Справа № 646/14523/15-ц
№ провадження 2/646/55/2016
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.03.16 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - Сорока О.П. ,
за участю секретаря - Кравчук Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на інфляційне збільшення, 3% річних, пені,
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., про стягнення витрат на інфляційне збільшення в розмірі 41539,51 грн., 3% річних - 2852,55 грн., та пені в розмірі 45152,49 грн., у зв'язку з несвоєчасним виконанням Державною казначейською службою України рішення апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 моральної шкоди по 93800 грн. кожному.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пояснила, що рішення апеляційного суду Харківської області набуло чинності 30.10.2014р., а виконано Державною казначейською службою України 04.11.2015р., у зв'язку з чим необхідно стягнути пеню, витрати на інфляційне збільшення, 3% річних, та моральну шкоду.
Представник відповідача, Державної казначейської служби України заперечував проти задоволення позову, вважав вимоги необґрунтованими та недоведеними.
Представник Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова надав письмові заперечення, де зазначив, що другий відповідач по справі не є розпорядник єдиним казначейським рахунком, тому є неналежним відповідачем по справі.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2014р. було прийнято рішення апеляційного суду Харківської області про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 моральної шкоди по 93800 грн. кожному, внаслідок неправомірного притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності (а.с.11-13).
26.12.2014р. Червонозаводським районним судом м. Харкова на підставі зазначеного рішення видано виконавчі листи. 17.01.2015р. виконавчі листи надані Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області, та 10.02.2015р. переправлені до Державної казначейської служби України (а.с.50).
Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 93800 грн. надійшов до відповідача у лютому 2015р.
При цьому, 28.01.2015р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України (а.с.57-58) було відкрито касаційне провадження за скаргою представника Державної казначейської служби України та зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. до закінчення касаційного провадження у справі. 24.06.2015р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України касаційні скарги залишені без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. - без змін (а.с.15-18). 27.10.2015р. Державною казначейською службою України на рахунок ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного рішення перераховано 93800 грн. (а.с.19).
Позивачка просила стягнути витрати на інфляційне збільшення та 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у зв'язку з невиконанням судового рішення у період з 30.10.2014р. по 04.11.2015р. Згідно правового висновку Верховного суду України у справі за № 6-3019цс15 зазначено, що згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
При наявності у справі судового рішення, яким вже було встановлено розмір завданої шкоди та відповідно стягнуто її, такий розмір шкоди відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення витрат на інфляційне збільшення та 3 % річних не ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки розмір шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 вже було встановлено рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р., та відповідно правового висновку Верховного суду України не підлягає зміні. Таким чином, вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України зазначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Чинним законодавством України не передбачено стягнення пені внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання судового рішення. Позивач свої вимоги про стягнення пені належним чином не обґрунтував, тому вони не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. П. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного, стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що моральна шкода внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення може бути стягнути лише при наявності вини державного органу.
Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Позивачка в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди зазначила про знаходження в стані нервового напруження протягом тривалого часу невиконання судового рішення, що негативно вплинуло на стан її здоров'я, а також про витрачання часу на написання скарг до народних депутатів, органів прокуратури та інших органів влади. На підтвердження своїх вимог представник позивача в судове засідання надав відповідь прокурора прокуратури м.Києва від 16.10.2015р. про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за зверненням ОСОБА_1, та лист Державної казначейської служби України від 28.10.2015., де повідомлено про виконання судового рішення. Звернення на гарячу лінію державної казначейської служби України 30.10.2015р. також було вчинено ОСОБА_1 вже після виконання рішення суду. Таким чином, доводи позивачки про витрачання значного часу на написання скарг для належного виконання судового рішення до різних органів, не доведені нею у суді. Крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я.
Крім того, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845 судові рішення виконуються на підставі виконавчих документів органами казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
З вищенаведених доказів встановлено, що виконавчий лист про стягнення 93800 грн. на користь ОСОБА_1 надійшов до Державної виконавчої служби у лютому 2015р., однак 28.01.2015р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України було зупинено його виконання до завершення касаційного провадження, тобто до 24.06.2015р. Копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України відповідно штампу на супровідному листі (а.с.15) направлена Державному казначейству України 23.07.2015р., 27.10.2015р. відповідачем здійснено перерахунок коштів на рахунок позивача та отримані нею 04.11.2015р. (а.с.19).
Таким чином, судом встановлено, що рішення апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. не було виконано до серпня 2015р. у зв'язку із зупинення виконання судового рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України після надходження до Державної казначейської служби України виконавчого листа. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України є обов'язковою для виконання усіма органами влади відповідно ст..124 Конституції України.
Що стосується невиконання судового рішення з серпня 2015р. по 27.10.2015р. суду не надано відповідачем доказів щодо виконання в порядку черговості інших рішень до виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. Однак і позивачем не надано доказів на підтвердження моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення саме у цей час, а також не надано обґрунтування її розміру. На підставі викладеного суд робить висновок про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.
Вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова, на думку суду, заявлені до неналежного відповідача, оскільки рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014р. кошти стягнуті з Державної казначейської служби України та чітко встановлено спосіб виконання такого рішення шляхом списання коштів Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку, розпорядником якого є Державна казначейська служба України. Позовні вимоги до Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст..10,11,60,213-215 ЦПК України, ст .ст. 549, 551, 625, 23, 1167 ЦК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м.Харкова про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на інфляційне збільшення, 3% річних, пені залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Сорока О.П.
