ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2018 року
Київ
справа №750/9775/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., -
розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії, -
встановив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ від 30 вересня 2016 року № 4519/03 у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, а саме - 26 років 03 місяці 18 днів.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ), не врахувавши йому до вислуги років стаж у пільговому обчисленні.
Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 05 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди дійшли висновку, що для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років застосуванню підлягає норма Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає обчислення вислуги у календарних роках, а не норма постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393), яка передбачає пільгове обчислення вислуги років, оскільки у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; у редакції, чинній на час постановлення ухвали) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 подав заяву про його перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року. Неоднаковість у правозастосуванні, на думку заявника, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2015 року (справа № К/800/46432/14). У цьому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до постанови № 393 пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а не при визначенні розміру такої пенсії.
Суддя Верховного Суду України ухвалою від 11 жовтня 2017 року відкрив провадження у справі та витребував її з Деснянського районного суду міста Чернігова.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Відповідно до підпунктів 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII Верховний Суд України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 заяву ОСОБА_1 та справу передав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у новій редакції заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 24 квітня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.
Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно зі статтею 12 цього Закону пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: зокрема, (враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений зі служби 28 лютого 2015 року) з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Стаття 171 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у Постанові № 393.
Підпункт «в» пункту 3 постанови № 393 передбачає певний перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Подібний висновок, проте щодо застосування постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим, вже викладений Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2008 року (21-2438во17).
Отже, у справі, що розглядається, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим постановлені цими судами рішення підлягають скасуванню.
Для ухвалення рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі докази у справі та дати їм належну оцінку. Зокрема, у справі залишилися нез'ясованими обставини про те, чи стверджувана заявником наявність вислуги років для призначення йому пенсії фактично існує, якими документами (доказами) це підтверджується, який вид служби заявник просить зарахувати для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, чи служба в цих органах підлягає зарахуванню для призначення пенсії за умов, про які заявляє ОСОБА_1, тощо.
Верховний Суд, розглядаючи справу в межах наданих йому повноважень, позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх.
За таких обставин справа після скасування усіх постановлених у ній судових рішень має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
постановив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 січня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
М.М. Гімон
Н.В. Коваленко
Л.Л. Мороз
