ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/5095/15-ц
Провадження № 2/210/198/17
У Х В А Л А
іменем України
"30" січня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чайкіної О.В.,
секретаря Куксенко О.В.,
особи, які беруть участь у справі: позивач: ОСОБА_2, представник позивача – адвокат ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, представники відповідача: адвокат ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, Дзержинський відділ реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання шлюбу та заповіту не дійсними ,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває вищевказана справа.
У судове засідання прибули представники відповідача – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які раніше не приймали участь у справі.
Головуючим у справі заявлено самовідвід, оскільки у вересні 2015 року представником відповідача у справі – ОСОБА_6 ініційовано декілька позовів проти головуючого у справі, які розглядались у Саксаганському та Довгинцівському районних судах міста ОСОБА_1, та в подальшому судові рішення по ним переглядались в Апеляційному суді Дніпропетровської області. Крім того представник відповідача ОСОБА_6, а також представник відповідача ОСОБА_7 протягом 2016 року поширюють відносно головуючого у справі інформацію, в якій висувають звинувачення відносно головуючого щодо діяльності на посаді судді, освіти та сімейного життя головуючого.
У судовому засіданні позивач та його представник покладались на розсуд суду при вирішенні заявленого самовідводу.
Представник відповідача – адвокат ОСОБА_5 покладався на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_4, її представники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вимагали відводу головуючого, оскільки заявлений самовідвід є обґрунтований, та розгляд справи в даному складі суду є неправосудним.
Суд, вислухавши пояснення сторін та осіб, які беруть участь у справі, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект (справи «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України»). Відповідно до об'єктивного критерію визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЧ у справі «Мироненко і Мартиненко проти України», у справі «Білуха проти України»).
Проте, як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі «Фельдман проти України», заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97 ). Застосовуючи об’єктивний критерій, слід з’ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об’єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Iталії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв’язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя — ще має бути видно, що воно здійснюється» (див. рішення у справі «ОСОБА_12 проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі «ОСОБА_13 проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Таким чином, при вирішенні питання про самовідвід або відвід суд бере до уваги його мотиви, оскільки судді зобов'язані викликати довіру у учасників судового розгляду, і тому будь який суддя, стосовно якого в учасників судового розгляду є підстави для підозри у недостатній неупередженості повинен заявити самовідвід.
На підставі викладеного, враховуючи, дії, поведінку та ставлення представників відповідача у справі - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, по відношенню до складу суду, зокрема головуючого, наявність судових рішень у справі за позовом ОСОБА_6 до головуючого у справі, такі обставини можуть викликати сумніви в об’єктивності та неупередженості судді у іншій учасників процесу, тому на підставі положень ст. 6 Конвенції, заявлений самовідвід головуючого підлягає задоволенню з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України з метою недопущення сумнів в об’єктивності та неупередженості суду та забезпечення права сторін на розгляд справи за їх позовом судом, який би не викликав жодних сумнівів.
Керуючись ст.ст. 20, 23, 24 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Самовідвід судді Чайкіної Ольги Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, Дзержинський відділ реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання шлюбу та заповіту не дійсними ,– задовольнити.
Справу направити до загальної канцелярії - для здійснення повторного авторозподілу згідно вимог ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О. В. Чайкіна
