляється можливим.
На вказані обставини відповідачем вказується і у клопотанні про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Надаючи оцінку зазначеним відповідачем обставинам, суд виходить з наступного.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Сторони у договорі передбачили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов"язань по договору, якщо таке виконання визване дією обставин непереборної сили, що виникли після укладення даного договору, які сторони не могли передбачити чи попередити розумними мірами. доказом настання обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою за місцем знаходження сторони, що посилається на обставини непереборної сили. у випадку не подання вказаного документу, сторона втрачає право посилатися на вказані обставини. Сторона, яка невиконує свої обов"язки внаслідок дії обставин небереборної сили, повинна не пізніше, ніж в 3-денний строк повідомити іншу сторону про такі обставини і їх вплив на виконання зобов"язань (п.15.1 - 15.3).
В даному випадку відповідач не вказав на наявність обставини непереробної сили та не підтвердив будь-якими доказами як факту вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, так і неможливість виконання покладеного на нього обов"язку щодо оплати використання об"єктів права інтелектуальної власності (роялті).
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул.І.Приходько, 141, м.Кременчук, Полтавська область, Україна, 39621, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Акціонерного товариства "Науково-виробнича корпорація "Уралвагонзавод" імені ОСОБА_1"(Східне шосе, 38, м.Нижний Тагіл, Свердловська область, Росія, 622007, НОМЕР_2 ІПН 1086623002190) 58 239 800,00 руб. заборгованості, 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.06.2016р.
Суддя Киричук О.А.
