Справа № 750/9775/16-а
Провадження № 2-а/750/5/17
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2017 року
м.Чернігова
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Карапута Л.В.,
при секретарі Руденок В.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
В жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.09.2016 року №4519/03 у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_3 та зобов’язати призначити пенсію за вислугою років з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_3, а саме 26 років 03 місяці 18 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був звільнений у запас за п. 64 «и» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) 13 лютого 2015 року. На момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ час, вислуга років становить в календарному обчисленні 18 років 06 місяців 13 днів, час служби в пільговому обчисленні (Ф без урахування календарної вислуги) – 07 років 09 місяців 05 днів. Рішенням відповідача № 4519/03 від 30.09.2016 року у призначенні пенсії позивачу за вислугу років було відмовлено у зв’язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років. Вказане рішення позивач вважає протиправним.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пілся оголошеної в справі перерви до суду не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Представник відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просив відмовити в задоволенні позову з урахуванням поданих заперечень.
Представник третьої особи Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, до суду подав письмові пояснення та просив відмовити в задоволенні позову позивачу.
Судом встановлено, що позивач у період з 15.08.1996 року по 28.02.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу. Згідно наказу Т.в.о. начальника Управління МВС України в Чернігівській області №56 о/с від 13.02.2015 року позивач був звільнений у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «и» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) з 28.02.2015 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 26 років 03 місяці 18 днів (копія наказу а.с.8).
Рішенням ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.09.2016 року №4519/03 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв’язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 22 календарних роки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Згідно пункту «б» ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з пунктом «а» ст. 12 вказаного Закону, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Одночасно ст. 17 Закону визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, можуть бути встановлені підзаконними актами.
Разом з тим, ні в статті 12, ні в статті 17 Закону не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Тоді, як вказаними нормами чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Залишення поняття обчислення вислуги років на пільгових умовах в постанові КМУ від 17 липня 1992 року №393 «про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Поліцейським та членам їх сімей» обумовлено тим, що вказане пільгове обчислення вислуги років має правове значення для інших правовідносин. Зокрема для визначення статусу ветерана органів внутрішніх справ, військової служби. Так норми ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначають, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ є особи, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв»язку з реформуванням Збройних Сил України.
Разом з тим, згідно вказаного Закону пільгова вислуга років враховується при визначенні розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 13 Закону, оскільки у вказаній статті відсутня пряма вказівка на календарні роки, тоді як ст. 12 Закону містить пряму вказівку, що умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність у особи на день звільнення саме календарних років вислуги.
Розмір надбавки за вислугу років позивач отримував на час звільнення зі служби в розмірі 30% від посадового окладу, що визначена згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», що свідчить про наявність у позивача вислуги років від 15 до 20 років.
Отже враховуючи наведені обставини справи та норми права, суд приходить до висновку, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років з дня звільнення з Управління МВС України в Чернігівській області, оскільки у позивача відсутня встановлена п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років. Оскільки календарний рік – це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років – 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров»я – 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Пільгова вислуга років позивача має значення для визначення відсотку розміру пенсії позивача від його грошового забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, в зв’язку з чим слід відмовити в позові в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 94, 158-163, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.В. Карапута
