АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1982/16 Справа № 207/2961/13-ц
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Максюти Ж.І.,
суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,
за участі секретаря: Самокиші О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року та на додаткове рішення цього ж суду від 16 березня 2016 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, законні представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: головне управління Державної Міграційної Служби у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Баглійської районної у м.Дніпродзержинськ ради про звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, про стягнення санкції спрямованої у захист прав споживачів, захист прав споживача шляхом визнання протиправними дій, розірвання кредитного договору, -
ВСТАНОВИВ:
03.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» в особі і Дніпропетровської обласної дирекції звернулося до суду з позовною заявою до відповідачів, яку уточнили 25.12.2013 року, в якій посилаються на те, що 26.10.2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/70039/3138/74, згідно з яким вона отримала споживчий кредит в сумі 128905,00 грн. до 26.10.2022 року з зобов'язанням сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,2 % відсотків річних та здійснення повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку.
В забезпечення зобов'язань повернення кредитних коштів 26.10.2007 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №014/70306/3138/74/1, та згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, будинок № 5 І по вул.Таганрозькій у м. Дніпродзержинську, який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу заставного нерухомого майна, і посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу І Дніпропетровської області ОСОБА_7 26.10.2007 року (р 2374) та витягу з державного І реєстру правочинів № 4851036, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 26.10.2007 року, № правочину 2448637. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно предмет іпотеки складається з житлового будинку житловою площею 56,3 кв.м, загальною площею 34,9 кв.м, літньої кухні, вбиральні, огорожі, водопроводу, тротуару.
27.10.2009 року між Банком і ОСОБА_2 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України укладена додаткова угода №014/70306/3138/74 до кредитного договору, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Тимчасово на період з 30.10.2009 року року до 30.09.2010 року сторони домовились зменшити розмір місячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує. Станом на 22.11.2012 року загальна сума заборгованості відповідачки перед Банком складала 158435,11 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_4 вимушений здійснити примусове звернення стягнення по предмет іпотеки. Предметом іпотеки є будинок 5 по вулиці Таганрозькій у м.Дніпродзержинську, де фактично мешкають відповідачка, її чоловік ОСОБА_3 і двоє малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Банк письмово попередив ОСОБА_2 про добровільне звільнення предмета іпотеки протягом одного місяця з дня отримання вимоги про добровільне виселення. Однак відповідачі житлове приміщення не звільнили. Кредит не погасили, у зв'язку з чим ОСОБА_4 вимушений був звернутися до суду з позовною заявою. Наполягає звернути стягнення на нерухоме майно, предмет іпотеки, за договором іпотеки №014/70306/3138/74/1 від 26.10.2007 року для задоволення грошових вимог Банку за кредитним договором №014/70306/3138/74/1від 26.10.2007 року в сумі 158435,11 грн. Виселити відповідачів з будинку. Зобов'язати міграційну службу зняти відповідачів з реєстрації за адресою м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул.Таганрозька 5. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати, судовий збір 1584 грн. 35 коп.
ОСОБА_2 12.01.2015 року подала до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» щодо стягнення з Банку санкції, спрямованої на захист прав споживачів в сумі 38671,50 грн. захисту прав ОСОБА_2 як споживача шляхом визнання протиправних дій з боку ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» щодо невиконання вимог ч.2 ст.П, ст.22, п.7, ч,1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» розірвання кредитного договору від 26.10.2007 року № 014/70328/3138/74 та договору іпотеки № 014/70306/3138/74/1 від 26.10.2007 року.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» в особі Дніпропетровської ОД до ОСОБА_2, ОСОБА_3, малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, інтереси яких представляють законні представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування ВК Баглійської РР у м.Дніпродзержинську, ГУ ДМС у Дніпропетровській області про звернення стягнення на майно задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) за договором іпотеки №014/70306/3138/74/1 від 26.10.2007 року, а саме, житловий будинок № 5 (п'ять) по вулиці Таганрозькій у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, яке належить ОСОБА_2, для задоволення грошових вимог ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» за кредитним договором №014/70306/3138/74/1 від 26.10.2007 року в сумі 158435,11 (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять п'ять) гривен 11 коп. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.
Виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з предмету іпотеки, а саме, житлового будинку № 5 (п'ять) по вулиці Таганрозькій у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, зобов'язавши Баглійське відділення міграційної служби у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області зняти вказаних осіб з реєстраційного обліку в цьому житловому будинку.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» судові витрати, судовий збір у розмірі 1584 грн. 35 коп.
Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2016 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовлено.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог первісного позову, та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині виселення Відповідачів та зобов’язання ГУ ДМС у Д/о зняти вказаних осіб з реєстрації, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вищевказаних вимог первісного позову, відповідно до вимог п.3,4 ст.309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає не в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 08.10.2005 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. Шлюб зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського району Дніпродзержинського_міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 902. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 і доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6
Будинок 5 по вул.Таганрозькій у м. Дніпродзержинську належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 26.10.2007 року і посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за№ 2374.
26.10.2007 року ОСОБА_2 уклала з Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4 Аваль» кредитний договір №014/70039/3138/74, згідно з яким отримала споживчий кредит в сумі 128905,00 грн. з зобов'язанням сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,2 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши кошти в розмірі 127400 грн. на поточний рахунок № 262002210091 ОСОБА_2, які на підставі заяви на видачу готівки № 06 від 26.10.2007 року ОСОБА_2 отримала готівкою через касу Банку.
27.10.2009 року між Банком і ОСОБА_2 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України укладена додаткова угода №014/70306/3138/74 до кредитного договору, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості по процентам, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Тимчасово на період з 30.10.2009 року до 30.09.2010 року сторони домовились зменшити розмір місячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди. Сплата 58,45 % сукупної заборгованості за вищезазначений період кредитних канікул та фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму залишкової заборгованості за процентами.
ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку до додаткової угоди, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість відповідачки перед позивачем.
Задовольняючи вимоги первісного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив доведеності та обґрунтованості вимог банку та з тих обставин, що заборгованість за кредитним договором відповідачами не сплачена, і житловий будинок, який є предметом іпотеки, не звільнено, а тому суд вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача про виселення відповідачів з житлового будинку, який є предметом іпотеки, і зняття їх з реєстраційного обліку в цьому житловому будинку. А щодо вимог зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що всупереч вимогам ст..ст. 10,60 ЦПК України, ОСОБА_2 не надано суду доказів протиправних дій з боку ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», та доказів щодо недійсності кредитного договору від 26.10.2007 № 014/ 70328/3138/74 та договору іпотеки №014 /70306/3138/74 /1 від 26.10.2007 року.
Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України: Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України: Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У порушення зазначених норм закону та умов договору Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 22.11.2012 року за відповідачем ОСОБА_2 мається заборгованість за кредитним договором яка, відповідно до розрахунку наданого Банком (а.с.27-28) становить: 127520,85 грн. - сума неповернутого кредиту; 12542,63 грн. -несплачені проценти; пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що складає 18371,63 грн. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком складає 158435,11 грн., чого відповідачі, подружжя ОСОБА_2, не заперечували в судовому засіданні, пояснивши, що грошових коштів у них немає щоб сплатити кредит.
У вищезазначеному розрахунку заборгованості, крім загальної суми заборгованості, зазначаються: періоди здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором; періоди, та на яку суму зменшувалось сальдо за кредитом (тіло кредиту); період (кількість днів знаходження кредиту на прострочені) виникнення прострочення за тілом кредиту та її розмір; розмір відсоткової ставки, яка нараховується за користування кредитними коштами, розмір пені, що нараховується за невиконання умов кредитного договору та період (кількість днів за які нараховувалась пеня); період за який здійснювалося погашення Відповідачем відсотків та їх розмір; розмір та період нарахування відсотків на поточну заборгованість та прострочену; заборгованість (з зазначенням періоду виникнення прострочення); загальна заборгованість за відсотками, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок належним чином деталізований, арифметично правильний та неточностей в собі не містить.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 26.10.2007 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №014/70306/3138/74/1, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, будинок № 5 по вул. Таганрозькій у м. Дніпродзержинську, що на підставі договору купівлі-продажу заставного нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 26.10.2007 року (р 2374) та витягу з державного реєстру правочинів № 4851036, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 26.10.2007 року, № правочину 2448637. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно предмет іпотеки складається з житлового будинку житловою площею 56,3 кв.м, загальною площею 34,9 кв.м, літньої кухні, вбиральні, огорожі, водопроводу, тротуару.
26.10.2007 року ОСОБА_3 дав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_2 на передачу в іпотеку (на умовах за її розсудом) до ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» у забезпечення її зобов'язань нерухомого майна - житлового будинку № 5 по вул. Таганрозькій у м.Дніпродзержинську. В заяві, написаній 26.10.2007 року приватному нотаріусу ОСОБА_7, ОСОБА_3 підтвердив, що йому відомо зміст зобов'язання, встановленого кредитним договором, та яке забезпечується іпотекою житлового будинку, і надав свою згоду на виселення із житлового будинку у разу звернення банком стягнення на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Порушення зобов’язань, які виникають з договорів, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема ст. 33 Закону України «Про іпотеку» ( далі – Закон № 898-IV від 05.06. 2003 р.)
