Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 201/13239/15-ц
Провадження № 14-75цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула справу за скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник) на дії приватної виконавиці виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (далі - виконавиця), заінтересована особа - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - стягувач),
за касаційною скаргою стягувача (представниця - адвокатеса Тернова Інна Валентинівна) на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2021 року, постановлену суддею Батмановою В. В., і постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Куценко Т. Р., Демченко Е. Л. і Макарова М. О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У травні 2016 року банк як стягувач отримав у суді першої інстанції виконавчий лист, після чого подав його до органу державної виконавчої служби. У листопаді того ж року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі відповідної заяви останнього.
2. У липні 2019 року після повторного звернення стягувача з тим самим виконавчим листом приватна виконавиця повернула цей лист без прийняття до виконання. Проте вже у вересні 2021 року, коли стягувач звернувся ще раз, інша приватна виконавиця відкрила виконавче провадження.
3. Боржник вважав, що приватна виконавиця не могла у вересні 2021 року відкрити виконавче провадження через сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Тому звернувся до суду зі скаргою. Просив, зокрема, визнати неправомірними дії виконавиці з відкриття виконавчого провадження. Стверджував, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не перериває строк його пред`явлення до виконання. Суди першої й апеляційної інстанцій погодилися зі скаржником.
4. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу стягувача у межах заявлених у ній аргументів, мала відповісти на питання про те, чи перериває повернення виконавчого документа без прийняття до виконання строк пред`явлення цього документа до виконання. Вирішила, що не перериває. Тому погодилася з судами попередніх інстанцій і залишила їхні судові рішення без змін.
(2) Зміст скарги
5. 13 жовтня 2021 року скаржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
5.1. Визнати неправомірними дії виконавиці з відкриття виконавчого провадження № 66885537 (далі - виконавче провадження) з примусового виконання виконавчого листа, який 27 травня 2016 року видав Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у справі № 201/13239/15-ц (далі - виконавчий лист) про стягнення зі скаржника на користь стягувача 678 913,55 грн заборгованості, та вчинення виконавчих дій у цьому провадженні.
5.2. Визнати неправомірною постанову виконавиці від 21 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження.
5.3. Зобов`язати виконавицю виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про скаржника, внесені у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження, скасувати арешти майна й інші вжиті у цьому провадженні заходи з виконання виконавчого листа.
5.4. Зобов`язати виконавицю повернути стягувачеві виконавчий лист без прийняття до виконання.
6. Мотивував скаргу так:
6.1. 30 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у справі № 201/13239/15-ц ухвалив заочне рішення, згідно з яким стягнув зі скаржника 675 259 грн заборгованості за договором про іпотечний кредит № 1930/02-07 від 8 листопада 2007 року, а також 3 654 грн судового збору.
6.2. 27 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист. Того ж дня стягувач його пред`явив до примусового виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Старший державний виконавець Тичинський Д. Є. відкрив виконавче провадження № 52177269.
6.3. 3 листопада 2016 року цей виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі відповідної заяви останнього. Зазначив, що виконавчий документ можна повторно пред`явити для виконання до 3 листопада 2019 року.
6.4. 25 липня 2019 року приватна виконавиця Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна повернула виконавчий лист стягувачеві без прийняття до виконання, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 12, частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) не перериває строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
6.5. 21 вересня 2021 року виконавиця відкрила виконавче провадження № 66885537 про примусове виконання виконавчого листа. Станом на вказану дату строк пред`явлення до виконання виконавчого листа сплинув. Тому виконавиця, відкриваючи виконавче провадження, діяла всупереч пункту 2 частини четвертої статті 4, частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 1 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив скаргу частково:
7.1. Визнав неправомірними дії виконавиці з відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій у цьому провадженні.
7.2. Скасував постанову виконавиці від 21 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження.
7.3. Відмовив у задоволенні інших вимог скарги.
8. Мотивував ухвалу так:
8.1. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14 колегія суддів виснувала, що: (1) стаття 12 Закону № 1404-VIII встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим; (2) на відміну від приписів статті 4 Закону № 1404-VIII, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених у статті 12 строків лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь-якого повернення (зокрема передбаченого у частині четвертій статті 4 Закону № 1404-VIII, у якій слова «виконавчий документ повертається стягувачу» вжиті для унормування підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання).
