УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2016 р.
Справа № 816/731/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. по справі № 816/731/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Центр"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю "Долина-Центр" (далі - позивач, ТОВ "Долина-Центр"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. № 0000321403.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 12.05.2016 № 0000321403.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-центр" (код ЄДРПОУ 37287274) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 13.10.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що співробітниками ДПІ у м. Полтава у період з 18.04.2016р. по 21.04.2016р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Долина-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Віоліт" та контрагентами - покупцями за липень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.04.2016р. №1374/16-01-14-03/37287274 (далі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням п. 3 Розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. № 71-VIII, що призвело до заниження податкового зобов'язання за липень 2015 року, всього на суму 34816,00 грн. (т. 1 а.с. 12-30).
На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Полтава 12.05.2016 р. сформовано податкове повідомлення-рішення №0000321403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52 224,00 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 34 816,00 та за штрафними санкціями в розмірі 17 408,00 грн.) (т. 1, а.с. 10).
Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними та підтвердженими матеріалами справи. Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. № 0000321403. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового Кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З огляду на викладені норми Податкового Кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 18.06.2015р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Віоліт" (виконавець) укладено договір про надання послуг по перевезенню № 18062015/ДЦ. Предметом вказаного договору є регламентування взаємовідносин між Замовником та Виконавцем, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні автомобільним транспортом та розрахункам по них (т. 1 а.с. 31 - 33).
За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні документи: товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, податкові накладні (т. 1 а.с. 34 - 103, 106 - 116).
На підтвердження оплати за отримані транспортні послуги позивачем суду надано банківські виписки, договір про відступлення права вимоги №05ДЦ-18062015/ДЦ від 05.10.2015р., за умов якого первісний кредитор (ТОВ "Віоліт") відступає, а новий кредитор (ПП "Лема") набуває право вимоги належне первісному кредитору і стає кредитором за Договором про надання транспортних послуг по Україні № 18062015/ДЦ від 18.06.2015р., право вимоги оцінено сторонами в 188008,40 грн. та повідомлення про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 104, 105, 220 - 223).
Твердження відповідача про сплату ТОВ "Долина-Центр" заборгованості на рахунок ПП "Лема" без врахування пені, що є порушенням вимог договору № 18062015/ДЦ від 18.06.2015р., колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки порушення сторонами правочину в частині не застосування пені за несвоєчасність розрахунків не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.
Окрім того, відповідно до п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги № 05ДЦ-18062015/ДЦ право вимоги, що відступається за цим Договором, становить 188008,40 грн. Зазначену грошову суму ТОВ "Долина-Центр" сплатило 16.02.2016 року. Пеня, як вид відповідальності за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань, передбачена договором N 18062015/ДЦ про надання послуг по перевезенню, укладеного між ТОВ "Віоліт" та ТОВ "Долина-Центр". Таким чином, апелянт застосовує окремі умови одного договору до іншого, що суперечить чинному законодавству.
Також на підтвердження реальності отримання транспортних послуг по Україні позивачем суду надано договори поставки регуляторів росту і мікродобрив, договір відповідального зберігання майна, акти прийому-передачі майна, накладні на переміщення, видаткові накладні, довіреності та листи контрагентів ТОВ "Бізон - Тех 206", ТОВ "Агроплантеко", ТОВ "Агролан Рівне", ТОВ "Сидера Кемікел", ТОВ "ТД "Насіння" (т. 1 а.с. 133 - 219, т. 2 а.с. 3 - 20).
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про не надання видаткових накладних.
Посилання ДПІ у м. Полтаві на те, що не встановлено порядок обрахування ціни за надані послуги, оскільки згідно ТТН та актів наданих послуг перевезення за одним і тим же маршрутом здійснювалось по різній ціни, не відповідають обставинам справи.
Так, відповідач, наводячи приклад різних цін за одні й ті ж послуги вказав, що перевезення вантажу за маршрутом м. Полтава - м. Київ - Київська обл., смт. Чабани коштувало 84 920,00 грн., проте згідно акту наданих послуг № 030745 від 03 липня 2015 року вартість зазначеної послуги становила 8 492, 00 грн., що підтверджує помилковість висновків апелянта.
Окрім вказаного, апелянт стверджує, що позивачем ані до перевірки, ані до суду не надано рахунків із зазначенням ціни послуг по перевезенню вантажу.
Зазначене твердження відповідача спростовується описом документів, наданих під час здійснення перевірки, підписаним головним державним інспектором-ревізором сектору координації звітності та аналізу управління Папудько Л.М.
