1
Справа№ 335/6425/16-ц 2/335/1507/2016
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2016 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до Запорізького обласного державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – визнання дублікату договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _4 звернувся до суду з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до Запорізького обласного державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
скасувати нотаріальну дію з видачі 15 квітня 2014 р. за № 2-39 державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 дублікату договору купівлі-продажу від 17 грудня 2004 р. № 4175, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6;
визнати виданий за № 2-39 державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 15.04.2014 дублікат договору купівлі-продажу від 17.12.2004 за № 4175, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 недійсним.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.12.2004 за вищевказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав житловий будинок № 93 по вулиці Прияружна у м. Запоріжжя. Оригінал вказаного договору було втрачено. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2013 ОСОБА_5 визнано недієздатним, а рішенням цього ж суду від 29.01.2014 його опікуном призначено позивача. 21.04.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката вищезазначеного договору купівлі-продажу, але постановою державного нотаріуса від 22.04.2016 № 890/02-03 у видачі дублікату було відмовлено, оскільки дублікат вказаного договору вже було видано. Проте, вказаний дублікат договору було видано сторонній особі, які діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 05.04.2014 за № 231, яка видана за підробленим паспортом. Вважає вказану довіреність нікчемним правочином, оскільки ОСОБА_5 на час її видачі був недієздатним. Нікчемність довіреності обумовлює недійсність вчинених на її підставі нотаріальних дій та дублікату договору. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги (арк. справи 62–65).
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково в частині скасування нотаріальної дії. В частині визнання недійсним дублікату договору просила в позові відмовити як в такому, що не ґрунтується на законі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є опікуном недієздатного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2014 в цивільній справі № 334/545/14-ц, 2-о/334/27/2014 за поданням органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах недієздатного ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_4, про встановлення опіки (арк. справи 10). Рішення набрало законної сили 11.02.2014.
05.04.2014 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 231 посвідчено довіреність, видану від імені ОСОБА_5 ОСОБА_8 ОСОБА_9, якою визначені повноваження щодо отримання дублікату правовстановлюючого документа – договору купівлі-продажу на житловий будинок № 93 по вулиці Прияружній в місті Запоріжжі та вчинити інші дії, пов’язані із підготовкою до продажу вказаного будинку.
Вищезазначений будинок належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 4175 від 17.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 Право власності на вказане майно зареєстровано 08.01.2008 в ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», підтвердженням чого є витяг № 17286665 від 08.01.2008 (арк. справи 17).
На підставі довіреності від 05.04.2014 та заяви ОСОБА_10 державним нотаріусом Запорізького обласного державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 видано дублікат договору купівлі-продажу від 17.12.2004 р. № за реєстром 4175 (арк. справи 34).
В подальшому приватний нотаріус ОСОБА_11 та позивач ОСОБА_4 звернулися до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину, та відповідні відомості були внесені до ЄРДР за №№ 12014080060003482 від 06.08.2014 (арк. справи 72) та № 12014080030001744 від 06.08.2014 за фактом підроблення документів (паспорта) ОСОБА_5
03.06.2016 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначає, що довіреність від 05.04.2014 за реєстровим № 231 від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_10 є нікчемним правочином, який не створює правових наслідків, у зв’язку із чим просить скасувати нотаріальну дію з видачі дублікату договору купівлі-продажу та визнати недійсним вказаний дублікат.
На переконання суду, доводи позивача про нікчемність правочину – вищезазначеної довіреності є такими, що заслуговують на увагу, оскільки вказаний правочин вчинений від імені недієздатної особи.
Так, за змістом частини першої статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Отже, представництво є правочином (ґрунтується на договорі), який може здійснюватися за довіреністю іншою особою, яку представляє представник.
Відповідно до приписів частини першої статті 226 ЦК України опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.
За вимогами частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки довіреність від імені ОСОБА_5 видана 05.04.2014, тобто після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2013 у справі № 334/1327/13-ц, 2-о/334/50/2013 про визнання ОСОБА_5 недієздатним (арк. справи 9), суд доходить висновку, що довіреність вчинена від імені недієздатної особи.
При цьому, вказаний правочин не є дрібним побутовим у розумінні частини першої статті 31 ЦК України, та опікун ОСОБА_5 громадянин ОСОБА_4, призначений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2014 у справі № 334/545/14-ц, 2-о/334/27/2014, не схвалює вказаний правочин. Відтак, цей правочин в силу вимог закону є нікчемним, з огляду на що не створює жодних правових наслідків.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, у тому числі, видають дублікати нотаріальних документів (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
Оскільки судом встановлено, що з проханням видати дублікат договору купівлі-продажу будинку від 17.12.2004 до державного нотаріуса звернувся уповноважений представник, який не мав необхідних повноважень, оскільки діяв за довіреністю, виданою від імені недієздатної особи, тому нотаріальна дія з видачі вказаного дублікату договору купівлі-продажу підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині – задоволенню.
В цей же час, судом не може бути задоволена позовна вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, оскільки цей дублікат має силу оригіналу договору, про що зокрема, зазначив нотаріус при його видачі (арк. справи 42).
В судовому засіданні було встановлено, що оригінал договору купівлі-продажу було дійсно втрачено. Зазначений факт підтвердив позивач, та проти цього не заперечували інші учасники процесу.
Отже, визнання недійсним вказаного дублікату, який має силу оригіналу, являє собою визнання недійсним самого правочину купівлі-продажу майна від 17.12.2004.
В цьому разі позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки він мав діяти в порядку статті 392 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися у суд з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права й позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність скасування нотаріальної дії з видачі вищевказаного дублікату, позивач як законний представник ОСОБА_5 вправі самостійно звернутися до відповідача з метою отримання дублікату договору купівлі-продажу та у разі відмови нотаріуса у його видачі, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на вказане майно.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4, а саме у частині скасування нотаріальної дії з видачі 15 квітня 2014 р. за № 2-39 державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 дублікату договору купівлі-продажу від 17 грудня 2004 р. № 4175, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 В іншій частині позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивач в силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України.
Так, відповідно до вказаної норми, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи немайновий характер позовної вимоги, яка задоволена судом, то розмір судового збору згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 551,20 гривень.
Відтак, з відповідача в дохід держави належить стягнути суму судового збору у зазначеному вище розмірі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 в інтересах недієздатного ОСОБА_5 задовольнити частково.
Скасувати нотаріальну дію з видачі 15 квітня 2014 р. за № 2-39 державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 дублікату договору купівлі-продажу від 17 грудня 2004 р. № 4175, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Запорізького обласного державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Запорізькій області на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 жовтня 2016 р.
Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2016 р.
Суддя А.В. Шалагінова