8.2. Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не у разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа, а такого, яке відповідає вимогам законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.
8.3. У задоволенні вимоги зобов`язати виконавицю скасувати арешт майна та повернути виконавчий лист слід відмовити, бо «накладання арешту є похідною вимогою від тієї, що була судом задоволена», а суд не має повноважень втручатися у діяльність інших державних органів (вирішення питання про прийняття до виконання виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого листа належить виключно до компетенції органу, який виконує судове рішення).
(4) Зміст апеляційного провадження
9. 13 грудня 2021 року виконавиця (представник - адвокат Мальцев Вадим Петрович) подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 1 листопада 2021 року. Просила скасувати цю ухвалу та прийняти постанову про відмову у задоволенні скарги на її дії.
10. 11 лютого 2022 року стягувач (представниця - адвокатеса Тернова Інна Валентинівна) подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 1 листопада 2021 року. Просив скасувати цю ухвалу та прийняти постанову про відмову у задоволенні скарги на дії виконавиці.
11. 5 квітня 2022 року на судовому засіданні у Дніпровському апеляційному суді представник скаржника - адвокат Іщенко Володимир Георгійович - зазначив, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не перериває строк його пред`явлення до виконання, бо у 2019 році виконавче провадження фактично не відкривали, а виконавчі дії не вчиняли (технічний запис судового засідання, а. с. 95; файл 20220405-111247; час: 11:23:07 - 12:23:17). Того ж дня Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2021 року. Навів аналогічні, що і суд першої інстанції, мотиви часткового задоволення скарги.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. 24 травня 2022 року стягувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а також прийняти нову постанову про відмову у задоволенні скарги на дії виконавиці.
(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
13. 31 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження. Аргументував ухвалу тим, що підстави касаційного оскарження визначені в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом, який ухвалив судове рішення, визначене, зокрема, у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
14. 25 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у складі колегії з п`яти суддів.
15. 3 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу так:
15.1. Правильним є висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14 про застосування приписів статей 4 і 12 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах, а саме, що у випадку повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання не перериваються.
15.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 у подібних правовідносинах сформулював протилежний висновок: повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII. Тому необхідно відступити від цього висновку.
15.3. У справі є виключна правова проблема, яку має вирішити Велика Палата Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики, бо за однакових обставин і подібних спірних відносин висновки судів касаційної інстанції у наведених вище постановах про застосування приписів Закону № 1404-VIII є протилежними.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи стягувача
16. Стягувач обґрунтував касаційну скаргу так:
16.1. Переривання строку полягає у тому, що за наявності визначених у законі обставин перебіг строку починається спочатку, а час, що минув до перерви, до нового строку не зараховується. На це вказувала частина друга статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), тоді як у Законі № 1404-VIII у статті 12 такого припису немає.
16.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010 зазначив, що за змістом приписів Закону № 1404-VIII після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку. Закон № 1404-VIII не виключає і не обмежує переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачеві з інших підстав, ніж визначені у статті 37 (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 804/2721/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 лютого 2020 року у справі № 2018/6-343/11, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 336/1023/20).
16.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 виснував, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого у статті 12 Закону № 1404-VIII (вказане, узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20).
16.4. Суд першої інстанції за одне засідання розглянув скаргу на дії виконавиці, чим позбавив стягувача можливості надати заперечення (порушив частини третю, п`яту, шосту статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
16.5. Скаржник не зазначив і не обґрунтував, коли саме дізнався про порушення його прав у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження виконавицею; не навів доказів і фактів, які дають підстави вважати, що він звернувся до суду зі скаргою у встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України десятиденний строк.
(2) Позиція виконавиці
17. 1 липня 2022 року виконавиця подала пояснення щодо касаційної скарги. Просила задовольнити останню та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні скарги на її дії. Навела аргументи, аналогічні до тих, що й стягувач у касаційній скарзі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими(частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи перериває повернення виконавчого документа без прийняття до виконання строк пред`явлення цього документа до виконання?
20. Скаржник стверджував, що повернення виконавчого листа стягувачеві без прийняття до виконання згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 12, частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII не перериває строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суди першої й апеляційної інстанцій погодилися зі скаржником. Виснували, що перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається тільки у разі звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа, яке відповідає вимогам щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.
