УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2016 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»; банк) звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1930/02-07 від 08 листопада 2007 року, яка станом на 13 липня 2015 року становила 675 259 грн 55 коп., та складалася із: заборгованості за кредитом - 653 492 грн 98 коп., заборгованості за відсотками - 16 688 грн 09 коп., заборгованості з комісії - 2 723 грн 12 коп., пені - 2 355 грн 36 коп.
На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 08 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ») та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит № 1930/02-07, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 75 000,00 доларів США зі сплатою 11 % річних строком до 05 листопада 2027 року включно.
Також позивач вказував, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «АКПІБ» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «АКПІБ» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ним та фізичними особами, зокрема, і за вказаним вище кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 13 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 675 259 грн 55 коп., ПАТ «Альфа-Банк» просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1930/02-07 від 08 листопада 2007 року у розмірі 675 259 грн 55 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ «Альфа-Банк» на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та виходили з того, що між позивачем, який є правонаступником ПАТ «АКПІБ», та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит, внаслідок невиконання умов якого з боку позичальника виникла заборгованість, яка відповідно до умов п. 5.3.2 кредитного договору, підлягає достроковому стягненню з ОСОБА_4
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
Т.О. Писана