Частиною першою цієї норми передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання права вимоги боржником не буде виконане зобов’язання, забезпечене іпотекою.
Розділ 5 іпотечного договору також надає Банку право вимагати звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в разі порушення боржником умов кредитного договору, частині своєчасної сплати частки кредиту та процентів за його користування, або іпотечного договору в частині обов’язку щодо страхування предмету іпотеки
При цьому, право на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває, якщо порушення основного зобов’язання позичальником завдає збитків іпотекодержателю та змінює обсяг його прав, оскільки в іншому випадку суд, на підставі приписів ч. 3 ст. 39 Закону № 898-IV, вправі відмовити у задоволенні позову.
При задоволенні позову про звернення стягнення суд має зазначити в рішенні зокрема, загальний розмір вимог кредитора та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 39 Закону №898-IV).
Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України, обов’язок щодо доведення достовірними доказами розміру кредитної заборгованості позичальника та її складових, покладається на позивача.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що зобов’язання позичальником не виконано належним чином, чого не заперечували відповідачі по справі.
Внаслідок чого виникла заборгованість, наявність якої, відповідно до умов договору іпотеки є підставою для застосування положень ст. 33 Закону № 898-IV щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, – це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо доведеності та обґрунтованості вимог банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та безпідставності вимог зустрічного позову.
Проте, з висновком місцевого суду про необхідність задоволення вимог Банку, щодо виселення Відповідачів з предмету іпотеки, та зняття їх з реєстрації, апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що при ухваленні судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються, як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
13.05.2013 року Банком на адресу відповідачів, подружжя ОСОБА_3, чого вони не заперечували в судовому засіданні, була направлена і отримана відповідачами письмова вимога про добровільне звільнення предмету іпотеки, будинку № 5 по вул. Таганрозькій у м. Дніпродзержинську, протягом одного місяця з дня отримання вимоги про добровільне виселення. на адресу позичальника - іпотекодавця про наявність боргу з вимогою про його погашення та з попередженням про початок процедури звернення стягнення і вимогою про виселення усіх зареєстрованих осіб.
Таким чином, кредитор виконав вимоги закону «Про іпотеку» ( ст. 40) та ст. 109 ЖК України щодо попередження іпотекодавця про наступне виселення.
В той же час встановлено, що будинок, який передано в іпотеку є забезпеченням кредитного договору, але набутий у власність позичальником не на кредитні кошти.
Таким чином, особам, які підлягають виселенню з житлового приміщення, що є предметом забезпечення за кредитним договором, але придбане не на кредитні кошти, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 109 ЖК України, одночасно надається інше постійне житло.
Про наявність такого постійного житла відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України має зазначити позивач у позовній заяві із зазначенням адреси, або у ході надання доказів під час судового розгляду.
Під час судового розгляду позивач не надав доказів наявності іншого вільного постійного житла, куди мають бути виселені відповідач та члени його сім’ї.
Відсутність таких доказів є підставою для відмови у задоволенні цієї частини вимог первісного позову, з підстав невиконання вимог закону про зазначення позивачем іншого постійного вільного житла, куди має бути виселений відповідач разом з усіма зареєстрованими особами.
Враховуючи наведене, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо необґрунтованості рішення суду в частині задоволення вимог первісного позову щодо виселення, та зняття з реєстраційного обліку Відповідачів, зокрема щодо необхідності захист прав малолітніх дітей.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, є необґрунтованими, оскільки не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
А посилання скарги на розгляд судом справи у її відсутність без належного повідомлення не може бути прийнято до уваги, оскільки за ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Решта доводів скарги не спростовують висновків місцевого суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови в задоволенні зустрічного позову, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування, особистого тлумачення норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.
Оскільки судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, та норми права, якими регулюються виниклі між сторонами правовідносини, - рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням в нового рішення про відмову позивачу у задоволенні вимог первісного позову щодо виселення та зняття з реєстрації Відповідачів та їх дітей.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року – в частині виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 з предмету іпотеки, а саме, житлового будинку №5 по вулиці Таганрозькій у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області та зобов’язання Баглійського відділення міграційної служби у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області зняти вказаних осіб з реєстраційного обліку в цьому житловому будинку - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині – відмовити.
В решті рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 березня 2016 року – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