21. Стягувач у касаційній скарзі звернув увагу на висновок, який Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19: повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення цього документа до виконання у межах строку, встановленого у статті 12 Закону № 1404-VIII. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком не погоджується. Вважає, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не перериває строк його пред`явлення до виконання.
22. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 22 Закону № 606-XIV).
23. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша статті 12 Закону № 1404-VIII).
24. Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (пункт 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, який набрав чинності 5 жовтня 2016 року).
25. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист 27 травня 2016 року. Тому строк пред`явлення його до виконання, який не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-VIII, слід рахувати згідно з цим Законом.
26. Приписи щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання наведені у частинах четвертій і п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII:
26.1. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону № 1404-VIII).
26.2. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
27. Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII:
27.1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
28. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній до 5 серпня 2021 року).
29. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній з 5 серпня 2021 року).
30. Стягувач вважає, що згідно з практикою Верховного Суду Закон № 1404-VIII не виключає і не обмежує переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачеві з інших підстав, ніж визначені у частині першій статті 37. Велика Палата Верховного Суду з таким аргументом не погоджується та зауважує, що з огляду на наведені приписи саме у випадках, визначених частиною першою статті 37 Закону № 1404-VIII для повернення виконавчого документа стягувачеві, застосовні приписи статті 12 цього Закону щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
31. Це підтверджує, зокрема, висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в ухвалі від 2 жовтня 2020 року у справі № 336/1023/20, на який звернув увагу стягувач у касаційній скарзі. У тій справі суд вважав обґрунтованим застосування припису частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після того, як державний виконавець повернув виконавчий лист на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ.
32. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 804/2721/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 лютого 2020 року у справі № 2018/6-343/11, які стягувач зазначив у касаційній скарзі, стосуються застосування приписів Закону № 606-XIV, а не № 1404-VІІІ.
33. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 2-175/2010).
34. Підстави повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання визначені у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону № 1404-VIII:
34.1. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (частина четверта статті 4 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
34.2. Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання: 1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; 2) в інших випадках, передбачених законом (частина третя статті 5 Закону № 1404-VIII).
35. Приватна виконавиця 25 липня 2019 року повернула виконавчий лист стягувачеві без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII. Згідно з цим приписом приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання «в інших випадках, передбачених законом».
36. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачеві без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
37. Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
(2.2) Щодо відступу від висновку про те, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання
38. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав, що є потреба відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19, про те, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.
39. Консультативна рада європейських суддів у пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
40. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 45), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 40)).
41. За обставинами справи № 240/10258/19 22 грудня 2018 року окружний адміністративний суд видав виконавчий лист про стягнення коштів з товариства з обмеженою відповідальністю у дохід сільського, районного та обласного бюджетів (пункт 3 постанови). Цей виконавчий документ є дублікатом виконавчого листа, який окружний адміністративний суд видав 3 травня 2012 року на виконання постанови у тій же справі (пункт 4 постанови). А 15 січня 2019 року районний відділ державної виконавчої служби повернув стягувачу виконавчий лист без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ (пункт 36 постанови). У постанові від 22 вересня 2021 року у вказаній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що «стягувачу виконавчий документ було повернуто 15 січня 2019 року, тобто строк був перерваний» (пункт 44). Інакше кажучи, Верховний Суд вважав, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перервало строк його пред`явлення до виконання.
42. З огляду на висновки, наведені у цій постанові, з метою узгодження практики різних підрозділів Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 1404-VIII про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19, про те, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII. Такий відступ узгоджується з висновком про те, що у випадку повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривається. Цей висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14.
43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42)).
44. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 43) і № 727/2878/19 (пункт 40), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 44), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 40), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 92), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43)).
45. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що згадані у касаційній скарзі постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20 стосуються інших ситуацій, ніж та, щодо якої 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 прийняв постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
45.1. За обставинами справи № 916/922/16 13 липня 2016 року господарський суд видав наказ про стягнення заборгованості; 28 вересня 2016 року стягувач пред`явив цей наказ до примусового виконання; 27 грудня 2016 року державний виконавець закінчив виконавче провадження з виконання цього наказу у зв`язку з визнанням боржника банкрутом на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV; 15 січня 2019 року господарський суд постановив ухвалу про припинення банкрутства боржника; 29 травня 2019 року стягувач звернувся до господарського суду із заявою про направлення наказу; 24 липня 2019 року господарський суд повідомив стягувача, що у матеріалах справи відсутній цей наказ; у листопаді 2019 року стягувач подав заяву про видачу дубліката виконавчого документа.