Позивачем до суду апеляційної інстанції надано копії рахунків на оплату послуг ТОВ "Віоліт".
Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до п. 2.1. Договору № 18062015/ДЦ про надання послуг по перевезенню виконавець виконує (організовує перевезення) згідно заявок Замовника. Вказані заявки, всупереч п. 85.2 ст. 85 ПКУ, позивачем надані не були.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з п. 2.1 вказаного Договору заявки передаються у вільній формі шляхом будь-якого зв'язку, можуть бути завірені підписами уповноважених осіб та печатками сторін.
В свою чергу, сторонами договору по перевезенню вказані заявки укладались у письмовій формі, що підтверджується наданими до апеляційного суду копіями заявок на перевезення.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.
Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Долина-Центр". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Долина-Центр" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Віоліт", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Віоліт", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Зазначені відповідачем обставини (відсутність достатнього кваліфікованого персоналу, основних засобів та інших матеріальних активів у ТОВ "Віоліт") не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.
В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Крім того, про те, що в даному випадку перевезення товару могло бути здійснено ТОВ "Віоліт" з залученням третіх осіб, вказують умови договору перевезення.
Так, відповідно до умов договору про надання послуг по перевезенню № 18062015/ДЦ від 18.06.15р. ТОВ "Віоліт", як перевізник, зобов'язався доставити або організувати доставку вантажу вантажоодержувачу. При цьому, ТОВ "Віоліт" мав право виконувати перевезення з залученням третіх осіб, виступати як експедитор і нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб.
У товарно-транспортних накладних у якості автоперевізника зазначене саме ТОВ "Віоліт", а не залучені ним перевізники, оскільки саме ТОВ "Віоліт" є стороною в договорі про надання послуг по перевезенню № 18062015/ДЦ від 18.06.15р.
При цьому, ТОВ "Долина-Центр" не повинно було з'ясовувати та контролювати правовідносини між ТОВ "Віоліт" та залученими цим підприємством перевізниками, не повинно було з'ясовувати, яку долю участі в перевезенні виконує ТОВ "Віоліт" (безпосередньо перевезення чи лише експедиція, розміщення замовлення на перевезення та відшукання безпосереднього виконавця).
Таким чином, є безпідставними зауваження відповідача про те, що в ході перевірки ТОВ "Долина- Центр" не було встановлено первинних документів про залучення ТОВ "Віоліт" третіх осіб для надання послуг з перевезення, а також не надано документів, що підтверджують розрахунки між ПП "Лема" та ТОВ "Віоліт", оскільки зазначені первинні документи стосуються внутрішньогосподарських питань ТОВ "Віоліт", а тому не могли та не повинні бути в наявності у ТОВ "Долина-Центр". Такі документи могли бути встановлені під час перевірки ТОВ "Віоліт", але не під час перевірки ТОВ "Долина-Центр".
Окрім того, за наявності сумнівів у реальності господарської діяльності контрагента, в межах здійсненої перевірки, відповідач повинен був за допомогою всіх наявних в нього засобів перевірити можливість залучення ТОВ "Віоліт" сторонніх перевізників та отримати пояснення від водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо підтвердження або спростування виконання ними перевезення товару ТОВ "Долина-Центр" за обставин, що відображені в первинній документації бухгалтерського обліку підприємства.
Відсутність оплати з боку ТОВ "Віоліт" на користь водіїв також не може свідчити про те, що перевезення товару фактично не здійснювались. Якщо зазначені вище водії дійсно працювали в ТОВ "Віоліт", відсутність належним чином оформлених трудових відносин між водіями та підприємством у відповідності до вимог КЗпП, жодним чином не вказує про те, що перевезення фактично не здійснювалось. Якщо зазначені водії працюють на стороннього перевізника, який був залучений ТОВ "Віоліт" для перевезення товару ТОВ "Долина-Центр", тим більше, ТОВ "Віоліт" не повинно було здійснювати на користь цих водіїв будь-яких виплат.
Таким чином, відсутність у звіті 1-ДФ відомостей про здійснення виплат на користь водіїв з боку ТОВ "Віоліт" не є та не може бути в даному випадку належним доказом нереальності господарських операцій щодо перевезення товару.
Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Долина-Центр" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірного правочину, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Долина-Центр" та ТОВ "Віоліт" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 198 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. № 0000321403 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. по справі № 816/731/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
П’янова Я.В.
Судді
Присяжнюк О.В. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2016 р.
