БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №730/67/16-к
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" серпня 2016 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Борзни кримінальне провадження №12015270090000319 від 20.08.2015 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сквира, Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Борзнянського районного суду від 19.08.2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, до 2 років 6 місяців обмеження волі (на момент повідомлення про підозру вирок не набрав законної сили),-
якого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України,-
встановив:
Відповідно до обвинувального акту 16.08.2015 року близько 03-00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу кафе «Старий Замок», що розташоване по вул. Шевченка в м.Борзні, під час сварки з ОСОБА_6 , яка переросла у бійку, на ґрунті неприязних відносин завдав удару долонею по потилиці останнього, у результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 41 від 03.09.2015 року тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_6 , відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткотривалий розлад здоров`я, строком не більше 21 дня.
Своїми діями, яки виразились в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , що спричинило короткотривалий розлад здоров`я, ОСОБА_5 обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
В судовому засіданні з розгляду даного кримінального провадження захисником обвинуваченого заявлено клопотання про визнання недопустимим висновку судмедексперта ОСОБА_7 № 41 від 03.09.2015 року та про виключення його з числа доказів у кримінальному провадженні.
Захисник вважає, що потерпілий ОСОБА_6 , який перебуває в конфліктних стосунках з ОСОБА_5 і був засуджений 19.08.2015 року Борзнянським районним судом за вчинення аналогічного кримінального правопорушення 02.01.2015 року, маючи уявлення про прояви симптоматики струсу головного мозку, що був заподіяний обвинуваченим у тому ж 2015 році, виходячи з потреби лікування іншого захворювання, виявленого у нього в дитинстві, симулював ознаки травмування з метою отримання від ОСОБА_5 грошової компенсації.
Також захисник вважає що потерпілий, порушуючи вимоги процесуального законодавства, недобросовісно виконує свої обов`яки, окільки з вигаданих ним причин ухиляється від проходження комісійної судовомедичної експертизи. Вони призначались у кримінальному провадженні двічі: під час досудового розслідування, в листопаді 2015 року, а також під час судового розгляду ухвалою Борзнянського районного суду від 30.03.2016 року. Доводи потерпілого про те, що він проходить лікування і стан здоров`я йому не дозволяє прибути до експертної установи, не знайшли свого підтвердження і умисно застосовуються з метою введення суду в оману.
Водночас, захисник стверджує, що судовомедична експертиза містить певні факти, джерелом яких є лише висновки інших лікарів Борзнянської ЦРЛ, які вносили відомості про прояви хвороби в медичні карти ОСОБА_6 з його ж слів, як особи, якій відоми ознаки захворювання.
Тому фактичні обставини потребують більш досконалого дослідження характеру тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 , з повним та комплексним дотриманням правил СМВСТТУ від 17.01.1995 року.
Прокурор заперечив проти заявленого клопотання, оскільки вважає доцільним надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні в нарадчий кімнаті, згідно з ст.89 ч.1 КПК України.
Потерпілий заперечив проти клопотання захисника, підтримавши думку прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 , присутній під час розгляду провадження в режимі відеоконференції засобами інтернету, погодився з думкою захисника.
Заслухавши міркування сторін у кримінальному провадженні по суті заявленого захисником клопотання, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів захисника у клопотанні з огляду на те, що потерпілим ігнорується рішення суду про проведення комісійної судовомедичної експертизи, викладене в ухвалі від 30.03.2016 року.
Так, захисник, вбачаючи суб`єктивні ознаки ухилення потерпілого ОСОБА_6 від проходження комісійної судовомедичної екпертизи, що могла б усунути сумніви в досконалості відомостей з джерел складання судовомедичного висновку у даному провадженні, також вважає, що в основу обвинувачення покладено доказ, що складений не у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства та Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, від 17.01.1995 року № 6, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я, зареєстрованих Мінюстом України від 26.07.1995 року № 255/791.
Так, в ході досудового кримінального провадження, на підставі постанови слідчого від 20.08.2015 р. про доручення проведення судово-медичної експертизи, 21.08.2015 року лікарем судово-медичним експертом Ніжинського відділення СМЕ ОСОБА_7 була проведена судово-медична експертиза.
Однак, вказана експертиза була проведена з порушенням кримінального процесуального законодавства, вимог Правил СМВСТТУ, а саме: без зазначення характеру ушкоджень з медичної точки зору, їх локалізації та властивості, виду знаряддя чи засобу нанесення ушкоджень, механізму виникнення ушкоджень, докладного опису проведених досліджень, у тому числі методів, застосованих у дослідженні, всебічного аналізу отриманих результатів та їх експертної оцінки, а тому її результати не можуть бути використані як докази.
Зокрема правилами СМВСТТУ, встановлено, що судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами.
З медичної точки зору, тілесні ушкодження це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені:
- характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості;
- вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження;
- механізм виникнення ушкоджень.
Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обгрунтованими.
Судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках:
-невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого;
-невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя;
-відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно оцінити характер ушкодження, його клінічний перебіг і кінець;
-відсутність медичних документів, у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
Проте, з матеріалів справи вбачаються факти, що ставлять під сумнів результати досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Так, експертиза проведена без будь-яких лабораторних чи клінічних досліджень на підтвердження факту порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій особи потерпілого.
При первинному огляді 16.08.2015 року та при огляді потерпілого експертом 21.08.2015 року тілесних ушкоджень візуально не виявлено.
Скарги потерпілого на стан здоров`я (головний біль, запаморочення, нудоту, позиви на блювоту) в медичних документах зазначені лише зі слів самого потерпілого та не підтверджені об`єктивно.
Клінічне і лабораторне обстеження потерпілого не проводилося.
Клінічна картина хвороби потерпілого, як особи з короткочасним розладом здоров`я (понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), повністю спростовується поведінкою потерпілого у вказаний термін:
-16.08.2015 року потерпілий звертався до чергового лікаря, але від госпіталізації відмовився, лікування не отримав;
-17.08.2015 року на прийомі у невропатолога на госпіталізації та призначенні лікування (медичної допомоги) не наполягає, лише фіксація скарг на самопочуття;
-16.08.2015 року відвідує Борзнянський РВ УМВС та звертається з письмовою заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень;
-18.08.2015 року повторно звертається до Борзнянського РВ УМВС з письмовою заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень та скаржиться прокурору з приводу зволікання з притягненням до відповідальності ОСОБА_5 ;
-18.08.2015 року о 15-50 год. госпіталізується до Борзнянської центральної районної лікарні;
-19.08.2015 року з 09-00 год. до 14-32 год. приймає участь в якості потерпілого у судовому засіданні з розгляду кримінального провадження (журнал судового засідання);
-20.08.2015 року в Борзнянському РВ УМВС складає заяву про нанесення йому тілесних ушкоджень, дає пояснення під час складання протоколу допиту потерпілого.
У зв`язку із зазначеними невідповідностями, а саме: відсутністю об`єктивних підтверджень наявності тілесних ушкоджень та фактичної поведінки потерпілого ОСОБА_6 у період з 16 по 20 серпня 2015 року захисником підозрюваного було заявлено клопотання про проведення комісійної судово-медичної експертизи.
Постановою слідчого від 07.12.2015р. було призначено комісійну СМЕ, яку доручено провести Чернігівському обласному бюро СМЕ, але потерпілий злісно ухилився від участі у проведенні даної експертизи, як це вказано у повідомленні експертної установи.
В процесі судового провадження ухвалою Борзнянського районного суду була призначена комісійна судовомедична експертиза (СМЕ), яку доручено провести Чернігівському обласному бюро СМЕ, але потерпілий знову ухилився від участі у проведенні даної експертизи й не з`явився у визначений експертами час до експертної установи, повідомляючи суду про вкрай незадовільний стан здоров`я та неможливість прибуття для проведення СМЕ до міста Чернігова у зв`язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні в медичному центрі «Довіра» м.Бровари.
Проте, на запит суду з медичного центру «Довіра» 14.07.2016 року була отримана відповідь, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарному лікуванні в даній установі не перебував, 26.03.2016 року було особисте звернення ОСОБА_6 за власним бажанням без направлення, проведений огляд та встановлено діагноз, що ніяк не пов`язаний з черепно мозковою травмою. Також ОСОБА_6 повторно оглядався в тому ж центрі ще один раз - 23.04.2016 року. Тобто, твердження потерпілого про важкий стан здоров`я, що унеможливлює проходження ним експертного дослідження, не відповідають дійсності й спричиняє збільшення процесуального часу на розгляд даного провадження.
Суд, з огляду на вказані факти, погоджується з думкою захисника про те, що ухилення потерпілого від проходження призначеної комісійної судово-медичної експертизи перешкоджає неупередженому та об`єктивному розслідуванню і прийняттю законного рішення, а також з тим, що висновок судмедексперта № 41, на якому грунтується обвинувачення, не в повному обсязі відповідає вимогам Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки складений без об`єктивного підтвердження характеру та механізму виникнення тілесних ушкоджень без лабораторного обстеження, оскільки складений на підставі медичних документів, де зафіксовані усні скарги потерпілого. Водночас, вказані скарги не узгоджується з фактичною поведінкою потерпілого у період 16-20 серпня 2015 року, як особи з короткочасним розладом здоров`я (понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день).
Згідно з ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ст.350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим.
Керуючись ст.ст. 89, 350, 395 КПК України, суд,-
ухвалив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 , про визнання доказу недопустимим задовольнити.
Вважати недопустимим як доказ та виключити з числа доказів висновок експерта ОСОБА_7 №41 від 03.09.2015 року, здійснений в межах кримінального провадження №12015270090000319 від 20.08.2015 року, з причини потреби більш досконалого визначення об`ективності констатованих ознаків травми (тілесного ушкодження), що встановлювались лікарями та судмедекспертом лише зі слів потерпілого ОСОБА_6 .
Ухвала суду оскарженню окремо від вироку не підлягає.
Суддя
Борзнянського районного суду ОСОБА_1