У постанові від 29 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що «оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом № 1404-VIII строк пред`явлення наказу … не сплинув та був встановлений до 28 вересня 2017 року (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням наказу до виконання 28 вересня 2016 року) … на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років» (пункт 87 постанови); «строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника» (пункт 117 постанови); «перебіг трирічного строку пред`явлення наказу … розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 15 січня 2019 року, та спливає … 16 січня 2022 року» (пункт 122 постанови).
45.2. За обставинами справи № 303/2642/20 17 квітня 2013 року міськрайонний суд видав виконавчий лист про стягнення кредитної заборгованості, а 24 листопада 2017 року державний виконавець повернув стягувачу цей лист на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Саме тому у постанові від 27 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався.
(2.3) Щодо інших доводів стягувача
46. Стягувач у касаційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції за одне засідання розглянув скаргу на дії виконавиці, чим позбавив стягувача можливості надати заперечення (порушив частини третю, п`яту, шосту статті 128 ЦПК України).
47. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (частина друга статті 128 ЦПК України).
48. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 450 ЦПК України).
49. Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу на дії виконавиці за відсутності стягувача. У підрозділі касаційної скарги «Щодо порушення норм процесуального права» стягувач зауважив, що, зазначивши вказане в ухвалі, «фактично в одне судове засідання суддя розглянула скаргу ОСОБА_1 , задовольнила її, не надавши можливість сторонам надати свої заперечення», що призвело «до винесення передчасно ухвали про часткове задоволення скарги» на дії виконавиці.
50. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії.
51. Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційні скарги стягувача та виконавиці у відкритому судовому засіданні, за наслідками якого прийняв постанову. Тому стягувач мав можливість висловити свої доводи стосовно необґрунтованості скарги на дії виконавиці в апеляційній скарзі та використав цю можливість (а. с. 70-72), а далі не з`явився на судове засідання. Крім того, у касаційній скарзі він не аргументував, що мав вагомий аргумент для заперечення проти скарги на дії виконавиці, на який зміг би відповісти тільки суд першої інстанції і не зміг би апеляційний суд. Тому необґрунтованим є довід стягувача про те, що він не мав можливості надати заперечення проти скарги на дії виконавиці.
52. Стягувач мотивував касаційну скаргу тим, що скаржник не зазначив і не обґрунтував, коли саме він дізнався про порушення його прав у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження виконавицею; не навів доказів і фактів, що дають підстави вважати, що він звернувся до суду зі скаргою у встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України строк. Аналогічні аргументи стягувач зазначив і в апеляційній скарзі.
53. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (пункт «а» частини першої, частина друга статті 449 ЦПК України).
54. 1 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, поновив скаржнику строк для подання скарги на дії виконавиці. Мотивував тим, що цей строк скаржник пропустив з поважних причин. Стягувач в апеляційній скарзі не навів аргументів про неправомірність поновлення такого строку судом першої інстанції. Лише стверджував, що скаржник не пояснив, коли саме дізнався про порушення його прав у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження виконавицею та не обґрунтував, що звернувся до суду зі скаргою на її дії у встановлений ЦПК України строк. На судове засідання до суду апеляційної інстанції представник стягувача не з`явився. Апеляційний суд залишив вказану ухвалу суду першої інстанції без змін. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погоджується.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
55. З огляду на наведену оцінку аргументів стягувача та висновки судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.
56. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
58. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
(4) Висновок щодо застосування норм права
59. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
60. Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону № 1404-VIII, не перериває строк пред`явлення такого документа до виконання.
Керуючись частиною першою статті 400, частиною першою статті 402, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
п о с т а н о в и л а:
1. Касаційну скаргуАкціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2021 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. Гудима Судді:І. В. Григор`єваГ. Р. Крет М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач І. В. ЖелєзнийО. М. Ситнік Л. Й. КатеринчукВ. М. Сімоненко К. М. ПільковІ. В. Ткач С. П. Штелик
