У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова про відшкодування моральної шкоди, стягнення суми у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням суду від 30 жовтня 2014 року, що набрало законної сили, стягнуто з Державної казначейської служби України на її користь 93 800 грн на відшкодування моральної шкоди. Зазначене судове рішення було виконано лише 4 листопада 2015 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання на її користь 41 539 грн 51 коп. інфляційного збільшення боргу за прострочення виконання основного зобов'язання; 3 % річних у розмірі 2 852 грн 55 коп.; 45 152 грн 49 коп. -подвійна облікова ставка Національного банку України за весь час прострочення невиконання зобов'язання на відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду; солідарно стягнути з відповідачів на її користь 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що виконання рішень даної категорії справ регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок). Отже, вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки рішення суду від 30 жовтня 2014 року виконано без прострочення, у порядку черговості відповідно до вимог спеціально встановленого Порядку.
Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду, зазначивши також про те, що ОСОБА_3 не довела наявності шкоди, не надала доказів противоправної поведінки з боку відповідачів, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і противоправним діянням заподіювача, що позбавляє її права на відшкодування моральної шкоди.
Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Судом установлено, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 93 800 грн кожному на відшкодування моральної шкоди. Рішення набрало законної сили.
27 жовтня 2015 року Державною казначейською службою України було виконано рішення суду від 30 жовтня 2014 року в порядку черговості.
Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 1 жовтня 2014 року № 6-113цс14, від6 липня 2016 року № 6-1946цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Проте у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув; не врахував, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку зі стягненням грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді : Б.І. Гулько
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик
